Рішення

від 24.01.2017 по справі 903/939/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 січня 2017 р. Справа № 903/939/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ

до відповідача: Камінь-Каширського районного підприємства «Теплокамінь» , м.Камінь-Каширський

про стягнення 16104,55 грн.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: не прибув

від відповідача: ОСОБА_1 - керівник (рішення від 06.08.2008р. №20/3)

Суть спору: позивач - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернувся з позовом до відповідача - Камінь-Каширського районного підприємства «Теплокамінь» та просить стягнути 16104,55 грн. заборгованості, в т.ч.: 14973,04грн. - пені, 748,87грн. - 3% річних, 382,63грн. - інфляційних витрат за договором №1045/15-БО-2 купівлі-продажу природного газу від 26.11.2014р.

В обґрунтування посилається на невиконання відповідачем умов договору №1045/15-БО-2 купівлі-продажу природного газу від 26.11.2014р., щодо своєчасного розрахунку.

В підтвердження позовних вимог позивач подав договір №1045/15-БО-2 купівлі-продажу природного газу від 26.11.2014р., додаткову угоду №1 від 26.01.2015р., №2 від 10.02.2015р., №3 від 11.03.2015р., №4 від 07.04.2015р., №5 від 25.05.2015р., №6 від 30.06.2015р., №7 від 29.07.2015р., №8 від 30.07.2015р., №9 від 30.11.2015р., акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2015р., від 28.02.2015р., від 31.03.2015р., від 30.04.2015р., сальдо по підприємству за період з 01.11.2014р. по 30.06.2016р., довідку по операціях за договором №1045/15-БО-2 купівлі-продажу природного газу від 26.11.2014р. за період з 01.11.2014р. по 30.06.2016р.,виписку з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців - Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , статут Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» .

Представник позивача в призначене судове засідання не прибув. 24.01.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю подав клопотання за вх. №01-54/939/16 в якому просить суд розглянути справу за відсутності представника та позов задовольнити в повному обсязі.

Додатково долучив копії банківських виписок, які підтверджують оплату відповідачем основного боргу з порушенням строків, встановлених договором №1045/15-БО-2 купівлі-продажу природного газу від 26.11.2014р.

Представник відповідача в судовому засіданні повідомив, що на протязі періоду з 01.01.2015р. по 31.08.2016р. підприємство оплатило за спожитий природній газ в повному обсязі. Однак, несвоєчасна сплата за договором склалася не з вини підприємства, а у зв'язку з несвоєчасною оплатою установами, оскільки єдиним джерелом оплати за спожитий газ є кошти, які сплачуються бюджетними установами та організаціями за надані послуги теплопостачання.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, - в с т а н о в и в:

26.11.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Камінь-Каширським районним підприємством «Теплокамінь» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №1045/15-БО-2 з додатковими угодами №1 від 26.01.2015р., №2 від 10.02.2015р., № 3 від 11.03.2015 р., № 4 від 07.04.2015 р., № 5 від 25.05.2015 р., № 6 від 30.06.2015 р., № 7 від 29.07.2015 р., № 8 від 30.07.2015 р., № 9 від 30.11.2015 р. (а.с.13-27).

Відповідно до п.1.1. продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 р. природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 3.1 договору передбачалось, що Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі.

Пунктом 3.3 договору визначено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Положеннями розділу 11 договору визначалось, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1611932,36 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (а.с.28-31).

Судом встановлено, що зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відтисками печаток господарюючих суб'єктів, містять всі визначені законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставі згідно умов підписаного договору №1045/15-БО-2 від 26.11.2014р. впродовж 2015 року господарських операцій.

Передача позивачем природного газу у вказаних об'ємах та його отримання відповідачем не заперечується відповідачем.

Пунктом 6.1 договору сторонами було передбачено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Проте, Камінь-Каширське районне підприємство «Теплокамінь»взяті на себе зобов'язання в частині проведення з позивачем належних розрахунків по оплаті переданого природного газу (у порядку та строки, визначені вище) виконувало неналежним чином, чим порушило п. 6.1 Договору.

Судом встановлено, що платежі проводились із допуском у певні періоди порушень встановлених угодою граничних термінів, що, в свою чергу, призводило до прострочення платежів на той чи інший час та виникнення боргу у той чи інший період на певну суму.

Зазначене підтверджено розрахунком позивача та довідкою по операціях за договором.

Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування у певні періоди заборгованості по оплаті газу стало підставою для здійснення позивачем нарахувань відповідачу сум пені за прострочку виконання грошових зобов'язань, а також інфляційних та процентів річних, подальше звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що в даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними договір купівлі-продажу природного газу № 1045/15-БО-2 від 26.11.2014р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 ГК України, статей 526, 527, ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до пункту 7.2 Договору: у разі невиконання Відповідачем умов пункту 6.1 Договору Позивач має право не здійснювати поставку газу Відповідачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості; у разі невиконання Відповідачем пункту 6.1 Договору він зобов'язався сплатити Позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками до позовної заяви позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 382,63грн. інфляційних втрат та 748,87грн. - 3% річних, а також 14973,04грн. пені за порушення строків виконання грошових зобов'язань згідно п. 7.2. договору.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ по пені, відсотках та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача:

- 652,18грн. - 3% річних (ст.625ЦК України);

- 382,63грн. -інфляційних втрат;

- 13040,84грн. - пені.

У стягненні нарахованих 1932,20грн. - пені та 96,69грн. - 3% річних слід відмовити, як безпідставно заявлених.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані сторонами докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №1045/15-БО-2 від 26.11.2014р. підлягають задоволенню в сумі 14075,65грн., в т.ч.: - 13040,84грн. - пені, 652,18грн. - 3% річних та 382,63грн. - інфляційних втрат. В решті позову слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених вимог в сумі 1204,40грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.193 Господарського кодексу України, 525, 526, 546, 549, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд України,- вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Камінь-Каширського районного підприємства «Теплокамінь» (44501, м.Камінь-Каширський, вул. 1-го Травня,43, код ЄДРПОУ 20123006) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького,6, код ЄДРПОУ 20077720) 14075,65грн. заборгованості, в т.ч.: - 13040,84грн. - пені, 652,18грн. - 3% річних, 382,63грн. - інфляційних втрат та 1204,40 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 25.01.2017р.

Суддя В. М. Дем`як