Рішення

від 18.01.2017 по справі 908/3080/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/122/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2017 Справа № 908/3080/16

за позовом: Концерну Міські теплові мережі в особі Філії Концерну Міські теплові мережі Дніпровського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А)

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу № 316 Дніпроспецсталь-20 (69121, м.Запоріжжя, вул. Товариська, буд. 56/25)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 243/20-19 від 11.07.2016 р.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «МТМ» Дніпровського району, м. Запоріжжя звернувся в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу № 316 «Дніпроспецсталь-20» , м.Запоріжжя заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 10627,41 грн.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що в порушення Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 р. № 1198, відповідачем, як власником та балансоутримувачем, після повернення йому з оренди приміщення площею 19,7 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Товариська, 56/25, не було виконано вимоги щодо укладення договорів з підприємствами - постачальниками комунальних послуг. Не дивлячись на відсутність укладеного договору, з метою недопущення порушення прав інших мешканців житлового будинку щодо отримання належних послуг з централізованого опалення, Концерн МТМ здійснював відпуск теплової енергії з початку опалювального сезону 2013-2014 років, 2014-2015 років, 2015-2016 років відповідно до рішень про початок та закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя. Відповідачу було відпущено теплову енергію за період: березень 2014 року, квітень 2014 року, з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р., з жовтня 2015 р. по квітень 2016 р. на загальну суму 10 627,41 грн., що підтверджується відповідними рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії. Однак, відповідачем на протязі спірного періоду не здійснено жодної оплати за спожиту теплову енергію, що призвело до утворення у останнього заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 10 627,41 грн. При цьому позивач відзначає, що у Концерну МТМ не було законної можливості припинити відпуск теплової енергії на об'єкти теплопостачання шляхом відключення приміщення від централізованої системи теплопостачання будинку, оскільки для відключення приміщення від централізованої системи теплопостачання будинку відсутні як правові підстави, так і технічна можливість. За доводами позивача, відповідач, як власник майна, згідно ст. 322 Цивільного кодексу України повинен був утримувати належне йому на праві власності нежитлове приміщення, зокрема, здійснювати оплату за спожиту теплову енергію, однак останній не зробив цього. Посилаючись на приписи статей 322, 509, 510, 692, 714 ЦК України, ст.ст. 179, 222, 275 ГК України, Закону України «Про теплопостачання» , позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.11.2016 р. порушено провадження у справі № 908/3080/16, розгляд якої призначено на 20.12.2016 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.12.2016 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 18.01.2017 р.

Представник позивача в повному обсязі підтримав вимоги позовної заяви, надав додаткові пояснення по суті спору. На виконання ухвали суду від 20.12.2016 р. надав витребувані судом документи.

Відповідач у судові засідання не з'явився, вимоги ухвал суду від 21.11.2016 р. та 20.12.2016 р. не виконав, письмового відзиву на позов не надав, представника у судове засідання не направив. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвали господарського суду від 21.11.2016 р. про порушення провадження у справі та від 20.12.2016 р. про відкладення розгляду справи на 18.01.2017 р. було направлено відповідачу на адресу: 69121, м. Запоріжжя, вул. Товариська, буд. 56/25, що співпадає з інформацією про юридичну особу в ЄДР станом на 30.12.2016 р. (витяг наявний у матеріалах справи).

Направлене на адресу відповідача поштове відправлення з ухвалою від 21.11.2016 р. повернулося до суду з відміткою поштового відділення зв'язку - за закінченням терміну зберігання . Направлена на адресу відповідача ухвала від 20.12.2016 р. до суду не поверталася. Отже, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

В пункті 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно із ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців» , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеним законом процесуальним строком та достатність матеріалів справи для розгляду справи, оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 18.01.2017 р. справу розглянуто за наявними матеріалами в межах встановленого строку, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що згідно свідоцтва на право власності житловий будинок в цілому по вул. Товариська/Ладозька 56/25 належить Житлово-будівельному кооперативу №316 Дніпроспецсталь-20 на праві колективної власності.

Відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 227 від 01.04.1998 року нежитлове приміщення загальною площею 19,7 кв. м. по вул. Товариська 56/25, яке знаходиться на балансі ЖБК №316 Дніпроспецсталь-20 було передано у строкове платне користування Підприємству Запоріжелектротранс .

10.04.2013 року на підставі акту прийому - передачі нежитлового приміщення, у зв'язку з розірванням договору оренди, Підприємством Запоріжелектротранс було передано, а Житлово-будівельним кооперативом №316 Дніпроспецсталь-20 прийнято нежитлове приміщення площею 19,7 кв. м. по вул. Товариська 56/25.

Однак, як вказує позивач, станом на момент подання позову підготовлений та направлений на адресу Житлово-будівельного кооперативу Дніпроспецсталь-20 проект договору Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді з боку Споживача не підписано, на адресу Теплопостачальної організації не повернуто.

