Ухвала

від 19.01.2017 по справі 804/2332/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 січня 2017 рокусправа № 804/2332/16 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Кругового О.О.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року у справі № 804/2332/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства Стальсервіс до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ТОВ НВП Стальсервіс (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.01.2016 року № НОМЕР_1, згідно з яким ТОВ НВП Стальсервіс збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (14010100) на 416348,00 грн. за основним платежем та 208174,00 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2016 року позовні вимоги ТОВ НВП Стальсервіс задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що суд при прийнятті рішення не врахував, що суб'єкт господарювання ТОВ НВП Стальсервіс , у своїй діяльності не створює реальних дій по отриманню товарів від контрагента ТОВ Дніпровська сталева компанія , метою укладання договору поставки з ТОВ Дніпровська сталева компанія є проведення фіктивних господарських операцій. Апелянт вказував на операції, що здійснені позивачем з ТОВ Дніпровська сталева компанія , не пов'язані з господарською діяльністю товариства, не підтверджені всіма первинними документами, встановлено недоцільність передачі товару, відсутні товарно-транспортні накладні на перевезення товару від складу контрагента до позивача. Апелянт вказував, що позивачем, не підтверджено виникнення товару у ТОВ Дніпровська сталева компанія по ланцюгу поставки товару. Апелянт зазначив, що первинні документи, які повинні підтверджувати факт здійснення господарських операцій, складені з порушеннями, зокрема відсутні відповідні акти отримання товарів, товарно-транспортні накладні.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит позивачем сформований на підставі виданих контрагентом податкових накладних, контрагент позивача ТОВ Дніпровська сталева компанія є платником податків та спроможний здійснювати господарські операції, що підтверджується виконанням договору з поставки товарів. Підтверджено наявність товару у ТОВ Дніпровська сталева компанія . Суд першої інстанції дійшов висновку, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентом є фактичними, мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті отримання прибутку шляхом господарсько-договірних операцій. Суд вказав на відсутність доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з надання - отримання предметів матеріальної цінності, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків та позбавляли його права на податковий кредит. Суд першої інстанції зазначив, що отримання від контрагента товарів, їх оплата та використання у власній господарській діяльності підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Матеріалами справи встановлено, що Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, з 25.12.2015 року по 31.12.2015 року було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ НВП Стальсервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ Дніпровська сталева компанія за період червеня 2015 року. За результатами перевірки 06.01.2016 року складено акт № 13/22-04/31646329. Згідно висновків перевірки викладених у акті, ТОВ НВП Стальсервіс порушено п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у червні 2015 року у розмірі 416348 грн. Висновками акту встановлено не підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ НВП Стальсервіс із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме, встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій по ланцюгу постачання з ТОВ Дніпровська сталева компанія за період червня 2015 року.

Не погодившись з висновками акту перевірки, ТОВ НВП Стальсервіс направило до Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області заперечення, які листом від 22.01.2016 року № 1524/10/04-64-22-04-9 залишені без задоволення, висновки акту перевірки без змін.

На підставі акту перевірки Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області 25.01.2016 року винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ТОВ НВП Стальсервіс збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 624522,00 грн., з яких за основним платежем - 416348,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 208174,00 грн.

ТОВ НВП Стальсервіс не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням 04.02.2016 року подало до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області скаргу про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.01.2016 року № НОМЕР_1. Рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 04.04.2016 року № 1977/10/04-36-10-01-09 залишено податкове повідомлення-рішення без змін, скаргу без задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ НВП Стальсервіс (покупець) та ТОВ Дніпровська сталева компанія (постачальник) 15.01.2015 року було укладено договір поставки № 15/01/2015, згідно якого ТОВ Дніпровська сталева компанія зобов'язувалось поставити на адресу покупця металопрокат (лист гарячекатаний), покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його. Відповідно до умов договору, найменування товару, асортимент, кількість, ціна вказуються у специфікаціях або рахунках-фактурах, які являються частиною договору. Господарські взаємовідносини з ТОВ Дніпровська сталева компанія було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності.

Виконання договору підтверджується наявними специфікаціями до договору щодо найменування продукції, фізичних характеристик, кількості товару та його вартості. Поставка товару також підтверджується видатковими накладними та рахунками на оплату, наявними в матеріалах справи. Оплата за отримані товари від ТОВ Дніпровська сталева компанія підтверджується копіями платіжних доручень № 1268 від 12.06.2015 року на суму 232186,78 грн., № 1354 від 23.06.2015 року на суму 232775,81 грн., № 1237 від 11.06.2015 року на суму 250799,86 грн., № 1278 від 16.06.2015 року на суму 783309,99 грн., № 1257 від 10.06.2015 року на суму 270242,78 грн., № 1239 від 08.06.2015 року на суму 704986,37 грн.

В матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, в яких вантажовідправником та замовником перевезення вантажу вказано ТОВ Дніпровська сталева компанія , вантажоодержувач та автомобільний перевізник ТОВ НВП Стальсервіс , товар перевозився з пункту навантаження м. Запоріжжя пров. Архангельський, 20А - місцезнаходження складського приміщення до пункту розвантаження - м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 9Б - місцезнаходження ТОВ НВП Стальсервіс . Відпуск товару здійснювався за довіреностями, наявними в матеріалах справи.

