Рішення

від 16.01.2017 по справі 913/1194/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

16 січня 2017 року Справа № 913/1194/16

Провадження №4/913/1194/16

За позовом

Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Луганської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м. Лисичанськ Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна телерадіокомпанія «Континент» , м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 240252 грн. 05 коп.

Cуддя господарського суду Луганської області - Старкова Г.М.

Секретар судового засідання-помічник судді Наумова В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - ОСОБА_1, довіреність № 1 від 24.11.2016.

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання телекомунікаційних послуг № 29-12/09 від 25.12.2009 в сумі 240252грн. 05 коп., з яких: заборгованість за спірним договором сумі 100584 грн. 62 коп.; пеня в сумі 74688 грн.08 коп.; 3 % річних в сумі 6002 грн. 14 коп.; інфляційні нарахування в сумі 58977 грн. 21 коп.

Позовні вимоги мотивовані тими обставинами, що в порушення умов договору про надання телекомунікаційних послуг № 29-12/09 від 25.12.2009 відповідач не здійснив повну оплату за надані послуги.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 16.01.2017 присутній повноважний представник відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 12.12.2016 надав заяву, за якою просить суд згідно із ст. 69 ГПК України продовжити строк розгляду справи № 913/1194/16 на п'ятнадцять днів, для надання часу надати суду додаткові докази на підтвердження вимог викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення заяви позивача про продовження строку розгляду даної справи на п'ятнадцять днів не заперечував.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 12.12.2016 у справі №913/1194/16 задоволено заяву представника позивача та продовжено строк розгляду даної справи на п'ятнадцять днів до 15 січня 2016 року включно.

Представник відповідача 28.11.2018 (згідно штампу вхідний № 8781/16) разом з супровідним листом подав до суду відзив на позовну заяву від 22.11.2016 № 8, за яким просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі , зокрема, посилаючись на те, що акти виконаних робіт підписані обома сторонами за лютий, березень 2014 року, а також червень, липень, серпень, вересень 2015 року.

Також, позивачем надані акти виконаних робіт, які підписані лише позивачем в односторонньому порядку, а саме: квітень, травень, червень, липень, жовтень, листопад, грудень 2014 року та підписані акти виконаних робіт за серпень та вересень 2015 року надані не були.

Крім того, відповідач зазначив, що позивачем надано акт виконаних робіт за листопад 2015 року, який містить посилання на ТОВ НТРК Континент (код 23489765), але підписаний невідомою особою та має печатку ПП Континент (код 31943681), яке не має ніякого відношення до підприємства відповідача - ТОВ НТРК Континент .

Тому, відповідач визнає заборгованість за спірним договором про надання телекомунікаційних послуг № 29-12/09 від 25.12.2009 частково у розмірі 14225, 33 грн. За липень 2014 року - 1465,30 грн., серпень 2014 року - 4137,17 грн., вересень 2014 року - 4137,17 грн., жовтень 2014 року- 4301,22 грн.

Щодо заявленої до стягнення з відповідача пеня в сумі 74688,08 грн. відповідач заперечує, посилаючись на те, що заявлена сума пені не підлягає задоволенню зв'язку з безпідставністю суми основного боргу та закінчення строку позовної давності, відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, який передбачено для стягнення пені та штрафу.

Відповідач проти заявлених до стягнення суми 3% річних та інфляційних нарахувань також заперечує та просить у задоволенні цих вимог відмовити.

На адресу господарського суду Луганської області 12.12.2016 (згідно штампу вхідний № 9196/16) від представника позивача надійшли заперечення на відзив відповідача № 500 від 07.12.2016

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представників позивача та відповідача, суд

в с т а н о в и в :

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає наступне.

Між Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Луганської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі-виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна телерадіокомпанія «Континент» (далі-Замовник, відповідач) укладений договір про надання телекомунікаційних послуг №29-12/09 від 25.12.2009 (далі-договір), за яким виконавець надає телекомунікаційні послуги замовнику з технічного обслуговування обладнання, яке зазначене у додатку № 1 до цього договору, що встановлено на об'єктах замовника за адресою: м. Луганськ, Кам'янобрідський район, район електропідстанції Кіровська ; м. Кремінна, вул. Гагаріна, 11 (п.1.1 договору).

Також між сторонами за договором укладені додаткові угоди до спірного договору.

