Рішення

від 19.01.2017 по справі 925/1195/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2017 р. Справа № 925/1195/16

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

ОСОБА_2 - голова фермерського господарства,

від першого відповідача - ОСОБА_3 - представник за довіреністю,

від другого відповідача - ОСОБА_4 - представник за довіреністю,

від третього відповідача - ОСОБА_5 - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фермерського господарства «Украгрозем» , м. Київ

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,

м. Черкаси

2. приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма

«Шульц» , м. Городище, Черкаської області

3. Городищенської районної державної адміністрації,

м. Городище, Черкаської області

про визнання незаконним розпорядження та недійсним договору

оренди землі

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося фермерське господарство «Украгрозем» до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Шульц» про:

визнання незаконним розпорядження Городищенської районної державної адміністрації №90 від 29 лютого 2008 року в частині поновлення договору оренди землі від 20 жовтня 2003 року, укладеного на підставі розпорядження Городищенської районної державної адміністрації №330 від 20 жовтня 2003 року з другим відповідачем терміном на 5 років, на земельні ділянки резервного фонду Городищенської міської ради загальною площею 81,2 га: із них рілля 79,9 га та шляхи 1,3 га;

визнання недійсним договору оренди землі б/н від 01 березня 2008 року, укладений між Городищенською районною державною адміністрацією та приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Шульц» , державна реєстрація 21 квітня 2008 року (з урахуванням заяви від 22 листопада 2016 року).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24 жовтня 2016 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 03 листопада 2016 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 03 листопада 2016 року на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву на 22 листопада 2016 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22 листопада 2016 року залучено до участі у справі в якості третього відповідача - Городищенську районну державну адміністрацію та відкладено розгляд справи на 13 грудня 2016 року.

Розгляд справи здійснюється після відкладення.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.

Представник першого відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначав, що Головне управління Держгеокадастру не є стороною договору від 01 березня 2008 року.

Представник другого відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та вказував, що спірний договір не порушує прав та обов'язків позивача. Крім того другий відповідач просив суд застосувати наслідки пропуску позовної давності.

Представник третього відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву та зазначав, що право оренди спірної земельної ділянки виникло 14 квітня 2014 року не у позивача, а у громадянки ОСОБА_2, яка не є стороною у даній справі, а також не заявляє ніяких вимог на предмет спору. Орендні правовідносини з другим відповідачем тривали 5 років з 01 березня 2008 року по 01 березня 2013 року. В зазначений проміжок часу ніхто не звертався до уповноважених органів про надання в оренду спірної земельної ділянки. В зв'язку з чим третій відповідач вважає, що права позивача не порушені. Крім того третім відповідачем також заявлено про застосування наслідків пропуску позовної давності.

В судовому засіданні, яке відбулося 19 січня 2017 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1195/16.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши докази, суд вважає, що у задоволення позову слід відмовити повністю виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач зазначав, що оскаржуване рішення та укладений на його підставі спірний договір оренди землі суперечить вимогам Земельного кодексу України, оскільки внаслідок прийняття третім відповідачем відповідного рішення та укладення на його підставі договору оренди, другому відповідачу було передано в оренду земельну ділянку без дотримання встановленої законом процедури проведення земельних торгів (аукціону).

Також позивач зазначав, що спірний договір не містить істотних умов, а саме місце розташування земельної ділянки, яке визначається планом або схемою земельної ділянки, кадастровим планом, актом визначення меж в натурі (на місцевості).

Крім того позивач вказував, що оскільки другий відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою, наданою йому на підставі договору оренди від 01 березня 2008 року, а також подано останнім позов про укладення додаткової угоди про поновлення вказаного правочину, то позивач вважає, що другий відповідач порушує його право на користування земельною ділянкою наданою в оренду на підставі договору від 14 квітня 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 20 жовтня 2003 року між Городищенською районною державною адміністрацією (орендодавець) та приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Шульц» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, що знаходиться за межами населеного пункту.

Згідно п. 1.1. вищевказаного договору орендодавець на підставі розпорядження від 20 жовтня 2003 року №330 зобов'язався надати, а орендар прийняти у тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 81,2 га, у тому числі: 79,9 га ріллі, 1,3 га інших угідь, згідно з планом тимчасового користування, що є невід'ємною частиною цього договору. Межі земельної ділянки перенесені в натуру в установленому порядку.

Земельна ділянка передається для ведення сільськогосподарського використання без зміни цільового призначення терміном на 4 роки з дати набуття чинності цього договору (п. 1.3. договору).

Договір зареєстровано у районному відділ земельних ресурсів 03 грудня 2003 року за №116.

Згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент укладення договору оренди землі від 20 жовтня 2003 року) істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки).

Невід'ємною частиною договору оренди землі є:

план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт приймання-передачі об'єкта оренди;

проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

В пункті 9.6. договору оренди землі від 20 жовтня 2003 року зазначено, що додатком до договору є план (схема) земельної ділянки, що передається в оренду.

Згідно ч. ч.1,2 ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження №90 від 29 лютого 2008 року) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів відповідно до закону.

До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом (п. «а» ч.1 ст. 17 Земельного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що Городищенською районною державною адміністрацією Черкаської області було прийнято спірне розпорядження від 29 лютого 2008 року за №90, яким було поновлено договір оренди землі від 20 жовтня 2003 року, укладений на підставі розпорядження голови Городищенської районної державної адміністрації №330 від 20 жовтня 2003 року з приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Шульц» терміном на 5 років, зі зміною умов договору, на земельні ділянки резервного фонду Гордищенської міської ради загальною площею 81,2 га: із них рілля 79,9 га та шляхи 1,3 га.

На підставі вищевказаного розпорядження Городищенська районна державна адміністрація (орендодавець) та приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Шульц» (орендар) уклали спірний договір оренди землі від 01 березня 2008 року, за умовами якого орендодавець зобов'язався надати, а орендар - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Городищенської міської ради, загальною площею 81,2 га, у тому числі рілля 79,9 га, шляхи 1,3 га, згідно розпорядження районної державної адміністрації №90 від 29 лютого 2008 року. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 910 202,47 грн.

Відповідно до пункту 8 цей договір укладено на 5 років. Після закінчення договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Даний договір зареєстровано у Городищенському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 квітня 2008 року.

Згідно ст. ст. 6, 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1. ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції від 01 січня 2008 року) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб і в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.

В пункті 3 спірного договору вказано, що на земельній ділянці об'єкти нерухомого майна, а також інші об'єкти інфраструктури відсутні.

Городищенська районна державна адміністрація та приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Шульц» під час розгляду даного спору стверджували, що спірним договором було поновлено на новий строк орендні правовідносини, які виникли між сторонами у 2003 році, тобто було поновлено договір оренди від 20 жовтня 2003 року, в зв'язку з чим земельні торги не проводилися.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент укладання спірного договору від 01 березня 2008 року) у разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Спірний договір викладено у письмовій формі у вигляді нового правочину, а не у вигляді додаткової угоди до договору від 20 жовтня 2003 року, якою вносяться відповідні зміни до останнього.

З умов договору від 01 березня 2008 року не вбачається, що даним правочином продовжено строк дії договору від 20 жовтня 2003 року на новий строк.

Тобто 01 березня 2008 року сторони уклали новий договір оренди земельної ділянки, яка раніше перебувала в оренді приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Шульц» .

Відтак проведення земельних торгів при передачі другому відповідачу в оренду земельної ділянки загальною площею 81,2 га було обов'язковим згідно наведених вище норм закону.

Однак спірним рішенням було надано земельну ділянку другому відповідачу не на конкурентних засадах, земельні торги (аукціон) не проводилися, що є порушенням вимог ст. 124 Земельного кодексу України.

При цьому судом було також враховано, що лише абз.19 ч. 2 ст.134 Земельного кодексу України в редакції від 15 грудня 2009 року було встановлено, що у разі поновлення договорів оренди земельні торги не проводяться.

Згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки).

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є:

план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт приймання-передачі об'єкта оренди;

проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

В пункті 43 спірного договору вказано, що невід'ємними частинами договору є:

план або схема земельної ділянки;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів;

акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт приймання - передачі об'єкта оренди;

проект відведення земельної ділянки у випадках передбачених законом.

Водночас матеріали справи не містять відповідних додатків вказаних в п. 43 договору оренди від 01 березня 2008 року.

19 січня 2017 року представником другого відповідача надано суду ксерокопію кадастрового плану земель, переданих в оренду. Водночас з вказаної копії документу неможливо ідентифікувати, що земельна ділянка, яка зображена на плані є саме тією, що була в оренді на підставі спірного договору.

Інших належних та допустимих доказів з цього питання сторонами суду не надано.

В рішенні господарського суду Черкаської області від 12 вересня 2016 року (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2016 року) зі справи №925/789/16 за позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Шульц» до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 про скасування наказу Головного управління Держземагентства (Держгеокадастру) у Черкаській області від 14 квітня 2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» судом встановлено, що об'єктом оренди за договором оренди землі від 01 березня 2008 року була земельна ділянка загальною площею 81,2 га, у тому числі рілля 79,9 га, шляхи 1,3 га.

