Рішення

від 18.01.2017 по справі 924/1117/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2017Справа №924/1117/16

За позовом Міського комунального підприємства Хмельницькводоканал

До Товариства з обмеженою відповідальністю АСТ Гарант

Про стягнення 16 303,11 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міське комунальне підприємство "Хмельницькводоканал" (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТ Гарант" (далі - відповідач) про стягнення 16 303,11 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.16. порушено провадження у справі № 924/1117/16 та призначено її до розгляду на 20.12.16.

За результатами судового засідання 20.12.16. розгляд справи було відкладено на 18.01.17., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Позивач в судове засідання 18.01.17. повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання 18.01.17. повторно не з'явився, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, вимог ухвал суду в даній справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки повідомлення про вручення відповідачу ухвал суду наявні в матеріалах справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 924/1117/16.

В судовому засіданні 18.01.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

07.06.16. між позивачем (далі - Підрядник) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір № 561-вз на виконання робіт міським комунальним підприємством Хмельницькводоканал (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Підрядник на підставі Замовника бере на себе зобов'язання надати послуги екскаватора для будівництва КЛ-10 кВт та ВОЛЗ від ПС 110/10 кВ Прибузька до РП 10кВ, суміщеного з ТП 10/0,4 кВ по вул. Прибузька,26А в м. Хмельницькому.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 5.1 з моменту його підписання і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 844 ЦК України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 1.2 Договору Замовник зобов'язується провести оплату виконаних робіт за договірною ціною, визначеною на підставі кошторису, в сумі 14 578,80 грн. у відповідності з рахунком та актом виконаних робіт.

Сторонами було погоджено кошторис (договірну ціну) в загальному розмірі 14 578,80 грн. грн. шляхом його підписання та скріплення печатками.

Між сторонами було підписано та скріплено печатками Акт № 561 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року по Договору на суму 14 578,80 грн.

Судом враховано, що за вказаним актом роботи (послуги) виконані повністю, сторони претензій одна до одної не мають.

Оцінюючи представлені позивачем докази в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо виконання робіт за Договором відповідачу, суд дійшов висновку, що на виконання умов Договору позивачем було виконано роботи на суму 14 578,80 грн.

Крім того, жодних заперечень з приводу якості виконаних робіт відповідачем суду надано не було, акт є підписаним та скріпленим печаткою зі сторони позивача та відповідача.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Замовника за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Підрядником прийнятих за Договором зобов'язань з виконання робіт.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлений позивачем Акт № 561 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року по Договору на суму 14 578,80 грн. є належним доказом виконання позивачем робіт для відповідача за Договором, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з виконання робіт на суму 14 578,80 грн. здійснено в межах Договору та належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч. 4 ст. 879 ЦК України).

За приписами п. 3.1 Договору Замовник проводить оплату виконаних робіт не пізніше трьох банківських днів за днем отримання рахунку та акту виконаних робіт.

При встановлення того, з якої дати настав строк оплати виконаних робіт за Договором судом враховано наступне.

Акт № 561 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року по Договору на суму 14 578,80 грн. підписаний сторонами 07.07.16., що є фактично датою отримання акту відповідачем.

Доказів направлення відповідачу рахунку матеріали справи не містять, однак, суд зауважує, що вказане не є відкладальною обставиною для здійснення оплати приписів ст. 212 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 вказаного нормативно-правового акту, яка передбачає, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.09.09. Верховного суду України по справі № 37/405 та постанові від 18.06.13. Вищого господарського суду України по справі № 923/38/13-г.

Платіжні реквізити сторін зазначені розділі 6 Договору, а вартість робіт чітко узгоджена контрагентами в Договорі та кошторисі і підписаному акті.

Отже, строк оплати за Договором є таким, що настав, а останнім днем сплати є дата 12.07.16.

29.09.16. позивач направив відповідачу претензією № 87 з вимогою сплатити наявну за Договором заборгованість.

Оскільки строк оплати є таким, що настав, а відповідачем грошових коштів відповідачу в розмірі 14 578,80 грн. за Договором сплачено не було, то борг відповідача перед позивачем за Договором за виконані проте не оплачені підрядні роботи становить 14 578,80 грн.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, роботи, виконані на підставі Договору, оплачено не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 14 578,80 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги все викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства Ойл Експортерз Лімітед про стягнення основного боргу в сумі 14 578,80 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимог позивача про стягнення 135,03 грн. - 3% річних та 203,10 грн. - інфляційних втрат, суд відзначає наступне.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором в частині внесення плати за виконані роботи позивачем було нараховано за період з 12.07.16. по 01.11.16. та на суму 14 578,80 грн.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Оскільки строк оплати є таким, що настав 12.07.16., то прострочення почалось з 13.07.16., а тому розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснюється з 13.07.16. по 01.11.16. (як те вказано у розрахунку позивача).

Після здійснення власного розрахунку суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 134,20 грн. - 3% річних, 203,10 грн. - інфляційних втрат.

3% річних в розмірі 0,83 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 386,18 грн. - пені на підставі п. 3.2 Договору, за умовами якого у разі прострочення сплати за виконані роботи в термін, визначений в п. 3.1 Договору, Замовник за кожний день прострочки сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Вірним періодом для стягнення пені є з 13.07.16. по 01.11.16.

Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що її розмір становить 1 373,04 грн., внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Пеню в розмірі 13,14 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АСТ Гарант (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, б. 15, літера А, н/п № 18; ідентифікаційний код 38489810) на користь Міського комунального підприємства Хмельницькводоканал (29000, м. Хмельницький, вул. Водопровідна, б. 75; ідентифікаційний код 03356128) 14 578 (чотирнадцять тисяч п'ятсот сімдесят вісім) грн. 80 коп. - основного боргу, 1 373 (одну тисячу триста сімдесят три) грн. 04 коп. - пені, 203 (двісті три) грн. 10 коп. - інфляційних втрат, 134 (сто тридцять чотири) грн. 20 коп. - 3% річних, 1 376 (одну тисячу триста сімдесят шість) грн. 82 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.01.17.

Суддя Т.М. Ващенко