Рішення

від 19.01.2017 по справі 906/1198/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" січня 2017 р. Справа № 906/1198/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтенерготех"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгова компанія "АА"

про стягнення 75080,00грн

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 75080,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань щодо поставки трансформатора ТМ-1000 кВА 10/0,4кВ.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. 16.01.2017 до суду від ТОВ "Альтенерготех" надійшло клопотання №4 від 11.01.2017 про здійснення розгляду справи без участі повноважного представника за наявними у справі матеріалами (а.с. 42). Крім того, разом з вказаним клопотанням надіслано оригінали документів: рахунку №890 від 09.09.2016, листа (вимоги) №19 від 04.10.2016, листа №53 від 02.11.2016 (а.с. 44-46). Також, 16.01.2017 до суду від позивача надійшли довідка №2 від 11.01.2017, згідно якої станом на 11.01.2017 борг відповідача становить 70000,00грн (з врахуванням проплати 29.12.2016 в розмірі 5080,00грн) (а.с. 49), та банківську виписку ТОВ "Альтенерготех" за грудень 2016 року (а.с. 50-55).

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився. 16.01.2017 до суду від ТОВ "Українська торгова компанія "АА" надійшов відзив на позовну заяву №69 від 12.12.2016, в якому останнє позовні вимоги в сумі 70000,00грн визнає, а також просить суд розстрочити виконання рішення суду до 31.08.2017 у зв'язку з важким фінансовим становищем (а.с. 57).

Таким чином, сторони у справі були належним чином повідомлені судом про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення їх представників не перешкоджає вирішенню спору. Крім того, в матеріалах справи знаходяться клопотання позивача щодо розгляду справи без участі повноважного представника (а.с. 42), а також відзив відповідача на позовну заяву, в якому позовні вимоги в сумі 70000,00грн ним визнаються (а.с. 57).

У зв'язку з цим, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтенерготех" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська торгова компанія "АА" (продавець, відповідач) досягнуто домовленості щодо купівлі-продажу трансформатора ТМ-1000 кВА 10/0,4кВ за ціною 93000,00грн (у тому числі ПДВ), про що свідчить виставлений відповідачем рахунок №890 від 09.09.2016 на оплату вказаної товару (а.с. 44).

13.09.2016 і 26.09.2016 позивач згідно рахунку №890 від 09.09.2016 перерахував відповідачеві грошові кошти за трансформатор у сумі 93000,00грн (разом з ПДВ) (65000,00грн + 28000,00грн), про що свідчать платіжні доручення №2007 від 13.09.2016 та №2018 від 26.09.2016 (а.с. 10-11).

04.10.2016 позивач звернувся до відповідача з вимогою №19 про виконання зобов'язання з поставки трансформатора ТМ-1000 кВА 10/0,4кВ, протягом семи календарних днів з моменту отримання листа, або повернення попередньої оплати в розмірі 93000,00грн у семиденний термін з моменту отримання цієї вимоги (а.с. 15).

Відповідач вказаний вище товар не поставив. Разом з тим, частково повернув позивачеві попередню оплату на загальну суму 17920,00грн згідно листа №19 від 04.10.2016 (7920,00грн + 5000,00грн + 5000,00грн), про що свідчать виписки з банку ТОВ "Альтенерготех" за жовтень 2016 року і за період 01.11.2016-24.11.2016 (а.с. 16-19).

Таким чином, станом на день звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою неповернутою залишилась попередня оплата в розмірі 75080,00грн (93000,00грн - 17920,00грн).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та і н ш і п р а в о ч и н и.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.2 ст.202 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У частині 2 цієї статті закріплено правило про те, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Слід зазначити, що для договорів купівлі-продажу, які повністю можуть бути виконані сторонами у момент їх вчинення, закон не вимагає обов'язкової письмової форми.

Судом встановлено, що сторонами вчинено договір купівлі-продажу в усній формі, про що свідчать матеріали справи, а саме: рахунок №890 від 09.09.2016 на оплату трансформатора ТМ-1000 кВА 10/0,4кВ (а.с. 9), платіжні доручення №2007 від 13.0.2016 (на суму 65000,00грн) та №2018 від 26.09.2016 (на суму 28000,00грн) (а.с. 10-11).

Вчинені сторонами договірні відносини з купівлі-продажу в усній формі підпадають під правове регулювання норм статей глави 54 ЦК України.

Зобов'язання за цими договорами мають двосторонній характер, тобто покладають як на позивача, так і на відповідача певні обов'язки, при цьому в зобов'язаннях за договором кожна зі сторін одночасно є боржником та кредитором. З точки зору виконання такі зобов'язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку (ч.1 ст.538 ЦК України).

Тому, за загальним правилом, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, не допускається, крім випадків, передбачених законом або самим договором (ст.193 ГК України, ст.525 ЦК України).

Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого, насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особою.

Як суд зазначав вище, між сторонами існували договірні відносини купівлі-продажу в усній формі.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилом ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Абзацом 1 частини 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. ст.530 ЦК України).

Так, 04.10.2016 позивач у порядку ст.530 ЦК України звернувся до відповідача з вимогою про виконання зобов'язання з поставки трансформатора ТМ-1000 кВА 10/0,4кВ, протягом семи календарних днів з моменту отримання листа, або повернення попередньої оплати в розмірі 93000,00грн у семиденний термін з моменту отримання цієї вимоги (а.с. 15), про що суд зазначав вище.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач свої зобов`язання згідно досягнутої між сторонами домовленості виконав належним чином, перерахувавши відповідачу грошові кошти у сумі 93000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями №2007 від 13.0.2016 (на суму 65000,00грн) та №2018 від 26.09.2016 (на суму 28000,00грн) (а.с. 10-11), а також банківськими виписками ТОВ "Альтенерготех" за вересень 2016 року (а.с. 12-14).

Таким чином у відповідача, внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов'язок поставити його.

Приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу відповідний товар на суму 93000,00грн.

При цьому, варто зауважити, що згідно ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Разом з тим, відповідач 18.10.2016, 10.11.2016, 15.11.2016 частково повернув позивачеві попередню оплату на загальну суму 17920,00грн (7920,00грн + 5000,00грн + 5000,00грн), про що свідчать виписки з банку ТОВ "Альтенерготех" за жовтень 2016 року і за період 01.11.2016-24.11.2016 (а.с. 16-19).

Таким чином, станом на день звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою неповернутою залишилась попередня оплата в розмірі 75080,00грн (93000,00грн - 17920,00грн), про що суд зазначав вище.

Водночас, під час розгляду справи в суді відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти в рахунок повернення попередньої оплати в сумі 5080,00грн, що підтверджується банківською випискою ТОВ "Альтенерготех" за грудень 2016 року (а.с. 50-55).

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення 5080,00грн попередньої оплати за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що неповернутою залишилась сума попередньої оплати в розмірі 70000,00грн.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов за підставою та предметом не спростував, доказів повернення попередньої оплати в повному обсязі суду не надав, своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався. Крім того, у відзиві на позовну заяву №69 від 12.12.2016 позовні вимоги в сумі 70000,00грн визнав (а.с. 57).

При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення попередньої оплати належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 70000,00грн попередньої оплати обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. У частині стягнення 5080,00грн попередньої оплати суд припиняє провадження у справі за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду до 31.08.2017, викладеного у відзиві на позовну заяву №69 від 12.12.2016 (а.с. 57), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно пункту 7.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

За змістом п.7.2 даної Постанови визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).

Варто зазначити, що умовою надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення є наявність виключно виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Тобто, підставою надання розстрочки є не тільки підтверджені належними доказами обставини щодо ускладнення чи об'єктивної неможливості виконання рішення суду, а і винятковість таких обставин.

При цьому, обов'язок доказування обставин щодо ускладнення чи неможливості виконання рішення покладається на особу, яка звертається із заявою про надання відстрочки чи розстрочки рішення.

Відповідач в якості обставин, які ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, зазначає важке фінансове становище. Водночас не надав доказів, які підтверджують викладені у відзиві обставини, і такі в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення суду.

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що згідно ч.1 ст.121 ГПК України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Керуючись ст. 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 5080,00грн попередньої оплати за відсутністю предмету спору.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгова компанія "АА" (11542, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 39025808) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтенерготех" (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Матійціва, буд. 4, корпус А; ідентифікаційний код 37225679):

- 70000,00грн - попередньої оплати;

-1378,00грн - судових витрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 26.01.17

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - позивачу (рек. з повід.)

3 - відповідачу (рек. з повід.)