Постанова

від 18.01.2017 по справі 805/4193/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2017 р. Справа №805/4193/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14год. 55хв.

ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Троянової О.В.

секретаря Кудрі В.Г.,

представників позивача Малушко Г.Ю., Макарової Н.Ю.,

представник відповідача Кравченка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Донвуглересурси"

до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 жовтня 2016 року №0000521400,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донвуглересурси" звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 жовтня 2016 року №0000521400/том 1 аркуш спр.4-11/.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 12.10.2016 року ДПІ у м. Дружківці ГУ ДФС у Донецькій області було складено податкове повідомлення-рішення №0000521400 за результатами позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Донвуглересурси" код ЄДРПОУ 25121804, яка проводилася в період з 15.09.2016 по 23.09.2016 року. Податкове повідомлення-рішення було внесене на підставі акту №280/05-10-12-02/25121804 від 23.09.2016 року Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Донвуглересурси", код за ЄДРПОУ 25121804 з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов'язань і податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за березень 2016 року з урахуванням виявлених недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях щодо відносин з ТОВ Калібрі (код за ЄДРПОУ 40069728) за період з 01.03.2016 по 31.03.2016 року.

Сукупність первинних господарських документів, їх логічний взаємозв'язок свідчать про реальність проведення ТОВ Донвуглересурси господарських операцій із контрагентом ТОВ Калібрі (код за ЄДРПОУ 40069728) за період з 01.03.2016 по 31.03.2016 року. У зв'язку із чим, викладені в Акті перевірки висновки стосовно нереальності господарських операцій з контрагентом ТОВ Калібрі ґрунтуються на припущеннях і не можуть бути взяті до уваги.

Просить суд, скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області від 12 жовтня 2016 року №0000521400 яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Донвуглересурси" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 332 171грн.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення аналогічно викладеним у письмових запереченнях, у яких зазначив, що проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ "Донвуглересурси" п.198.1 п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст198, п.201.10 ст.201 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у розмірі 332 171грн. Зазначає, що ДПІ у м. Дружківці ГУ ДФС у Донецькій області діяла виключно на підставах і в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Просив суд відмовити у задоволенні позову /том 3 аркуш спр.30-42/.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Донвуглересурси" зареєстроване в якості юридичної особи, включене до ЄДРПОУ за номером 25121804 за адресою: вул. Радченко, буд.34Б, м. Дружківка, 84200. Позивач є платником податку на додану вартість, та знаходиться на обліку платників податків в Державній податковій інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області. Здійснює господарську діяльність відповідно до Статуту підприємства.

Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та керуючись Податковим кодексом України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Так судом встановлено, що ДПІ у м. Дружківці ГУ ДФС у Донецькій області була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ Донвуглересурси , код за ЄДРПОУ 25121804 з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов'язань і податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за березень 2016 року з урахуванням виявлених недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях щодо відносин з ТОВ Калібрі (код за ЄДРПОУ 40069728) за період з 01.03.2016 по 31.03.2016 року.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт №280/05-10-12-02/25121804 від 23.09.2016 року /том 1 аркуш спр.29-50/.

На підставі акту перевірки встановлено порушення податкового законодавства, а саме :

- п.198.1 п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по податкових накладних ТОВ Калібрі (код ЄДРПОУ 40069728) всього у розмірі 332171грн., у т.ч. за березень 2016 року у сумі 332 171грн. в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього у сумі 332 171грн., у тому числі завищення у рядках 19, 19.1, 21 декларації з податку на додану вартість за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 року №21 за березень 2016 року у сумі 332 171грн./том 1 аркуш спр.50/.

Не погодившись із висновками акту перевірки №280/05-10-12-02/25121804 від 23.09.2016 року, 04.10.2016 року Позивачем було подано заперечення на акт № 0309/16 від 03 жовтня 2016 року /том 1 аркуш спр.66-67/.

За результатами розгляду заперечень 07.10.2016 ДПІ у м. Дружківка ГУ ДФС у Донецькій області, було складено відповідь на заперечення №7889/10/05-10-14, якою висновки акту перевірки №280/05-10-12-02/25121804 від 23.09.2016 року залишено без змін, а заперечення без задоволення /том 1 а.с.51-65/.

12 жовтня 2016 р. ДПІ у м. Дружківка ГУ ДФС у Донецькій області на підставі висновків акту перевірки №280/05-10-12-02/25121804 від 23.09.2016 року, за порушення ТОВ "Донвуглересурси" п.198.1 п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, було прийнято податкове повідомлення-рішення:

- форми В4 №0000521400 яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Донвуглересурси" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 332 171,00 грн./том 1 аркуш спр.68/.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо;7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення виходячи з наступного.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків(пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України).

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом; платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Так, на підставі Наказу начальника ДПУ у м. Дружківка ГУ ДФС у Донецькій області від 15 вересня 2016 року №285 відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, призначено проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Донвуглересурси , код за ЄДРПОУ 25121804 з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов'язань і податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за березень 2016 року з урахуванням виявлених недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях щодо відносин з ТОВ Калібрі (код за ЄДРПОУ 40069728) за період з 01.03.2016 по 31.03.2016 року.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про порушення позивачем п.198.1 п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по податкових накладних ТОВ Калібрі (код ЄДРПОУ 40069728) всього у розмірі 332171грн., у т.ч. за березень 2016 року у сумі 332 171грн. в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього у сумі 332 171грн., у тому числі завищення у рядках 19, 19.1, 21 декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року у сумі 332 171грн./том 1 аркуш спр.50/.

Суд не погоджується з таким висновком податкового органу з таких підстав.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність це - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що постачання товарів це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до підпункту 14.1.231 зазначеної вище статті Кодексу вбачається, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так, 26 січня 2016 року між ТОВ Донвуглересурси (Замовник) та ТОВ Калібрі (Підрядник) укладено договір підряду №2601-п. Відповідно до п.п.1.1 зазначеного договору Замовник доручає, а Підрядник забезпечує відповідно до умов Договору виконання експедиторсько-логістичних послуг певної господарської операції Замовника, погодженої сторонами у відповідній Специфікації, в обумовлені Договором строки, та ліквідацію можливих недоліків та дефектів в результатах Робіт, що виникли з вини Підрядника або залучених ним осіб та були виявлені Замовником /том 1 а.с.79-87/.

Згідно умов договору та специфікацій, ТОВ КАЛІБРІ надав ТОВ ДОНВУГЛЕРЕСУРСИ наступні послуги: організація отримання товару від вантажовідправника, приймання товару за кількістю та якістю від імені Замовника, узгодження від імені Замовника розбіжностей, що виникли під час приймання товару за кількістю та якістю, організація передання товару кінцевому отримувачу за кількістю та якістю від імені Замовника та узгодження від імені замовника розбіжностей, що виникли під час передання товару за кількістю та якістю.

Вищенаведений договір підряду є чинним, не був визнаний судом недійсним та був діючими на момент, виниклих правовідносин.

При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

На момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ Калібрі було зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том 3 аркуш спр.13-17/.

