Ухвала

від 12.01.2017 по справі 804/3407/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2017 рокусправа № 804/3407/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року

у справі за позовом Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карготранс" про застосування арешту коштів на рахунках платника податків,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що арешт майна відповідача не був підтверджений у судовому порядку протягом 96 годин згідно норм пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України, а отже, припинився відповідно до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, підстави для застосування арешту коштів на відкритих рахунках відповідача відсутні, оскільки такий арешт є лише складовою загального арешту майна. До перевірки податковим органом не надано копію наказу про перевірку, направлення на проведення перевірки, не пред'явлені службові посвідчення. Не було складено акт про відмові від підпису в направленні, що є підставами для відмови в задоволенні позову.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем (податковим органом) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що оскаржувана постанова була прийнята без урахування всіх обставин справи. Вважає, що суд першої інстанції мав зупинити провадження до розгляду справи про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна в порядку позовного провадження.

В запереченнях на апеляційну скаргу та в додаткових запереченнях на апеляційну скаргу зазначено, що арешт майна відповідача не був підтверджений у судовому порядку протягом 96 годин згідно ст. 94.10 ПКУ, т.т. є припиненим, а арешт коштів на рахунку платника податків є лише частиною арешту майна, тому суд першої інстанції позбавлений можливості застосувати арешт рахунків відповідача. Податковий орган не надав, в порушення вимог ст. 81 ПКУ, направлення на перевірку, не склав акт відмови від підпису в направленні, не пред'явив посвідчення, не надав копії наказу на перевірку. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Надав пояснення аналогічні викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги.

Інші учасники процесу у судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце судового засідання повідомленні належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Мойсієнко Андрія Миколайовича призначено проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Карготранс" за 2012-2015 роки, яку скеровано для виконання до ДФС України.

Наказом ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 02.09.2015 року №703 призначено документальну позапланову перевірку з питань правильності дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.07.2015 року в термін з 03.09.2015 року строком проведення 10 робочих днів. Копію наказу вручено генеральному директору платника податків 02.09.2015 року під розпис.

Наказом ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 03.09.2015 року №705 внесено зміни до первісного наказу, встановивши строк проведення перевірки 5 робочих днів. Наказ вручено платнику податків у день прийняття наказу під розпис.

03.09.2015 року платником податків повідомлено контролюючий орган про неможливість надання оригіналів первинних документів у зв'язку із їх вилученням 16-17.12.2014 року в ході обшуку, на підтвердження чого наданий протокол обшуку та вилучення документів.

04.09.2015 року наказом №707 ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська на підставі пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України перенесено терміни проведення документальної планової виїзної перевірки до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

31.05.2016 року наказом №3-к відряджено головного державного інспектора юридичного відділу ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська до Слідчого управління ГУ НП у м. Києві для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №42014000000000414.

03.06.2016 року в приміщенні слідчого управління ГУ НП у м. Києві було надано можливість уповноваженому представнику ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ознайомитись із матеріалами кримінального провадження та зробити відповідні копії первинних документів ТОВ "Карготранс".

Також 03.06.2016 року наказом №424 ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська поновлено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Карготранс" на 4 робочі дні з 03.06.2016 року. В подальшому, наказом №425 внесено зміни щодо періоду, який підлягає перевірці встановивши початок такого періоду з 01.01.2012 року.

Цією ж датою, 03.06.2016 року, виписані направлення на проведення перевірки №№448, 449, 450, 451, 452. Також, 03.06.2016 року працівники контролюючого органу прибули за юридичною адресою платника податків, маючи оригінал наказу, при цьому підтвердження вручення копій наказу та пред'явлення направлень на проведення перевірки, судом першої інстанції не встановлено.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику,) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови.

У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно із пунктом 81.2 статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Матеріали справи містять акт ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 03.06.2016 року №273/04-65-14-00/31402120 яким зафіксовано відмову ТОВ "Карготранс" від допуску до перевірки (а.с.11). Також матеріали справи містять акт №276/04-65-14-00/31402120 від 03.06.2016 року відмову від отримання наказів №424 та №425 від 03.06.2016 року службовою особою ОСОБА_2 (а.с. 12).

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що у суді першої інстанції представник позивача ОСОБА_2 зазначила, що вона є юристом підприємства, не уповноважена останнім на отримання наказів на проведення перевірки, крім того, їх надали для ознайомлення оригінал наказу №424 від 03.06.2014 року, який одразу забрали, у зв'язку із відсутністю копії для вручення.

Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції контролюючим органом не було належній посадовій (службовій) особі або його уповноваженому представнику вручені відповідні документи (копії), передбачені ст. 81 ПКУ. Крім того, матеріали справи не містять акт про відмову від підпису у направленні на перевірку, що є підставою для початку проведення такої перевірки. Таким чином, підстави для початку проведення перевірки були відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що акт від отримання копій наказів, що міститься в матеріалах справи (а.с. 12), не є актом про відмову від підпису у направленні на перевірку, який передбачений абз. 8 п. 81.1 ст. 81 ПКУ та є підставою для початку проведення такої перевірки.

Рішенням начальника ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Н.Ю. Болдаш від 03.06.2016 року застосовано повний адміністративний арешт майна та рахунків платника податків ТОВ "Карготранс" (а.с.16).

06.06.2016 року, з підстав не допуску підприємства до проведення перевірки підрозділом за формою та процедурою, передбаченими "Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків", затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №568 (далі - Порядок №568), до Дніпропетровського окружного адміністративного суду було звернуто подання Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська до ТОВ "Карготранс" про підтвердження адміністративного арешту майна.

При цьому, Ухвалою суду від 07.06.2016 року по справі №804/3406/16 матеріали подання повернуті контролюючому органу у зв'язку із не усуненням недоліків подання у вигляді сплати судового збору. У зв'язку із чим за підтвердженням адміністративного арешту інспекція звернулась в порядку позовного провадження (804/3826/16).

Відповідно до пункту 7.3 Порядку №568 для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту платника податків.

Натомість, 03.06.2016 року подання не було подано.

Позивачем у даній адміністративній справі заявлено вимоги щодо застосування арешту коштів на відкритих рахунках відповідача. Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені статтею 94 Податкового кодексу України. При цьому, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Згідно пункту 7.3 Порядку №568 для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Отже законність вимоги щодо арешту рахунків платника податку на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України пов'язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків.

Згідно із пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Відповідно до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10., рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Виходячи з викладеного та приймаючи до уваги норми статті 94 Податкового кодексу України, "Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків", затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №568, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування, слід дійти висновку, що застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

За таких обставин, з огляду на те, що арешт майна відповідача не був підтверджений у судовому порядку протягом 96 годин згідно норм пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України , а отже, припинився відповідно до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, підстави для застосування арешту коштів на відкритих рахунках відповідача відсутні, оскільки такий арешт є лише складовою загального арешту майна.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак