Постанова

від 16.05.2007 по справі 14/125

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/125

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

          "16" травня 2007 р.       Справа №  14/125

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б., у відкритому судовому засіданні розглянувши матеріали справи № 14/125

за позовом: Приватного підприємства "Черемшина-Люкс", м. Кіровоград

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Кіровограді,                              м. Кіровоград

про визнання нечинними актів

Секретар судового засідання - Адаменко А.В.

Представники:

від позивача - Жабський Д.В., довіреність № б/н від 09.03.07;

від відповідача - Панасенко І.Б., довіреність № 122 від 04.04.07;

Подано позов про визнання нечинним  податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді №0000642350\0 від 17.10.2006 р.

В доповненні до позовної заяви позивач просить суд визнати нечинним також   податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді №0000642350\1 від 22.12.2006 р., №0000642350\2 від 12.03.2007 р.

За спірними податковими повідомленнями – рішеннями ДПІ у м. Кіровограді визначила суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 24 792 грн. та застосувала штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 10 361 грн.

Позивач вважає відомості, викладені в акті перевірки необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі   акту перевірки незаконними.

В обґрунтування заявлених вимог позивач стверджує, що підприємство є добросовісним покупцем товару, яке в ціні товару сплатило продавцю, зареєстрованому як платник ПДВ, податок на додану вартість, а тому має право для включення цієї суми до податкового кредиту. Несплата податку продавцем ( у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції,  зазначає позивач, не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Позивач вважає, що податковий орган не може нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

В запереченнях на позов відповідач вважає вимоги ПП “Черемшина-Люкс” необґрунтованими та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

                                              ВСТАНОВИВ:

Працівниками ДПІ у м. Кіровограді на підставі направлення на перевірку №987 проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 30.06.2006 р.

Документальною перевіркою встановлено, що ПП “Черемшина-Люкс” у перевіряємому періоді не дотримано вимог пункту 1.8 статті 1 , підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого зменшено заявлене до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за березень 2005 р. на 24 792 грн. на нараховано податок на додану вартість в розмірі 73,79 грн.

Акт перевірки став підставою для прийняття ДПІ у м. Кіровограді  податкового повідомлення-рішення від 17.10.2006 р. №0000642350\0 про  зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість  на 24 792 грн. та нарахування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 10 361 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач оскаржив його в процедурі  апеляційного узгодження, за результатами розгляду скарг позивача спірне рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення. В зв”язку з чим відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000642350\1 від 22.12.2006 р., №0000642350\2 від 12.03.2007 р.

Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в силу наступного.

Згідно пункту 1.7 статті 1 цього Закону податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій – або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) -  в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За нормою підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься  до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Не дозволяється включення до податкового кредиту згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом встановлено, що при здійсненні перевірки ПП “Черемшина-Люкс” на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ “Терен-1” надані податкові накладні  на загальну суму 149 194,74 грн., в тому числі ПДВ на суму 24 856,79 грн., а саме податкові накладні №0111545 від 24.11.2003 р. на суму 25 798,50 грн., в тому числі ПДВ 4 299,75 грн., №0111124 від 21.11.2003 р. на суму 8 497,64 грн., в тому числі ПДВ 1 416,28 грн., №0109921 від 15.11.2003 р. на суму 11 787,93 грн., в тому числі ПДВ 1 964,66 грн., №314 від 11.03.2005 р. на суму 19 375 грн., в тому числі ПДВ 3 229,17 грн., №0107707 від 05.11.2003 р. на суму 26 640,59 грн., в тому числі ПДВ 4 440,10 грн., №280 від 04.03.2005 р. на суму 20 925 грн., в тому числі ПДВ 3 487,50 грн., №274 від 03.03.2005 р. на суму 22 570 грн., в тому числі ПДВ 3 761,66 грн., №264 від 01.03.2005 р. на суму 13 600 грн., в тому числі ПДВ 2 266,67 грн., які не мали  недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Даного факту відповідач не заперечив.

