Вирок

від 23.01.2017 по справі 554/14841/14-к

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Справа № 554/14841/14-к

ВИРОК

Іменем України

Дата документу 23.01.2017

23 січня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів Октябрського районного суду м. Полтави в складі:

головуючого судді - Антонова С.В.,

суддів: Савченка А.Г., Микитенка В.М.,

секретарів - Плаксюк І.Ю., Шмигло І.А.,

з участю прокурорів - Каралаш Ю.В., Беркути Б.А., Болгара В.В.,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представників потерпілих - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

потерпілих - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

розглянувши у судовому засіданні, матеріали кримінального провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Полтави, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.355, ч.3 ст.28, ч.1 ст.357, ч.3 ст.28, ст.356, ч.5 ст.186 КК України,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця Усть-Куйга Російської Федерації, українця, громадянина Росії, одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.355, ч.3 ст.28, ч.1 ст.357, ч.3 ст.28, ст.356, ч.5 ст.186 КК України,

в с т а н о в и л а:

17.06.2013 року близько 12.00 год. особа, стосовно якої справа виділена в окреме провадження, в приміщенні кіоску за адресою: АДРЕСА_3, вручив лист, адресований ФОП ОСОБА_9, підписаний ОСОБА_14, з вимогою надати письмову відповідь щодо суми орендної плати ОСОБА_10 за користування даним приміщенням. Після чого, погрожуючи застосувати фізичне насильство відносно ОСОБА_9, вибивши з його рук мобільний телефон, змусив останнього підписати даний лист про отримання повідомлення.

21.06.2013 року особи, стосовно яких справа виділена в окреме провадження, в приміщенні кіоску за адресою: АДРЕСА_3, із застосуванням погрози фізичною розправою та перешкоджанням підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_9 вимагали від нього складання розписки щодо суми грошових коштів в якості орендної плати ОСОБА_10 за користування даним приміщенням.

27.06.2013 року ОСОБА_1 із ОСОБА_2 та особами, стосовно яких справа виділена в окреме провадження, діючи умисно, за попередньою змовою між собою, в приміщенні кіоску за адресою: АДРЕСА_3, із погрозою застосування фізичного насильства відносно ОСОБА_9, отримавши письмову відповідь від останнього на лист ОСОБА_14, наданий йому 21.06.2013 року, примушували ОСОБА_9 до невиконання умов договору оренди нежитлового приміщення від 10.02.2012 року, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_10, вимагаючи, натомість, укласти договір із особою, справа стосовно якої виділена в окреме провадження, та в подальшому сплачувати останньому грошові кошти. У випадку відмови від висунутих умов, вимагали звільнити дане приміщення, з погрозою насильства над потерпілим.

З метою залучення як доказу до цивільного провадження № 2878/13, яке перебувало в провадженні Апеляційного суду Полтавської області, ОСОБА_1 із ОСОБА_2 та особами, стосовно яких справа виділена в окреме провадження, діючи умисно, із погрозою застосування фізичного насильства, шляхом пошкодження майна, виконавши шуруповертом отвори у виробах - металевих дверях, які реалізовував потерпілий, вимагали та змусили ОСОБА_9 скласти офіційний приватний документ - розписку про сплату коштів ОСОБА_10 за оренду приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3. Отримавши зазначену розписку, особа, стосовно якої справа виділена в окреме провадження, в категоричній формі висунула вимогу ОСОБА_9 звільнити дане приміщення або укласти договір оренди із ним та сплачувати йому грошові кошти. Після зазначених подій, ОСОБА_9 виїхав з даного приміщення.

В подальшому, особа стосовно, якої справа виділена в окреме провадження, виступаючи як представник ОСОБА_14 у цивільному провадженні №2878/13, долучив дану розписку як доказ.

Допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_2 вину визнав частково та пояснив, що 27.06.2013 року близько 14.00-15.00 години на прохання ОСОБА_15 він під'їхав на АДРЕСА_3, де здійснював підприємницьку діяльність ОСОБА_9 Коли він приїхав за вказаною адресою там вже перебували ОСОБА_15, ОСОБА_16 та інші люди. ОСОБА_16 пояснив, що потрібно допомогти потерпілій та взяти розписку у ОСОБА_9 Всі разом вони зайшли до приміщення магазину, де між ОСОБА_16, потерпілою ОСОБА_14 та ОСОБА_9 відбулась розмова з приводу надання останнім розписки для її пред'явлення в суді. В цей час він взяв шуруповерт, який лежав на підлозі та зробив декілька отворів у дверях, якими здійснює торгівлю ОСОБА_9 Після написання розписки ОСОБА_9 вони всі вийшли з приміщення магазину і він направився у своїх справах.

У липні 2013 року за адресою: АДРЕСА_3 він не перебував, жодних речей з приміщення не виносив і з потерпілим ОСОБА_10 обвинувачений не зустрічався.

У грудні 2013 року, близько 17.00 години ОСОБА_2 приїхав на чиєсь прохання у ТЦ Конкорд , щоб завантажити речі з магазину Ман , який знаходився на третьому поверсі торгового центру. На місці події були ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та інші люди. ОСОБА_16 пояснив, що ОСОБА_17 є директором магазину, та потрібно завантажити речі у автомобіль, які вже стояли у мішках. ОСОБА_17 відчинила двері ключем та сказала, що магазин переїжджає в інше приміщення. Взявши вказані речі, обвинувачений направився до виходу із торгового центру, однак там знаходились працівників міліції разом з ОСОБА_18 та ОСОБА_16 Він підійшов до них та запитав, що трапилось, на що останній сказав віднести речі назад в магазин, що він і зробив. Заперечив факт присутності ОСОБА_1 у ТЦ Конкорд під час вказаних подій.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину в пред'явленому обвинуваченні визнав частково та пояснив, що 27.06.2013 року до нього зателефонував ОСОБА_15 та попросив приїхати за адресою: АДРЕСА_3. На місці подій перебував ОСОБА_15, ОСОБА_19 та ОСОБА_2 Потім приїхав ОСОБА_16 і вони разом зайшли до приміщення магазину. В магазині ОСОБА_16 розмовляв про щось з ОСОБА_9 під час чого ОСОБА_2 взяв шуруповерт та почав свердлити двері, які стояли в магазині. Закінчивши розвому вони всі разом вийшли з магазину та розійшлись у своїх справах.

Підтвердив, що перебував 02.08.2013 року по вул. Садовій в м. Полтава, де разом з іншими особами перешкоджав потерпілому ОСОБА_11 потрапити в салон його автомобіля, не усвідомлюючи, що вчиняє злочин. Разом з тим, заперечив, що перебував 06.08.2013 року біля Першої міської лікарні та застосовуння ним фізичного насильства до потерпілого ОСОБА_11 Також заперечив, що перебував в листопаді 2013 року у ТЦ Конкорд та виносив речі з магазинів Mann та Lerros .

Крім показань обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1, вина обвинувачених підтверджується наступними доказами:

-показаннями потерпілого ОСОБА_9, який суду повідомив, що приблизно з 2008 року він орендував приміщення по АДРЕСА_3, де займався продажем вікон, дверей, жалюзей. Договір заключав із ОСОБА_10, якому і сплачував грошові кошти за оренду. При цьому інші співвласники приміщення жодних претензій йому не пред'являли. 17 червня 2013 року до приміщення його магазину зайшов ОСОБА_15 та надав йому лист від ОСОБА_14, роздрукований у двох екземплярах, з проханням повідомити, скільки він сплачує за оренду приміщення ОСОБА_10 Він почав телефонувати ОСОБА_10, на що ОСОБА_15 вибив з його рук мобільний телефон та погрожуючи, змусив підписати лист, що він отримав від ОСОБА_14 21 червня до його магазину прийшли ОСОБА_16 та ОСОБА_14 та повідомили, що він повинен написати розписку про те скільки він платить ОСОБА_10 за оренду приміщення. Також сказали, він може укласти договір оренди із ОСОБА_16 або ОСОБА_20 Він повідомив, що протягом останнього року грошових коштів ОСОБА_10 не платив так як у нього не було виторгу, а користувався приміщенням безоплатно. На це ОСОБА_16 почав йому погрожувати і сказав, що ще прийде і він йому напише все що треба. 27 червня 2013 року, вдень, у приміщення магазину зайшли ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_15 На вході до приміщення став ОСОБА_19 ОСОБА_16 сказав йому написати скільки коштів він платить ОСОБА_10 за оренду приміщення, на що він відмовився. Після цього ОСОБА_2 сказав писати те, що кажуть, інакше вони рознесуть приміщення. Він запитав: Що ви робите? , та намагався встати зі стільця, однак підійшов ОСОБА_1 і всадив його назав. Потім ОСОБА_2 почав просвердлювати шуруповертом двері, які були у ОСОБА_9 для продажу. Коли у ОСОБА_2 зламалося свердло, до приміщення зайшов ОСОБА_15, передав ціле свердло ОСОБА_2 та знову став на вулиці біля входу в приміщення. Після цього він повідомив, що напише все що потрібно і ОСОБА_16 сказав ОСОБА_2 зупинитись. Під диктовку ОСОБА_16 він написав розписку про те, що він сплачує ОСОБА_10 2500 гривень на місяць за оренду приміщення. ОСОБА_16 також повідомив, що тепер він повинен укласти договір оренди приміщення із ним та сплачувати йому орендну плату, або звільнити приміщення. На це він відповів, що звільне приміщення до 10 липня 2013 року;

-показаннями потерпілого ОСОБА_10, який суду повідомив, що він, ОСОБА_18 та ОСОБА_21 являються власниками офісного приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3. За домовленістю із ОСОБА_18 він здавав частину офісного приміщення приватному підприємцю ОСОБА_9 Із отриманих від оренди коштів, здійснював оплату комунальних послуг, ремонту офісу. Близько 4-5 років частину приміщення орендував ОСОБА_9, який у 2013 році повідомив, що не може сплачувати оренду і буде шукати інше приміщення. 17.06.2013 року від ОСОБА_9 йому стало відомо, що до офісного приміщення, де останній здійснював підприємницьку діяльність прийшов ОСОБА_15, який погрожуючи застосувати насильство, вручив йому лист від ОСОБА_14, на який ОСОБА_9 повинен був дати відповідь про те, що він сплачує ОСОБА_10 за оренду приміщення 4000 гривень. 21.06.2013 року йому зателефонував ОСОБА_9 та повідомив, що у приміщення його кіоску прийшла ОСОБА_14 разом із ОСОБА_16 та трьома-чотирьма чоловіками, які знову змушують його написати розписку про суму коштів, які він сплачує за оренду приміщення. Прибувши на місце, невідомий чоловік, як потім було встановлено, ОСОБА_15, не дав змоги йому зайти в приміщення магазину ОСОБА_9 Він відмовився називати своє прізвище, зазначивши, що є представником ОСОБА_14 Після цих подій з метою фіксації можливих неправомірних дій ОСОБА_16 та інших осіб він встановив в приміщенні магазину ОСОБА_9 власний відеореєстратор. 27 червня 2013 року йому знову зателефонував ОСОБА_9, який був у схвильованому стані та попросив його терміново приїхати. Приїхавши до приміщення кіоску ОСОБА_9, він помитив декілька просвердлених дверей, а останній пояснив, що приблизно о 15 годині, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_15 та ще троє невідомих чоловіків прийшли до нього в магазин, та погрожуючи останньому, пошкодивши дріллю двоє дверей, змусили його написати розписку про те, що він сплачує ОСОБА_10 орендну плату в сумі 2500 гривень щомісячно. Крім того, ОСОБА_16 змушував ОСОБА_9 до укладання із ним договору оренди приміщення та сплати йому грошових коштів. 10.07.2013 року ОСОБА_9 з'їхав з орендованого ним приміщення по АДРЕСА_3;

-показаннями свідка ОСОБА_15 суду пояснив, що він знайомий з обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_1 близько 5-6 років. 27.06.2013 року він разом з дружиною та ОСОБА_23 йшли до піцерії, яка знаходиться навпроти АДРЕСА_3. На вулиці біля вказаного приміщення він побачив ОСОБА_19 і вирішив підійти до нього, щоб привітатися. Потім ОСОБА_15 зайшов до приміщення, де здійснював підприємницьку діяльність ОСОБА_9 В ньому перебували ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_9 В руках у когось він бачив шуруповерт, однак хто його тримав він не пам'ятає. Що саме відбувалося в цьому приміщенні йому невідомо;

