Ухвала

від 23.01.2017 по справі 803/695/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 р. Справа № 876/9060/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Керод Х.І.

з участю представника позивача: Крючкова В.О. та Леошек І.О.

та представника відповідача: Сахарчука А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року у справі за позовом Державного підприємства Ківерцівське лісове господарство до Ківерцівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

10.05.2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 квітня 2016 року №0006591700 яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в розмірі 319815,39 грн., з яких сума грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями становить 247834,50 грн., а сума пені 71980,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що контролюючий орган невірно розрахував розмір штрафних санкцій. Зазначає, що Ківерцівська ОДПІ безпідставно в деяких випадках застосувала штраф у розмірі 50 та 75 відсотків суми податку, оскільки податковий орган раніше не застосовував до них штрафні санкції по ч.2 п.127.1 ст.127 ПК України протягом 1095 днів, що виключає наявність повторності (вдруге та втретє) та підстав для застосування розміру штрафу у вигляді 50 та 75 відсотків від суми податку. При цьому, позивач вказує, що в даному випадку розмір штрафної санкції слід було контролюючому органу обчислювати виходячи виключно із ставки штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ківерцівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 21 квітня 2016 року №0006591700 в частині визначення грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб в розмірі штрафних (фінансових) санкцій на суму 140240,85 грн. (сто сорок тисяч двісті сорок гривень 85 коп.). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області постанову оскаржила, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

В апеляційній скарзі покликається на те, що до позивача цілком обґрунтовано застосовано положення п.127.1 ст.127 ПК України, адже підвищений розмір штрафних санкцій у разі виявлення податкових порушень застосовується за повторне вчинення протягом 1095 днів таких дій (ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування), а не за повторне притягнення до відповідальності платника податків.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Сахарчук А.А. надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представники позивача Крючков В.О. та Леошек І.О. у ході апеляційного розгляду надали пояснення та просять відхилити апеляційну скаргу.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, Ківерцівська ОДПІ правомірно притягнула позивача до відповідальності за вчинення вищезгаданого податкового правопорушення у вигляді накладення штрафу, проте невірно визначила розмір штрафу, передбаченого статтею 127 Податкового кодексу України. Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу. Водночас відповідачем правомірно застосовано до позивача штраф на суму 107593,65 грн. та правомірно нараховано пеню відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України в розмірі 71980,89 грн..

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст.195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що Ківерцівською ОДПІ в період з 29.12.2015 року по 05.01.2016 року проведено позапланову виїзну документальну перевірки ДП Ківерцівське ЛГ з питань своєчасності, повноти нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів на користь платників фізичних осіб за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 27.01.2016 року №42/1700/00991551.

В акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем податкового законодавства, а саме: пп.168.1.2 та пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, зокрема підприємством на протязі 2013-2014 року несвоєчасно перераховувався податок з доходів фізичних осіб.

Згідно додатку №2 до цього акту підприємству було нараховано штрафну санкцію в розмірі 247834,50 грн. та нараховану пеню в сумі 71980,89 грн. згідно додатку №1.

Позивачем 02.02.2016 року за вих. №34 були подані заперечення на акт перевірки Ківерцівської ОДПІ від 27.01.2016 року №42/1700/00991551 (а.с.21-23), за результатами розгляду яких відповідач листом від 09.02.2016 року №1 відхилив заперечення на порушення, яке викладене у висновку акта перевірки.

На підставі акта перевірки від 27.01.2016 року №42/1700/00991551 Ківерцівською ОДПІ були прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 лютого 2016 року №0000241700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 247834,50 грн..

ДП Ківерцівське ЛГ не погодилося з цим податковим повідомленням-рішенням та подало скаргу від 19.05.2016 року №85 до Головного управління ДФС у Волинській області, проте рішенням про розгляд первинної скарги №1072/10/03-20-10-03-06 від 03.03.2016 року зазначену скаргу Головне управління ДФС у Волинській області залишило без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

21 березня 2016 року позивач подав скаргу на зазначене податкове повідомлення-рішення та рішення про розгляд первинної скарги до Державної фіскальної служби України. За результатами її розгляду Державна фіскальна служба України рішенням від 04.04.2016 року №7247/6/99-99-10-01-03-15 про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення від 11.02.2016 року №0000241700 скасувала в частині застосування форми податкового повідомлення-рішення та зобов'язала Головне управління ДФС у Волинській області забезпечити виконання Ківерцівської ОДПІ Порядку №1204 щодо складання та направлення податкових повідомлень-рішень форми Д у разі застосування штрафних санкцій згідно статті 127 ПК України, форми Ш - у разі застосування штрафних санкцій згідно статті 126 ПК України.

На виконання зазначеного рішення Державної фіскальної служби України та на підставі акта перевірки від 27.01.2016 року №42/1700/00991551 Ківерцівська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 21.04.2016 року №0006591700, яким ДП Ківерцівське лісове господарство визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в розмірі 319815,39 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 247834,50 грн. та 71980,89 грн. сума пені.