При дослідженні ланцюгу постачання товару за зазначеними податковими накладними відповідач звернувся з запитом до ДПІ у м. Миколаєві. Згідно довідки ДПІ у м. Микодаєві від 27.03.2006 р. про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ “Терен-1” з питань взаємовідносин з позивачем за листопад 2003 р., березень 2005 р. постачальник позивача є посередником в постачанні рибопродуктів та м'ясопродуктів. При  отриманні від інших органів державної податкової служби матеріалів перевірок підприємств-постачальників по ланцюгу постачання товару, а саме ПП “Мурена”, ТОВ “Скандінавія плюс”, ТОВ “Лакфор” податковою службою не встановлено факту сплати або несплати податку на додану вартість до Державного бюджету України.

В зв”язку з цим відповідач прийшов до висновку про неправомірне          заявлення позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2005 року.

В Законі України “Про податок на додану вартість” для віднесення відповідних сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.

Надані ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська щодо ПП “Мурена”, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва щодо ТОВ “Скандинавія плюс”, ДПІ у Київському районі м. Донецька щодо ТОВ “Лакфор” відповіді на запити відповідача містять інформацію щодо неможливості проведення перевірок даних підприємств з питань правових взаємовідносин з ТОВ “Терен-1” з причин неподання ПП “Мурена” податкової звітності з травня 2004 р., з причин  утилізації ТОВ “Скандинавія плюс” документів за 2003 р., 9 місяців 2004 р., з причин ліквідації 06.02.2006 р. ТОВ “Лакфор”. Отже, надані податковими органами інформація не містить даних щодо фактичної несплати контрагентами  ТОВ “Терен-1” податку на додану вартість до Державного бюджету.

Якщо навіть вважати відповіді органів податкової служби щодо  підприємств постачальників позивача по ланцюгу господарських операцій , як несплату останніми податку на додану вартість до бюджету, то дана обставина не  може впливати на віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та визначення сум бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону платник податку – особа, яка згідно з цим Законом зобов”язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пунктах “а”, “в”, “г”, “д” пункту 10.1 статті 10 відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10).  

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.          

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

За таких обставин господарський суд вважає безпідставним твердження ДПІ у м. Кіровограді про порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Крім того, згідно змісту спірних податкових повідомлень-рішень крім  зменшення суми бюджетного відшкодування  по податку на додану вартість відповідачем без посилання на конкретну норму Закону нараховано штрафна (фінансова) санкція в розмірі 10 361 грн.

Норми підпункту 4.2.2. пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платниками податку перед бюджетами та державними цільовими фондами” надають вичерпний перелік підстав при яких контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов”язання платника податків.

Відповідно до норм цього Закону штрафна (фінансова) санкція – плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов”язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв”язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Порядок та умови нарахування штрафних санкцій передбачений статтею 17 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, при цьому дані норми не передбачають нарахування штрафних санкцій без донарахування контролюючим органом суми податкового зобов”язання платнику податків.

За спірними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом не донараховувалося податкове зобов”язанння, а зменшувалася сума бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, отже є безпідставним нарахування штрафної (фінансової) санкції.

Керуючись частинами 1-3 статті 160, частиною 1 статті 162, статтею 163, частинами 1-4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу  адміністративного судочинства України, господарський суд, -

                                                   ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати нечинними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Кіровограді № 0000642350/0 від 17.10,2006 р., № 0000642350/1 від 22.12.2006 р., № 0000642350/2 від 12.03.2007 р.

Стягнути з Державного бюджету України (№ рахунку 31118095600002, МФО 823016, отримувач коштів УДК у м. Кіровограді, банк отримувача ГУДКУ у Кіровоградській області, ідентифікаційний код 24145329) на користь Приватного підприємства "Черемшина - Люкс" (25015, м. Кіровоград, вул. Є.Маланюка, 11, ідентифікаційний код 32222097, р/р 26000025 у КФ КБ "Мегабанк", МФО 323721) судові витрати по справі 3,40 грн. державного мита.

За заявою стягувача після набрання постановою законної сили господарський суд видає виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційної інстанції через господарський суд Кіровоградської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.          

Суддя