-показаннями свідка ОСОБА_19, який суду пояснив, що 26.06.2013 року до нього зателефонував ОСОБА_16 і попросив його бути охоронцем на об'єкті. ОСОБА_19 під'їхав у офісне приміщення, яке знаходиться на АДРЕСА_3, де вже перебували ОСОБА_16 та ОСОБА_14 Вони зайшли в двох у приміщення та сказали, що їм треба поговорити. Потім ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також зайшли до офісного приміщення, де здійснював підприємницьку діяльність ОСОБА_9 Через деякий час туди зайшов ОСОБА_15 Коли вони вийшли з офісу, то повідомли, що ОСОБА_9 буде виїжджати з цього приміщення та ОСОБА_19 потрібно за цим прослідкувати. Після цього ОСОБА_19 зайшов до офісу ОСОБА_9, який йому пояснив, що йому щойно було пошкоджено двері, продаж яких він здійснював у цьому приміщенні. Він побачив, що ОСОБА_9 збирає свої речі і зателефонував до ОСОБА_16 та запитав що йому робити, на що останній йому повідомив йти звідти;

-даними протоколу пред'явлення осіб для впізнання від 19.02.2014 року, відповідно якого потерпілий ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_1 як особу, яка в липні 2013 року приймала участь у примушуванні до написання розписки, з погрозою насильства та пошкодженням майна (т. 3 а.с. 121-123);

-даними договору оренди нежитлового приміщення від 10 лютого 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_10 передав в оренду ОСОБА_9 частину нежитлового приміщення площею 10,73 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 (т. 4 а.с. 247-248);

-даними витягу з Єдиного реєстру довіреностей, відповідно якого 05.07.2013 року ОСОБА_14 видано довіреність №39703828, в тому числі, на ім'я ОСОБА_1 на представництво її інтересів в усіх судах України, а також органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях (т. 5 а.с. 168-169);

-копією листа ОСОБА_14 на адресу СПД ФО ОСОБА_9, у якому остання просить надати їй письмову відповідь про точну суму сплати ОСОБА_9 орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення ОСОБА_10 Вказаний лист отриманий ОСОБА_9 17 червня 2013 року (т. 4 а.с. 245);

-копіє розписки ОСОБА_9 від 27.06.2013 року, у якій він повідомляє, що сплачує ОСОБА_10 2500 гривень щомісячно за оренду нежитлового приміщення по АДРЕСА_3 (т.4 а.с. 239);

-даними протоколу огляду місця події від 05.07.2013 року, відповідно до якого проведено огляд кіоску з продажу дверей, вікон, ролетів, який розташований по АДРЕСА_3. В ході огляду встановлено пошкодження двох металевих дверей, в яких виявлено чотири та відповідно п'ять наскрізних та поверхових отворів, а також вилучено частину зламаного свердла (т. 4 а.с. 234-235);

-даними протоколу огляду від 18.02.2014 року, в ході якого ОСОБА_10, в присутності понятих добровільно видав слідчому відеореєстратор 1080 FULL HD Super Night Mode GPS чорного кольору з флеш-карткою Трансенд 16 Гб, який за допомогою кабелю USB під'єднано до службового комп'ютера та відтворено відеозапис примушування до невиконання цивільно-правових відносин приватного підприємця ОСОБА_9 (т. 5 а.с. 15-16);

-оглянутим в судовому засіданні відеозаписом подій в приміщенні магазину ОСОБА_9, яким встановлено, що 27.06.2013 року близько 14 години 36 хвилин в приміщенні, де розміщені вхідні двері, будівельні матеріали, стенд зі зразками будівельних матеріалів, за столом сидить потерпілий ОСОБА_9 В цей час до приміщення входять троє чоловіків, один з яких знімає верхній одяг та тримає в руках шуруповерт.

Один із чоловіків повідомляє, що він, окрім того, що представляє інтереси ОСОБА_14, також представляє інтереси ОСОБА_18, який з його слів являється власником даного приміщення. Після цього, ОСОБА_1 замахується кулаком в обличчя ОСОБА_9, а інший, із застосуванням погроз, вимагає у ОСОБА_9 написання розписки про сплату ОСОБА_10 за оренду приміщення грошових коштів. Спочатку вимагає написати про сплату коштів в сумі 4000 гривень, потім 3500 гривень, на що ОСОБА_9, повідомляє, що на даний час нічого не платить ОСОБА_10 В цей час на задньому плані ОСОБА_2, який знаходиться без верхнього одягу пошкоджує шуруповертом двері. Потім до приміщення заглядає ОСОБА_15

Після цього чоловіки шляхом погроз та пошкодженням дверей, змушують ОСОБА_9, написати під диктовку розписку. Після отримання розписки, один із чоловіків диктує номер свого мобільного телефону НОМЕР_5 та представляється ОСОБА_24, демонструє документи щодо права спільної власності на дане приміщення із зазначенням співвласниками ОСОБА_18 та ОСОБА_21. Після цього, чоловіки виходять із приміщення, а в середину заходить ОСОБА_19, який залишається в приміщенні разом із потерпілим та залишає його після зробленого йому на мобільний телефон дзвінка;

-даними висновку судової криміналістичної експертизи №3206 від 21.03.2014 року, відповідно до якого представлений на дослідження відеофайл 06271436_0001.МОV зафіксований на карті пам'яті MicroSD Transcend №А785023944, ймовірно, є оригіналом, виконаним за допомогою наданого на дослідження відеореєстратора 1080 FULL HD Super Night Mode GPS. Програмно-апаратними засобами, що є у розпорядженні експерта, при дослідженні відеозапису, зафіксованому у відеофайлі 06271436_0001.МОV ознак монтажу не встановлено (т. 5 а.с. 18-22);

-даними протоколу пред'явлення осіб для впізнання від 19.02.2014 року в ході якого ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_1 як особу, яка 27.06.2013 року в групі з ОСОБА_16 та іншими особами примушували ОСОБА_9 виїхати з орендованого ним приміщення (т. 5 а.с. 121-123);

-даними акту приймання-передачі приміщення від 10 липня 2013 року, відповідно до якого орендар ОСОБА_9 передав орендодавцю ОСОБА_10 орендоване ним приміщення площею 10,73 кв.м на першому поверсі по АДРЕСА_3 (т. 4 а.с. 246);

- даними протоколу тимчасового доступу від 10.04.2014 року, відповідно до якого оглянуто цивільну справу №554/2903/13-ц за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_14, в якій знаходиться оригінал розписки ОСОБА_9 від 27.06.2013 року, з якої було зроблено копію (т. 4 а.с. 238).

Оцінюючи відеозапис подій від 27.06.2013 року отриманий ОСОБА_10, колегія суддів враховує, що засіб, на який був здійснений запис є відеореєстатором, тобто перебуває у вільному обігу і не відноситься до спеціальних засобів збирання інформації. Вказаний пристрій був розміщений у приміщенні, яке належить ОСОБА_10 на праві власності, з метою його захисту від можливих протиправних посягань. Відеозапис був зроблений випадково, тобто ОСОБА_10 не був достовірно обізнаний про те хто, коли та о котрій годині може прибути до вказаного приміщення, та які дії буде вчиняти. На підставі викладеного, колегія суддів вважає наведений вище доказ належним та допустимим.

Органами досудового розслідування дії обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за всіма епізодами кваліфіковані за ч.3 ст. 355, ч.3 ст.28, ч.1 ст. 357, ч.3 ст. 28, ст. 356, ч. 5 ст. 186 КК України як такі, що вчиненні у складі організованої злочинної групи із ОСОБА_16, ОСОБА_15 та ОСОБА_19

Відповідно до ч. 3 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три або більше), які попередньою зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 4 жовтня 2012 року у справі № 5-16кс12 сформулював правову позицію, відповідно до якої відмінність між організованою групою та іншими нескладними (простими) формами співучасті полягає в кількісних та якісних критеріях цих понять. Якщо у справі буде встановлено, що троє (не менше трьох) за ініціативою одного з них попередньо зорганізувалися у стійке (стале) об'єднання для заняття злочинною діяльністю, були обізнані про зміст і цілі такої діяльності, розподілили ролі та функції кожного в цій діяльності, визначили (визнали) керівника (лідера) групи, виконували його вказівки, мали необхідну матеріальну базу, дотримувались встановлених правил, то таке об'єднання належить визнавати організованою групою.

Ст. 458 КПК України передбачає, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму права, та для всіх судів загальної юрисдикції, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із судовим рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 23.12.2005 року Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями , суди мають досліджувати докази не лише стосовно конкретних злочинів, а й щодо тих ознак, які вказують на їх вчинення саме організованою групою чи злочинною організацією, - щодо виду об'єднання, мети його створення і плану злочинної діяльності, тривалості існування, матеріальної бази, кількісного складу, вербування нових членів, структури та ієрархії об'єднання, наявності в нього корупційних зв'язків, існування певних правил поведінки його членів, розподілу між ними функцій тощо. У мотивувальній частині вироку необхідно наводити дані про те, коли саме і протягом якого часу було утворено організовану

групу чи злочинну організацію, як довго вона функціонувала, відомості про організаторів об'єднання та характер стосунків, які склалися між ними і членами останнього. При розгляді багатоепізодних справ слід установлювати, на якому етапі злочинної діяльності об'єднання набуло ознак стійкого і до якого саме виду воно належить, маючи на увазі, що нерідко об'єднання зазнає таких змін після вчинення ряду злочинів у простих формах співучасті.

У пункті 9 цієї ж постанови зазначається, що організована група, на відміну від групи з попередньою змовою (без попередньої змови), утворюється не одномоментно, а впродовж тривалого часу і з метою вчинення ряду злочинів або тільки одного, який потребує ретельної довготривалої підготовки.

Разом з тим, зібрані та досліджені в ході судового розгляду докази не свідчать про те, що ця група є стійким об'єднанням осіб, які спеціально зорганізувалися для спільної злочинної діяльності, а саме: мали організатора (керівника), прикриття своєї діяльності спільними силами, так і за допомогою сторонніх осіб, здійснювали вербування нових членів, мали загальні правила поведінки, так і не здобуто доказів, які б підтверджували значну ступінь зорганізованості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 між собою та із особами справа, щодо яких виділена в окреме провадження.

Так, кожен із обвинувачених заперечив свою участь в організованій злочинній групі, наявність плану діяльності, розподілу ролей тощо. Місце перебування організатора злочинної групи за версією органу досудового розслідування ОСОБА_16 не встановлено, у зв'язку з чим останній перебуває у розшуку (т. 5 а.с. 181-184) та не допитаний учасниками процесу.

Таким чином, відсутні докази, які б свідчили, коли, де, ким і яким чином організувалась вказана організована злочинна група, хто і за яких обставин її очолив, нею керував та фінансував, коли до неї увійшли ОСОБА_1, ОСОБА_2 та інші члени, справа щодо яких виділена в окреме провадження. Не встановлені докази стійкості організованої групи, наявності ієрархічного підпорядкування щодо керівництва чи координації злочинної діяльності, наявності жорстокої дисципліни, єдиних правил поведінки і дотримання правил конспірації, доказів підготовки до вчинення злочинів, в тому числі наявності плану вчинення злочинів, розподілу функцій учасників та обізнаності про це членів групи тощо.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність факту перебування обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у складі організованої злочинної групи, оскільки обставини на підставі яких органи досудового розслідування дійшли такого висновку, свідчать лише про те, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили злочинні дії за епізодом потерпілого ОСОБА_9 за попередньою змовою групою осіб, що є простою формою співучасті.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 також обвинувачується у примушуванні до виконання цивільно-правових зобов'язань ОСОБА_11 у скаладі організованої злочинної групи за наступних обставин:

ОСОБА_25, з метою вирішення цивільно-правового спору незаконним способом на користь ОСОБА_26, предметом якого є автомобіль Хонда Аккорд НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 від 24.11.2011 видане на ім'я ОСОБА_26, 02.08.2013 року отримав довіреність № 39837376 від неї на своє ім'я та ім'я ОСОБА_15, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_19 та інших на представництво інтересів ОСОБА_26. в усіх судах України.

02.08.2013 року, ОСОБА_25, ОСОБА_15, ОСОБА_19, діючи умисно, у складі організованої злочинної групи, всупереч установленому законом порядку та волі ОСОБА_11, прибули на місце, де перебував потерпілий ОСОБА_11 на автомобілі Хонда Аккорд НОМЕР_2. З метою вилучення автомобіля у ОСОБА_11 для подальшої передачі ОСОБА_26, ОСОБА_25 надав вказівку ОСОБА_15 та ОСОБА_19 розташуватись біля передніх дверей автомобіля ОСОБА_11 та не дати останньому потрапити в салон автомобіля. ОСОБА_15 та ОСОБА_19 зайняли зазначені ОСОБА_25 місця та не підпускали потерпілого до автомобіля, в той час ОСОБА_27 намагався проникнути до салону автомобіля. Не зважаючи на перепони, потерпілий потрапив до салону власного автомобіля та залишив місце події.

06.08.2013 року близько 10.40 год. за адресою: м. Полтава, вул. Енгельса, 27а, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_19, ОСОБА_1, діючи умисно, у складі організованої злочинної групи, з метою вилучення та подальшої передачі автомобіля Хонда Акорд НОМЕР_2, яке не змогли здійснити 02.08.2013 року, всупереч установленому законом порядку та волі потерпілого, шляхом застосування фізичного насильства на території 1 міської лікарні м. Полтави, відкрито захопили ОСОБА_11, а саме: ОСОБА_15 та ОСОБА_19 схопили ОСОБА_11 за руки, викрутили їх назад таким чином, що останній був змушений зігнутись вперед та потягли зі сходів ганку лікарні вниз до автомобіля марки Мерседес S-300 . Після чого, підняли його, утримуючи під руки, та намагалися заштовхати його до багажника автомобіля марки Мерседес S-300 д.н.з. НОМЕР_1, вчинивши спробу вивезти потерпілого з території 1 міської лікарні м. Полтави, у такий спосіб незаконно примушуючи ОСОБА_11 виконати цивільно-правові зобов'язання в поверненні автомобіля, які склалися між ним та його матір'ю, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, які виразились у розриві лівого ключично-акроміального сполучення, закритої ЧМТ, струсу головного мозку, забоїв м'яких тканин та саден шкіри голови та лівої верхньої кінцівки, які утворились від дії тупих обмежених предметів, якими могли бути пальці рук стиснуті в кулак, нога людини у взутті, за ознакою тривалого розладу здоров'я .

Наведені вище дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування також кваліфіковані за ч. 3 ст. 355 КК України як умисні дії щодо примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань, поєднані з насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинені повторно у складі організованої злочинної групи.

Вказані обставини, на думку колегії суддів підлягають виключенню з обвинувачення визнаного доведеним, виходячи з наступного.

Так, потерпілий ОСОБА_11 суду пояснив, що у його власності є автомобіль Хонда Акорд , д.н.з. НОМЕР_2. Вказаний автомобіль придбавав він у кредит та зареєстрував за своєю матір'ю. У 2013 році у нього виник конфлікт із партнером по бізнесу ОСОБА_30, який вимагав повернення йому неіснуючого боргу в сумі 125000 гривень. Його мати ОСОБА_26, в свою чергу, вимагала віддати їй автомобіль Хонда Акорд , який вона хотіла продати. 02.08.2013 року він рухався по вул.Садовій в м.Полтаві на вказаному автомобілі. В цей час дорогу йому перегородив автомобіль Ауді під керуванням ОСОБА_30 Останній вийшов з автомобіля та намагався відчинити двері його авто. Він вийшов з автомобіля і викликав працівників ДАІ. На його виклик приїхали працівники Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області. Після чого до місця події під'їхав ОСОБА_16, з яким був ОСОБА_15 та ще декілька чоловіків. Вони оточили його автомобіль Хонда Аккорд та не давали йому до нього потрапити, відштовхували, утримували за руки. ОСОБА_15 стояв біля правих передніх дверей. Він знову зателефонував до міліції і коли на місце приїхали працівники Октябрського райвідділу, він, скориставшись метушнею, сів в автомобіль та поїхав. ОСОБА_2 під час вказаних подій він не бачив.

06.08.2013 року при виході з Першої міської лікарні він помітив ОСОБА_15 та ОСОБА_16 Останні схопили його за руки та намагалися заштовхати в багажник автомобіля марки Мерседес , який стояв біля входу до лікарні. ОСОБА_16 сказав, що він перебуває у розшуку і він відвезе його до слідчого. На його крик про допомогу, підійшли люди, які допомогли йому вирватись від обвинувачених. Після цього він побіг в лікарню, звідки викликав працівників міліції. Не пам'ятає точно де саме був присутній ОСОБА_1 під час подій біля Першої міської лікарні чи по вул. Садовій. Його автомобіль Хонда Аккорд в цей час знаходився на стоянці, так як він боявся, що його у нього відберуть.

Відповідно до статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, судом встановлено, що органом досудового розслідування в обвинувальному акті взалі не сформульовано обвинувачення ОСОБА_1 щодо подій 02.08.2013 року. Зокрема, не вказано, у чому полягали його дії, що суперечить пункту а частини 3 статті 6 Європейської конвенції з прав людини та вимогам ст. 91 КПК України.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_15,ОСОБА_19, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 та ОСОБА_34 заперечили присутність ОСОБА_1 06.08.2013 року під час подій біля Першої міської клінічної лікарні в м. Полтава.

Обвинувачений ОСОБА_1 також повідомив, що не був присутнім 06.08.2013 року біля 1 міської клінічної лікарні під час конфлікту зі ОСОБА_11

Потерпілий ОСОБА_11 теж не зміг підтвердити присутність ОСОБА_1 під час вказаних подій. Крім того, потерпілий суду пояснив, що 06.08.2013 року належного йому автомобіля Хонда Аккорд , д.н.з. НОМЕР_2 біля 1 міської клінічної лікарні не було і вимог про передачу вказаного автомобіля в той день йому ніхто не висловлював. Натомість, як зазначив потерпілий, ОСОБА_15 і ОСОБА_19 сказали йому поїхали з нами , однак, куди не говорили та намагались помістити його в багажник автомобіля.

Таким чином, а ні сам потерпілий ОСОБА_11, а ні будь-хто інший в ході судового розгляду не повідомляли про висунення будь ким 06.08.2013 року біля 1 міської лікарні м. Полтави по вул. Енгельса, 27-а вимог ОСОБА_11 вилучити чи передати належний йому автомобіль Хонда Аккорд , д.н.з. НОМЕР_2.

У зв'язку з цим, стороною обвинувачення не доведено наявність в діях ОСОБА_1 ознак примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань, поєднаних з насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_11, а тому вказане обвинувачення підлягає виключенню з обсягу доведеного.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються також у тому, що вони, діючи у складі організованої злочинної групи із ОСОБА_16, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відкрито заволоділи чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом проникнення у приміщення за наступних обставин:

03.01.2013 року ОСОБА_35 уклала договір комісії №1/13 із ОСОБА_17, яка мала право на реалізацію належного ОСОБА_35 товару в м. Полтаві. В обов'язки ОСОБА_17 входило: прийом товару, проведення ревізій, видача коштів інкасаторам, затвердження кадрів, навчання персоналу та інше. ОСОБА_17 з метою реалізації товару орендувала два приміщення в ТРЦ Конкорд по вул. Фрунзе в м. Полтаві. Договір комісії був укладений та його термін закінчувався 13.11.2013 року, згідно цього ж договору. Оскільки, зі слів потерпілої ОСОБА_35, ОСОБА_17 не заплатила їй кошти за проданий товар, вона вирішила розірвати із ОСОБА_17 договір комісії, про що потерпілою була направлена письмова претензія. Оскільки вимоги, зазначені у письмовій претензії виконані не були, то 13.11.2013 представник ОСОБА_17 ОСОБА_36 передала залишки товару, який не був реалізований, потерпілій ОСОБА_35 Претензій у потерпілої до залишку не було, але гроші за раніше реалізований товар повернуті не були. 15.11.2013 року ОСОБА_35 уклала договір комісії з іншим приватним підприємцем ОСОБА_37

Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_16, у складі організованої злочинної групи з ОСОБА_15, ОСОБА_38 та ОСОБА_27, 06.11.2013 року отримавши довіреність від ОСОБА_17 на ім'я ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_38, ОСОБА_19 та інших на представництво інтересів ОСОБА_17 в усіх судах України, із застосуванням фізичного та психічного насильства, яке виразилось у подоланні ОСОБА_16 опору з боку продавців магазину, 18.11.2013 року, зайшли до магазинів Lerros та Mann що знаходяться в ТРЦ Конкорд по вул. Фрунзе у м. Полтава. ОСОБА_16 та ОСОБА_15 пошкодили камери відеоспостереження магазинів, відкрито заволоділи відеореєстраторами та металевим сейфом, у якому знаходилися грошові кошти в сумі 4625 гривень, документи та дублікати ключів від приміщення магазинів та зникли з місця вчинення злочину.

Продовжуючи свою протиправну діяльність, 19.11.2013 року ОСОБА_16, у складі організованої злочинної групи з ОСОБА_15, ОСОБА_1, ОСОБА_38 та ОСОБА_27, шляхом підбору ключа, проникли до магазинів Lerros та Mann , що знаходяться в ТРЦ Конкорд по вул. Фрунзе у м. Полтава, де ОСОБА_15 та ОСОБА_38 за вказівкою ОСОБА_16 складали товарно-матеріальні цінності в поліетиленові пакети, після чого виносили їх на вулицю та складали до автомобіля марки Мерседес S-300 д.н.з. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_16, чим відкрито заволоділи товарно-матеріальними цінностями (одягом), що належать ОСОБА_35 та ОСОБА_39 на загальну суму 400 000 гривень, спричинивши останнім матеріальної шкоди на загальну суму 400000 грн.

Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 5 ст. 186 КК України як умисне, повторне, відкрите заволодіння чужим майном (грабіж), у складі організованої злочинної групи із ОСОБА_16, ОСОБА_15 та ОСОБА_40, поєднане з проникненням у приміщення та сховище, вчинене в особливо великих розмірах.

Проаналізувавши показання обвинувачених та свідків у справі, дослідивши докази обвинувачення, колегія суддів прийшла до висновку, що обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в цій частині не знайшло свого підтвердження в ході судового слідства, виходячи з наступного.

Згідно з п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Разом з тим, вказані обставини не доведені стороною обвинувачення в ході судового розгляду.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що між ОСОБА_17 з однієї сторони, а також ОСОБА_41 та ОСОБА_35 з іншої сторони були укладені договори комісії, предметом яких був продаж товарів (т. 4 а.с. 108-110, 128-130).

З метою здійснення торгівельної дільності ОСОБА_17 08.11.2011 року уклала договір суборенди №11 із ФОП ОСОБА_42, відповідно до якого орендувала частину приміщення у ТРЦ Конкорд , що розташований по вул. Фрунзе, 60-А в м. Полтава (т.4 а.с. 102-106).

Допитати в ході судового розгляду потерпілих ОСОБА_35 та ОСОБА_41, а також свідка ОСОБА_22 не представилось можливим, оскільки на неодноразові виклики в судове засідання, останні до суду не з'явились, надіславши заяви про проведення судового розгляду за їх відсутності (т. 1 а.с. 232, 234, т. 2 а.с. 1, 33, 39, 40, 63, 64, 90, 91, 113, 116, т. 6 а.с. 32, 33).

Не були допитані в ході судового розгляду справи також свідки ОСОБА_17, ОСОБА_18 та інші особи присутні під час вказаних подій у зв'язку з незабезпеченням стороною обвинувачення їх участі в судовому засіданні та подальшою відмовою всіх учасників процесу від їх допиту.

Показання ж допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_15, ОСОБА_23 та ОСОБА_43, які виносили речі з магазинів Lerros та Mann в ТЦ Конкорд , а також працівника Державної служби охорони ОСОБА_44 жодним чином не підтверджують висунуте обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відкритому заволодінні чужим майном.

Суб'єктивна сторона грабежу (ст. 186 КК України) полягає в тому, що особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, вилучає майно на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду. Обов'язковими суб'єктивними ознаками грабежу є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений.

Разом з тим, присутність ОСОБА_1 19 листопада 2013 року в ТРЦ Конкорд не підтвердилась показаннями свідків допитаних в суді. Корисливий мотив та мету в діях обвинуваченого ОСОБА_2 стороною обвинувачення також не було доведено. Зокрема, останній пояснив, що виносив речі з магазинів в ТРЦ Конкорд на прохання ОСОБА_16 та ОСОБА_17, оскільки як пояснила остання вона переїжджає в інше приміщення. Однак не встановлено, що в результаті своїх дій ОСОБА_2 привласнив якусь частину товару чи грошей.

Крім того, згідно з актами інвентаризації від 21 листопада 2013 року, проведеного в магазинах Lerros та Mann , виявлено недостачу товару на суму 409295 гривень (т. 4 а.с. 79-88) та 37034 гривні відповідно (т. 4 а.с. 51-67). Разом з тим, в обвинувальному акті інкримінується обвинуваченим заподіяння потерпілим ОСОБА_35 та ОСОБА_39 матеріальної шкоди в особливо великому розмірі на суму 400000 гривень. Однак, вказаний розмір шкоди будь-яким чином в обвинуваченні не обґрунтований, зокрема в обвинувальному акті не вказано, якими конкретно товарно-матеріальними цінностями, якої вартості, заволоділи обвинувачені. Жодних економічних досліджень з приводу встановлення розміру шкоди в якості доказу суду не пред'явлено.

