Ухвала

від 19.01.2017 по справі 310/4071/16-а(2-а/310/587/16)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 січня 2017 рокусправа № 310/4071/16-а(2-а/310/587/16) Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Панченко О.М. Чередниченка В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Бердянської міської ради Запорізької області, Приватного підприємства "Курорти Приазов'я", Приватного акціонерного товариства Бердянський райагропромпостач на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 листопада 2016 року у справі № 310/4071/16-а (2-а/310/587/16) за позовом ОСОБА_1 до Бердянської міської ради Запорізької області, треті особи - Приватне акціонерне товариство "Бердянський райагропромпостач", Приватне підприємство "Курорти Приазов'я", громадська організація "Пролісок-Бердянськ" про визнання нечинним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся суду з позовом до Бердянської міської ради Запорізької області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати п. 7 рішення дев'ятої сесії Бердянської міської ради Запорізької області VІІ скликання № 32 від 31.03.2016 "Про припинення права користування земельними ділянками"

Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 листопада 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Бердянської міської ради Запорізької області, треті особи - Приватне акціонерне товариство "Бердянський райагропромпостач", Приватне підприємство "Курорти Приазов'я", громадська організація "Пролісок-Бердянськ" про визнання нечинним та скасування рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано п. 7 рішення дев'ятої сесії Бердянської міської ради Запорізької області VII скликання від 31 березня 2016 року № 32 Про припинення права користування земельними ділянками .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Бердянська міська рада Запорізької області, Приватне підприємство "Курорти Приазов'я", Приватне акціонерне товариство Бердянський райагропромпостач звернулися з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати вищезазначену постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представники відповідача та третіх осіб в судовому засіданні просили задовольнити вимоги апеляційних скарг на підставах, що в них зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційних скарг, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи без участі останніх.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 21 червня 2007 року з метою забезпечення права громадян на використання природних рекреаційних ресурсів міста Бердянська, в інтересах територіальної громади, двадцять третьою сесією Бердянської міської ради V скликання було прийнято рішення № 7 Про організацію проходів до пляжів на Бердянській косі , яким було затверджено схеми розташування проходів та перелік проходів до пляжів на Бердянській косі (п.1). У додатку № 2 до цього рішення був затверджений Перелік проходів до пляжів на Бердянській косі, зокрема, в п. 16 Переліку - прохід між базою відпочинку Фіона (між № 69 і № 71 по вул. Макарова) та санаторієм ПП Курорти Приазов'я (вул. Макарова, № 71).

На виконання цього рішення існував прохід загального користування до пляжів, що знаходився між базою відпочинку Фіона (між № 69 і № 71 по вул. Макарова) та санаторієм ПП Курорти Приазов'я (вул. Макарова, № 71) (т.1 а.с.17-19).

31 березня 2016 року дев'ятою сесією Бердянської міської ради VII скликання було прийнято рішення № 32 Про припинення права користування земельними ділянками , п. 7 якого було внесено зміни до додатку до рішення двадцять третьої сесії Бердянської міської ради V скликання від 21.06.2007 р. № 7 Про організацію проходів до пляжів на Бердянській косі Переліку проходів до пляжів на Бердянській косі, а саме, виключено п. 16 на підставі листа Приватного підприємства Курорти Приазов'я від 10.03.2016 р. № 84/07 (вхід. № 1360/28-01 від 11.03.2016 р.) та листа Приватного акціонерного товариства Бердянський райагропромпостач від 10.03.2016 р. № 294/07 (вхід. № 1361/28-01 від 11.03.2016 р.).

Після прийняття вищезазначеного рішення, відповідачем на його підставі було прийнято рішення № 29 від 28.04.2016 року, пунктом 10 якого надано дозвіл ПрАТ Бердянський райагропромпостач на проведення інвентаризації земельної ділянки площею 2.3100 га (кадастровий номер 2110400000:08:004:0047), розташованої за адресою: вул. Макарова, 69-а, для будівництва бази відпочинку.

Вважаючи, що пунктом 7 рішення дев'ятої сесії Бердянської міської ради Запорізької області VII скликання від 31 березня 2016 року № 32 Про припинення права користування земельними ділянками було порушено право позивача на вільний доступ до загального водокористування у межах пляжної зони, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування вказаного рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваним рішенням були порушені права та інтереси позивача, як члена територіальної громади (мешканця) міста, тому як внаслідок прийняття спірного рішення межі земельних ділянок, між якими існував прохід до моря, змінилися, та прохід загального користування перестав існувати.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції було прийнято оскаржуване рішення без врахування наступного.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, однак не звернув увагу, що на виконання оскаржуваного рішення між Бердянською міською радою, згідно рішення Бердянської міської ради Запорізької області від 19.08.2016 року № 39 Про поновлення договорів оренди земельної ділянки , та Приватним акціонерним товариством Бердянський райагропромпостач було укладено додаткову угоду від 29.08.2016 року про внесення змін до договору оренди землі від 15.04.2014 року на земельну ділянку площею 2,3100 га (кадастровий номер 2310400000:08:004:0047), розташованої за адресою: вул. Макарова, 69-а, для будівництва бази відпочинку, а саме, в частині зміни кадастрового плану та каталогу координат, в межі якої увійшла спірна частина земельної ділянки (прохід до моря).

Крім того, судом першої інстанції було проігноровано той факт, що з метою збереження проходу населення до пляжу 30.05.2016 року між ПАТ Бердянський райагропромпостач та територіальною громадою м. Бердянська Запорізької області в особі міського голови ОСОБА_2 було укладено договір про встановлення сервітуту та додаткова угода до нього від 06.09.2016 року, предметом якого є обмежене право користування територіальною громадою пішохідною доріжкою від центральних воріт об'єкта до пляжу, розташованого на об'єкті нерухомого майна за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Макарова, 69-А, для проходу населення до пляжу (Т.2 а.с.79-81).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі « Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду» , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» . З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Водночас, спір у справі, що розглядається, стосується суб'єктивного цивільного права щодо користування земельною ділянкою, яка відповідно до встановлених обставин передана в оренду.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень, в даному випадку відповідачем, рішення про припинення права користування земельними ділянками, яким було внесено зміни в інше рішення суб'єкта владних повноважень (тобто ненормативного акта, який вичерпує дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності користування земельною ділянкою позивачем, що виникло у суб'єкта господарювання на підставі договірних правовідносин, повинно здійснюватись в порядку цивільного судочинства.

Відповідно ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

За приписами п. 10 ч. 1 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідна правова позиція викладена і в постановах ВСУ від 29.11.2016 року (справа № 3/406-3/265а) та від 22.11.2016 року (справа № 532/15/15-а), висновки якого у відповідності до ст. 244-2 КАС України мають враховуватись іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід скасувати, закривши провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157, ч.1 ст. 203 КАС України.

Керуючись п.1 ч.1 ст.157, п.4 ч.1 ст. 198, ч.1 ст. 203, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Бердянської міської ради Запорізької області, Приватного підприємства "Курорти Приазов'я", Приватного акціонерного товариства Бердянський райагропромпостач - задовольнити частково.

Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 листопада 2016 року у справі № 310/4071/16-а (2-а/310/587/16) за позовом ОСОБА_1 до Бердянської міської ради Запорізької області, треті особи - Приватне акціонерне товариство "Бердянський райагропромпостач", Приватне підприємство "Курорти Приазов'я", громадська організація "Пролісок-Бердянськ" про визнання нечинним та скасування рішення - скасувати.

Провадження у справі № 310/4071/16-а (2-а/310/587/16) закрити.

Роз'яснити позивачеві, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко