Рішення

від 18.01.2017 по справі 910/23030/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2017Справа №910/23030/16 За позовом Державного підприємства "СЛУЖБА КАПІТАНА ІЛЛІЧІВСЬКОГО МОРСЬКОГО РИБНОГО ПОРТУ"

До Державного підприємства "СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ МОРСЬКИЙ РИБНИЙ ПОРТ"

Про стягнення заборгованості за договором 242 127,16 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники:

від позивача: Кудрян О.П. (дов. від 23.11.2016)

від відповідача: Кучерук О.В. (дов. від 16.11.2016)

В судовому засіданні 18.01.2017, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.12.2016 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Державного підприємства "СЛУЖБА КАПІТАНА ІЛЛІЧІВСЬКОГО МОРСЬКОГО РИБНОГО ПОРТУ" (надалі - позивач) до Державного підприємства "СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ МОРСЬКИЙ РИБНИЙ ПОРТ" (надалі - відповідач) про стягнення 242 127,16 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/23030/16, розгляд справи призначено на 26.12.2016.

26.12.2016 у зв'язку із неявкою сторін, ухвалою суду розгляд справи відкладено на 18.01.2017.

Ухвалою суду розгляд справи відкладено на 18.01.2017.

В судове засідання, призначене на 18.01.2017, представник позивача з'явився та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 18.01.2017, представник відповідача з'явився та надав відзив на позовну заяву, у якому просить максимально зменшити штрафні санкції.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2014 між Державним підприємством "СЛУЖБА КАПІТАНА ІЛЛІЧІВСЬКОГО МОРСЬКОГО РИБНОГО ПОРТУ" (далі - позивач, позикодавець) та Державним підприємством "СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ МОРСЬКИЙ РИБНИЙ ПОРТ" (далі - відповідач, позичальник) було укладено Договір № ФД-07 поворотної безпроцентної позики (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 За цим Договором Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти в розмірі, встановленому Договором, а Позичальник зобов'язується повернути їх Позикодавцю.

За своєю правовою природою вказаний Договір, є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до п. 2.2. Договору сума позики становить 230 000 грн. Позикодавець надає позичальнику суму позики шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника в строк до 31 листопада 2014 (п.3.1. Договору).

14.11.2014 позивачем на рахунок відповідача перераховано фінансову допомогу в сумі 230 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 181 від 14.11.2014.

Додатковою угодою № 1 до Договору № ФД-07 поворотної безпроцентної позики від 13.11.2014 встановлено, що Позичальник зобов'язується повернути позику до 01.11.2016.

Відповідачем не було повернуто суму фінансової позики, отже відповідач в порушення умов договору, не виконав основного обов'язку за Договором, в результаті чого виникла заборгованість яка, за розрахунками позивача, складає 230 000 грн.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність будь-яких доказів щодо оплати заборгованості за Договором, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за Договором в сумі 230 000 грн.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 230 000 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати послуг, у відповідності до п. 4.1 Договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 230 000 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 7 214,21 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що встановлено п. 6.1 Договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 7 214,21 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4 140 грн. інфляційних втрат та 772,95 грн. 3 відсотків річних.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідач заперечує щодо стягнення штрафних санкцій у вказаному розмірі, та посилаючись на скрутне матеріальне становище просить суд максимально зменшити їх розмір.

Однак, суд проаналізувавши вказані доводи відповідача, приходить до висновку, що доказів в підтвердження викладених у заяві обставин відповідачем до суду не подано, а посилання на важкий фінансовий стан не підтверджений належними та допустимими доказами. Таким чином суд вважає, що вказане клопотання не обґрунтоване та не належним чином мотивоване, а отже не підлягає задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Державного підприємства "СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ МОРСЬКИЙ РИБНИЙ ПОРТ" (04050, м. Київ, вулиця Тургенєвська, будинок 82-А; ідентифікаційний код: 20709663) на користь Державного підприємства "СЛУЖБА КАПІТАНА ІЛЛІЧІВСЬКОГО МОРСЬКОГО РИБНОГО ПОРТУ" (68094, Одеська обл., місто Чорноморськ, 5, ТОВ "ІМРП"; ідентифікаційний код 32927460) 230 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 7 214 грн. 21 коп. - пені, 772 грн. 95 коп. - 3 відсотки річних, 4 140 грн. 00 коп. - інфляційних втрат та 3 631 грн. 91 коп. - суму судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 24.01.2017

Суддя М.О. Лиськов