У зв'язку з цим колегія суддів приходить до висновку про неконкретність висунутого обвинувачення, що суперечить пункту а частини 3 статті 6 Європейської конвенції з прав людини, якою встановлено право кожного обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

У справі Маточча проти Італії (Mattoccia v. Italy, №23969/94, рішення від 25 липня 2000 р., п. 59) Європейський суд з прав людини встановив порушення ст. 6 ч. 3 п. а і п. в у поєднанні зі ст. 6 ч. 1 Європейської конвенції з прав людини, підкресливши, що надання повної, детальної інформації стосовно обвинувачень проти підозрюваного є необхідною умовою для забезпечення справедливості провадження . Аналогічні правові позиції щодо порушення права обвинуваченого бути детально поінформованим щодо суті, характеру та причин обвинувачення, висунутого проти нього, та права мати достатньо часу і можливостей для підготування свого захисту Європейський суд з прав людини висловив і в рішеннях Пелісьє і Сассі проти Франції (Pelissier and Sassi v. France, № 25444/94 рішення від 25.03.1999 року), Міро проти Франції (Miraux v. France, №73529/01 від 26.09.2006 року).

У відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України, п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя , обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумнім сумнівом.

Згідно ч.3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають виправданню за ч. 5 ст. 186 КК України у зв'язку з недоведеністю, що в їх діях є склад кримінального правопорушення.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються також у тому, що вони, діючи у складі організованої злочинної групи із ОСОБА_16, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вчинили самоправство, тобто самовільне захоплення частини офісного приміщення за адресою АДРЕСА_3, спричинивши значної шкоди інтересам потерпілого за наступних обставин:

10.07.2013 року ОСОБА_10 уклав договір оренди частини приміщення (кіоску) за адресою: АДРЕСА_3 із директором ПП Агенство нерухомості Харків - Рієлком ОСОБА_45

В середині липня 2013 року ОСОБА_16, дізнавшись, що у вказаному приміщенні здійснюють підприємницьку діяльність працівники ПП Агенство нерухомості Харків - Рієлком , вимагав звільнити дане приміщення добровільно або працювати і надалі, але платити грошові кошти за оренду приміщення ОСОБА_16

22.07.2013 року ОСОБА_16, отримавши від співвласника даного приміщення ОСОБА_18 лист, адресований ОСОБА_45 з вимогою звільнити дане приміщення у термін протягом трьох діб, направив даний лист на адресу АДРЕСА_3.

29.07.2013 року, дізнавшись, що приміщення кіоску працівниками ПП Агенство нерухомості Харків - Рієлком добровільно не звільнене, ОСОБА_16, із ОСОБА_15, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_27, ОСОБА_19, діючи умисно, у складі організованої злочинної групи, із застосуванням фізичного та психологічного насильства, виштовхали з даного приміщення працівника ПП Агенство нерухомості Харків - Рієлком ОСОБА_46 Після чого винесли все майно, належне ПП Агенство нерухомості Харків - Рієлком на вулицю, ОСОБА_27 змінив замки вхідних дверей у приміщення кіоску за адресою: АДРЕСА_3.

З метою доведення злочинного плану до завершення, 15.08.2013 року близько 18.00 год., ОСОБА_16, із ОСОБА_15, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_27, ОСОБА_19, діючи умисно, у складі організованої злочинної групи, всупереч установленому законом порядку та волі співвласника приміщення ОСОБА_10, встановили нові вхідні двері, ролети на вікнах приміщення офісу за адресою: АДРЕСА_3, позбавивши співвласника даного приміщення ОСОБА_10 доступу до приміщення та речей, які йому належать.

Таким чином, ОСОБА_16 самовільно зайняв приміщення офісу за адресою: АДРЕСА_3, яке на правах спільної сумісної власності належить ОСОБА_10, який здійснював адвокатську діяльність у даному приміщенні спільно із адвокатами ОСОБА_47 та ОСОБА_48

12.09.2013 року ОСОБА_16 створив юридичну особу ТОВ Юридична Фірма Конфлікт (ЄДРПОУ 38875124) за адресою: АДРЕСА_3, де засновником та директором визначив себе, з метою надання законності своїх дій, співзасновником зазначив ОСОБА_18 У вказаному приміщенні ОСОБА_16 працював до 03.02.2014.

Свідок ОСОБА_19 суду повідомив, що під час винесення речей, які належать ОСОБА_10 з офісу за адресою: АДРЕСА_3 він присутній не був. Пізніше на прохання ОСОБА_16 він працював охоронцем у вказаному офісі коли у ньому робився ремонт та заносили меблі. За роботу з ним розраховувався ОСОБА_16 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вказаному офісному приміщенні він не бачив.

Свідок ОСОБА_49 суду пояснив, що він має взуттєву майстерню, яка знаходиться поряд із офісом, що належить ОСОБА_10 та ОСОБА_18 за адресою: АДРЕСА_3. Влітку 2013 року він бачив, як у вказаному офісному приміщенні були встановлені ролети, та як звідти виносили, а потім заносили меблі. Хто саме здійснював ці дії, йому невідомо. Приблизно через рік після цих подій ОСОБА_10 йому розповів, що в нього хотіли відібрати офісне приміщення.

Свідок ОСОБА_23, суду повідомив, що в кінці липня 2013 року ОСОБА_16 запросив його працювати охоронцем в офісі по АДРЕСА_3. Він працював близько двох місяців з 9 до 17 години та отримував заробітну плату від ОСОБА_16 Під час його роботи до нього зверталась дівчина, яка запитувала ОСОБА_10, на що він їй повідомив, що останній тут не працює. Одного разу до офісу заходив ОСОБА_2 щоб привітатись, а ОСОБА_1 у ньому він не бачив ніколи.

Допитати в ході судового розгляду справи свідків ОСОБА_18, ОСОБА_21, ОСОБА_27, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_50, ОСОБА_51 та ніших заявлених свідків не представилось можливим у зв'язку з незабезпеченням стороною обвинувачення їх участі в судовому засіданні та подальшою відмовою всіх учасників процесу від їх допиту.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Згідно зі статтею 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.

Показання наведених вище свідків та досліджені в судовому засіданні докази жодним чином не підтверджують обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2, сформульоване в обвинувальному акті, а саме в захопленні частини офісного приміщення. При цьому органом досудового розслідування обвинувачення щодо вказаних осіб сформульовано в загальних рисах, без розкриття суті об'єктивної сторони кожного з обвинувачених, мотиву, мети, способу вчинення кримінального правопорушення, що суперечить пункту а частини 3 статті 6 Європейської конвенції з прав людини та вимогам ст. 91 КПК України.

На підставі викладеного вказане обвинувачення підлягає виключенню з обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв'язку з недоведеністю, що в їх діях є склад кримінального правопорушення.

Враховуючи, що участь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у складі організованої групи не доведена, їх дії за епізодом потерпілого ОСОБА_9 підлягають перекваліфікації з ч. 3 ст. 355 на ч. 2 ст. 355 КК України із виключенням посилання на ч. 3 ст. 28 КК України.

