Рішення

від 11.01.2017 по справі 910/20984/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2017Справа №910/20984/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до Житлово-будівельного кооперативу Суднобудівник-3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство Київенерго

про стягнення заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення.

Суддя Нечай О.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Мануілова А.В., за довіреністю;

від відповідача: Трегубенко С.В., за довіреністю;

від третьої особи: Антоненко С.А., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) до Житлово-будівельного кооперативу "Суднобудівник-3" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2016 було порушено провадження у справі № 910/20984/16, розгляд справи призначено на 07.12.2016.

06.12.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 07.12.2016 про порушення провадження у справі № 910/20984/16 та документи для долучення до матеріалів справи.

06.12.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 07.12.2016 про порушення провадження у справі № 910/20984/16 та документи для долучення до матеріалів справи.

07.12.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про оголошення перерви.

07.12.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

07.12.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.

07.12.2016 представник позивача у судове засідання з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 18.11.2016 позивач виконав частково.

07.12.2016 представники відповідача у судове засідання з'явилися, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 18.11.2016 відповідач виконав.

Розглянувши у судовому засіданні 07.12.2016 клопотання відповідача про оголошення перерви, суд задовольнив вищезазначене клопотання.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про необхідність залучення Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Враховуючи часткове виконання позивачем вимог ухвали суду, у зв'язку із залученням Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 11.01.2017.

15.12.2016 представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано документи.

10.01.2017 представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано письмові пояснення та пояснення на виконання вимог ухвали суду від 14.12.2016.

10.01.2017 представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано додаткові пояснення до відзиву та заява про застосування наслідків спливу позовної давності.

10.01.2017 представником третьої особи була подана інформаційна довідка.

У судове засідання 11.01.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 11.01.2017 з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.

Представник третьої особи у судове засідання 11.01.2017 з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 1998 між Державним комунальним об'єднанням водопровідно-каналізаційного господарства Київводоканал (в подальшому перетворене на Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", в 2010 змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", далі - позивач, постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом Суднобудівник-3 (далі - відповідач, абонент) було укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 5324/4-12 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент зобов'язується сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 (далі - Правила).

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82, та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимі концентрації шкідливих речовин.

За п. 2.2 Договору абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Згідно з п. 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що абонент розраховується за послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконував, внаслідок чого:

- за період з 01.07.2016 по 31.08.2016 у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за кодом 5-459, яка за розрахунками позивача становить 23 300,44 грн;

- за період з 01.11.2013 по 31.08.2016 у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за кодом 5-50459, яка за розрахунками позивача становить 38 078,26 грн.

Таким чином, за доводами позивача, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором складає 61 378,70 грн.

У якості доказів наявності у відповідача заборгованості за поставлену воду та прийняті стоки позивачем було надано суду копії актів про зняття показників водолічильників та розшифровок рахунків абонента.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у справі фактично не заперечується надання позивачем послуг відповідачу з водопостачання та водовідведення, проте відповідач у своєму письмовому відзиві зазначає, що у нього відсутній обов'язок оплачувати позивачу вартість питної води, яка йде на підігрів, оскільки це не передбачено договором, а додаткової угоди щодо постачання та оплати гарячої води сторонами не укладалось.

Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 р. N 190 (далі - Правила) визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п. 1.1 Правил).

Згідно з п. 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

З матеріалів справи вбачається, що на балансі відповідача відсутні теплові пункти.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про питну воду та питне водопостачання послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Договір не регулює відносини постачання питної води для виготовлення гарячої, а тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором за поставлену позивачем воду, яка йде на підігрів та обліковується за кодом 5-50459, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України Про питну воду та питне водопостачання споживачі питної води зобов'язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Отже, відповідач зобов'язаний оплачувати надані послуги з постачання питної води та її водовідведення, а також за водовідведення обсягів води, яка обліковується позивачем за кодом 5-50459 (водовідведення гарячої води).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2014 між позивачем та третьою особою було укладено Договір про надання послуг з централізованого постачання питної холодної води, що призначена для виробництва послуг з централізованого постачання гарячої води № 12477/5-01, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати третій особі послуги з централізованого постачання гарячої води, до точки надання послуги з централізованого постачання питної холодної води, що знаходиться у третьої особи на праві власності (на балансі, в управлінні, повному господарського віданні, в концесії тощо), обладнаної лічильником питної холодної води на відгалужені до водопідігрівача, а третя особа зобов'язується здійснювати оплату наданих послуг на умовах цього Договору.

Проте, враховуючи навіть той факт, що Договір про надання послуг з централізованого постачання питної холодної води, що призначена для виробництва послуг з централізованого постачання гарячої води № 12477/5-01 від 07.08.2014 було укладено пізніше, ніж у відповідача, за доводами позивача, виникла заборгованість за Договором, на балансі відповідача відсутній тепловий пункт (бойлер), який використовується для виробництва гарячої води. Доказів наявності у відповідача теплового пункту в спірний період сторонами також суду не надано.

Отже незалежно від того, для яких потреб використовувалась вода, облікована позивачем за кодом 5-50459 (постачання питної води, що йде на підігрів, та стоки вказаної води), за умовами Договору та наведених вище положень чинного законодавства відповідач повинен оплачувати тільки її стоки.

Здійснивши перерахунок розміру заборгованості за Договором, з урахуванням вищенаведеного, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.11.2013 по 31.08.2014 (зазначений період охоплює заборгованість за надані послуги з постачання виключно питної води, що не йде на підігрів, та послуги водовідведення холодної та гарячої води) складає 45 200,88 грн. Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім основної суми заборгованості позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 1 067,93 грн, 3% річних в розмірі 4 407,91 грн, інфляційні втрати в розмірі 38 762,65 грн та штраф в розмірі 12 275,74 грн.

Відповідач у своєму письмовому відзиві заперечує щодо одночасного стягнення пені та штрафу.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п. 4.2 Договору за повну або часткову неоплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20% несплаченої суми.

Відповідно до п. 4.3 Договору за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожен день прострочки.

Враховуючи приписи статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня може бути стягнута лише в разі, якщо це передбачено договором (тобто за згодою сторін).

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань передбачено, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11.

Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права (ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, відповідач надав суду клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності для стягнення з відповідача штрафу та пені.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи спірний період, взявши до уваги письмовий розрахунок позивача та те, що позовна заява була подана до господарського суду міста Києва 16.11.2016, пеня (період її нарахування: холодна вода та стоки холодної води - з липня 2016 по серпень 2016; стоки гарячої води - з березня 2016 по серпень 2016) була нарахована в межах однорічного строку позовної давності, визначеного в Цивільному кодексі України.

В свою чергу, враховуючи те, що штраф нарахований позивачем на всю суму заборгованості, яка за розрахунком позивача виникла в такі періоди: з 01.07.2016 по 31.08.2016 (холодна вода та стоки холодної води) та з 01.11.2013 по 31.08.2016 (гаряча вода та стоки гарячої води), то суд дійшов висновку про пропуск позивачем позовної давності для звернення до суду із вимогою про стягнення штрафу.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Здійснивши перерахунок пені та штрафу, заявленого позивачем до стягнення з відповідача, з урахуванням позовної давності та умов Договору, суд встановив, що позивачем допущено помилку при визначенні розміру пені. Відтак, стягненню з відповідача підлягають пеня в загальному розмірі 1 032,52 грн та штраф в розмірі 6 325,45 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки у відповідача перед позивачем не існує заборгованості з оплати поставленої питної води, що йде на підігрів, підстави для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат в цій частині відсутні.

Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат (з урахуванням перерахунку основного боргу) та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 3 216,67 грн та інфляційні втрати в розмірі 23 195,14 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення, з урахуванням пені, 3 % річних, інфляційних втрат та штрафу, в загальному розмірі 117 892,92 грн підлягають частковому задоволенню в розмірі 78 970,35 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Суднобудівник-3" (04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, буд. 3; ідентифікаційний код: 22933962) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код: 03327664) заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 45 200 (сорок п'ять тисяч двісті) грн 88 коп., інфляційні втрати в розмірі 23 195 (двадцять три тисячі сто дев'яносто п'ять) грн 14 коп., 3% річних в розмірі 3 216 (три тисячі двісті шістнадцять) грн 67 коп, пеню в розмірі 1 032 (одна тисяча тридцять дві) грн 52 коп. та штраф у розмірі 6 325 (шість тисяч триста двадцять п'ять) грн 45 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Суднобудівник-3" (04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, буд. 3; ідентифікаційний код: 22933962) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код: 03327664) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 184 (одна тисяча сто вісімдесят чотири) грн 56 коп.

Повне рішення складено 25.01.2017.

Суддя О.В. Нечай