На підтвердження виконання правочину позивачем надано наступні документи: специфікацію № 1 від 26.01.2016 до договору підряду № 2601-п від 26.01.2016р, специфікацію № 2 від 23.03.2016 до договору підряду № 2601-п від 26.01.2016р, специфікацію № 3 від 23.03.2016 до договору підряду № 2601-п від 26.01.2016р, акт виконаних робіт № 15001 від 31.03.2016 до договору підряду № 2601-п від 26.01.2016р, акт виконаних робіт № 15002 від 31.03.2016 до договору підряду № 2601-п від 26.01.2016р, акт виконаних робіт № 15003 від 31.03.2016 до договору підряду № 2601-п від 26.01.2016р, лист ТОВ Калібрі №49 , лист ТОВ Калібрі №50, лист ТОВ Калібрі №53, лист ТОВ Калібрі №54, лист ТОВ Калібрі №58 , лист ТОВ Калібрі №59, лист ТОВ Калібрі №60, лист ТОВ Калібрі №61, лист ТОВ Калібрі №62 , лист ТОВ Калібрі №63, лист ТОВ Калібрі №66, лист ТОВ Калібрі №67, лист ТОВ Калібрі №71, лист ТОВ Калібрі №72, лист ТОВ Калібрі №80, лист ТОВ Калібрі №81, лист ТОВ Калібрі №88, лист ТОВ Калібрі №89, лист ТОВ Калібрі №90, лист ТОВ Калібрі №93, лист ТОВ Калібрі №97, лист ТОВ Калібрі №99, лист ТОВ Калібрі №101, Лист ТОВ Калібрі №104, лист ТОВ Калібрі №106, лист ТОВ Калібрі №107, лист ТОВ Калібрі №108, лист ТОВ Калібрі №109, лист ТОВ Калібрі №110, лист ТОВ Калібрі №113, лист ТОВ Калібрі №128, лист ТОВ Калібрі №129, лист ТОВ Калібрі №130, лист ТОВ Калібрі №131, лист ТОВ Калібрі №137, лист ТОВ Калібрі №139, лист ТОВ Калібрі №142, лист ТОВ Калібрі №144, лист ТОВ Калібрі №145, лист ТОВ Калібрі №148, лист ТОВ Калібрі №149, лист ТОВ Калібрі №150, лист ТОВ Калібрі №158, лист ТОВ Калібрі №163, лист ТОВ Калібрі №167, лист ТОВ Калібрі №170, лист ТОВ Калібрі №171, лист ТОВ Калібрі №173, договір №1-1-2015/129 від 11 січня 2016 року, специфікацію №1 від 11 січня 2016 року до Договору №1-1-2015/129 від 11 січня 2016 року, акт приймання-передачі вугільної продукції від 19 лютого 2016 року згідно Договору №1-1-2015/129 від 11 січня 2016 року, рахунок №1902-4 від 19 лютого 2016 року, акт приймання-передачі вугільної продукції від 19 лютого 2016 року згідно Договору №1-1-2015/129 від 11 січня 2016 року, рахунок 1902-5 від 19 лютого 2016 року, акт приймання-передачі вугільної продукції від 15 лютого 2016 року згідно Договору №1-1-2015/129 від11 січня 2016 року, рахунок 1502-8 від 19 лютого 2016 року, акт приймання-передачі вугільної продукції від 15 лютого 2016 року згідно Договору №1-1-2015/129 від 11 січня 2016 року, рахунок 1502-9 від 15 лютого 2016 року, акт приймання-передачі вугільної продукції від 17 лютого 2016 року згідно Договору №1-1-2015/129 від 11 січня 2016 року, рахунок 1702-12 від 17 лютого 2016 року, акт приймання-передачі вугільної продукції від 13 лютого 2016 року згідно Договору №1-1-2015/129 від 11 січня 2016 року, рахунок 1302-2 від 13 лютого 2016 року, акт приймання-передачі вугільної продукції від 13 лютого 2016 року згідно Договору №1-1-2015/129 від 11 січня 2016 року, рахунок 1302-1 від 13 лютого 2016 року, акт приймання-передачі вугільної продукції від 12 лютого 2016 року згідно Договору №1-1-2015/129 від 11 січня 2016 року, рахунок 1202-3 від 12 лютого 2016 року, акт приймання-передачі вугільної продукції від 09 лютого 2016 року згідно Договору №1-1-2015/129 від 11 січня 2016 року, рахунок 0902-1 від 09 лютого 2016 року, акт приймання-передачі вугільної продукції від 09 лютого 2016 року згідно Договору №1-1-2015/129 від 11 січня 2016 року, рахунок 0902-2 від 09 лютого 2016 року, акт приймання-передачі вугільної продукції від 04 лютого 2016 року згідно Договору №1-1-2015/129 від 11 січня 2016 року, рахунок 0402-3 від 04 лютого 2016 року, акт приймання-передачі вугільної продукції від 04 лютого 2016 року згідно Договору №1-1-2015/129 від 11 січня 2016 року, рахунок 0402-4 від 04 лютого 2016 року, акт приймання-передачі вугільної продукції від 05 лютого 2016 року згідно Договору №1-1-2015/129 від 11 січня 2016 року, рахунок 0502-3 від 05 лютого 2016 року, акт приймання-передачі вугільної продукції від 05 лютого 2016 року згідно Договору №1-1-2015/129 від 11 січня 2016 року, рахунок 0502-4 від 05 лютого 2016 року, акт приймання-передачі вугільної продукції від 07 лютого 2016 року згідно Договору №1-1-2015/129 від 11 січня 2016 року, рахунок 0702-1 від 07 лютого 2016 року, акт приймання-передачі вугільної продукції від 07 лютого 2016 року згідно Договору №1-1-2015/129 від 11 січня 2016 року, рахунок 0702-2 від 07 лютого 2016 року, акт приймання-передачі вугільної продукції від 01 лютого 2016 року згідно Договору №1-1-2015/129 від 11 січня 2016 року, рахунок 0102-4 від 01 лютого 2016 року, акт приймання-передачі вугільної продукції від 01 лютого 2016 року згідно Договору №1-1-2015/129 від 11 січня 2016 року, Рахунок 0102-3 від 01 лютого 2016 року, акт приймання-передачі вугільної продукції від 03 лютого 2016 року згідно Договору №1-1-2015/129 від 11 січня 2016 року, рахунок 0302-4 від 03 лютого 2016 року, акт приймання-передачі вугільної продукції від 03 лютого 2016 року згідно Договору №1-1-2015/129 від 11 січня 2016 року, рахунок 0302-3 від 03 лютого 2016 року, акт приймання-передачі вугільної продукції від 30 січня 2016 року згідно Договору №1-1-2015/129 від 11 січня 2016 року, рахунок 3001-3 від 30 січня 2016 року, договір поставки №390 від 07 листопада 2014 року, додаткова угода від 15 лютого 2015 до Договору поставки №390 від 07 листопада 2014 року, специфікацію №6 від 12 січня 2016 року до Договору поставки №390 від 07 листопада 2014 року, акту приймання-передачі №140 від 19 лютого 2016 року, рахунок на оплату №140 від 19 лютого 2016 року, розрахунок вартості продукції з урахуванням доплат на знижок до рахунку №140 від 19.02.2016 року, акт приймання-передачі №139 від 19 лютого 2016 року, рахунок на оплату №139 від 19 лютого 2016 року, розрахунок вартості продукції з урахуванням доплат на знижок до рахунку №139 від 19.02.2016 року, акт приймання-передачі №138 від 17 лютого 2016 року, рахунок на оплату №138 від 17 лютого 2016 року, розрахунок вартості продукції з урахуванням доплат на знижок до рахунку №138 від 17.02.2016 року, акт приймання-передачі №137 від 17 лютого 2016 року, рахунок на оплату №137 від 17 лютого 2016 року, розрахунок вартості продукції з урахуванням доплат на знижок до рахунку №137 від 17.02.2016 року, акт приймання-передачі №136 від 15 лютого 2016 року, рахунок на оплату №136 від 15 лютого 2016 року, розрахунок вартості продукції з урахуванням доплат на знижок до рахунку №136 від 15.02.2016 року, акт приймання-передачі №135 від 15 лютого 2016 року, рахунок на оплату №135 від 15 лютого 2016 року, розрахунок вартості продукції з урахуванням доплат на знижок до рахунку №135 від 15.02.2016 року, акт приймання-передачі №132 від 13 лютого 2016 року, рахунок на оплату №132 від 13 лютого 2016 року, розрахунок вартості продукції з урахуванням доплат на знижок до рахунку №132 від 13.02.2016 року, акт приймання-передачі №133 від 13 лютого 2016 року, рахунок на оплату №133 від 13 лютого 2016 року, розрахунок вартості продукції з урахуванням доплат на знижок до рахунку №133 від 13.02.2016 року, акт приймання-передачі №134 від 15 лютого 2016 року, рахунок на оплату №134 від 15 лютого 2016 року, розрахунок вартості продукції з урахуванням доплат на знижок до рахунку №134 від 15.02.2016 року, акт приймання-передачі №131 від 13 лютого 2016 року, рахунок на оплату №131 від 13 лютого 2016 року, розрахунок вартості продукції з урахуванням доплат на знижок до рахунку №131 від 13.02.2016 року, акт приймання-передачі №130 від 12 лютого 2016 року, рахунок на оплату №130 від 12 лютого 2016 року, розрахунок вартості продукції з урахуванням доплат на знижок до рахунку №130 від 12.02.2016 року, акт приймання-передачі №127 від 09 лютого 2016 року, рахунок на оплату №127 від 09 лютого 2016 року, розрахунок вартості продукції з урахуванням доплат на знижок до рахунку №127 від 09.02.2016 року, акт приймання-передачі №128 від 09 лютого 2016 року, рахунок на оплату №128 від 09 лютого 2016 року, розрахунок вартості продукції з урахуванням доплат на знижок до рахунку №128 від 09.02.2016 року, акт приймання-передачі №129 від 12 лютого 2016 року, рахунок на оплату №129 від 12 лютого 2016 року, розрахунок вартості продукції з урахуванням доплат на знижок до рахунку №129 від 12.02.2016 року, акт приймання-передачі №126 від 09 лютого 2016 року, рахунок на оплату №126 від 09 лютого 2016 року, розрахунок вартості продукції з урахуванням доплат на знижок до рахунку №126 від 09.02.2016 року, акт приймання-передачі №125 від 07 лютого 2016 року, рахунок на оплату №125 від 07 лютого 2016 року, розрахунок вартості продукції з урахуванням доплат на знижок до рахунку №125 від 07.02.2016 року, акт приймання-передачі №124 від 07 лютого 2016 року, рахунок на оплату №124 від 07 лютого 2016 року, розрахунок вартості продукції з урахуванням доплат на знижок до рахунку №124 від 07.02.2016 року, акт приймання-передачі №123 від 05 лютого 2016 року, рахунок на оплату №123 від 05 лютого 2016 року, розрахунок вартості продукції з урахуванням доплат на знижок до рахунку №123 від 05.02.2016 року, акт приймання-передачі №122 від 05 лютого 2016 року, рахунок на оплату №122 від 05 лютого 2016 