Рішення

від 28.12.2016 по справі 910/19155/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2016Справа №910/19155/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Едель-БАУ

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни

про визнання протиправним та скасування рішення у формі повідомлення

Суддя Ю.В. Цюкало

Представники сторін:

від позивача: Петренко В.В. - за довіреністю від 09.11.2016 року

від відповідача: Стуканов Р.В. - за довіреністю від 01.12.2016 року

В судовому засіданні 28 грудня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Едель-БАУ (позивач) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства ВіЕйБі Банк Славкіної Марини Анатоліївни (відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення у формі повідомлення про нікчемність правочину Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної Марини Анатоліївни № 11/2-47231 від 23.09.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані ти, що вказане рішення є неправомірним та необґрунтованим, а вчинений правочин не містить умов, які передбачені п.7 ч.3 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , та порушенням строків здійснення перевірки правочинів банку на предмет їх відповідності законодавству.

Відповідач звернувся до суду із відзивом, у кому за викладених підстав проти позову заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/19155/16. Розгляд справи призначено на 16.11.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 року відкладено розгляд справи на 05.12.2016 року.

Судове засідання, призначене на 05.12.2016 року, не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Цюкало Ю.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від розгляд справи призначено на 26.12.2016 року.

В судовому засіданні 26.12.2016 року оголошувалась перерва до 28.12.2016 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2013 року Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Прикарпатська фінансова компанія (позичальник) було укладено Кредитний договір №48-2013 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 214 300 000,00 грн., а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим Договором, а також виконати інші обов'язки, визначені Договором.

За умовами п.1.2. Договору процентна ставка за користування кредитом становить 16% річних.

У п.1.3. Кредитного договору визначено, що кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 12.09.2014 року включно.

Відповідно до п.1.4. Договору кредит надається позичальнику для ведення поточної діяльності.

В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат виступає забезпечення, що оформлюється за домовленістю сторін (п. 4.1. Договору).

Згідно п.6.5. Договору погашення заборгованості позичальника за цим Договором здійснюється в наступній черговості: проценти за користування кредитом, прострочені на строк понад 31 день; комісії, прострочені на строк понад 31 день; проценти за користування кредитом, прострочені на строк до 31 дня; комісії, прострочені на строк до 31 дня; прострочена до повернення сума кредиту; строкові проценти за користування кредитом; строкові комісії; сума основного боргу за кредитом; пеня та штрафи за несплату в строк кредиту, процентів та комісії. З підписанням договору сторони домовились, що у випадку порушення позичальником будь-якої з умов договору, кредитор має право самостійно визначити інший порядок (черговість) погашення заборгованості позичальника перед кредитором.

У разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань кредитор має право припинити надання кредитних коштів за Договором, скасувати ліміт кредитування та вимагати дострокового повного погашення заборгованості позичальника за кредитом разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі, прострочені проценти), пеню, штрафи та інші платежі (вимога про дострокове погашення кредиту) (п.8.1. Договору).

За умовами п.8.3. Договору позичальник зобов'язаний виконати вимогу кредитора про дострокове погашення грошових зобов'язань за цим Договором протягом строку, що вказаний у відповідній вимозі. У разі невиконання позичальником вимоги кредитор має право звернути стягнення за договором (договорами) іпотеки/застави/поруки, що оформлені в забезпечення виконання вимог договору, пред'явити вимоги поручителю (поручителям), вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальником за договором/задоволення вимог, які не суперечать чинному законодавству України.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до договору зобов'язань (п.15.4. Договору).

Договорами про внесення змін №1 від 15.04.2013 року, №2 від 15.05.2013 року, №3 від 31.05.2013 року, №4 від 18.06.2013 року, №5 від 16.07.2013 року контрагентами було погоджено внесення змін до Кредитного договору №48-2013 від 12.03.2013 року, зокрема, щодо порядку та строків сплати нарахованих за користування кредитом процентів.

