Рішення

від 25.01.2017 по справі 927/6/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

25.01.2017 року Справа № 927/6/17

Позивач: Новгород-Сіверська міська рада, вул.Губернська,2, м. Новгород-

Сіверський, Чернігівська область,16000.

Відповідач: Комунальне підприємство "Новгород-Сіверське архітектурне

бюро", вул. Князя Ігоря, 32а, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська обл.,16000.

про стягнення 7868,52 грн.

суддя Ю.В. Федоренко

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 16.01.2017року; 25.01.2017року не з'явився.

Від відповідача: не з'явився.

С У Т Ь С П О Р У:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 3939,07грн. боргу по орендній платі, 170,99 грн. пені, 3187,55 грн. інфляційних витрат, 570,91 грн. 3% річних за договором оренди від 01.01.2011р. та судовий збір у розмірі 1600 грн.

Після порушення провадження у справі, а саме 23.01.2017року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог № 03-12/149 від 20.01.2017року, в якій він просить суд стягнути з відповідача суму боргу по орендній платі згідно договору оренди від 01.01.2011року в розмірі 3939,07 грн., пеню в розмірі 170,99 грн., інфляційні нарахування 3182,21 грн., 570,39 грн. 3 % річних, всього 7862,66 грн.

Вказана заява підписана належним представником позивача ОСОБА_1, повноваження якого підтверджуються довіреністю від 16.01.2017 року.

Оскільки вказана заява не суперечить закону, не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін, вона приймається судом до розгляду. Спір вирішується з урахуванням вказаної заяви.

17.01.2017року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує. Зокрема відповідач у відзиві на позов зазначає, що не заперечує, що договір оренди від 01.01.2011року припинено у зв'язку з укладенням договору оренди від 27.02.2014 року, однак під час укладення вказаного договору оренди позивачем претензії не пред'являлись, розрахунки заборгованості по орендній платі, інфляційних витратах, 3% річних від простроченої суми не надходили. Крім того відповідач зазначає, що частина орендної плати була сплачена, що підтверджується платіжними дорученнями. Також відповідач посилається на положення статей 257, 259 Цивільного кодексу України, згідно яких загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі. Сторонами не домовлено про збільшення строку позовної давності. Відповідно до ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Згідно пунктів 3,4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Суд прийняв відзив на позов до розгляду.

17.01.2017 року від відповідача надійшло клопотання від 16.01.2017року про розгляд справи без участі представника відповідача.

23.01.2017 року від позивача надійшло клопотання № 03-12/148 від 20.01.2017року, в якому він просить суд розглянути справу без участі представника позивача та винести рішення в межах раніше заявлених позовних вимог з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 20.01.2017року.

Оскільки, згідно із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторін, клопотання позивача і відповідача про розгляд справи без їхньої участі підлягають задоволенню. Крім того, явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

01.01.2011 року між орендодавцем - Новгород-Сіверською міською радою та орендарем - Комунальним підприємством „Новгород-Сіверське архітектурне бюро» укладено договір оренди нежилих приміщень в будівлі по вул. К. Маркса, 2, м. Новгород-Сіверський, Чернігівської області (далі - договір оренди).

У відповідності до п. 1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежилі приміщення загальною площею 26,54 м. кв. (далі майно), споруджене у 1883 році і розташовані за адресою вул. К. Маркса, 2, м. Новгород-Сіверський, Чернігівської області.

У відповідності п. 3.1 договору орендна плата є обов'язковим фінансовим платежем, який вносить орендар орендодавцеві та до бюджету, незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря.

Згідно п. 3.2 договору розмір орендної плати визначається відповідно до „ОСОБА_1 розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад Новгород-Сіверського району» , затвердженої рішенням тринадцятої сесії п'ятого скликання Новгород-Сіверської міської ради від 19 жовтня 2007 року.

Згідно п. 3.3 договору розрахунок розміру орендної плати приведено в додатку 2 до цього договору оренди, що є невід'ємною його частиною.

Відповідно до додатку 2 до договору оренди було встановлено розмір орендної плати за місяць 138,27 грн.

Згідно п. 3.4 договору розмір орендної плати на кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно п. 3.5 договору орендна плата вноситься щомісячно у 10-денний термін з дати офіційного повідомлення індексу інфляції за попередній місяць на розрахунковий рахунок Новгород-Сіверської міської ради.

У відповідності до п. 10.1, 10.5 договору цей договір діє з 01 січня 2011року до 31 грудня 2011року строком на 1 рік. В разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим та той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

На виконання умов договору, на підставі Акту прийому-передачі нежилих приміщень в будинку № 2 по вул. К. Маркса м. Новгород-Сіверський 01 січня 2011року позивач передав відповідачу у строкове платне користування приміщення загальною площею 26,54 кв.м, розташованих в будинку міської ради по вул. К. Маркса, 2, м. Новгород-Сіверського.