року, розрахунок вартості продукції з урахуванням доплат на знижок до рахунку №122 від 05.02.2016 року, акт приймання-передачі №120 від 04 лютого 2016 року, рахунок на оплату №120 від 04 лютого 2016 року, розрахунок вартості продукції з урахуванням доплат на знижок до рахунку №120 від 04.02.2016 року, акт приймання-передачі №119 від 05 лютого 2016 року, рахунок на оплату №119 від 05 лютого 2016 року, розрахунок вартості продукції з урахуванням доплат на знижок до рахунку №119 від 05.02.2016 року, акт приймання-передачі №118 від 04 лютого 2016 року, рахунок на оплату №118 від 04 лютого 2016 року, розрахунок вартості продукції з урахуванням доплат на знижок до рахунку №118 від 04.02.2016 року, акт приймання-передачі №117 від 03 лютого 2016 року, рахунок на оплату №117 від 03 лютого 2016 року, розрахунок вартості продукції з урахуванням доплат на знижок до рахунку №117 від 03.02.2016 року, акт приймання-передачі №116 від 03 лютого 2016 року, рахунок на оплату №116 від 03 лютого 2016 року, розрахунок вартості продукції з урахуванням доплат на знижок до рахунку №116 від 03.02.2016 року, акт приймання-передачі №115 від 03 лютого 2016 року, рахунок на оплату №115 від 03 лютого 2016 року, розрахунок вартості продукції з урахуванням доплат на знижок до рахунку №115 від 03.02.2016 року, акт приймання-передачі №67 від 01 лютого 2016 року, рахунок на оплату №67 від 01 лютого 2016 року, розрахунок вартості продукції з урахуванням доплат на знижок до рахунку №67 від 01.02.2016 року, акт приймання-передачі №66 від 01 лютого 2016 року, рахунок на оплату №66 від 01 лютого 2016 року, розрахунок вартості продукції з урахуванням доплат на знижок до рахунку №66 від 01.02.2016 року, акт приймання-передачі №65 від 01 лютого 2016 року, рахунок на оплату №65 від 01 лютого 2016 року, розрахунок вартості продукції з урахуванням доплат на знижок до рахунку №65 від 01.02.2016 року, лист ПАТ ДТЕК Добропільська ЦЗФ №11/352 від 17.02.2016 р, лист ПАТ ДТЕК Добропільська ЦЗФ №11/300 від 13.02.2016р, лист ТОВ Донвуглересурси від 01 лютого 2016р, посвідчення якості № 5, залізнична накладна № 51693224, залізнична накладна № 51693240, залізнична накладна № 51693166, лист ТОВ Донвуглересурси від 15 лютого 2016р, посвідчення якості № 22, залізнична накладна № 52020716, залізнична накладна № 52020682, лист ТОВ Донвуглересурси від 05 лютого 2016р, лист ПАТ ДТЕК Добропільська ЦЗФ №11/321 від 05.02.2016р, посвідчення якості № 11, лист ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля №1/170 від 05.02.2016р, посвідчення якості № 11, залізнична накладна № 51777373, залізнична накладна № 51777381, залізнична накладна № 51778884, залізнична накладна № 51778892, лист ТОВ Донвуглересурси від 19 лютого 2016р, посвідчення якості № 26, залізнична накладна № 52139508, залізнична накладна № 52122843, лист ТОВ Донвуглересурси від 13 лютого 2016р, лист ПАТ ДТЕК Добропільська ЦЗФ №11/408 від 13.02.2016р, посвідчення якості № 19, залізнична накладна № 51974038, залізнична накладна № 51982569, лист ТОВ Донвуглересурси від 04 лютого 2016р, лист ТОВ Донвуглересурси від 05 лютого 2016р, посвідчення якості № 10, залізнична накладна № 51777449, залізнична накладна № 51775864, залізнична накладна № 51775914, лист ТОВ Донвуглересурси від 09 лютого 2016р, лист ПАТ ДТЕК Добропільська ЦЗФ №11/373 від 09.02.2016р, посвідчення якості № 14, лист ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля №1/176 від 09.02.2016р, залізнична накладна № 51888675, залізнична накладна № 51894517, залізнична накладна № 51894632, лист ТОВ Донвуглересурси від 09 лютого 2016р, посвідчення якості № 16, залізнична накладна № 51894657, залізнична накладна № 51894640, залізнична накладна № 51899565, лист ТОВ Донвуглересурси від 03 лютого 2016р, посвідчення якості № 8, залізнична накладна № 51735462, залізнична накладна № 51735322, лист ТОВ Донвуглересурси від 07 лютого 2016р, посвідчення якості № 13, залізнична накладна № 51853364, залізнична накладна № 51853331, залізнична накладна № 51853356, лист ТОВ Донвуглересурси від 12 лютого 2016р, лист ТОВ Донвуглересурси від 13 лютого 2016р, лист ПАТ ДТЕК Добропільська ЦЗФ №11/402 від 13.02.2016р, посвідчення якості № 18, залізнична накладна № 51969855, залізнична накладна № 51982510, залізнична накладна № 51974053, лист ТОВ Донвуглересурси від 19 лютого 2016р, лист ПАТ ДТЕК Добропільська ЦЗФ №11/472 від 13.02.2016р, посвідчення якості № 27, лист ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля №1/225 від 19.02.2016р, залізнична накладна № 52127537, залізнична накладна № 52138625, залізнична