Як встановлено судом, згідно рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії (ОСОБА_1 приймання-передачі теплової енергії: від 31.03.2014 р. на суму 2454,55 грн., відт30.04.2014 р. на суму 166,40 грн., від 31.10.2014 р. на суму 89,12 грн., від 30.11.2014 р. на суму 408,37 грн., від 31.12.2014 р. на суму 728,40 грн., від 31.01.2015 р. на суму 925,70 грн., від 28.02.2015 р. на суму 667,58 грн., від 31.03.2015 р. на суму 804,04 грн., від 30.04.2015 р. на суму 201,08 грн., від 31.10.2015 р. на суму 239,86 грн., від 30.11.2015 р. на суму 475,99 грн., від 31.12.2015 р. на суму 584,66 грн., від 31.01.2016 р. на суму 942,80 грн., від 29.02.2016 р. на суму 1049,66 грн., від 31.03.2016 р. на суму 600,65 грн., від 30.04.2016 р. на суму 288,55 грн.) позивачем було відпущено теплову енергію на загальну суму 10 627,41 грн.

ОСОБА_2 приймання-передачі теплової енергії за наведені вище місяці та рахунків підтверджується відповідними реєстрами відправки рекомендованих листів за наведені періоди, копії яких містяться у матеріалах справи.

Направлені позивачем відповідачу ОСОБА_3 приймання-передачі теплової енергії відповідач позивачу зворотно не направив, рахунки залишив без оплати.

Позовна вимога про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу № 316 «Дніпроспецсталь-20» заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 10627,41 грн. стала предметом судового розгляду у даній справі.

Правовідносини в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Законом України Про теплопостачання від 02.06.2005 року за № 2633-ІУ (надалі - Закон), Правилами користування тепловою енергією затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198 (надалі - Правила) та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до Пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Виходячи зі змісту Закону України «Про теплопостачання» (ст. 2 Закону), він регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; Теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії (ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» , надалі - Закону). Таким є позивач у справі.

Відповідно до Закону України «Про природні монополії» Концерн «Міські теплові мережі відноситься до суб'єктів природної монополії.

Основним предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподіл теплової енергії для підігріву житла і побутових потреб населення, підприємств, організацій і її збут.

Як монополіст такої природної монополії, відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» , Концерн не може відмовити у наданні послуг з постачання теплової енергії за наявності технічної можливості.

Відповідно до Законів України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 теплова енергія може споживатись лише на підставі договору.

Статтею 24 Закону визначено, що одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі даної норми ЖБК № 316 Дніпроспецсталь-20 повинен був утримувати належне йому на праві власності нежитлове приміщення, зокрема укласти з теплопостачальною організацією типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Як вже зазначалось вище, житловий будинок в цілому по вул. Товариська/Ладозька, 56/25 належить Житлово-будівельному кооперативу №316 Дніпроспецсталь-20 на праві колективної власності згідно свідоцтва на право власності № 1891 і знаходиться на його балансі.

У статті 179 Господарського кодексу України закріплено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Однак, станом на 16.11.2016 рік (дата подання позову) ЖБК №316 Дніпроспецсталь-20 договору купівлі-продажу теплової енергії з Концерном «МТМ» не укладено.

Зважаючи на те, що нежитлове приміщення площею 19,7 кв. м. по вул. Товариській, 56/25, вбудоване в житловий будинок, і у Концерну «МТМ» відсутня технічна можливість відключити нежитлове приміщення від внутрішньо-будинкової системи теплопостачання, у спірний період на зазначене приміщення згідно рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії було відпущено на користь ЖБК № 316 Дніпроспецсталь-20 теплову енергію на суму 10 627,41 грн.

Концерн МТМ здійснював відпуск теплової енергії з початку опалювального сезону 2013-2014 років, 2014-2015 років, 2015-2016 років відповідно до рішень про початок та закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя.

Опалювальний сезон 2013-2014 років у м. Запоріжжя - розпочався з 05.10.2013 року відповідно до Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 433 від 04.10.2013 року, закінчився 08.04.2014 року відповідно до Рішення виконавчого комітету Запорізької

міської ради № 123 від 07.04.2014 року.

Опалювальний сезон 2014-2015 років у м. Запоріжжя - розпочався з 23.10.2014 року відповідно до Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 389 від 21.10.2014 року, закінчився 13.04.2015 року відповідно до Рішення виконавчого комітету Запорізької

міської ради № 154 від 10.04.2015 року.

Опалювальний сезон 2015-2016 років у м. Запоріжжя - розпочався з 11.10.2015 року відповідно до Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 335 від 08.10.2015 року; закінчився 07.04.2016 року відповідно до Рішення виконавчого комітету Запорізької

міської ради № 177 від 06.04.2016 року.

Отже, наданими позивачем доказами: акт обстеження концерну МТМ Ленінського району від 31.01.2012 р. про наявність встановлених неізольованих приборів обігріву (чугуних радіаторів) у спірному приміщенні, Інформації про початок та закінчення опалювальних сезонів, підтверджується здійснення позивачем постачання теплової енергії на приміщення по вул. Товариській, 56/25 в м. Запоріжжя, власником якого є ЖБК №316 Дніпроспецсталь-20 .

