Рішення

від 06.10.2009 по справі 4010-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4010-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

06.10.2009Справа №2-18/4010-2009

За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Промметал», м. Дніпродзержинськ (вул. Сировця, б. 42, кв. 13, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл. 51921)

До відповідача – Приватного підприємства «Серлинк», м. Євпаторія (пров. Колгоспний, 4, м. Євпаторія, 97416)

Про стягнення 65 110,00 грн.

                                                                                                 Суддя І.К. Осоченко

                                                      ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Федорова Ю.О. – представник, довіреність від 17.07.2009р.; Хвостовой Г.В. – директор.

Від відповідача –  не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Промметал», м. Дніпродзержинськ (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Приватного підприємства «Серлинк», м. Євпаторія (далі – відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 65 110,00 грн., з яких 43 000,00 грн. – сума боргу за товар, 6 149,00 грн. - сума інфляції, 1 212,00 грн. - сума 3% річних, 14 749,00 грн. – сума пені.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 11.05.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 05/07. Згідно з умовами договору, позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач у визначений строк здійснити оплату за поставлений товар. На виконання умов договору, позивач поставив товар на загальну суму 292 209,42 грн., але відповідач здійснив часткову оплату за товар. 13.10.2008р. між позивачем та відповідачем було підписано Акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким сума боргу відповідача складає 43 000,00 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

У судовому засіданні, яке відбулося 06.10.2009 року, представник позивача надав суду детальний розрахунок сум, які підлягають стягненню.

Представник відповідача у судове засідання двічі не з'явився, причини не з'явлення суду не відомі. Про день та час слухання справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи продовжено головою господарського суду АР Крим.

Суд вважає за можливе розглянути справу у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

                                                         ВСТАНОВИВ:

11.05.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промметал» та Приватним підприємством «Серлинк» укладено договір поставки № 05/07.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар, асортимент, кількість і ціна якого вказана у протоколах узгодження цін і специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що ціна товару за одиницю і по позиціях вказується у накладних, які є невід'ємною частиною договору. Загальна сума договору складає 1000000,00 грн. Загальна сума договору може бути змінена за згодою сторін.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України,  за   договором  поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки)  товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У виконання умов договору поставки № 05/07 від 11.05.2007 року позивач своєчасно поставляв відповідачу продукцію на загальну суму 259833,54 грн., що підтверджується видатковими накладними, наявними у матеріалах справи (а.с. 31, 33, 36, 39)

Факт отримання відповідачем продукції підтверджується підписом його представника у видаткових накладних у графі «отримав» та довіреностями на отримання товару.

Відповідно до пункту 5.1 договору, розрахунки за дійсним договором здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника у продовж 21 банківського дня з дати отримання товару.

Відповідач умови договору у частині оплати поставленої продукції своєчасно і у повному обсязі не виконав, лише частково сплатив кошти у сумі 216833,54 грн. у зв'язку із чим за ним склалася заборгованість у сумі 43000,00 грн.

На дану суму заборгованості 13.10.2008 року між сторонами підписаний Акт звірки взаємних розрахунків (а.с. 42).

Доказів оплати суми боргу у розмірі 43000,00 грн., якій виник у зв'язку з несплатою відповідачем товару, поставленого за договором № 05/07 від 11.05.2007 року, відповідачем суду не представлено.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, за відповідачем склалася заборгованість за договором поставки № 05/07 від 11.05.2007 року у сумі 43000,00 грн., у зв'язку із чим вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача пеню у сумі 5202,41 грн. за період з 12.08.2008 року по 11.02.2009 року.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Згідно з пунктом 6.2 договору, прострочення оплати товару тягне за собою право стягнення з покупця пені у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний у продовж 5-ти днів з моменту відвантаження надати покупцю оригінали або копії: рахунок-фактур на товар, сертифікат якості і копії товарно-транспортних документів.

Відповідно до пункту 5.1 договору, розрахунки за дійсним договором здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника у продовж 21 банківського дня з дати отримання товару.