накладна № 52138666, лист ТОВ Донвуглересурси від 17 лютого 2016р, лист ПАТ ДТЕК Добропільська ЦЗФ №11/408 від 13.02.2016р, посвідчення якості № 24, залізнична накладна № 52068541, залізнична накладна № 52068525, залізнична накладна № 52071669, залізнична накладна № 52066206, лист ТОВ Донвуглересурси від 17 лютого 2016р, лист ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля №1/224 від 17.02.2016р, лист ПАТ ДТЕК Добропільська ЦЗФ №11/446 від 17.02.2016р, посвідчення якості № 23, залізнична накладна № 52066222, залізнична накладна № 52068483, залізнична накладна № 52071677, залізнична накладна № 52074382, лист ТОВ Донвуглересурси від 15 лютого 2016р, лист ПАТ ДТЕК Добропільська ЦЗФ №11/429 від 15.02.2016р, посвідчення якості № 20, лист ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля №1/223 від 15.02.2016р, залізнична накладна № 52018926, залізнична накладна № 52020708, залізнична накладна № 52021284, залізнична накладна № 52021268, лист ТОВ Донвуглересурси від 15 лютого 2016р, лист ПАТ ДТЕК Добропільська ЦЗФ №11/430 від 15.02.2016р, посвідчення якості № 21, залізнична накладна № 52021144, залізнична накладна № 52020690, залізнична накладна № 52021292, лист ТОВ Донвуглересурси від 01 лютого 2016р, посвідчення якості № 3, лист ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля №1/160 від 01.02.2016р, залізнична накладна № 51683571, залізнична накладна № 51693299, залізнична накладна № 51693208, лист ТОВ Донвуглересурси від 03 лютого 2016р, лист ПАТ ДТЕК Добропільська ЦЗФ №11/301 від 03.02.2016р, посвідчення якості № 7, залізнична накладна № 51735074, залізнична накладна № 51735355, залізнична накладна № 51735439, лист ТОВ Донвуглересурси від 03 лютого 2016р, лист ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля №1/226 від 03.02.2016р, посвідчення якості № 6, залізнична накладна № 51735389, залізнична накладна № 51735108, залізнична накладна № 51735025, лист ТОВ Донвуглересурси від 01 лютого 2016р, посвідчення якості № 4, залізнична накладна № 51683902, залізнична накладна № 51683852, лист ТОВ Донвуглересурси від 13 лютого 2016р, лист ПАТ ДТЕК Добропільська ЦЗФ №11/401 від 13.02.2016р, лист ТОВ Донвуглересурси від 12 лютого 2016р, посвідчення якості № 17, лист ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля №1/181 від 16.02.2016р, лист ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля №1/182 від 16.02.2016р, залізнична накладна № 51969640, залізнична накладна № 51987477, залізнична накладна № 51974012, лист ТОВ Донвуглересурси від 09 лютого 2016р, лист ПАТ ДТЕК Добропільська ЦЗФ №11/374 від 09.02.2016р, посвідчення якості № 15, залізнична накладна № 51888667, залізнична накладна № 51899557, залізнична накладна № 51894608, залізнична накладна № 51894558, лист ТОВ Донвуглересурси від 07 лютого 2016р, лист ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля №1/171 від 07.02.2016р, посвідчення якості № 12, залізнична накладна № 51848430, залізнична накладна № 51848463, залізнична накладна № 51850790, залізнична накладна № 51850832, залізнична накладна № 51851004, залізнична накладна № 51853323, лист ТОВ Донвуглересурси від 05 лютого 2016р, лист ТОВ Донвуглересурси від 04 лютого 2016р, лист ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля №1/169 від 04.02.2016р, посвідчення якості № 9, залізнична накладна № 51778660, залізнична накладна № 51778678, залізнична накладна № 51775781, залізнична накладна № 51775849, договір поставки №24М/15 від 11 лютого 2015 року, специфікація від 17.03.016 до Договору поставки №24М/15 від 11 лютого 2015 року, специфікація від 22.03.016 до Договору поставки №24М/15 від 11 лютого 2015 року, видаткова накладна № 392/16 від 24.03.2016р, рахунок на оплату № № 392/16 від 24.03.2016р, видаткова накладна № 415/16 від 24.03.2016р, рахунок на оплату № № 415/16 від 24.03.2016р, видаткова накладна № 365/16 від 24.03.2016р, рахунок на оплату № № 365/1/16 від 24.03.2016р, видаткова накладна № 193 від 25.03.2016р, довіреність №72, товарно-транспортна накладна №193 від 25.03.2016р, рахунок на оплату № № 162 від 17.03.2016р, видаткова накладна № 192 від 25.03.2016р, довіреність №194, товарно-транспортна накладна №192 від 25.03.2016р, видаткова накладна № 191 від 25.03.2016р, довіреність №193, товарно-транспортна накладна №191 від 25.03.2016р, рахунок на оплату № № 189 від 21.03.2016р, рахунок на оплату № № 184 від 22.03.2016р, рахунок на оплату № № 193 від 25.03.2016р, рахунок на оплату № № 191 від 25.03.2016р, рахунок на оплату № № 192 від 25.03.2016р, платіжні доручення/том 1 а.с.97-250, том 2 а.с.1-248/.

