Ухвала

від 18.01.2017 по справі 808/1301/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"18" січня 2017 р. справа № 808/1301/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

при секретарі судового засідання Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2016 р. у справі № 808/1301/16

за позовом Командитного товариства Донтехгума і компанія

до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2016 року Командитне товариство Донтехгума і компанія (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0001902201 від 30.12.2015 форми «В4» та №0001892201 від 30.12.2015 форми «Р» ( а.с. 3-5).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2016 р. позов задоволено. Постанова мотивована неправомірністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, недоведеністю тверджень податкового органу, покладених в основу цих рішень, про відсутність реальності господарських операцій, що відбулися між позивачем і його контрагентом ( а.с. 185-189)

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В своїй апеляційній скарзі останній посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2016 року у справі №808/1301/16 та відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. (а.с.193)

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач, зокрема, зазначив, що позивачем було придбано у ТОВ Зеріс каучук СКН 1855-Є у кількості 18360 кг., на суму ПДВ 146,88 тис. грн. В той же час, за результатами аналізу ЄРПН встановлено, що постачальником каучуку на адресу ТОВ Зеріс було ТОВ Діанеткс , проте, останнім не було відображено дані взаємовідносини у податковій звітності. Таким чином, на думку відповідача, порушення податкового законодавства ТОВ Зеріс не дають права позивачу включити до податкового кредиту суми ПДВ по операціях з вищезазначеним контрагентом (а.с. 193 зворот.стор.арк).

17.01.2017 року представником відповідача у судовому засіданні було заявлено клопотання про заміну сторони у справі, а саме ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області на Запорізьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області, в обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що з 05.12.2016 року Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області є правонаступником ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області.

Колегія суддів керуючись ст. 55 КАС України та з'ясувавши думку представника позивача, ухвалила провести заміну неналежного відповідача по справі - ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області на Запорізьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити її та скасувати рішення суду першої інстанції, з мотивів зазначених у ній.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донтехгума і компанія» зареєстроване 14.03.1995 Запорізьким МУЮ як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, код ЄДРПОУ 00152342, юридична адреса: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Казанцева, буд. 7-Б, оф. 66/1, перебуває на податковому обліку у ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області. Основним видом діяльності за КВЕД є 22.19 Виробництво інших гумових виробів (а.с.6).

Судом встановлено, що у період з 15.12.2015 по 16.12.2015 фахівцями відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку КТ «Донтехгума і Компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Зеріс , що відображені у податковій декларації з ПДВ за квітень 2015 року, за результатами якої складено акт №115/22-01/00152342 від 17.12.2015 (а.с. 8-16).

Згідно висновків даного акту встановлено наступні порушення, а саме:

підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що привезло до:

- завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації з ПДВ) за квітень 2015 року на загальну суму 48179 грн;

- заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (у рядку 25 декларації з ПДВ) за квітень 2015 року на загальну суму 98 701грн.(а.с. 16).

Зазначений висновок відповідач мотивує тим, що документи отримані позивачем від постачальника ТОВ «Зеріс» не можуть вважатися підтверджуючими здійснення господарської діяльності.

30 грудня 2015 року на підставі акту №115/22-01/00152342 від 17.12.2015 р. відповідачем по відношенню до позивача прийняті податкові повідомлення-рішення №0001902201 форми «В4» , яким КТ «Донтехгума і компанія» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 48179 грн. 00 коп. (а.с.18) та №0001892201 форми «Р» , яким КТ «Донтехгума і компанія» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 123376 грн. 25 коп., з яких: 98701 грн. 00 коп. - основний платіж; 24675 грн. 25 коп. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.17).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач скориставшись правом, наданим п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України , звернувся до суду з цим позовом про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та контрагентом ТОВ Зеріс , мали реальний зміст та підтверджуються наданими до перевірки та наявними в матеріалах справи первинними документами. Крім того матеріали справи не містять обвинувальних вироків відносно посадових (службових) осіб контрагентів позивача або рішень суду про визнання угод недійсними, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій з ТОВ «Зеріс» .

За визначенням пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.135.2 ст.135 ПК України.

Пунктом 138.2. статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у тому числі у зв'язку, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України).

Як зазначено у п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, з аналізу зазначених правових норм, можна прийти до висновку про те, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а тому визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Перевіряючи обґрунтованість висновків акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень, колегія суддів виходить із необхідності безпосередньої оцінки відносин між позивачем та контрагентом ТОВ Зеріс при дослідженні факту здійснення господарської операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Зеріс» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу товарів №2/1 від 02.04.2015, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах даного Договору. Найменування товару, його ціна, одиниці виміру товару, що підлягає поставці, визначаються у Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Вид розрахунків - безготівковий розрахунок Продавця. Покупець зобов'язується прийняти товар та розрахуватися за нього, згідно умов визначених у Специфікації. Відповідно до п.1.4 цього договору умови постачання вказуються в Специфікації. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015 року (а.с. 47-48).