Судом встановлено, що остання поставка за договором № 05/07 від 11.05.2007 року здійснена 31.03.2008 року, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи 5-ти денний строк надання певних документів позивачем та 21 денний строк відстрочки платежу, строк оплати становить 26.04.2008 року.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність у один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки право вимоги щодо стягнення з відповідача пені, виникло у позивача 26.04.2008 року, то строк позовної давності для її стягнення сплинув 26.04.2009 року, у той час, як позов подано позивачем до суду 27.07.2009 року, про що свідчить штам вхідної кореспонденції до господарського суду АР Крим.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності щодо стягнення пені, у зв'язку із чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.   

Відповідно до частини 1 статті 231 названого Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР  від 22 листопада 1996 року.  

Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву.

Положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Проте у порушення вищевказаних норм, позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1212,00 грн. за період з 12.08.2008 року по 20.07.2009 року та інфляційну суму у розмірі 6149,00 грн. за період з 12.08.2008 року по 20.07.2009 року.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У судовому засіданні, яке відбулося 06.10.2009 року, позивач надав суду розрахунок заборгованості відповідача, у якому розраховує суму інфляційних витрат та 3% річних з 12.08.2008 року, що є його правом.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1212,00 грн. за період з 12.08.2008 року по 20.07.2009 року та інфляційну суму у розмірі 6149,00 грн. за період з 12.08.2008 року по 20.07.2009 року підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлена позовна вимога щодо стягнення оплати послуг адвоката у розмірі 2500,00 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”, дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.   

Поняття особи, яка є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України “Про  адвокатуру”, котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльності та прийняв Присягу адвоката України.

Позивач надав суду копію Свідоцтва про право Федорової Ю.О. на заняття адвокатською діяльністю № 1009 від 02.10.2006 року та копію додаткової угоди до адвокатської угоди від 15.06.2009 року.

Судом встановлено, що 17.07.2009 року між ТОВ «Промметал» та фізичною особою – підприємцем Федоровою Ю.О. укладена додаткова угода до адвокатської угоди від 15.06.2009 року.

Відповідно до пункту 1 вказаної додаткової угоди, виконавець зобов'язується надати замовнику наступні послуги: складання і подача позовної заяви до господарського суду АР Крим, представлення інтересів замовника у двох судових засіданнях ГА АР Крим по питанню стягнення замовником суми боргу з ПП «Серлинк» за договором поставки від 11.05.2007 року № 05/07

Пунктом 2 вказаної додаткової угоди передбачено, що вартість вище перелічених послуг виконавця складає 2500,00 грн. оплата здійснюється у продовж 3-х банківських днів після підписання дійсної угоди, готівковим або безготівковим розрахунком за вибором замовника.

Позивач надав суду квитанцію від 15.06.2009 року, відповідно до якої ТОВ «Промметал» сплатило адвокату Федоровій Ю.О. 2500,00 грн. за договором від 15.06.2009 року (а.с. 8).

Суд звертає увагу, що додаткова угода підписана 17.07.2009 року. Приймаючи до уваги пункт 2 вказаної угоди, оплата за адвокатські послуги повинна була здійснена у продовж 3-х банківських днів починаючи з 17.07.2009 року. У той час, як квитанція про сплату ТОВ «Промметал» Федоровій Ю.О. 2500,00 грн. за адвокатські послуги датована 15.06.2009 року.

Таким чином, квитанція від 15.06.2009 року не є доказом сплати за адвокатські послуги за додатковою угодою від 17.07.2009 року, у зв'язку із чим витрати на оплату послуг адвоката у сумі 2500,00 грн. відносяться на позивача.

Державне мито у розмірі 503,61 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 91,27 грн. підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

06.10.2009р. у судовому засіданні за згодою позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 12.10.2009 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

                                                                ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Серлинк», м. Євпаторія (пров. Колгоспний, 4, м. Євпаторія, 97416; код ЄДПРОУ 20699829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промметал», м. Дніпродзержинськ (вул. Сировця, б. 42, кв. 13, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл. 51921; код ЄДПРОУ 23934610) заборгованість у сумі 43000,00грн.; інфляційну суму у розмірі 6149,00 грн.; 3% річних у сумі 1212,00 грн.; 503,61 грн. державного мита та 91,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          У іншій частині позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.