На підтвердження виконання правочину та використання у власній господарській діяльності, а саме, надання послуг проводилось, щодо товару, який був куплений та поставлений своїм контрагентам - позивачем надано договори поставки укладені з ТОВ ДТЕК ТРЕЙДІНГ , ПАТ МАКІЇВКОКС , ДП Львіввугілля , ПАТ Артемівський машинобудівний завод ВІСТЕК .

Про виконані роботи ТОВ Калібрі звітувало ТОВ Донвуглересурси в листах, що містяться в матеріалах справи. Також до листів були додані первинні документи: залізничні та товарно-транспортні накладні, посвідчення про якість. Про залучення до виконання експедиторсько-логістичних послуг третіх осіб покупці та постачальники були повідомлені листами.

Надані ТОВ Калібрі послуги використовувались в господарській діяльності Позивача, про що свідчать надані первинні бухгалтерські документи.

За наслідками господарської операції ТОВ Калібрі видало позивачу податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить відповідний витяг, що міститься в матеріалах справи/том 3 аркуш спр.2/.

Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту березня 2016 року, що відобразив у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів, які подано до податкового органу, де в Додатку №5 до декларації , в розділі ІІ Податковий кредит визначено контрагента ТОВ Калібрі /том 3 аркуш спр.4-12/.

