Рішення

від 23.01.2017 по справі 916/3208/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" січня 2017 р.Справа № 916/3208/16

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ОІЛКУПОН";

до відповідача ОСОБА_1 підприємство "ОСОБА_2 база №77" Державного агентства резерву України

про стягнення 54995,36грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3 - за дорученням;

Від відповідача: -не з'явився;

Суть спору: позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОІЛКУПОН", звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача Державного Підприємства „ОСОБА_2 №77» ДЕРЖАВНОГО АГЕНСТВА РЕЗЕРВУ УКРАЇНИ 3961,50 грн. 30% за користування грошовими коштами, 48194,84 грн. - пені, 2839, 02 грн - інфляційні витрати та 1378 грн судового збору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25 листопада 2016 року прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛКУПОН", порушено провадження у справі № 916/3208/16 та призначено її до розгляду в засіданні суду на 05 грудня 2016 року.

26 грудня 2016 року, позивач надав заяву про перенесення судового засідання.

Відповідачем за вхідним №ГСОО 31204/16 надано відзив на позовну заяву, в якому вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, з підстав викладених у відзиві.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позов підтримує та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 23.01.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

24 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОІЛКУПОН" (надалі ТОВ "ОІЛКУПОН", позивач - продавець) та ОСОБА_1 Підприємством „ОСОБА_2 №77» ДЕРЖАВНОГО АГЕНСТВА РЕЗЕРВУ УКРАЇНИ (надалі відповідач-покупець) було укладено договір №04-06/16 купівлю-продажу нафтопродуктів за умовами якого продавець зобов'язаний передати у власність покупцю нафтопродукти, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти товар і оплатити його на умовах цього Договору.

У відповідності до п.п.3.1., 3.4., 3.7 Договору, Товар поставляється покупцю партіями, в кількості і по ціні, зазначеній в додаткових угодах, на умовах EXW, СРТ, FCA або ін. Конкретні умови поставки визначаються сторонами в Додатковій угоді. Днем виконання Продавцем обов'язку по поставці Товару вважається дата, зазначена у видатковій накладнй. Товар вважається поставленм Продавцем по кількості і якості в момент підписання документа, зазначеного в п.3.4. даного Договору.

П. 4.1. - 4.4 Договору передбачено, що вартість Товару зазначається з урахуванням ПДВ, наливу, без або з урахуванням транспортних витрат та погоджується у Додаткових угодах. Вартість Договору визначається шляхом складання вартості всього поставленого Товару протягом терміну дії Договору. Покупець здійснює 100%попереднью оплату Товару, якщо інше не передбачене Додатковою угодою. Розрахунки за цим Договором здійснюються на підставі виставленого Продавцем рахунку в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця.

П. 5.2. Договору передбачено, при здійсненні сторонами розрахунків на умовах відстрочки платежу, в разі прострочки Покупцем строків розрахунків, зазначених у додаткових угодах, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 1% від вартості Товару за кожен день прострочення виконання зобов'язань за весь період прострочення, 30% річних з простроченої суми, а також відшкодовує інфляційні збитки.

Договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання Сторонами. П. 9.1. Договору.

Так, на виконання умов п.2.1.1. Договору позивач здійснив на адресу відповідача поставку нафтопродуктів: паливо дизельне у кількості 8725 літрів, Бензин А-92 у кількості 1965 літрів на загальну вартість Товару - 184701, 00 гривень, в тому числі ПДВ 30 783,50 гривень, що підтверджується Видатковою накладною №12 від 25 червня 2016 року та Товаро-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №25/06-3 від 25 червня 2016 року.

За умовами п. 4.3 Договору, Покупець здійснює 100% попередню оплату Товару.

Як зазначив позивач, за домовленістю між сторонами, з урахуванням довіритель них відносин, які склались між сторонами, Продавець погодився на відстрочку Товару.

02.08.2016 року, позивач направив на адресу відповідача вимогу про оплату вартості поставленого товару.

В подальшому, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати товару, позивач направив на адресу відповідача претензію №1 (вих №53 від 17.08.2016 року) щодо здійснення розрахунку за поставлений товар згідно Договору №04-06/16 купівлі-продажу нафтопродуктів.

Відповідач, в супереч умов Договору здійснив повну оплату товару лише 10 листопада 2016 року.

Розділом 5 Договору передбачена відповідальність сторін.

За невиконання або неналежне виконання умов даного Договору, винна сторона відшкодовує збитки відповідно до чинного законодавства України.