Система опалення приміщень відповідача є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання всього будинку, в якому вони розташовані. Тож, факт наявності теплопостачання в приміщенні відповідача в спірному періоді є підтвердженим.

Частиною 1 п. 23 Правил визначено, що Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку . У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно розрахунку теплового навантаження за № 4670/09 від 10.09.2015 р., виконаного Концерном МТМ на підставі ліцензії № 516827 від 21.06.2010 року, на об'єкт теплопостачання: ЖБК №316 Дніпроспецсталь-20 - вільне приміщення по вул. Товариська, буд. 56/25, розмір теплового навантаження на потреби опалення, та відповідно, всього по приміщенню надходження тепла від опалювальних приборів, становить 2158 ккал/год.

Згідно долучених до матеріалів справи актів приймання-передачі теплової енергії за період: березень 2014 року, квітень 2014 року, з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р., з жовтня 2015 р. по квітень 2016 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 10 627,41 грн., у зв'язку з чим відповідачу до сплати було виставлено відповідні рахунки.

Доказом направлення відповідачу зазначених вище рахунків та актів є наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії реєстрів відправки рекомендованих листів з відмітками відділення поштового зв'язку про відправку (арк. справи 51-66).

Відповідач надіслані йому акти не підписував, спожиту без договору теплову енергію не оплачував, направлені на його адресу рахунки залишив без оплати.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідачу послуги з централізованого теплопостачання позивачем не надавались, або що відповідач ці послуги не отримував.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 21.07.2005 р. № 630 (із змінами та доповненнями) (далі - Правила) передбачено право споживача відмовитись від отримання послуг з централізованого опалення (п. 24 Правил). Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства (п. 25 Правил).

Також, слід відзначити, що властивості теплової енергії зводяться до наступного:

1) теплову енергію неможливо накопичувати у значній кількості і зберігати;

2) процес виробництва теплової енергії, як правило, неперервний і невід'ємно пов'язаний як з її транспортуванням, так і з споживанням;

3) теплова енергія при передачі споживається і не може бути повернена .

Згідно з частиною 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Зазначені висновки щодо обов'язку оплатити вартість отриманої товарної продукції містяться у Оглядовому листі Вищого господарського Суду України від 29.04.2013 року №01-06/767/2013 Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань .

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Таким чином, відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії, обов'язковість укладання якого лежить як на споживачеві, так і на теплопостачальній організації, не звільняє відповідача (Споживача) від сплати вартості фактично отриманої від позивача (Теплопостачальної організації) теплової енергії.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем наявність боргу перед позивачем за отриману теплову енергію за період: березень 2014 року, квітень 2014 року, з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р., з жовтня 2015 р. по квітень 2016 р. на загальну суму 10 627,41 грн.

Таким чином, в даному випадку, враховуючи встановлений факт невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманої теплової енергії, позивач цілком обґрунтовано скористався наданим йому законом правом на стягнення суми заборгованості у судовому порядку, посилаючись на норми ст. 692 ЦК України.

Разом з тим, суд вважає необхідним звернути увагу на норми ст. 387 Цивільного кодексу України, якими визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка безпідставно, без відповідної правової підстави, володіє цим майном.

Також, відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути це майно потерпілому.

Згідно ч. 2 ст. 1213 ЦК України, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Аналізуючи наведені вище норми права, суд відзначає, що бездоговірне споживання відповідачем теплової енергії за рахунок централізованого опалення є порушенням вимог чинного законодавства, а тому вартість теплової енергії, безпідставно отриманої відповідачем підлягає стягненню як вартість безпідставно набутого майна, відповідно до положень ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Таким чином, враховуючи порушення відповідачем вимог чинного законодавства щодо відсутності факту укладення з теплопостачальною організацією відповідного договору у спірний період та несплати вартості отриманої теплової енергії, а також вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, з урахуванням викладеного, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача вартості теплової енергії в сумі 10 627,41 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

В даному випадку, відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання своїх зобов'язань щодо оплати вартості отриманої теплової енергії у спірний період.

Позов задовольняється повністю.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору (1378,00 грн.) покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85, 89 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Житлового-будівельного кооперативу № 316 Дніпроспецсталь-20 (69121, м. Запоріжжя, вул. Товариська, буд. 56/25, код ЄДРПОУ 20512535) на користь Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну МТМ Дніпровського району (юридична адреса: 69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м.Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А, код ЄДРПОУ 32121458) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» , МФО 313957) вартість спожитої теплової енергії в сумі 10627 (десять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 41 коп.

Стягнути з Житлового-будівельного кооперативу № 316 Дніпроспецсталь-20 (69121, м. Запоріжжя, вул. Товариська, буд. 56/25, код ЄДРПОУ 20512535) на користь Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну МТМ Дніпровського району (юридична адреса: 69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м.Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А, код ЄДРПОУ 32121458) на поточний рахунок №26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» , МФО 313957) суму 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України та ч.3 ст. 51 ГПК України 20.01.2017 р.

Суддя М.В. Мірошниченко