Додатковою угодою № 5 від 20.12.2013 до договору, термін дії договору з урахуванням змін, які вносяться цією угодою, встановлюється з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року.

Відповідно до п. 8.2 договору, договір автоматично пролнгується на тих же умовах на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не заявить письмово про припинення договірних зобов'язань не пізніше, ніж за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору.

Позивач у позові зазначив, що жодна із сторін договору не заявляли письмових вимог про припинення договірних зобов'язань. На виконання п. 8.2 договору його було продовжено до 31 грудня 2015 року на умовах попереднього періоду.

Договірна ціна послуг за місяць визначається протоколом узгодження договірної ціни телекомунікаційних послуг, згідно додатку № 2, який є невід'ємною частиною даного договору (п.5.1 договору).

Між сторонами за договором підписані протоколи узгодження договірної ціни телекомунікаційних послуг від 25.12.2009, 07.12.2010, 07.12.2012, 20.12.2013, за якими сторони змінювали вартість послуг за договором.

Відповідно до п. 4.2 договору оплата за отримані послуги проводиться замовником щомісячно на підставі рахунку та акту виконаних робіт.

За розрахунком позивача, відповідач має заборгованість за надані послуги за договором на загальну суму 133517 грн. 94 коп., що підтверджується актами виконаних робіт (надання послуг), актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2014 по 01.04.2014.

Також, позивачем до позовної заяві подані рахунки на сплату за надані послуги (а.с. 66-79).

Оскільки вказана сума відповідачем сплачена була частково, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги в сумі 100584 грн. 62 коп. в судовому порядку.

Окрім цього, до стягнення з відповідача заявлені: пеня в сумі 74688 грн. 08 коп. за період з 21.03.2014 по 03.10.2016, 3% річних в сумі 6002 грн. 14 коп. за період з 21.03.2014 по 03.10.2016, інфляційні нарахування в сумі 58977 грн. 21 коп. за період з квітня 2014 року по вересень 2016 року включно.

Позивачем на адресу відповідача направлена претензія від 28.04.2014 № 356 з вимогою про сплату заборгованості за надані послуги в сумі 36065 грн. 39 коп. Відповідач відповідь на претензію не надав. Позивач листом від 08.10.2014 № 493, який направлений на адресу підприємства відповідача зазначив, що претензія визнана та підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, та станом на 01.10.2014 заборгованість за надані послуги за договором складає 67998,83 грн., надано послуг за 2014 рік на суму 85768,07 грн., сплачено 17769,24 грн.

За розрахунком позивача, ним, відповідачу були надані телекомунікаційні послуги за цим договором на загальну суму 133517 грн. 94 коп., які останнім в повному обсязі не оплачені, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість в сумі 100584 грн. 62 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь. Окрім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 74688 грн. 08 коп., 3% річних в сумі 6002 грн. 14 коп., інфляційні нарахування в сумі 58977 грн. 21 коп. Позовні вимоги обґрунтовуються посиланням на умови договору про надання телекомунікаційних послуг №29-12/09 від 25.12.2009 з урахуванням додаткових угод до нього, а також на норми ст.ст. 11,509, 525, 526, 530, 614, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 193, 220, 230 ГК України.

Відповідач проти позову заперечив, з підстав, наведених у відзиві та вказаних вище.

Встановивши фактичні обставини справи, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За змістом ч. 2 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 6, з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Як підтверджено матеріалами справи, між Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Луганської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі-виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна телерадіокомпанія «Континент» (далі- Замовник, відповідач) укладений договір про надання телекомунікаційних послуг №29-12/09 від 25.12.2009 (далі- договір).

За вказаним договором позивач зобов'язався надати телекомунікаційні послуги відповідачу з технічного обслуговування обладнання, яке зазначене у додатку № 1 до цього договору, що встановлено на об'єктах замовника за адресою: м. Луганськ, Кам'янобрідський район, район електропідстанції Кіровська ; м. Кремінна, вул. Гагаріна, 11 (п.1.1 договору).

Додатковою угодою № 5 від 20.12.2013 до договору, термін дії договору з урахуванням змін, які вносяться цією угодою, встановлюється з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року.

Відповідно до п. 4.2 договору оплата за отримані послуги проводиться замовником щомісячно на підставі рахунку та акту виконаних робіт.