Під час розгляду вказаного спору судом було також встановлено, що додатковий договір від 12 лютого 2012 року про зміну розміру земельної ділянки, що була об'єктом оренди за договором оренди від 01 березня 2008 року, на момент його укладення підлягав державній реєстрації відповідно до приписів Закону. Відсутність такої реєстрації свідчить про те, що протягом всього строку дії договору оренди землі від 01 березня 2008 року об'єктом оренди була земельна ділянка загальною площею 81,2 га.

У договорі оренди землі від 01 березня 2008 року кадастрові номери земельних ділянок не вказані.

Також під час розгляду справи №925/789/16 суд вказав, що у матеріалах справи відсутні докази того, що громадянці ОСОБА_2 була виділена земельна ділянка саме за рахунок тієї землі, яка була в оренді приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Шульц» по 20 квітня 2013 року, оскільки відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 17 серпня 2016 року, наданої представником третьої особи (ОСОБА_2П.) в процесі розгляду даного спору, земельна ділянка з кадастровим номером 7120310100:02:002:1020 площею 1,3686 га належить на праві власності ОСОБА_7, інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 7120310100:02:002:1021 не знайдена в Державному земельному кадастрі.

В листі відділу Держгеокадастру у Городищенському районі Черкаської області від 08 вересня 2016 року, повідомляється, що земельній ділянці загальною площею 52,8979 га планувалося визначити кадастровий номер 7120310100:02:002:1046, проте технічна документація у відділі відсутня.

Також суд визнав обґрунтованими заперечення відповідача (Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області) проти того, що договір оренди землі від 01 березня 2008 року є продовженим на новий строк після закінчення строку оренди.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про оренду землі» додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

На даний час додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 01 березня 2008 року між сторонами не укладено.

Тобто, враховуючи вищенаведене, а також враховуючи обставини, які встановлені господарським судом під час розгляду справи № 925/789/16 слід дійти висновку, що строк дії договору від 01 березня 2008 року закінчився зі спливом п'ятирічного терміну.

З матеріалів справи вбачається, що 14 квітня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області (орендодавець) та громадянкою ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди землі.

В оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером 7120310100:02:002:1117 площею 42,0545 га, сільськогосподарські угіддя - рілля, розташована за межами населеного пункту, в адміністративних межах Городищенської міської ради Городищенського району Черкаської області (п. 2 вищевказаного договору).

В подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_8 було створено фермерське господарство «Украгрозем» .

Таким чином, орендні правовідносини у громадянки ОСОБА_2 виникли лише 14 квітня 2014 року.

Відповідно до положень статті 16 ЦК визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 ЦК.

Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визнаючи статус таких осіб, як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

В пункті 2.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначається, що частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що спірний договір оренди землі, який станом на 14 квітня 2014 року припинив свою дію і був виконаний сторонами, жодним чином не порушує права позивача - фермерського господарства, оскільки під час дії договору дане господарство навіть не було створено.

Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що в користуванні фермерського господарства знаходиться саме та земельна ділянка (орендована громадянкою ОСОБА_2П.), яка раніше перебувала в оренді приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Шульц» , а тому підстав для задоволення позову в цій частині немає.

Що стосується вимог про визнання незаконним розпорядження Городищенської районної державної адміністрації №90 від 29 лютого 2008 року в частині поновлення договору оренди землі від 20 жовтня 2003 року, то слід зазначити, що спірне розпорядження, є актом одноразового застосування, що вичерпує свою дію фактом його виконання.

За змістом пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 у справі N 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Так, у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Редакція статті 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право у приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Шульц» на поновлення договору оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2003 року не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Спірним розпорядженням було вирішено поновити, зокрема договір оренди землі від 20 жовтня 2003 року терміном на п'ять років зі зміною умов договору.

Проте, як вже вказувалося вище, сторони фактично уклали новий договір від 01 березня 2008 року.

Право на оскарження рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування мають особи, щодо яких застосовано відповідне рішення, а також особи, які є суб'єктами правовідносин, де застосовуються прийняті вказаними органами акти.

Проте, станом на 29 лютого 2008 року фермерське господарство «Украгрозем» не було суб'єктом земельних правовідносин, і стосовно позивача спірне розпорядження не застосовувалося.

Щодо заяви про застосування судом наслідків пропуску позовної давності судом враховано, що в пункті 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав його необґрунтованості.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 24 січня 2017 року.

Суддя А.В.Васянович