Ухвала

від 17.01.2017 по справі 823/1504/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1504/16 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Кучми А.Ю., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції (Канівське відділення) Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Черкаської ОДПІ (Канівське відділення) ГУ ДФС у Черкаській області №12046-13 від 30 червня 2016 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів неповного з'ясування фактичних обставин справи та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідно до розрахунку вартості автомобіля позивача на інтернет-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України його вартість становить 1064158,00 грн., тобто понад 750 мінімальних заробітних плат, а тому оскаржуване рішення є правомірним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником автомобіля BMW X6, 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, з об'ємом двигуна 2979 куб.см, тип пального B , дата реєстрації 02 жовтня 2014 року.

30 червня 2016 року Черкаською ОДПІ (Канівське відділення) ГУ ДФС у Черкаській області винесено податкове повідомлення-рішення форми Ф №12046-13, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок в розмірі 25000,00 грн. з граничним строком сплати - 60 днів з дня вручення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що належний позивачеві автомобіль марки BMW X6, 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, об'єм двигуна 2979 куб.см. не є об'єктом оподаткування, у відповідності до пп.267.2.1 п.267.2 ст. 267 ПК України, в зв'язку з чим рішення податкового органу №12046-13 від 30 червня 2016 року, яким ОСОБА_2 нараховано транспортний податок в розмірі 25000,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , який набув чинності з 01 січня 2015 року, стаття 267 ПК України викладена у новій редакції, якою передбачено сплату транспортного податку.

Підпунктом 267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до п.267.4 ст.267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Підпунктом 267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

З аналізу наведених норм вбачається, що легкові автомобілі є об'єктом оподаткування транспортним податком у випадку, якщо з року їх випуску минуло не більше 5 років та їх середньоринкова вартість становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Постановою Кабінету Міністрів України №66 від 18 лютого 2016 року затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, відповідно до п.п.13, 14 якої Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу позивач є власником легкового автомобіля BMW X6, 2014 року випуску, з об'ємом двигуна 2979 куб.см, тип пального B , дата реєстрації 02 жовтня 2014 року.

З наявного в матеріалах справи розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, наданого податковим органом, вбачається, що середньоринкова вартість легкового автомобіля BMW X6, 2014 року випуску становить 1064158,50 грн.

Разом з тим, при визначенні середньоринкової вартості транспортного засобу, належного позивачу, контролюючим органом наведено параметри марки, моделі, року випуску та пробігу легкового автомобіля, проте, податковим органом не наводились інші критерії визначення середньоринкової вартості автомобіля, а саме, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Позивачем до матеріалів справи подано розрахунок середньоринкової вартості належного йому транспортного засобу із зазначенням відповідних параметрів її визначення, відповідно до якого середньоринкова вартість легкового автомобіля BMW X6, 2014 року випуску, з об'ємом двигуна 3,0, внутрішнього згорання, бензин, АТ та пробігом 51656 км становить 836140,50 грн.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наведена податковим органом середньоринкова вартість належного позивачу автомобіля є завищеною, оскільки для її визначення бралася модель автомобіля без врахування об'єму двигуна та його типу (бензиновий), в зв'язку з чим належна сума такої вартості (з врахуванням об'єму та типу двигуна (бензиновий) становить саме 836140,50 грн.

Таким чином, оскільки середньоринкова вартість автомобіля позивача становить 836140,50 грн., що не перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, транспортний засіб, який зареєстрований за позивачем, не є об'єктом оподаткування транспортним податком в розумінні пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України.

У своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що рішення Канівської міської ради не скасоване, а тому є обов'язковим до виконання.

Колегія суддів зазначає, що транспортний податок належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст.12 ПК України.

У відповідності до п.п.8.1, 8.3 ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно п.п.10.1, 10.2 ст.10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно, який в силу ст.265 ПК України складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до пп.12.1.2 п.12.1 ст.12 ПК України Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Підпунктами 12.3.1, 12.3.2 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно п.24 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів, відповідно до Податкового кодексу України.

Підпунктом 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

При цьому, в силу п.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Згідно пп.12.4.1 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом.

В силу п.12.5 ст.12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Водночас 24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України №909-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році , що набрав чинності 01 січня 2016 року.

Пунктом 4 розділу ІІ Прикінцеві положення вказаного Закону визначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Пунктом 7 розділу ІІ Прикінцеві положення наведеного Закону рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Канівської міської ради VII скликання від 28 січня 2016 року №2-1 Про внесення змін до рішення міської ради від 14 липня 2015 року №21-01 Про встановлення місцевих податків і зборів на території м.Канева на 2016 рік , керуючись ст.ст.143, 144 Конституції України, п.8.3 ст.8, ст.10, п.п.12.3, 12.4, 12.5 ст.12, ст.ст.265, 266, 267, 268 ПК України, внесено до додатку 2 Положення про транспортний податок наступні зміни, зокрема, пп.2.1 розділу 2 Об'єкт оподаткування викладено в новій редакції: об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Таким чином, рішенням Канівської міської ради VII скликання від 28 січня 2016 року №2-1 не встановлювався новий транспортний податок та не змінювалась його ставка, а лише змінювались вимоги до об'єкта оподаткування таким податком, що зумовлено внесенням змін до ПК України, чим фактично запроваджено механізм справляння та порядок сплати транспортного податку в м.Каневі, встановленого ПК України, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що саме 2016 рік і є базовим (звітним) періодом для оподаткування транспортним податком.

Таким чином, наведені апелянтом посилання щодо обов'язковості рішення Канівської міської ради є вірними, натомість, такі обґрунтування відповідача жодним чином не спростовують того факту, що належний ОСОБА_2 легковий автомобіль BMW X6, 2014 року випуску, з об'ємом двигуна 2979 куб.см, тип пального B не є об'єктом оподаткування транспортним податком, оскільки його середньоринкова вартість є меншою за 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, а тому контролюючий орган неправомірно нарахував позивачу суму транспортного податку у 2016 році у розмірі 25000,00 грн., у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року №12046-13 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 23 січня 2017 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді А.Ю.Кучма

В.П.Мельничук

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Мельничук В.П.

Кучма А.Ю.