Підведення підсумків роботи та фактично відпрацьованого часу здійснюється не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним. Акт наданих послуг у двох примірниках підписується обома сторонами та є підставою для розрахунків за місяць (п.4.3 договору).

Пунктом 4.4 договору передбачено, що сума к оплати за надані виконавцем послуги, згідно з договором, перераховується на поточний рахунок виконавця протягом п'яти банківських днів з моменту отримання рахунку але не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної

Згідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору про надання телекомунікаційних послуг №29-12/09 від 25.12.2009 позивачем надавалися відповідні послуги, які відповідачем прийняті та підписані акти виконаних робіт (надання послуг), зокрема:

- № 141 від 28.02.2014 на суму 11631 грн. 22 коп. з ПДВ, частково оплачено, залишок заборгованості складає 6697 грн. 90 коп.;

- № 224 від 31.03.2014 на суму 12867 грн. 47 коп. з ПДВ;

- № 333 від 31.07.2015 на суму 4317 грн. 17 коп. з ПДВ, частково оплачено, залишок заборгованості складає 1465 грн. 30 коп.;

- № 375 від 31.08.2015 на суму 4317 грн. 17 коп. з ПДВ;

- № 409 від 30.09.2015 на суму 4141 грн. 74 коп. з ПДВ;

- № 454 від 31.10.2015 на суму 4301 грн. 22 коп. з ПДВ.

Всього на загальну суму 33790 грн. 80 коп.

Як свідчать матеріали справи, вищевказані акти виконаних робіт підписані сторонами без доповнень та заперечень та скріплені печатками їх підприємств (а.с. 80,81,89,90,91,92).

Слід зазначити, що заборгованість за надані послуги за актом виконаних робіт (надання послуг) № 454 від 31.10.2015 на суму 4301 грн. 22 коп. з ПДВ визнана відповідачем згідно відзиву на позовну заяву від 22.11.2016 № 8. (а.с.120-122).

Згідно розрахунків позивача, відповідачем оплата за надані послуги за вищевказаними актами виконаних робіт в сумі 33790 грн. 80 коп. здійснена не була.

Відповідачем доказів оплати вказаної суми заборгованості за надані послуги не надано, також не надано власного контррозрахунку суми боргу за договором.

Фактичні та наведені вище обставини справи свідчать про те, що за відповідачем утворилась заборгованість за договором про надання телекомунікаційних послуг №29-12/09 від 25.12.2009 в сумі 33790 грн. 80 коп. і вказана сума відповідачем не спростована.

Разом з цим, позивачем до розрахунку заборгованості за надані послуги також включено борг за актами виконаних робіт (надання послуг) разом з ПДВ, зокрема: № 305 від 30.04.2014 на суму 12466 грн. 99 коп., № 389 від 31.05.2014 на суму 12797 грн. 82 коп., №469 від 30.06.2014 на суму 12466 грн. 99 коп., № 547 від 31.07.2014 на суму 10701 грн. 66 коп., № 725 від 31.10.2014 на суму 4928 грн. 40 коп., № 780 від 30.11.2014 на суму 4651 грн. 49 коп., № 830 від 31.12.2014 на суму 4612 грн. 15 коп., № 492 від 30.11.2015 на суму 4168 грн. 32 коп. Але вказані акти з боку відповідача не підписані (а.с. 82-88, 93).

Крім того, акт виконаних робіт (надання послуг) № 492 від 30.11.2015 на суму 4168 грн. 32 коп. суд не приймає як доказ, оскільки на вказаному акті знаходиться печатка підприємства ПП Контитент , код 31943681, який ні є ані стороною у даній справі, ані стороною за спірним договором (а.с. 93).

При цьому, будь-яких інших належних та допустимих доказів щодо надання відповідачу послуг за період квітень-липень 2014 року, жовтень-грудень 2014 року, листопад 2015 року, як це передбачено ст.ст. 33,34 ГПК України позивачем не надано.

Також, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту отримання відповідачем вказаних рахунків, відповідно п.п. 4.4. договору про надання телекомунікаційних послуг № 29-12/09 від 25.12.2009 (а.с. 66-79).

Виходячи з наведеного вище вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання телекомунікаційних послуг №29-12/09 від 25.12.2009 в сумі 33790 грн. 80 коп. є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В решті вимог щодо заборгованості за надані послуги слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.

В той же час, доводи відповідача за відзивом спростовуються матеріалами справи та наведеними вище обставинами, у зв'язку з чим судом відхиляються.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На момент звернення позивачем до суду, у останнього виникло право вимоги заборгованості за надані послуги у задоволених судом сумах.

Крім цього, як свідчать матеріали справи, позивачем на адресу відповідача направлена претензія від 28.04.2014 № 356 з вимогою про сплату заборгованості за надані послуги в сумі 36065 грн. 39 коп. Відповідач відповідь на претензію не надав. Позивач листом від 08.10.2014 № 493 на адресу підприємства відповідача зазначив, що претензія визнана, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2014 заборгованість за надані послуги за договором складає 67998,83 грн., надано послуг за 2014 рік на суму 85768,07 грн., сплачено 17769,24 грн. (а.с. 96).

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 74688 грн. 08 коп. за період з 21.03.2014 по 03.10.2016 слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3.2 договору за порушення замовником строків виконання зобов'язання, виконавцем стягується пеня у розмірі 0,1відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі сім відсотків від суми заборгованості за місяць.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 2 ст. 551 ЦК України зазначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Суд дійшов висновку щодо задоволення заявленої до стягнення суми пені частково, зокрема:

- акт виконаних робіт (надання послуг) № 333 від 31.07.2015 на суму 4317 грн. 17 коп., частково оплачено, залишок заборгованості складає 1465 грн. 30 коп., за період з 26.10.2015 по 21.02.2016 - 118 днів - пеня складає 208 грн. 18 коп.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) № 375 від 31.08.2015 на суму 4317 грн. 17 коп., за період з 21.09.2015 по 21.03.2016 - 182 дні - пеня складає 949 грн. 57 коп.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) № 409 від 30.09.2015 на суму 4141 грн. 74 коп., за період з 21.10.2015 по 21.04.2016 - 183 дні - пеня складає 912 грн. 15 коп.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) № 454 від 31.10.2015 на суму 4301 грн. 22 коп., за період 21.11.2015 по 21.05.2016 - 182 дні - пеня складає 920 грн. 51 коп.

Всього на загальну суму 2190 грн. 41 коп.

Таким чином, з урахуванням наведеного розрахунку суду та розрахунку позивача загальний розмір пені складає 2190 грн. 41 коп. за період з 26.10.2015 по 21.05.2016.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 2190 грн. 41 коп., в решті позовних вимог в цій частині відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Згідно з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відповідно до умов п. 4.4 договору зобов'язаний був здійснити оплату за надані послуги на поточний рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунків але не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 2.5 постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 зазначено, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Тобто, строк позовної давності для нарахування пені, з урахуванням вимог ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахованої за невиконання зобов'язання по оплаті отриманої продукції, сплив.

Отже, позивачем пропущено строк для пред'явлення вимог щодо стягнення пені за порушення строків оплати за надані послуги, у суду відсутні підстави щодо стягнення з відповідача пені в сумі 72497 грн. 67 коп., тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 6002 грн. 14 коп. за період з 21.03.2014 по 03.10.2016, інфляційні нарахування в сумі 58977 грн. 21 коп. за період з квітня 2014 року по вересень 2016 року включно, нарахованих у зв'язку із простроченням оплати послуг за договором про надання телекомунікаційних послуг №29-12/09 від 25.12.2009 слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата інфляційних нарахувань і трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) відповідно до ст. 625 ЦК України не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно із Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Згідно п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (надалі - постанова Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013) зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 1.3 постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 зазначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство судом встановлено, що позивачем обґрунтовано визначені періоди нарахування 3% річних, але розрахунок річних здійснений позивачем невірно. Так, судом здійснений наступний розрахунок 3% річних:

- акт виконаних робіт (надання послуг) № 141 від 28.02.2014 на суму 11631 грн. 22 коп., частково оплачено, залишок заборгованості складає 6697 грн. 90 коп. за період з 21.03.2014 по 03.10.2016 - 927 днів - 3% річних складає 509 грн. 91 коп.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) № 224 від 31.03.2014 на суму 12867 грн. 47 коп. за період з 21.04.2014 по 03.10.2016 - 896 днів - 3% річних складає 946 грн. 81 коп.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) № 333 від 31.07.2015 на суму 4317 грн. 17 коп., частково оплачено, залишок заборгованості складає 1465 грн. 30 коп. за період з 21.08.2015 по 03.10.2016 - 409 днів - 3% річних складає 49 грн. 17 коп.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) № 375 від 31.08.2015 на суму 4317 грн. 17 коп. за період з 21.09.2015 по 03.10.2016 - 378 днів - 3% річних складає 133 грн. 86 коп.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) № 409 від 30.09.2015 на суму 4141 грн. 74 коп. за період з 21.10.2015 по 03.10.2016 -348 днів - 3% річних складає 118 грн. 21 коп.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) № 454 від 31.10.2015 на суму 4301 грн. 22 коп. за період з 21.11.2015 по 03.10.2016- 317 днів - 3% річних складає 111 грн. 80 коп.

Всього на загальну суму 1869 грн. 76 коп.

Таким чином, з урахуванням наведеного розрахунку суду та розрахунку позивача загальний розмір 3% річних становить 1869 грн. 76 коп. за період з 21.03.2014 по 03.10.2016.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 1869 грн. 76 коп., в решті позовних вимог в цій частині відмовити.

Також, перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань судом встановлено, що позивачем обґрунтовано визначені періоди нарахування інфляційних нарахувань, разом з тим, ним допущено арифметичні помилки в частині визначення сукупного індексу інфляції за заявлений період, тому розрахунок інфляційних нарахувань здійснений позивачем невірно. Так, судом здійснений наступний розрахунок інфляційних нарахувань:

- акт виконаних робіт (надання послуг) № 141 від 28.02.2014 на суму 11631 грн. 22 коп., частково оплачено, залишок заборгованості складає 6697 грн. 90 коп. за період з квітня 2014 року по вересень 2016 року інфляційні нарахування складають 5682 грн. 92 коп.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) № 224 від 31.03.2014 на суму 12867 грн. 47 коп. за період з травня 2014 року по вересень 2016 року інфляційні нарахування складають 10157 грн. 75 коп.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) № 333 від 31.07.2015 на суму 4317 грн. 17 коп., частково оплачено, залишок заборгованості складає 1465 грн. 30 коп. за період з вересня 2015 року по вересень 2016 року інфляційні нарахування складають 151 грн. 79 коп.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) № 375 від 31.08.2015 на суму 4317 грн. 17 коп. за період з жовтня 2015 року по вересень 2016 року інфляційні нарахування складають 340 грн. 10 коп.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) № 409 від 30.09.2015 на суму 4141 грн. 74 коп. за період з листопада 2015 року по вересень 2016 року інфляційні нарахування складають 385 грн. 13 коп.;

- акт виконаних робіт (надання послуг) № 454 від 31.10.2015 на суму 4301 грн. 22 коп. за період з грудня 2015 року по вересень 2016 року 307 грн. 78 коп.

Всього на загальну суму 17025 грн. 47 коп.

Таким чином, з урахуванням наведеного розрахунку суду та розрахунку позивача загальний розмір інфляційних нарахувань становить 17025 грн. 47 коп. за період з квітня 2014 року по вересень 2016 року.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні нарахування в сумі 17025 грн. 47 коп., в решті позовних вимог в цій частині відмовити.

За таких обставин, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання телекомунікаційних послуг №29-12/09 від 25.12.2009 в сумі 33790 грн. 80 коп., пеню в сумі 2190 грн. 41 коп., 3% річних в сумі 1869 грн. 76 коп., інфляційні нарахування в сумі 17025 грн. 47 коп. (всього 54876 грн. 44 коп.). В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати в сумі 823 грн. 15 коп. слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 49, 69, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Концерна радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Луганської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна телерадіокомпанія «Континент» про стягнення 240252 грн. 05 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна телерадіокомпанія «Континент» , пр. Гвардійський, буд. 13, приміщення 414, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, код ЄДРПОУ 23489765 на користь Концерна радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Луганської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, пр. Перемоги, 161 -А, м. Лисичанськ, Луганська область, код ЄДРПОУ 34965418, заборгованість за надані послуги в сумі 33790 грн. 80 коп., пеню в сумі 2190 грн. 41 коп., 3% річних в сумі 1869 грн. 76 коп., інфляційні нарахування в сумі 17025 грн. 47 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 823 грн. 15 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 23.01.2017

Суддя Г.М.Старкова