Рішення

від 18.01.2017 по справі 911/4014/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2017 р.                                                             Справа № 911/4014/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. при секретарі судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Корпарації “Енергоресурсів-інвест”, м. Львів

до Державного підприємства Санаторно-курортний лікувальний центр “Феміда”, АР Крим, м. Євпаторія

про стягнення 86877,18 гривень

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Позивач, Корпарації “Енергоресурсів-інвест”, звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства Санаторно-курортний лікувальний центр “Феміда” про стягнення 86877,18 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору поставки товару від 10.10.2013 №19-10/13.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

16.01.2017 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника у судове засідання.

Розглянувши подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, суд дійшов до висновку про відмову у його задоволенні оскільки нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому зайнятість представника відповідача не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого уповноваженого представника, а поданих доказів достатньо для розгляду справи і вирішення спору по суті.

Ухвала Господарського суду Київської області від 12.12.2016 направлялась сторонам з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правої позиції, викладеної в п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що нез'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.10.2013 між Корпорацією «Енергоресурсів-Інвест» (виконавець) та Державним підприємством Санаторно-курортний лікувальний центр «Феміда» (замовник) був укладений договір поставки №19-10/13.

Виконавець зобов'язується виготовити і поставити, а замовник прийняти і оплатити теплогідроізольовані сталеві труби та елементи в поліетиленовій оболонці для теплових мереж, надалі продукція, згідно відповідної специфікацій (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1. договору загальна сума поставки за даним договором складає 136877,18 гривень разом з ПДВ.

Замовник оплачує поставлену виконавцем продукцію за ціною, передбаченою у специфікації відповідно до виставленого рахунку (п. 4.1. договору).

Розрахунки за поставлену продукцію здійснюються в безготівковому порядку на р/рахунок виконавця. Розрахунок за продукцію проводиться замовником протягом 3 (трьох) календарних днів від дати передачі продукції згідно видаткових накладних. Право власності на продукцію переходить від виконавця до замовника після прийняття замовником продукції, підписання видаткових накладних та здійснення повної оплати за цю продукцію (п.п. 5.1.-5.3. договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1. договору).

На виконання умов договору поставки товару від 10.10.2013 №19-10/13 позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 136877,18 гривень, що підтверджується видатковою накладною №1011-1 від 11.10.2013 на 136877,18 гривень, які підписані представником відповідача без будь-яких заперечень з приводу зазначених у видатковій накладній вартості, кількості та якості поставленого позивачем товару.

Проте, як стверджує позивач, відповідач частково розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 86877,18 гривень.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача 86877,18 гривень – сума заборгованості за отриманий товар.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що сума боргу в розмірі 86877,18 гривень за поставлений товар підтверджується належними доказами (видатковою накладною, копія якої наявна в матеріалах справи), відповідачем, станом на час розгляду справи в суді, існування заборгованості у стягуваному розмірі 86877,18 гривень належними та допустимими доказами не спростованою, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається судом на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства Санаторно-курортний лікувальний центр «Феміда» (97412, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Фрунзе, 28, код 32679507) на користь Корпорації «Енергоресурс-інвест» (79035, м. Львів, вул. Зелена, 131, код 30336890) 86877,18 гривень основного бору та 1378,00 гривень судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 18.01.2017 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 23.01.2017.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             Р.М. Колесник