Відповідно до статті 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності. Так, відповідно до п.44.1 для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення ); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку ); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, зв'язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Згідно п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності..

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, визначає, що первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені п. 2.4 Положення: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства; зміст і обсяг господарської операції, одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробка і використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Відповідно до п. 3.7 Положення інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься в згрупованому вигляді в бухгалтерські звіти, порядок складання яких установлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні фінансова звітність підприємства складається на підставі даних бухгалтерського обліку і підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ і суб'єктів малого підприємництва) складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ позивачем надані до матеріалів справи документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме, договори поставки укладені з ТОВ ДТЕК ТРЕЙДІНГ , ПАТ МАКІЇВКОКС , ДП Львіввугілля , ПАТ Артемівський машинобудівний завод ВІСТЕК , специфікації, акти прийому-передачі вугільної продукції, рахунки на оплату, розрахунки вартості продукції, залізничні накладні, посвідчення якості, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, що є підтвердженням реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарської операцій за договором поставки із ТОВ Калібрі відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів згідно Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Щодо зауваження представника відповідача стосовно того, що за наслідками проведеної господарської операції не підтверджується передача права власності на придбані товари в місці їх постачання, яке розташоване на митній території України та враховуючи ланки ланцюгів постачання товару, встановлено нереальність придбання ідентифікованого товару, введення в обіг якого (первинний продаж) не підтверджується фактом(законним джерелом) реального походження цих товарів( відсутнє дійсне формування активу), суд зазначає наступне.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Слід відмітити, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами, контрагенти позивача та позивач, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Крім того, пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення Цивільного кодексу України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину - договору підряду укладеного позивачем із ТОВ Калібрі або іншими контрагентами 3-ої, 4-ої ланки ТОВ Колібрі . Також, вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про недійсність правочину укладеного між ТОВ Донвуглересурси та ТОВ Калібрі . Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню експедиторських послуг за вказаним договором із його господарською діяльністю та фактичне використання їх у власній господарській діяльності.

Отже, суд вважає, що у даному випадку позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат оплати вартості придбаних послуг, у ТОВ Калібрі із господарською діяльністю ТОВ "Донвуглересурси".

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит-сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного ( податкового) періоду, визначена згідно з розділом п'ять цього Кодексу.

Згідно вимог п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до статті 201 Податкового Кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктами 201.4, 201.7 ст.201 Податкового Кодексу України визначено, що податкова накладна складається в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця. У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць. Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виникнення у ТОВ "Донвуглересурси" права на формування податкового кредиту у березні 2016р., за наслідками господарських операцій з ТОВ Калібрі підтверджено відповідними податковими накладними. Податкові накладні позивач включив до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за березень 2016 року. В акті перевірки немає жодного зауваження податкового органу щодо правильності оформлення податкових накладних.

Тобто, чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини у рішеннях, позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби , наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Згідно ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02, Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №1991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг знати. Добросовісний платник не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Факт здійснення господарських операцій з контрагентом підтверджується вищенаведеними первинними документами позивача.

В діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Крім того, посилання відповідача на використання в якості доказів інформації по контрагентам ТОВ Колібрі покупців 3-ої та 4-ої ланки не може прийматись судом до уваги з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, а тому і

право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, суд звертає увагу, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та підтвердження реального здійснення господарської операції.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за наслідками неналежного виконання контрагентами позивача своїх обов'язків щодо несвоєчасного виконання власних податкових зобов'язань перед бюджетом не повинна бути покладена на добропорядних платників податку та не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ "Донвуглересурси" та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, в зв'язку з чим, суд дійшов висновку про необґрунтованість зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 332 171грн.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст.79 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує Товариству з обмеженою відповідальністю "Донвуглересурси" судові витрати у сумі 4982,57грн.(чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят дві гривні п'ятдесят сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Донвуглересурси" до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 жовтня 2016 року №0000521400 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області від 12 жовтня 2016 року №0000521400 яким Товариству з обмеженою відповідальністю " Донвуглересурси" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 332 171грн.(триста тридцять дві тисячі сто сімдесят однієї гривні).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донвуглересурси" судові витрати у сумі 4982,57грн.(чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят дві гривні п'ятдесят сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивні частини у судовому засіданні 18 січня 2017 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 січня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.