Рішення

від 24.01.2017 по справі 910/23233/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2017Справа №910/23233/16

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства Львівське конструкторське бюро

до товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний інститут

Арматуробудування

про стягнення заборгованості в розмірі 50 982,79 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Харандюк Т.М. (довіреність № 01-13 від 19.01.2017);

від відповідача: Годованюк О.В. (довіреність б/н від 07.07.2016),

ВСТАНОВИВ :

19.12.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява державного підприємства Львівське конструкторське бюро (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний інститут Арматуробудування (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 50 982,79 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором на розроблення та перегляд комплектів ремонтної документації на ремонт АЕС України № 772 від 04.01.2013 (далі - договір № 772 від 04.01.2013).

Вважаючи, що його права порушені позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 52 982,79 грн, у тому числі 24 982,79 грн пені.

Провадження у справі № 910/23233/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2016, розгляд справи призначено на 24.01.2017.

13.01.2017 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, зазначив, що у зв'язку з неналежним виконанням контрагентами відповідача їх зобов'язань перед останнім, відповідач перебуває в скрутному фінансовому стані, що унеможливлює виконання його зобов'язань за договором № 772 від 04.01.2013 перед позивачем у повному обсязі. Крім того, відповідач заявив про сплив строку позовної давності для позовних вимог про стягнення неустойки.

24.01.2017 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Подав пояснення, в яких зазначив, що під час складання позовної заяви позивачем у прохальній частині була допущена описка та зазначено розмір заборгованості - 52 982,79 грн, у той час як вірним слід вважати розмір заборгованості - 50 982,79 грн.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 24.01.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, судом встановлено:

04.01.2013 між державним підприємством Львівське конструкторське бюро (далі - позивач або виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний інститут Арматуробудування (далі - відповідач або замовник) був укладений договір на розроблення та перегляд комплектів ремонтної документації на ремонт АЕС України № 772 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався надати відповідачу послуги з розроблення та перегляду комплектів ремонтної документації на ремонт АЕС України (далі - послуги), а відповідач зобов'язувався вказані послуги прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

Згідно з п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 03.07.2013) за надання послуг замовник перераховує виконавцю суму 855 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 142 500,00 грн.

Пунктом 3 додаткової угоди № 1 від 03.07.2013 передбачено, що оплата за договором проводиться замовником протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання замовником коштів за виконання кожного чергового календарного плану від генерального замовника - ДП НАЕК Енергоатом .

Позивач надав відповідачу послуги загальною вартістю 855 000,00 грн, що підтверджується актами приймання-здавання науково-технічної продукції по договору № 772 від 04.01.2013 за темою: Розроблення та перегляд комплектів ремонтної документації на ремонт обладнання АЕС України :

- № 43 від 22.07.2013 (календарний план надання послуг № 6(2) на суму 90 000,00 грн;

- № 49 від 06.08.2013 (календарний план надання послуг № 9(3) на суму 71 250,00 грн;

- № 61 від 18.10.2013 (календарний план надання послуг № 12(4) на суму 37 500,00 грн;

- № 72 від 16.12.2013 (календарний план надання послуг № 15(5) на суму 198 750,00 грн;

- № 104 від 16.12.2013 (календарний план надання послуг № 18(6) на суму 90 000,00 грн;

- № 95 від 20.12.2013 (календарний план надання послуг № 21(7) на суму 112 500,00 грн;

- № 105 від 20.12.2013 (календарний план надання послуг № 24(8) на суму 75 000,00 грн;

- № 116 від 16.12.2013 (календарний план надання послуг № 27(9) на суму 90 000,00 грн;

- № 138 від 20.12.2013 (календарний план надання послуг № 30(10) на суму 90 000,00 грн, (далі - акти приймання-здавання) копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач, у свою чергу, послуги за вищевказаними актами прийняв, що підтверджується підписом уповноваженої особи та печаткою відповідача, проте оплатив частково, а саме в розмірі 829 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками від 08.10.2013, 14.10.2013, 30.12.2013,05.03.2014, 13.06.2014, 20.06.2014, 07.07.2014,18.07.2014, 28.07.2014, 11.08.2014, 15.08.2014, 26.08.2014, 19.02.2016, 22.04.2016, 06.07.2016 (далі - банківські виписки), копії яких також долучені до матеріалів справи.

Вважаючи, що його права порушені позивач звернувся до суду, та з урахуванням пояснень, поданих 24.01.2017, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 50 982,79 грн, з яких: 26 000,00 грн - основний борг; 24 982,79 грн - пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 вказаної статті).

Згідно з ч. 3 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 03.07.2013 оплата за договором проводиться замовником протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання замовником коштів за виконання кожного чергового календарного плану від генерального замовника - ДП НАЕК Енергоатом .

Крім того, дослідивши призначення платежів, зазначених у банківських виписках, судом встановлено, що:

- послуги за актом приймання-здавання № 43 повністю оплачені платежами, здійсненими 08.10.2013 та 14.10.2013;

- послуги за актом приймання-здавання № 49 повністю оплачені платежами, здійсненими 30.12.2013 та 05.03.2014;

- послуги за актом приймання-здавання № 61 повністю оплачені платежем, здійсненим 13.06.2014;

- послуги за актом приймання-здавання № 72 повністю оплачені платежами, здійсненими 20.06.2014 та 11.08.2014;

- послуги за актом приймання-здавання № 104 частково оплачені платежами, здійсненими 15.08.2014 та 06.07.2016 (борг - 26 000,00 грн);

- послуги за актом приймання-здавання № 95 повністю оплачені платежами, здійсненими 07.07.2014 та 19.02.2016;

- послуги за актом приймання-здавання № 105 повністю оплачені платежем, здійсненим 18.07.2014;

- послуги за актом приймання-здавання № 116 повністю оплачені платежем, здійсненим 26.08.2014;

- послуги за актом приймання-здавання № 138 повністю оплачені платежами, здійсненими 28.07.2014 та 22.04.2016.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем виникла внаслідок часткової оплати послуг, виконання яких передбачено календарним планом надання послуг № 18(6) (акт приймання-здавання № 104 від 16.12.2013 на суму 90 000,00 грн).

З пояснень, наведених у відзиві на позовну заяву, а також банківської виписки від 14.08.2014, долученої до матеріалів справи відповідачем, вбачається, що генеральний замовник - ДП НАЕК Енергоатом , перерахував відповідачу грошові кошти в оплату послуг за календарним планом № 18(6) в розмірі 120 000,00 грн.

Отже, останнім днем строку виконання відповідачем зобов'язання з оплати послуг за актом приймання-здавання № 104 від 16.12.2013 було 19.08.2014, і на момент вирішення даного спору по суті строк виконання відповідачем вказаного зобов'язання настав.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву, вказав, що у зв'язку з неналежним виконанням контрагентами відповідача їх зобов'язань перед останнім, відповідач перебуває в скрутному фінансовому стані, що унеможливлює виконання його зобов'язань за договором № 772 від 04.01.2013 перед позивачем у повному обсязі.

Наведені заперечення відповідача не приймаються судом до уваги з огляду на те, що згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011). Відтак, відсутність грошових коштів та скрутне матеріальне становище підприємства не є підставою для невиконання його договірних зобов'язань.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, що підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовують доводи останнього, суду не надав. Відтак, вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 26 000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 24 982,79 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013 (далі - постанова Пленуму ВГСУ № 14) роз'яснено, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , положеннями ст. 1 якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, в силу наведених норм права, пеня може бути стягнута лише в тому випадку, коли основне зобов'язання прямо забезпечено неустойкою в договорі, а також встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).

З огляду на те, що договір не містить положень, якими сторони визначили б розмір та базу нарахування пені, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення пені в розмірі 24 982,79 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

У відзиві на позовну заяву відповідач заявив про сплив строку позовної давності для позовних вимог про стягнення неустойки.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 4 ст. 257 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас пунктом 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів № 10 від 29.05.2013 роз'яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судом встановлено, що підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача пені відсутні. Тому суд відмовляє в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості та не застосовує положення законодавства щодо позовної давності.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача задоволені судом частково, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 702,75 грн.

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов державного підприємства Львівське конструкторське бюро задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний інститут Арматуробудування (01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, буд. 4, квартира 18, ідентифікаційний код 35760802) на користь державного підприємства Львівське конструкторське бюро (79060, Львівська обл., м. Львів, вул. Наукова, буд. 5, ідентифікаційний код 00130044) основний борг у розмірі 26 000,00 грн (двадцять шість тисяч грн 00 коп.) та 702,75 грн (сімсот дві грн 75 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25 січня 2017 року.

Суддя Я.А. Карабань