Рішення

від 19.01.2017 по справі 912/4283/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 рокуСправа № 912/4283/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/4283/16

за позовом Приватного підприємства "Українська зерноторгова компанія",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТЕВ",

про стягнення 192606,98 грн.

Приватне підприємство "Українська зерноторгова компанія" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 192606,98 грн заборгованості, з яких: 175000,00 грн - основний борг, 8591,78 грн - пеня, 877,00 грн - 3 % річних, 8138,20 грн - інфляційні втрати, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача.

Ухвалою від 22.11.2016 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, порушив провадження у справі, справу призначив до розгляду у судовому засіданні 22.12.2016.

Ухвалою від 22.12.2016 господарський суд відклав розгляд справи до 19.01.2016 в порядку визначеному статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

18.01.2017 до суду надійшла заява Приватного підприємства "Українська зерноторгова компанія" про розгляд справи без участі представника та підтримання позовних вимог в повному обсязі.

На адресу господарського суду органом поштового зв'язку повернуто конверти з вкладенням (ухвала про порушення провадження у справі від 22.11.2016 та ухвала про відкладення розгляду справи 22.12.2016), які направлявся на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТЕВ" АДРЕСА_1.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарським процесуальним кодексом України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Позивачем у позовній заяві зазначено адресу відповідача: АДРЕСА_1, саме на цю адресу і направлялась ухвала про порушення провадження у даній справі від 22.11.2016 та відкладення розгляду справи від 22.12.2016.

До того ж, місцезнаходження відповідача за даною адресою підтверджується також Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1001727770 від 22.11.2016 (а.с. 22-23).

Враховуючи вищевикладені обставини, господарський суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи відсутність будь-яких обґрунтованих клопотань з боку відповідача, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані докази, що наведені в обґрунтування підстав позову, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.07.2016 між Приватним підприємством "Українська зерноторгова компанія" (надалі - ПП "Українська зерноторгова компанія", Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАТЕВ" (надалі - ТОВ "ТАТЕВ", Позичальник) укладено Договір №29/07/ФД-16 від 29.07.2016 про безпроцентну позику (надалі - Договір, а.с. 8-9).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Позикодавець передає Позичальнику у власність грошові кошти в сумі 175000,00 грн.

Позика за цим договором є безпроцентною. Позика передається за цим Договором частинами в межах суми визначеної пунктом 1.1. даного Договору, шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок, вказаний у розділі "Реквізити Сторін" даного Договору (пункт 2.2., 3.1. Договору).

Позичальник зобов'язаний повернути всю позику в строк до 15.09.2016 в гривнях України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позикодавця, вказаний у розділі "Реквізити Сторін" даного Договору (пункт 4.1. Договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

На виконання пункту 1.1. Договору Позикодавець перерахував на поточний рахунок Позичальника 175000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжного доручення №835 від 29.07.2016 на суму 175000,00 грн (а.с. 10).

Однак, Позичальник не повернув отриманих коштів у розмірі 175000,00 грн у строк до 15.09.2016, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір господарський суд виходить з наступного.

Господарський кодекс України визначає, що підставою виникнення господарського зобов'язання є господарський договір, який укладається та виконується за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським кодексом України (статті 174, 179, 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором визнається домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики.

Згідно статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За вимогами статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором, позику в сумі 175000,00 грн ПП "Українська зерноторгова компанія" не повернув.

Станом на дату розгляду даної справи доказів повернення позики в розмірі 175000,00 грн сторонами суду не подано.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги в частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 175000,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8138,20 грн втрат від інфляції та 877,00 грн 3 % річних.

Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 1.1. та 4.1. Договору позика повинна бути повернута Позичальником у строк до 15.09.2016, тому позивачем правомірно нараховано 3% річних та інфляційні втрати за період з 16.09.2016 по 16.11.2016 на суму 175000,00 неповернутої фінансової допомоги.

Господарський суд дійшов висновку щодо правомірного та правильного нарахування 3% річних у розмірі 877,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 8138,20 грн, відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача також 8591,78 грн пені.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Застосування вказаних санкцій (штраф, пеня) за правопорушення у сфері господарювання передбачено також нормами Господарського кодексу України (статті 216, 217, 230).

Згідно з пунктом 5.1. Договору сторони домовились, що у разі прострочення повернення позики або її частини у строк Позичальник несе відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, господарський суд враховує положення абзацу п'ятого пункту 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, в якому зазначено, що передбачене частиною шостою статті 231 ГК України формування відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.

Таким чином, у зв'язку з порушенням відповідачем строків повернення суми позики у строк, передбачений Договором може бути нарахована пеня в розмірі облікової ставки НБУ.

За розрахунком позивача розмір пені за період з 16.09.2016 по 16.11.2016 складає 8591,78 грн. Однак, позивачем при здійсненні розрахунку заявленої до стягнення пені не враховано умови укладеного Договору та вищевказані норми чинного законодавства.

Оскільки позивачем невірно розраховано суму пені, яка підлягає стягненню з відповідача, господарський суд вважає за необхідне самостійно здійснити таке нарахування.

За розрахунком господарського суду стягненню з відповідача підлягає пеня за період з 16.09.2016 - 16.11.2016 в розмірі 4351,09 грн.

Отже позов, ПП "Українська зерноторгова компанія" підлягає задоволенню господарським судом частково, а саме в частині стягнення 175000,00 грн основного боргу, 4351,09 грн пені, 877,00 грн 3 % річних та 8138,20 грн інфляційних втрат.

В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 2825,49 грн покладаються на відповідача, в іншій частині - на позивача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТЕВ" (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 38802810) на користь Приватного підприємства "Українська зерноторгова компанія" (м. Полтава, вул. Автобазівська, 1, ідентифікаційний код 36066312) - 175000,00 грн основного боргу, 4351,09 грн пені, 877,00 грн 3 % річних, 8138,20 грн інфляційних втрат, а також 2825,49 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копію рішення направити позивачу (м. Полтава, вул. Автобазівська, 1) та відповідачу (АДРЕСА_2).

Повне рішення складено 24.01.2017.

Суддя О.Б. Шевчук