Як докази підтвердження наявності товару - листа гарячекатаного у ТОВ Дніпровська сталева компанія , який у подальшому було продано ТОВ НВП Стальсервіс , надано первинні документи (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні) щодо придбання листа гарячекатаного у ТОВ МД Істейт .

За результатами виконання договору поставки ТОВ Дніпровська сталева компанія надало ТОВ НВП Стальсервіс податкові накладні № 1 від 04.06.2015 року, № 2 від 05.06.2015 року, № 4 від 08.06.2015 року, № 5 від 09.06.2015 року, № 7 від 10.06.2015 року, № 8 від 10.06.2015 року, № 12 від 18.06.2015 року, № 14 від 19.06.2015 року, № 17 від 23.06.2015 року, № 6 від 09.06.2015 року, що підтверджується розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 12 від 28.12.2015 року, № 13 від 28.12.2015 року, № 14 від 28.12.2015 року, № 15 від 28.12.2015 року, № 16 від 28.12.2015 року, № 17 від 28.12.2015 року, 18 від 28.12.2015 року, № 19 від 28.12.2015 року, № 20 від 28.12.2015 року, № 21 від 28.12.2015 року.

Встановлено, що між ТОВ НВП Стальсервіс (замовник) та ТОВ Дніпровська сталева компанія (виконавець) 01.07.2014 року було укладено договір надання послуг № ДСК-12У, відповідно до якого виконавець взяв на себе зобов'язання по наданню послуг приймання, зберігання та навантаження товарів, продукції замовника за адресою м. Дніпропетровськ, проспект Героїв Сталінграда, 122. Таким чином, придбаний ТОВ НВП Стальсервіс у ТОВ Дніпровська сталева компанія металопрокат за договором № 15/01/2015 від 15.01.2015 року зберігався на складі ТОВ Дніпровська сталева компанія та навантажувався та перевозився за необхідністю.

Разом з товаром ТОВ Дніпровська сталева компанія передавало ТОВ НВП Стальсервіс сертифікати якості на металопродукцію, наявні в матеріалах справах.

В матеріалах справи наявна завірена копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 06.11.2014 року, відповідно до якої основними видами діяльності ТОВ НВП Стальсервіс є холодне штампування та гнуття. Таким чином придбаний металопрокат, позивач мав використовувати у власній господарській діяльності. В матеріалах справи наявні договори ТОВ НВП Стальсервіс з іншими суб'єктами господарювання, предметом яких є поставка металопродукції .

Згідно постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2016 року по справі № 808/8670/15, залишеної без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 року, судами досліджувався договір поставки №15/01/2015 від 15 січня 2015 року між ТОВ НВП Стальсервіс (покупець) та ТОВ Дніпровська сталева компанія (продавець, постачальник). Господарські операції є реальними, відповідають економічному змісту, підтверджуються необхідними первинними та іншими документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та відсутності у його діях порушень вимог податкового законодавства при формуванні спірних сум податкової звітності.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів зазначає, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2016 року по справі № 808/8670/15 було встановлено доцільність отримання ТОВ Дніпровська сталева компанія товарів та наступна реалізація цього товару ТОВ НВП СТАЛЬСЕРВІС . Цю обставину відповідно до ст. 72 КАС України слід враховувати як доказ.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Первинний документ згідно з визначенням ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 - 44.5 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов'язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платником податку, у даному випадку позивачем, його виконання тобто отримання послуг для власної діяльності, здійснення оплати, що передбачає передачу коштів від замовника на рахунок виконавця. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій ТОВ НВП СТАЛЬСЕРВІС з ТОВ Дніпровська сталева компанія у зв'язку з підтвердженням реальності господарських операцій, та з огляду на те, що реальність такої операції встановлена судовими рішеннями. Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що договір про постачання товарів, який був укладений та діяв між позивачем з ТОВ Дніпровська сталева компанія - визнаний судом недійсними або розірваний з ініціативи сторін. Податкова інспекція не наділена правом визначати, які договори є нікчемними, і відповідно до цього не має права створювати певні наслідки з своїх припущень.

Матеріали справи підтверджують реальність здійснення контрагентом позивача господарських відносин, виконання договорів. Витрати, здійсненні позивачем як засіб оплати за отримані від контрагента послуги підтверджуються копіями платіжних доручень.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України та вважає, що податковим органом не доведено правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016 року було відстрочено Лівобережній ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення по справі.

Відповідно ч. 1 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року у справі № 804/2332/16 - залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 10304,61 грн. (десять тисяч триста чотири гривні 61 копійка) стягнути з Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Державного бюджету України (отримувач: УК в Шевченківському районі м. Дніпра, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989274, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, код банку отримувача (МФО): 805012, рахунок отримувача: 31217206781004, код класифікації доходів бюджету: 22030101).

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.О. Круговий