Рішення

від 16.01.2017 по справі 910/20853/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2017Справа №910/20853/16 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації до Гімназії "Київська Русь" Дарницького району м. Києва, Громадської організації "Київська міська та обласна федерація "Бейсболу і Софтболу", третя особа: Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація про визнання договору недійсним, за участю представників позивача - Кошелєвої М.О., довіреність №54 від 10.01.2017 року, відповідача-1 - Бакаліки Ю.О., керівника, відповідача-2 - Теслі А.В., договір №16/01/17, від 16.01.2017року, третьої особи -Червонописької Л.А., довіреність №101-4/02, від 03.01.2017р.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору про співробітництво №б/н, укладеного між Громадською організацією "Київська міська та обласна федерація "Бейсболу і Софтболу" та загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІІ ступенів гімназією "Київська Русь" Дарницького району м. Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.11.2016 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 30.11.2016 року.

28.11.2016 року представником відповідача 1 через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він заявив клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1.1. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору, в задоволенні якого судом відмовлено за безпідставністю.

16.01.2017 року представником відповідача 2 через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в позові повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом позову є вимога позивача про визнання недійсним договору про співробітництво №б/н, укладеного між Громадською організацією "Київська міська та обласна федерація "Бейсболу і Софтболу" та загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІІ ступенів гімназією "Київська Русь" Дарницького району м. Києва.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за своїм змістом даний договір є фактично договором оренди спортивного майданчику та директор гімназії в порушення п. 5.3. статуту гімназії "Київська Русь" Дарницького району м. Києва не мала достатнього обсягу повноважень та підстав для підписання будь-яких договорів щодо розпорядження комунальним майном, що належить територіальній громаді міста Києва.

Згідно п.5.3. розділу V Статуту гімназії Київська Русь Дарницького району м. Києва, навчальний заклад має право виключно за згодою власника або уповноваженого ним органу: відчужувати закріплене майно, надавати в оренду або безоплатне користування (позичку), передавати в заставу нерухоме майно, обладнання, інвентар та інші цінності, а також списувати з балансу основні засоби в установленому порядку.

Судом встановлено, що між Громадською організацією "Київська міська та обласна федерація "Бейсболу і Софтболу" та загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІІ ступенів гімназією "Київська Русь" Дарницького району м. Києва було укладено договір про співпрацю (далі - договір), предметом якого є співробіцництво сторін щодо досягнення спільних навчальних, спортивних, виховних та оздоровчих завдань (п. 1.1. договору).

Пунктом 2.1. договору визначено, що з метою реалізації цього договору навчальний заклад надає всебічну підтримку щодо ефективного створення та реалізації програм відповідно до цього договору.

Згідно п. 2.3. договору загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів гімназія Київська Русь м. Києва, зобов'язана: надати вільний доступ та можливість користування спортивним майданчиком для проведення тренувань та спортивних змагань ГО КБСФ; право використання спортивним майданчиком надається на безоплатній основі.

Відповідно до п. 5. договору початок дії договору 10.08.2014 року, а закінчення - 10.08.2019 року.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09.06.2016 року у справі № 755/6783/16-ц за позовом ОСОБА_5 до Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація, Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Гімназія Київська Русь Дарницького району м. Києва, ОСОБА_6, про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 16.08.2016 року, встановлено, що укладений директором гімназії "Київська Русь" Дарницького району м. Києва ОСОБА_5 він імені навчального закладу договір про співробітництво з Громадською організацією Київська міська та обласна федерація Бейсболу і Софтболу , строком дії з 10.08.2014р. до 10.08.2019р. не є договором оренди та за вказаним договором жодне майно не передавалось ні в оренду ні в безоплатне користування (позичку). При цьому, було встановлено факт вільного доступу мешканців району до спортивного майданчику школи та відсутність законодавчо визначених підстав для обмеження такого доступу. Також судом було встановлено, що ОСОБА_5 як керівник Гімназії Київська Русь Дарницького району м. Києва згідно п.2.1.2. Контракту з керівником загальноосвітнім навчальним закладом І-ІІІ ступенів гімназією "Київська Русь" Дарницького району м. Києва, мала право укладати угоди (договори) від імені Закладу, вчиняти правочини, передбачені законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За приписами статей 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

В силу приписів ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які в силу вимог 203, 215 ЦК України є підставами для визнання недійсним спірного договору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Отже, за заявленими вимогами позивачем не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними.

Таким чином, правові підстави для визнання недійсним договору про співробітництво відсутні, і тому в позові слід відмовити.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.01.2017 року.

Суддя С.О. Чебикіна