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору було надано до суду копію: Картки рахунку 631 про розрахунки з ТОВ «Зеріс» за квітень 2015 року; Прибутковий ордер №79 складського обліку; Видаткову накладну №241 від 21.04.2015 на суму 596160 грн. 00 коп.; Акт прийому-передачі від 21.04.2015 товару у кількості 12420кг.; Товарно-транспортну накладну №5 від 21.04.2015; Товарно-транспортну накладну №4 від 21.04.2015; Рахунок-фактуру №241 від 21.04.2015; Подорожній лист №824 від 21.04.2015; Прибутковий ордер №78 складського обліку; Видаткову накладна №242 від 23.04.2015 на суму 285120 грн. 00 коп.; Акт прийому-передачі від 21.04.2015 товару у кількості 5940кг.; Товарно-транспортну накладну №6 від 23.04.2015; Рахунок-фактуру №242 від 23.04.2015; Подорожній лист №827 від 23.04.2015; Електронну Податкова накладна №241 від 21.04.2015 на суму 596160 грн. 00 коп.; Квитанцію про реєстрацію Податкової накладної №241 від 21.04.2015; Електрону Податкову накладну №242 від 23.04.2015 на суму 285120 грн. 00 коп.; Квитанцію про реєстрацію Податкової накладної №242 від 23.04.2015; Оборотно-сальдову відомість по рахунку 201 (каучук 1855Э) за квітень 2015 року; Списання сировини на виробництво гумової суміші за квітень 2015 року; Наказ про приймання на роботу водія Ачкальда М.Г. №48-к від 02.06.2003; Інвентарну картка транспортного засобу КАМАЗ 5320; копію Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу КАМАЗ 5320, реєстраційний номер AH4376НІ; Виписку по рахунку ПАТ «Кредобанк» від 29.04.2015; Виписку по рахунку ПАТ «Полтава-Банк» від 28.04.2015; Виписку AT «Укрексімбанк» ; Оборотно-сальдову відомість по рахунку 104 (необоротні активи) за 1 півріччя 2015 року; Оборотно-сальдову відомість по рахунку 103 (необоротні активи) за 1 півріччя 2015 року; Сертифікат відповідності Серії ДЇ №172176 з Додатком; Рецептурну карту (а.с.50-76, 129-138, 176-178).

Податкові накладні № 241 від 21.04.2015 та №242 від 23.04.2015р., які були виписані ТОВ Зеріс відображено позивачем в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних та включено до складу податкового кредиту за квітень 2015 року (а.с. 64-67).

Судом встановлено, що постачання товару здійснювалось автомобільним транспортом позивача, що підтверджується, укладеною додатковою угодою до договору купівлі-продажу товарів №2/1 від 02.04.2015 р. (а.с.92), товарно-транспортними накладними №4, №5 від 21.04.2015р. (а.с. 54-55), з яких вбачається, що перевезення вантажу здійснювалось автомобілем НОМЕР_1, власником якого є КТ Донтехгума і Компанія , що в свою чергу, підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САЕ 493707 від 25.03.2011р., (а.с. 71).

Операції з придбання товару у ТОВ «Зеріс» відображені у бухгалтерському обліку належним чином, про що свідчить оборотно-сальдова відомість по рахунку 201 (каучук 1855Э) за квітень 2015 року, крім того, оприбуткування отриманого товару позивачем підтверджується прибутковим ордером №78 складського обліку.

Доказом зміни в активах КТ «Донтехгума і Компанія» внаслідок операцій з контрагентом є проплати, вказані у платіжних документах (а.с.73-76).

Використання позивачем придбаного товару у ТОВ Зеріс , підтверджена наявними в матеріалах справи накладними - вимогами на внутрішнє переміщення товарів, відповідно до яких відбулось списання матеріалів для виробництва власної продукції (а.с.69), які відповідають вимогам ст.ст.1,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , а тому є належними доказами виконання господарських операцій з контрагентом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що акт перевірки не містить зауважень щодо змісту наданих позивачем податкових накладних на предмет їх відповідності вимогам закону.

Виходячи з викладених обставин справи та вказаних правових норм, доводи позивача щодо належного формування показників податкової звітності підтверджується належними та допустимими доказами.

Стосовно посилань відповідача, викладених в апеляційній скарзі, на результати аналізу податкової звітності, яким встановлено, що постачальником каучуку на адресу ТОВ Зеріс було ТОВ Діанеткс (39463222), проте, останнім не відображено у податковій звітності взаємовідносини з ТОВ Зеріс , тобто фактично документи отримані від постачальника ТОВ Зеріс не можуть вважатися такими, що підтверджують здійснення господарськиї діяльності (а.с. 193 зворот.стор.арк.).

Колегія суддів зазначає, що вказані твердження не можуть бути прийняті судом у якості належного доказу порушення позивачем порядку формування податкових зобов'язань у перевіряємий період, оскільки даний висновок був зроблений на підставі аналізу даних інформаційних баз ДФС стосовно взаємовідносин ТОВ Зеріс та ТОВ Діанеткс .

Таким чином, по суті, висновки податкового органу ґрунтуються, лише на податковій інформації, яка ніби то міститься в інформаційній базі ДФС стосовно контрагента позивача.

Висновки зроблені без проведення перевірки контрагента та постачальника контрагента ТОВ Діанеткс , зустрічної звірки по ланцюгу, між ТОВ Діанеткс та ТОВ Зеріс та позивачем, без будь-якого дослідження податковим органом бухгалтерської та податкової звітності та первинних документів зазначених учасників господарських взаємовідносин. Тому, податковий орган не довів правомірності своїх рішень.

Колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що встановлені контролюючим органом порушення податкового законодавства контрагентом позивача, не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з тих підстав, що згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Колегією суддів, також, не приймаються до уваги твердження відповідача щодо відсутності можливості встановити ланцюг постачання товару від виробника до кінцевого споживача, адже, відсутність необхідних документів у податкового органу не свідчить про порушення податкового законодавства позивачем та не відноситься до суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності позивача, вказані обставини не впливають на формування сум податкових зобов'язань.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів, наголошує на тому, що відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вастберга таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції суд зазначив, що … адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено законність і обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права;доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 р. у справі №808/1301/16 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний тест рішення складено 24.01.2017 року.

Головуючий суддя: В.В. Мельник

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова