Рішення

від 17.01.2017 по справі 910/22121/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2017Справа № 910/22121/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісап"

до Олімпійського коледжа імені Івана Піддубного

про стягнення 170 200,17 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Кірічевська О.І. (представник за довіреністю від 16.01.2017р.);

від відповідача: Шевчук В.І. (представник за довіреністю №44 від 20.08.2016р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Офісап" (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Олімпійського коледжа імені Івана Піддубного (надалі також - відповідач) суми заборгованості за Договором на виконання робіт № П12037 від 16.12.2013р. в розмірі 170 200,17 грн., з яких 91 000,00 грн. сума основного боргу, 61 865,26 грн. пені, 13 033,61 грн. інфляційних втрат та 4 301,30 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору не здійснив оплату за виконані позивачем роботи, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Протягом перебування справи у провадженні суду, позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої до стягнення з відповідача заявлено 91 000,00 грн. суми основного боргу, 27 953,21 грн. пені, 13 559,07 грн. інфляційних втрат та 4 368,00 грн. 3% річних.

Судом, з урахуванням положень ст. 22 ГПК України, прийнято до розгляду зменшені позовні вимоги.

Відповідач подав для долучення до матеріалів справи відзив на позовну заяву, відповідно до якого вимоги позивача визнає в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 91 000,00 грн. та при прийнятті рішення просив суд здійснити власний розрахунок сум, що підлягають до стягнення з нього за порушення строків оплати вартості виконаних позивачем робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 17.01.2017р.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 17 січня 2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2013р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір на виконання робіт № П12037 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язувався самотужки й з використанням своїх матеріалів, виконати за завданням відповідача наступні роботи: діагностика технічного стану системних блоків, діагностика технічного стану кабельної мережі, діагностика технічного стану мережевого обладнання, діагностика технічного стану периферійного обладнання, діагностика програмного забезпечення.

Згідно п. 1.2. Договору замовник зобов'язувався оплачувати зазначені в п. 1.1. послуги та необхідні матеріали і комплектуючі в порядку, установленому розділом №3 договору.

В п. 2.1. Договору сторони погодили, що строк виконання робіт за договором становить 21 робочий день.

У відповідності до п. 2.3. Договору після виконання всіх робіт між сторонами підписується відповідний акт приймання-передачі робіт, в котрому вказується перелік виконаних робіт. Замовник зобов'язаний прийняти роботи і підписати акт або надати мотивовану відмову в письмовій формі впродовж 7 днів з моменту одержання акту. У випадку відсутності мотивованої відмови протягом 7 календарних днів з моменту одержання замовником результатів виконаних робіт, роботи вважаються виконавцем виконаними належним чином і у повному обсязі, а замовником повністю прийнятими.

Згідно з п. 3.1. Договору вартість робіт визначається кошторисом (Додаток №1), який додається до даного Договору і є його невід'ємною частиною. А також у додаткових рахунках, котрі можуть бути виставлені відповідачу, якщо виникає необхідність у наданні додаткових роботах чи придбанні товарів, котрі не були зазначені у Додатку №1 до цього Договору.

Додатком №1 до Договору сторони оформили кошторис, яким визначили вид робіт та їх ціну.

Позивачем у відповідності до умов Договору було виконано роботи на суму 91 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №137 від 18.12.2013р., який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.

Крім того, вказаний розмір заборгованості за виконані позивачем роботи підтверджується також наявним в матеріалах справи актом звіряння взаємних розрахунків за період з грудня 2013р. по січень 2015р., що підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Задля здійснення відповідачем оплати вартості виконаних робіт, позивачем було направлено відповідачу претензію №1 (вих. №28/04-01) від 28.04.2015р. на суму 127 019,28 грн. (сума основного боргу з урахуванням штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат), на яку відповідачем було надано відповідь про те, що умовами договору було передбачено 100% попередню оплату вартості робіт та відповідачу незрозуміло на якій підставі було виконано роботи без здійснення їх оплати на умовах договору.

У зв'язку з тим, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за виконані роботи, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором послуг.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як передбачено в п. 3.3. Договору оплата за даним Договором: передоплата за роботи в розмірі 100% (згідно з кошторисом, Додаток №1, або згідно з додатковими рахунками, виставленими замовнику на підставі цього Договору). Загальна суму Договору складає 91 000,00 грн. (у тому числі ПДВ 15 166,67 грн.).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

З врахуванням викладеного, беручи до уваги п. 3.3. Договору зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт мало бути виконано на умовах передоплати за роботи в розмірі 100%.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається зі змісту Договору, сторони не передбачили чіткої дати до спливу якої відповідачем повинен бути здійснений повний розрахунок з позивачем.

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось вище, позивачем було направлено відповідачу претензію №1 (вих. №28/04-01) від 28.04.2015р., яка була отримана відповідачем 21.05.2015р.

Відтак, обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи настав і мав бути виконаний у строк до 28.05.2015р. включно на підставі положень ст. 530 Цивільного кодексу України, а тому прострочення оплати заборгованості у відповідача розпочалось з 29.05.2015р.

Доказів на підтвердження оплати вартості виконаних позивачем робіт, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, з урахуванням розміру заявлених позовних вимог, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості виконаних позивачем робіт у розмірі 91 000,00 грн. на момент подання позовної заяви настав.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 91 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 27 953,21 грн. пені, 13 559,07 грн. інфляційних втрат та 4 368,00 грн. 3% річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з оплати вартості виконаних позивачем робіт не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

У відповідності до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. А у відповідності до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Як свідчить зміст укладеного між сторонами договору, в ньому відсутні умови (пункти) про відповідальність замовника за несвоєчасну оплату вартості виконаних робіт, зокрема, сплату пені, її розміру, тощо.

Крім того, позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо нарахування пені за порушення строку оплати вартості виконаних робіт за Договором.

Посилання позивача на те, що такий вид забезпечення виконання зобов'язань як пені та її розмір передбачені ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не приймаються судом, оскільки застосування вказаних норм можливе за умови наявності між сторонами письмової угоди (договору) щодо нарахування пені за порушення строку виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 27 953,21 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Судом перевірено наведені у матеріалах справи розрахунки інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 13 559,07 грн. та 3 % річних у розмірі 4 368 грн. за заявлений ним період є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/22121/16 підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 91 000,00 грн. сума основного боргу, 13 559,07 грн. інфляційних втрат та 4 368,00 грн. 3% річних.

Судовий збір позивача у розмірі 2 031,63 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного (ідентифікаційний код 02125315, адреса: 02156, м. Київ, вул. Матеюка, буд. 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісап" (ідентифікаційний код 36634150, адреса: 04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 11) 91 000,00 грн. (дев'яносто одну тисячу гривень 00 коп.) суми основного боргу, 13 559,07 грн. (тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 07 коп.) інфляційних втрат, 4 368,00 грн. (чотири тисячі триста шістдесят вісім гривень 00 коп.) 3% річних та 2 031,63 грн. (дві тисячі тридцять одну гривню 63 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.01.2017р.

Суддя С.М. Морозов