Відповідно до п. 10.5 договору оренди його дія була продовжена.

В письмовому поясненні № 03-12/114 від 16.01.2017 року позивач зазначив, що в зв'язку зі зміною «ОСОБА_1 розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальної громади Новгород-Сіверського району» , затвердженої рішенням 15 сесії 6 скликання Новгород - Сіверської міської ради від 07.06.2012 року договір оренди від 01 січня 2011року укладений між Новгород-Сіверською міською радою та КП „Новгород-Сіверське архітектурне бюро» - 26 лютого 2014 року за згодою сторін було припинено.

Вказане підтверджується договором від 27.02.2014 року між орендодавцем - Новгород-Сіверською міською радою та орендарем - Комунальним підприємством „Новгород-Сіверське архітектурне бюро» відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежилі приміщення загальною площею 26,54 м. кв. (далі майно), споруджене у 1883 році, які розташовані за адресою вул. К. Маркса, 2, м. Новгород-Сіверський, Чернігівської області.

В порушення своїх зобов'язань відповідач частково сплачував орендну плату за договором оренди від 01.01.2011року, заборгованість за період оренди з 01.01.2011 р. по 26.02.2014 р. складає 3939,07 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості позивача, підписаним сторонами та скріпленими печатками актом звірки взаємних розрахунків від 22.12.2016 року, копіями платіжних доручень про часткову оплату відповідачем орендної плати (а.с.52-54).

23.03.2016 р. позивач направив на адресу відповідача претензію №01/16 на суму 8255,44 грн., в т.ч. і за спірним договором.

Листом від 22.04.2016 р. відповідач борг визнав та зобов'язався його сплатити. Прохав зробити перерахунок суми боргу за комунальні послуги.

22.12.2016 р. представниками сторін підписано акт звірки взаємних розрахунків за договором оренди від 01.01.2011 р. на суму 3939,07 грн. боргу та 170,99 грн. пені.

Доказів про оплату боргу відповідач не надав.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин вимоги про стягнення з відповідача 3939,07 грн. заборгованості з орендної плати на користь позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 170,99 грн. пені за період з вересня 2013року по лютий 2014року, інфляційні нарахування в розмірі 3182,21 грн. та 3% річних в розмірі 570,39 грн. за січень 2011року -листопад 2016року.

Згідно ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Як узгоджено сторонами у п.3.6 договорів оренди від 01.01.2011року та від 27.02.2014року після закінчення встановлених строків сплати орендної плати невнесена (недонесена) сума вважається недоїмкою і стягується орендодавцеві та до бюджету з нарахуванням пені. Пеня з суми недоїмки нараховується із розрахунку 120 відсотків річних від облікової ставки Національного банку України від суми несплати, розрахованої за кожний день прострочення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат та процентів річних.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З доданого позивачем до заяви про зменшення позовних вимог від 20.01.2017 р. розрахунку пені вбачається, що її обчисленно за період з березня по серпень 2014 р. на загальну суму боргу на вказаний період, який виник починаючи з січня 2011 року. Тобто пеню розраховано з порушенням ст.232 ч. 6 Господарського суду України.

Здійснивши перерахунок відповідно до чинного законодавства, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог про стягнення пені у сумі 34,35 грн. В решті вимог про стягнення пені на суму 136,64 грн. судом відмовлено за необґрунтованістю.

Заперечуючи позов відповідач посилається на сплив позовної давності.

Відповідно до ст.256, 257, п.1 ч.2 ст.258, ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.1, 3 ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Враховуючи, що відповідач своїми діями, а саме: листом від 22.04.2016 р. визнав суму боргу за договором, а 22.12.2016 р. підписав акт звірки взаємних розрахунків яким також визнав суму боргу та пені, а тому перебіг позовної давності перервався і розпочався заново з дати визнання боргу.

Отже, відсутні підстави для відмови у позові за спливом позовної давності і заперечення позову з цих підстав судом до уваги не приймаються.

За таких обставин, позовні вимоги задовольняються частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково і стягнути з Комунального підприємства „Новгород-Сіверське архітектурне бюро» , вул. Князя Ігоря, 32а, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000, код 14232990 (р/р 26005300287796 ЧОУ АТ „Ощадбанк» , МФО 353553), на користь Новгород-Сіверської міської ради, вул. Губернська, 2, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000, код 04061978, (р/р 31550246320654 ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592), 3 939,07 грн. боргу, 34,35 грн. пені, 3 182,21 грн. інфляційних, 570,39 грн. 3 % річних, 1 600 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову про стягнення пені - відмовити.

Повне рішення складено 25.01.2017 року.

Суддя Ю.В. Федоренко .