Рішення

від 24.01.2017 по справі 910/23267/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2017Справа №910/23267/16

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЗАПЧАСТИНА АВТО СЕРВІС

до товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАС ГРУП

про стягнення заборгованості в розмірі 44 118,27 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Назаренко І.С. (довіреність № 13 від 11.01.2017);

від відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ :

19.12.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю ЗАПЧАСТИНА АВТО СЕРВІС (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАС ГРУП (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 44 118,27 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів № Р-10 від 01.07.2016.

Вважаючи, що його права порушені позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 44 118,27 грн, з яких: 32 819,30 грн - основний борг; 8 926,85 грн - пеня; 366,86 грн - три проценти річних; 2 005,26 грн - інфляційна складова боргу.

Провадження у справі № 910/23267/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2016, розгляд справи призначено на 24.01.2017.

24.01.2017 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду від 22.12.2016, які були задоволені судом.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 22.12.2016 не виконав.

Ухвала у даній справі надсилалась, зокрема й відповідачу на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та була отримана ним завчасно, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи.

Відтак, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням роз'яснень, наведених у п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011, відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Однак, відповідач в судове засідання свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника у судове засідання до суду не подав, правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та відзиву на позов не надав, а тому, відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа була розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 24.01.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, судом встановлено:

01.07.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю ЗАПЧАСТИНА АВТО СЕРВІС (далі - позивач або виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю КОМПАС ГРУП (далі - відповідач або замовник) був укладений договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів № Р-10 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги з технічного обслуговування та/або ремонту транспортних засобів, чи їх складових частин, у тому числі з використанням матеріалів (запасних частин) як відповідача, так і спеціально замовлених позивачем (далі - послуги), а відповідач зобов'язувався приймати вказані послуги та оплачувати їх вартість, а також вартість використаних матеріалів (запасних частин) позивача вчасно та в повному обсязі.

Відповідно до п. 2.1 договору надання послуг здійснюється за зверненням замовника чи за його попередньою заявкою.

Згідно з п. 2.13 договору послуги, передбачені розділом 1 цього договору, вважаються наданими з моменту підписання акта виконаних робіт, який складається у 2-х примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної із сторін.

08.07.2016 відповідач звернувся до позивача із робочою заявкою до акту виконаних робіт № ЗАС0000596 на ремонт автомобіля МАЗ 543205, державний номер НОМЕР_1, 01.02.2008 року випуску, VIN НОМЕР_2.

Загальна вартість послуг, наданих позивачем на підставі вищевказаного замовлення, а також використаних ним матеріалів (запасних частин) склала 37 819,30 грн, що підтверджується актом виконаних робіт № ЗАС0000596 від 19.07.2016, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідач послуги за вищевказаним актом прийняв, що підтверджується підписом уповноваженої особи та печаткою відповідача на акті, проте оплатив їх вартість, а також вартість використаних матеріалів (запасних частин), частково, а саме в розмірі 5 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою від 10.10.2016, копія якої також долучена до матеріалів справи.

Вважаючи, що його права порушені позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 44 118,27 грн, з яких: 32 819,30 грн - основний борг; 8 926,85 грн - пеня; 366,86 грн - три проценти річних; 2 005,26 грн - інфляційна складова боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, що підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовують доводи останнього, суду не надав. Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 32 819,30 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 8 926,85 грн пені, три проценти річних у розмірі 366,86 грн, та інфляційну складову боргу в сумі 2 005,26 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що розрахунки за кожен відремонтований транспортний засіб або агрегат здійснюється замовником на умовах відстрочення платежу протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Враховуючи, що акт виконаних робіт № ЗАС0000596 був підписаний відповідачем 19.07.2016, останнім днем строку виконання зобов'язання з оплати вартості послуг, наданих позивачем, а також вартості використаних ним матеріалів (запасних частин), за вказаним актом було 29.07.2016, а прострочення виконання вказаного зобов'язання почалось з 30.07.2016.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач послуги, надані позивачем, а також вартість використаних ним матеріалів (запасних частин) за актом № ЗАС0000596 від 19.07.2016 оплатив частково та несвоєчасно, відтак, допустив порушення зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 7.1 договору у випадку неналежного виконання або відмови від виконання умов дійсного договору винна сторона повинна сплатити іншій пеню в розмірі 0,2% за кожен день такого неналежного виконання від вартості невиконаних робіт або неоплачених послуг.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Водночас, відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний не вірно, оскільки пеня в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу перевищує розмір пені, обчисленої з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ. У зв'язку з цим судом був здійснений власний розрахунок пені:

Період заборгованостіРозмір заборгованості (грн)Кількість днів простроченняОблікова ставка НБУРозмір пені (грн) 30.07.2016-15.09.2016 37 819,30 48 15,5% 1 537,57 16.09.2016-09.10.2016 37 819,30 24 15,0% 743,99 10.10.2016-27.10.2016 32 819,30 18 15,0% 484,22 28.10.2016-13.12.2016 32 819,30 47 14,0% 1 180,06 Всього 3 945,84 Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою, проте з огляду на здійснений судом перерахунок підлягає задоволенню в розмірі меншому ніж визначено позивачем, а саме - 3 945,84 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних та інфляційної складової боргу, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний не вірно, у зв'язку з чим судом був здійснений власний розрахунок вказаних позовних вимог:

Період нарахуванняРозмір заборгованості (грн)Кількість днів прострочення 3% річних (грн)Індекс інфляціїІнфляційна складова боргу 30.07.2016-09.10.2016 37 819,30 72 223,20 99,7% - серпень 2016 101,8% - вересень 2016 565,25 10.10.2016-13.12.2016 32 819,30 65 174,86 102,8% - жовтень 2016 101,8% - листопад 2016 1 526,23 Всього 398,06Всього 2 091,48 Здійснивши власний розрахунок трьох процентів та інфляційної складової боргу, суд встановив, що їх розмір є більшим ніж заявлено позивачем до стягнення. З приводу наведеного суд зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Проте, відповідного клопотання позивачем, як заінтересованою особою, суду не надано, а тому, враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене відповідачем порушення зобов'язання, відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню судом у розмірах, визначених позивачем, а саме: три проценти річних у розмірі 366,86 грн; інфляційна складова боргу в розмірі 2 005,26 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача задоволені судом частково, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1 222,42 грн.

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю ЗАПЧАСТИНА АВТО СЕРВІС задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАС ГРУП (03061, м. Київ, проспект Відрадний, буд. 103, ідентифікаційний код 38282261) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ЗАПЧАСТИНА АВТО СЕРВІС (02222, м. Київ, вул. Беретті, буд. 6-А, кв. 88, ідентифікаційний код 37880861) основний борг у розмірі 32 819,30 грн (тридцять дві тисячі вісімсот дев'ятнадцять грн 30 коп.); 3 945,84 грн (три тисячі дев'ятсот сорок п'ять грн 84 коп.) пені; три проценти річних в сумі 366,86 грн (триста шістдесят шість грн 86 коп.); інфляційну складову боргу в розмірі 2 005,26 грн (дві тисячі п'ять грн 26 коп.); 1 222,42 грн (одну тисячу двісті двадцять дві грн 42 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25 січня 2017 року.

Суддя Я.А. Карабань