Рішення

від 16.01.2017 по справі 916/3022/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" січня 2017 р.Справа № 916/3022/16

За позовом : ОСОБА_1 підприємства Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ІНМАРС

про стягнення

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників сторін :

Від позивача: ОСОБА_2 - довіреність від 03.02.2016р.

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 08.11.2016р. Комунальне підприємство Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНМАРС (далі - Відповідач) про стягнення суми боргу за спожиту теплову енергію в сумі 39291,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.11.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №916/3022/16, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

У судовому засіданні 14.12.2016р. представник позивача надав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2016р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів до 23.01.2017р.

14.12.2016р. за вх. № 2-6625/16 до господарського суду Одеської області надійшло клопотання від представника позивача ОСОБА_1 підприємства Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якому представник відповідача просить суд здійснити розгляд справи № 916/3022/16, за участю його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Ізмаїльському міськрайонному суду Одеської області (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Клушина,2).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2016р. клопотання про призначення судового засідання у режимі відеоконференції представника позивача ОСОБА_1 підприємства Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго задоволено; доручити Ізмаїльському міськрайонному суду Одеської області (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Клушина, 2) забезпечити проведення судового засідання у справі №916/3022/16 призначене на 16.01.2017 о 12 год. 00 хв. у режимі відеоконференції.

13.01.2017р. до господарського суду Одеської області надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої Комунальне підприємство Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго 444140,09грн.

Відповідач в засідання суду не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області направлялись відповідачу за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та безкоштовному запиті з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Враховуючи викладене, справа розглядається без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 16.01.2017р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

03.07.2008р. між ОСОБА_1 підприємством Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго та Товариством з обмеженою відповідальністю ІНМАРС укладений Договір № І -99 про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно умов Договору № 1-99 Комунальне підприємство Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго відпускало Відповідачу теплову енергію для теплопостачання нежитлового приміщення розташованого в житловому будинку за адресою вул. Свято-Нікольська, 50 в м. Ізмаїл, Одеської області (до перейменування згідно розпорядження Ізмаїльського міського голови № 57-р від 19.02.2016 - вул. Дзержинського), а ТОВ Інмарс було зобов'язане своєчасно проводити оплату за поставлену теплову енергію, за затвердженими тарифами для відповідної групи споживачів, у строки встановлені договором.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією , затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Житловий будинок № 50 по вул. Свято-Нікольській в м. Ізмаїл обладнано приладом обліку теплової енергії, який згідно акту № 268 від 28.10.2015 було прийнято в експлуатацію.

Розрахунки за теплову енергію проведені на підставі тарифів, встановлених для ОСОБА_1 підприємства Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго для групи споживачів інші , затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №711 від 13.06.2014, постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг №480 від 28.11.2014, №412 від 27.02.2015, № 1515 від 30.04.2015 (в тому числі в редакції постанов № 2690 від 29.10.2015 та № 54 від 28.01.2016 у відповідні періоди).

Як зазначає Позивач, всього за період опалювальних сезонів 2014-2015, 2015-2016, 2016-2017 років Комунальне підприємство Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго поставило до нежитлового приміщення належного ТОВ Інмарс теплову енергію на загальну суму 444140,09грн. Відповідні платіжні документи на оплату вартості теплової енергії у відповідні розрахункові періоди поставки своєчасно направлялись Відповідачу для оплати. Разом з тим, від Відповідача не надходило грошових коштів в якості оплати за поставлену теплову енергію.

Викладені обставини, власне, і стали підставою для звернення ОСОБА_1 підприємства Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго до господарського суду Одеської області з відповідним позовом для захисту охоронюваних законом прав та інтересів.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про теплопостачання від 02.06.2005р. № 2633-IV (з подальшими змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України Про теплопостачання ) постачанням теплової енергії (теплопостачанням) є господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Судом встановлено, що на підставі Договору, у період опалювального сезону 2014-2015, 2015-2016, 2016-2017 років Позивач здійснював поставку теплової енергії на опалення об'єкту, що розташований за адресою: м. Ізмаїл, вул. Дзержинського, 50, та належить відповідачеві на загальну суму 444140,09грн.

Згідно п.5 ч.3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, з огляду на вищенаведені обставини, враховуючи, що розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю ІНМАРС підтверджений належними та допустимими доказами, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 підприємства Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору та покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 50, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНМАРС (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, буд. 3, код ЄДРПОУ 13917059) на користь ОСОБА_1 підприємства Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Клушина, буд. 5 А, код ЄДРПОУ 05514413) - заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 444140,09грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 23.01.2017р.

Суддя Оборотова О.Ю.