5.2. Договору передбачено, при здійсненні сторонами розрахунків на умовах відстрочки платежу, в разі прострочки Покупцем строків розрахунків, зазначених у додаткових угодах, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 1% від вартості Товару за кожен день прострочення виконання зобов'язань за весь період прострочення, 30% річних з простроченої суми, а також відшкодовує інфляційні збитки.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати за отриманий товар - Паливо дизельне у кількості 8725 літрів, Бензин А-92 у кількості 1965 літрів, стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 30% річних за користування чужими грошима в сумі 3961, 50 грн., пеню в розмірі 1% в сумі 48194,84 грн., інфляційні в сумі 2839,02 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Відповідача вимоги позивача не визнає, просить суд у задоволені позову відмовити, з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так як вже було встановлено судом в ході розгляду справи, 24 червня 2016 року між позивачем - продавцем та відповідачем-покупцем було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №04-06/16, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю нафтопродукти, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти товар і оплатити його на умовах цього Договору. Товар поставляється покупцю партіями, в кількості і по ціні, зазначеній в додаткових угодах, на умовах EXW, СРТ, FCA або ін. Конкретні умови поставки визначаються сторонамив Додатковій угоді.

Так, на виконання умов п.2.1.1. Договору позивач здійснив на адресу відповідача поставку нафтопродуктів: паливо дизельне у кількості 8725 літрів, Бензин А-92 у кількості 1965 літрів на загальну вартість Товару - 184701, 00 гривень, в тому числі ПДВ 30 783,50 гривень, що підтверджується Видатковою накладною №12 від 25 червня 2016 року та Товаро-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №25/06-3 від 25 червня 2016 року.

За умовами п. 4.3 Договору, Покупець здійснює 100% попередню оплату Товару.

Як зазначив позивач, за домовленістю між сторонами, з урахуванням довіритель них відносин, які склались між сторонами, Продавець погодився на відстрочку Товару.

Відповідач, в супереч умов Договору здійснив повну оплату товару лише 10 листопада 2016 року.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розділом 5 Договору передбачена відповідальність сторін.

За невиконання або неналежне виконання умов даного Договору, винна сторона відшкодовує збитки відповідно до чинного законодавства України.

5.2. Договору передбачено, при здійсненні сторонами розрахунків на умовах відстрочки платежу, в разі прострочки Покупцем строків розрахунків, зазначених у додаткових угодах, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 1% від вартості Товару за кожен день прострочення виконання зобов'язань за весь період прострочення, 30% річних з простроченої суми, а також відшкодовує інфляційні збитки.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розділу 5.2. Договору пеня встановлена у розмірі 1% від вартості Товару за кожен день прострочення виконання зобов1язань за весь період прострочення.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми пені та приходить висновку про її задоволення та стягує 48194,84 гривень пені з відповідача за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару.

Крім того позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів за використання чужими грошима - 30 % річних в сумі 3961,50 гривень, що передбачено п..5.2. Договору, вказаний розрахунок було перевірено сумом та вважає його вірним та стягує заявлену суму з відповідача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахувань інфляційних, приходить висновку про його правильність та стягує заявлену суму інфляційних втрат в розмірі 2839,02 гривень з відповідача на користь позивача.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведені Позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

За правилами ч.1 ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного Підприємства „ОСОБА_2 №77» ДЕРЖАВНОГО АГЕНСТВА РЕЗЕРВУ УКРАЇНИ (67200, Одеська область, Іванівський район, смт. Іванівна, поточний рахунок 26009010129156 у філії АТ „УКРІМЕКСБАНК» МФО 32618, індивідуальний податковий номер 209477015143, код ЄДРПОУ 20947701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ОІЛКУПОН» (65059, м. Одеса, пр-т Адміральський, буд., 34 А, оф. 26, поточний рахунок №26000557347000 у ПАТ „УкрСиббанк» , МФО 351005, код ЄДРПОУ 39680922) заборгованість у розмірі 3961 (три тисячі дев'ятсот шістдесят одна) гривня 50 коп. - у якості 30% річних від простроченої суми грошового зобов'язання, пеню в сумі 48194 (сорок вісім тисяч сто дев'яносто чотири) гривні 84 коп., інфляційні в сумі 2839 (дві тисячі вісімсот тридцять дев'ять) гривень 02 коп., судові витрати у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України..

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 25 січня 2017 р.

Суддя Г.І. Гуляк