Таким чином, дії обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за епізодом потерпілого ОСОБА_9 колегія суддів кваліфікує за ч.2 ст. 355 КК України як примушування до невиконання цивільно-правових зобов'язань, а саме договору оренди приміщення, з пошкодженням майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб та за ч.1 ст. 357 КК України як вимагання офіційного приватного документу, вчинене з корисливих мотивів.

При призначенні обвинуваченим покарання колегія суддів враховує положення ч.2 ст. 50 КК України, відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, та положення ч.1 ст.65 КК України, згідно з яким суд призначає покарання у межах санкції статті, що передбачає покарання за даний злочин, враховуючи не лише ступінь тяжкості злочину, а й особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Колегія суддів враховує характер і ступінь суспільної небезпеки злочинів вчинених ОСОБА_1, які є злочинами невеликої та середньої тяжкості, конкретні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_1, який одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності раніше не притягався.

Обставинами, що пом'якшують покарання судова колегія визнає повне визнання вини в межах доведеного обвинувачення, щире каяття, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей. Вказані вище обставини суд вважає такими, що пом'якшують покарання обвинуваченого та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, і з урахуванням особи обвинуваченого та відсутності обставин, що обтяжують покарання, дають підстави відповідно до ч.1 ст. 69 КК України для призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст.355 КК України. Таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, колегія суддів враховує, що ним вчинено злочини, які відносяться до категорії злочинів невеликої та середньої тяжкості. Останній неодружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працює, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, в силу ст. 89 КК України не судимий.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 є повне визнання вини в межах доведеного обвинувачення, щире каяття, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей. Обставини, що в силу ст. 67 КК України обтяжуть покарання відсутні.

Вказані вище пом'якшуючі обставини колегія суддів вважає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого і з урахуванням відсутності обставин, що обтяжують покарання, дають підстави відповідно до ч.1 ст. 69 КК України для призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі санкції ч.2 ст. 355 КК України. Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_2, ОСОБА_40, ОСОБА_19, ОСОБА_1 10000 гривень в рахунок відшкодування завданої йому кримінальним правопорушенням моральної шкоди та 10380 гривень в рахунок відшкодування завданої йому кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Оцінюючи обставини вчинення кримінального правопорушення, глибину фізичних і моральних страждань потерпілого ОСОБА_9, вимушених змін в житті у зв'язку із необхідністю пошуку нового приміщення для роботи, втрати клієнтів, виходячи із доведеності вини обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, підлягає частковому задоволенню на суму 5000 гривень. Факт заподіяння потерпілому матеріальної шкоди завданим кримінальним правопорушення підтверджується даними висновку експерта від 21.03.2014 року (т.3 а.с. 114-115), а тому позовні вимоги в цій частині до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 про стягнення з ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_2, ОСОБА_40, ОСОБА_19, ОСОБА_1 500000 гривень в рахунок відшкодування завданої йому кримінальним правопорушенням моральної шкоди та 5000 гривень в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу підлягає залишенню без розгляду, оскільки за результатами судового розгляду в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо яких здійснювався судовий розгляд не встановлено складу кримінального правопорушення.

З цих же підстав підлягає залишенню без розгляду цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 про стягнення з ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_19 та ОСОБА_1 100000 гривень в рахунок відшкодування завданої йому кримінальним правопорушенням моральної шкоди та 100000 гривень в рахунок відшкодування завданої йому кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди.

Враховуючи, що за результатами судового розгляду недоведено наявність в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України, цивільні позови заявлені ФОП ОСОБА_35 та ФОП ОСОБА_41, у відповідності до ч. 3 ст. 129 КПК України підлягають залишенню без розгляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. У строк попереднього ув'язнення включається строк тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження.

Таким чином, підлягає зарахуванню у строк відбування покарання строк тримання під вартою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в Полтавській установі виконання покарань як запобіжний захід, обраний на стадії досудового розслідування та під час судового розгляду кримінального провадження.

Долю речових доказів колегія суддів вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у виді тримання під вартою підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 368, 369, 373, 374 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Визнати ОСОБА_1 винним за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.355, ч. 1 ст. 357 КК України, і призначити йому покарання:

-за ч.2 ст.355, ч. 1 ст. 69 КК Україниу виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 2 (два) місяці;

-за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України покарання призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 2 (два) місяці.

За ч. 3 ст. 28, ст. 356, ч. 5 ст. 186 КК України ОСОБА_1 - виправдати у зв'язку з недоведеністю, що в його діях є склад кримінального правопорушення.

Визнати ОСОБА_2 винним за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.355, ч. 1 ст. 357 КК України, і призначити йому покарання:

-за ч.2 ст.355, ч. 1 ст. 69 КК Україниу виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 2 (два) місяці;

-за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України покарання призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 2 (два) місяці.

За ч. 3 ст. 355, ч. 3 ст. 28, ст. 356 КК України ОСОБА_2 - виправдати у зв'язку з недоведеністю, що в його діях є склад кримінального правопорушення.

Задовольнити частково цивільний позов заявлений потерпілим ОСОБА_9, стягнувши із ОСОБА_1 та ОСОБА_2в солідарному порядку на його користь 10380 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 5000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього в сумі 15380 гривень.

Цивільні позови заявлені потерпілими ОСОБА_10, ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_35 та ФОП ОСОБА_41 - залишити без розгляду.

Речові докази: документи і оптичний диск, які зберігаються в матеріалах кримінальної справи - зберігати в ній.

Запобіжний захід щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у виді тримання під вартою скасувати, звільнивши їх з-під варти негайно в залі суду.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбуття покарання за цим вироком зарахувати строк попереднього ув'язнення ОСОБА_1 - з 25.11.2015 року по 23.01.2017 року, із розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вважати ОСОБА_1 таким, що відбув призначене покарання та звільнити його від відбування покарання у зв'язку з тим, що строк попереднього ув'язнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, перевищує фактично призначене йому основне покарання.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбуття покарання за цим вироком зарахувати строк попереднього ув'язнення ОСОБА_2 - з 27.02.2014 року по 06.03.2014 року та з 24.12.2015 року по 23.01.2017 року, із розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вважати ОСОБА_2 таким, що відбув призначене покарання та звільнити його від відбування покарання у зв'язку з тим, що строк попереднього ув'язнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, перевищує фактично призначене йому основне покарання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд м.Полтави протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Головуючий: С.В.Антонов

Судді: А.Г.Савченко

В.М. Микитенко

СуддяС.В. Антонов