З акта перевірки від 27.01.2016 року №42/1700/00991551 слідує, що перевіркою питань щодо повноти сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб по питаннях дотримання вимог розділу 4 ПК України згідно даних Головної книги встановлено, що за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року нараховано податку з доходів фізичних осіб 1314149,37 грн., перераховано згідно платіжних доручень 1000205,08 грн. Сальдо на 31.12.2014 року становить Кт 6411 351145,44 грн. (з урахуванням сальдо на 01.01.2013 року Кт 6411 37211,21 грн.).

В ході перевірки встановлено, що в перевіряємому періоді ДП Ківерцівське лісове господарство здійснено внутрішнє технічне проведення по дебету рахунка 6411 Розрахунки за податками й платежами на суму 42022,34 грн. Таким чином, станом на 31.12.2014 року залишок не сплачених сум податку на доходи фізичних осіб за даними платника становить 309123,10 грн.

Перевіркою дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року встановлено порушення пп.168.1.2 та пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, а саме: підприємством при нарахуванні заробітної плати та виплат за цивільно-правовими договорами не перераховувався податок з доходів фізичних осіб у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідальність за дане порушення передбачена п.126.1 ст.126, п.127.1 ст.127 ПК України, у зв'язку з чим позивачу Ківерцівська ОДПІ нараховано штрафну санкцію в сумі 247834,50 грн. та пеню в сумі 71980,89 грн.

Відповідно до п.п.168.1.1, 168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.4 п.168.1 цієї статті ПК України встановлено, що якщо оподатковуваний дохід надається у не грошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України).

Згідно з вимогами п.176.2 ст.176 ПК України податкові агенти зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок на доходи фізичних осіб (податок з доходів фізичних осіб), який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Відповідно до ст.18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (пп. 14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України).

Судом встановлено, що ДП Ківерцівське ЛГ є податковим агентом та зобов'язане було своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок на доходи фізичних осіб (податок з доходів фізичних осіб), однак позивач на протязі 2013-2014 року несвоєчасно перераховувало податок з доходів фізичних осіб, що не заперечується та не спростовується представником позивача.

Відповідно до ст.109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 115.1 ст.115 ПК України передбачено, що у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України. (п.116.2 ст.116 ПК України).

Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Крім того, статтею 129 ПК України передбачено нарахування пені.

Підпунктом 129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України визначено, що пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

Згідно п.129.4 ст.129 ПК України пеня, визначена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що Ківерцівською ОДПІ правомірно притягнула позивача до відповідальності за вчинення вищезгаданого податкового правопорушення у вигляді накладення штрафу, проте невірно визначила розмір штрафу, передбаченого статтею 127 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.127.1 ст.127 ПК України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Щодо застосування штрафної (фінансової санкції) в розмірах 25 %, 50 % та 75 % відповідно, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України).

Водночас, відповідно до вимог п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень податкового чи іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, складається акт.

З наведених вище положень Податкового кодексу України слідує, що факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше, як за результатами перевірки платника податків, які оформлюються актом.

Крім того, передбачений п.127.1 ст.127 ПК України розмір штрафної санкції диференційований залежно від повторності визначення суми податкового зобов'язання з цього податку або зменшення суми бюджетного відшкодування.

При цьому ознаки повторності виникають в тому випадку, коли визначення контролюючим органом податкового зобов'язання або зменшення бюджетного відшкодування відбувається після того, як протягом останніх 1095 днів контролюючим органом вже було вчинено дії зі зменшення бюджетного відшкодування або визначення податкового зобов'язання стосовно одного і того самого платника податків.

Враховуючи те, що факт повторного протягом 1095 днів неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб відповідачем жодним актом встановлено та зафіксовано не було, а також не було винесено щодо позивача податкового повідомлення-рішення, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання за зазначеними штрафними санкціями протягом 1095 днів, тому суд вважає, що податковий орган неправомірно застосував до позивача штрафну (фінансову) санкцію в розмірах 50 та 75 відсотків суми податку, яка підлягала нарахуванню та сплаті до бюджету. Відтак, штраф за вказане податкове правопорушення контролюючий орган повинен був застосувати в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого податку. У зв'язку з цим розмір штрафної санкції по податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 року повинен становити не 247834,50 грн., а 107593,65 грн. Враховуючи це, суд визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 ОДПІ від 21.04.2016 року №0006591700 в частині визначення грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб в розмірі штрафних (фінансових) санкцій на суму 140240,85 грн.

Суд першої інстанції правильно зазначив, з чим погодилась колегія суддів, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штраф на суму 107593,65 грн. та правомірно нараховано пеню відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України в розмірі 71980,89 грн., а тому в цій частині позовних вимог ДП Ківерцівське ЛГ суд відмовляє.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

апеляційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року у справі №803/695/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний