Рішення

від 17.01.2017 по справі 910/22630/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2017Справа № 910/22630/16 За позовом Приватного підприємства "Торговий дім ПОЛЯКОВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин-кафе "Балдміс"

про стягнення 23 842,54 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Іванченко І.М. (представник за довіреністю № 313 від 03.10.2016р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Приватне підприємство "Торговий дім ПОЛЯКОВ" (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин-кафе "Балдміс" (надалі також - відповідач) про стягнення суми заборгованості за Договором поставки № 5027 від 11.02.2016р. в розмірі 23 842,54 грн., з яких 17 682,24 грн. суми основного боргу, 5 304,67 грн. штрафу та 855,63 грн. 20 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором в повному обсязі не виконав, повну вартість отриманого від позивача товару у строки визначені Договором не сплатив.

Протягом перебування справи у провадженні суду, позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої до стягнення з відповідача заявлено 13 719,60 грн. суми основного боргу, 5 304,67 грн. штрафу та 855,63 грн. 20 % річних.

Судом, з урахуванням положень ст. 22 ГПК України, прийнято до розгляду зменшені позовні вимоги.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 17.01.2017р.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 17 січня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2016 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки № 5027 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця продукти харчування та інші товари, надалі по тексту "товар", а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити його на умовах даного Договору відповідно до виписаних накладних.

Згідно п. 1.2. Договору сума товару, що передається покупцю, ціна, одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження, визначені у накладній, яка є невід'ємною частиною договору.

Прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до накладної постачальника за участю експедитора постачальника. Датою одержання товару вважається дата зазначена у накладній. При отриманні товару покупець засвідчує факт прийняття товару, його якість та кількість (п. 3.3. Договору).

Як передбачено в п. 3.4. Договору прийом-передача товару здійснюється повноважними представниками постачальника та покупця за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 5.

У відповідності до п. 3.5. Договору при прийомі товару оформляється видаткова накладна, що підписується представниками сторін. Видаткова накладна засвідчує: факт поставки товару, його якість та кількість.

Згідно з п. 4.1. Договору ціна на товар є вільною та встановлюється постачальником. Ціна товару визначається у національній валюті України - гривні.

Позивачем у відповідності до умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 17 682,24 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № АКФ-154047 від 18.08.2016р. на суму в розмірі 13 719,60 грн. та № АКФ-162841 від 30.08.2016р. на суму в розмірі 3962,64 грн.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписами уповноважених представників та відтисками печаток відповідача у зазначених вище видаткових накладних.

Відповідач взяті на себе зобов'язання, зокрема, в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків за отриманий товар виконав неналежним чином та після порушення провадження у даній справі здійснив часткову оплату вартості поставленого позивачем товару на суму 3 962,64 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи банківською випискою за 20.12.2016р.

В п. 6.1. Договору сторони домовились, що договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання сторонам і діє до 31.12.2016р., а в частині зобов'язань до повного їх виконання.

У зв'язку з тим, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за поставлений товар, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. (ст. 626 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 4.2. Договору покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника, на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З врахуванням викладеного, беручи до уваги п. 4.2. Договору, зобов'язання щодо оплати вартості поставленого позивачем товару за видатковою накладною № АКФ-154047 від 18.08.2016р. мало бути виконано відповідачем до 02.09.2016р., а за видатковою накладною № АКФ-162841 від 30.08.2016р. до 13.09.2016р.

Натомість, оплату вартості поставленого позивачем товару за видатковою накладною № АКФ-162841 від 30.08.2016р., відповідач здійснив 20.12.2016р., тобто з порушенням передбачених договором строку, а за видатковою накладною № АКФ-154047 від 18.08.2016р. доказів оплати вартості поставленого товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, з урахуванням розміру заявлених позовних вимог, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого позивачем товару у розмірі 13 719,60 грн. на момент подання позовної заяви настав.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 13 719,60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 304,67 грн. штрафу та 855,63 грн. 20 % річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з плати вартості поставленого позивачем товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 5.3. Договору при порушенні покупцем умов п. 4.2. Договору на строк 10 днів, на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30 % від простроченої суми заборгованості.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування штрафу) відповідно до пункту 5.3. Договору.

За таких обставин, до стягнення з відповідача на користь позивача за порушення строків оплати вартості товару за видатковою накладною № АКФ-154047 від 30.08.2016р. підлягає сума штрафу в розмірі 4 115,88 грн. (13 719,60 * 30%) та за видатковою накладною № АКФ-162841 від 30.08.2016р. сума штрафу в розмірі 1 188,79 грн. (3 962,64 * 30%), що разом становить 5 304,67 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 5.2. Договору при порушенні покупцем п. 4.2. Договору покупець сплачує постачальнику, зокрема, 20 % річних від суми боргу за весь час прострочення.

За таких обставин, до стягнення з відповідача на користь позивача за порушення строків оплати вартості товару за видатковою накладною № АКФ-154047 від 30.08.2016р. підлягає сума 20 % річних в розмірі 684,10 грн. (13 719,60 грн. * 20% * 91 (кількість днів прострочення, вказана позивачем) : 365) та за видатковою накладною № АКФ-162841 від 30.08.2016р. сума 20 % річних в розмірі 171,53 грн. (3 962,64 * 20% * 79 (кількість днів прострочення, вказана позивачем) : 365), що разом становить 855,63 грн.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 5 304,67 грн. та 20 % річних в розмірі 855,63 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/22630/16 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 13 719,60 грн. суми основного боргу, 5 304,67 грн. штрафу та 855,63 грн. 20 % річних.

Щодо розподілу судових витрат, суд відзначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Згідно з п.п. 1 та п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір (в редакції станом на дату подачі позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 % ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Приписами ст. 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік від 25.12.2015р. №928-VIII станом на день звернення до суду мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 378,00 грн.

Позивачем у якості доказів сплати судового збору додано до позовної заяви додано квитанцію №61 від 06.12.2016р. на суму 1 318,00 грн., тобто в меншому розмірі від визначеного законодавством.

Відповідно до п. 2.23. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк, та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК ); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

Оскільки обставина недоплати судового збору встановлена судом під час прийняття рішення в справі, то з огляду на викладені норми, з урахуванням задоволення позовних вимог, з відповідача має бути стягнуто в доход Державного бюджету України недоплачена сума судового збору в розмірі 60,00 грн.

Окрім того, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, сплачений позивачем, в розмірі 1 318,00 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин-кафе "Балдміс" (ідентифікаційний код 40186745, адреса: 03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 5) на користь Приватного підприємства "Торговий дім ПОЛЯКОВ" (ідентифікаційний код 32268131, адреса: 18005, м. Черкаси, вулиця Чехова, буд. 41) 13 719,60 грн. (тринадцять тисяч сімсот дев'ятнадцять гривень 60 коп.) суми основного боргу, 5 304,67 грн. (п'ять тисяч триста чотири гривні 67 коп.) штрафу, 855,63 грн. (вісімсот п'ятдесят п'ять гривень 63 коп.) 20 % річних та 1 318,00 грн. (одну тисячу триста вісімнадцять гривень 00 коп.) судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин-кафе "Балдміс" (код ЄДРПОУ 40186745, адреса: 03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 5) в доход Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 37993783, р/р 31215206783001, одержувач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, код платежу 22030001) суму судового збору в розмірі 60,00 грн. (шістдесят гривень 00 коп.).

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.01.2017р.

Суддя С.М. Морозов