У Договорі №3 від 31.05.2013 року сторони погодили викласти п.1.2. Договору у наступній редакції: "Процентна ставка за користування кредитом: з 12.03.2013 року по 30.04.2013 року - 16% річних; з 01.05.2013 року - 28% річних".

04.10.2013 року між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю Прикарпатська фінансова компанія (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Едель-БАУ (новий позичальник) було укладено Договір про внесення змін №8 до Кредитного договору №48-2013 від 12.03.2013 року, відповідно до п. 2. якого до нового позичальника від позичальника переходять зобов'язання щодо сплати на користь кредитора кредиту, а також зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом, комісії, пеню, штрафи та інші платежі, передбачені Договором, виконувати всі інші обов'язки покладені на позичальника згідно з умовами Договору.

Загальна сума зобов'язань за Договором, що переходять до нового позичальника, станом на дату укладання Договору про внесення змін №8 становить 214 793 183,56 грн. (п. 3. Договору про внесення змін №8 від 04.10.2013 року).

Договором про внесення змін №9 від 04.10.2013 року, Договором про внесення змін від 15.11.2013 року, Договором про внесення змін № 12 від 17.02.2013 року, Договором про внесення змін від 01.04.2014 року, Договором про внесення змін від 15.08.2014 року, Договором про внесення змін від 15.08.2014 року, Договором про внесення змін від 27.08.2014 року, Договором про внесення змін від 16.12.2013 року, Договором про внесення змін від 15.01.2014 року, Договором про внесення змін від 15.07.2014 року, Договором про внесення змін від 15.09.2014 року, Договором про внесення змін від 15.10.2014 року кредитором та новим позичальником було погоджено внесення змін до Кредитного договору №48-2013 від 12.03.2013 року щодо порядку та строків сплати нарахованих за користування кредитом процентів, розміру процентної ставки за користування кредитом та кінцевого терміну погашення кредиту.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, Кредитний договір №48-2013 від 12.03.2013 року (з урахуванням договорів про внесення змін) є належною підставою, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

31.10.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Станіславська торгова компанія (заставодавець) було укладено Договір застави майнових прав №48/010-З-2013 (далі - Договір застави), відповідно до п.1.1. якого в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №48-2013 від 12.03.2013 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Едель-БАУ , з усіма подальшими змінами до нього, згідно з яким Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" надало позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в сумі 214 793 183,56 грн., строком користування до 12.09.2014 року, зі сплатою позичальником 25% річних, а також в забезпечення виконання позичальником зобов'язань зі сплати всіх інших комісій, виплат та штрафних санкцій, визначених в Кредитному договорі, а такаж засатаводаця за Договорм застави, заставодавець надає заставодержателю в заставу майнові права, які полягають в праві вимоги на грошові кошти в сумі 214 300 000,00 грн., що станом на дату підписання Договору застави знаходяться на вкладному рахунку №26151880000006, відкритому у Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський акціонерний банк", та належать заставодавцю на підставі Генерального договору про здійснення вкладних операцій Еліт №2161-НВ від 12.03.2013 року та Додаткової угоди №1 від 12.03.2013 року до нього.

За умовами п.1.2. Договору застави на момент укладання цього договору розмір майнового права, що передається в заставу, сторони оцінюють в 214 300 000,00 грн.

Згідно п.4.1. Договору застави заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у повному обсязі (в тому числі, сума основного боргу, проценти, комісії, неустойка, витрати по зверненню стягнення на предмет застави) в порядку передбаченому цим Договором застави у разі невиконання позичальником будь-яких умов Кредитного договору та/або заставодавцем Договору застави.

У п.4.2. Договору застави вказано, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється на вибір заставодержателя: за рішенням суду; шляхом позасудового врегулювання відповідно до чинного законодавства України.

Здійснюючи позасудове врегулювання звернення стягнення та реалізацію майнових прав, що є предметом застави, заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави такими способами на свій вибір: звернути стягнення на предмет застави в позасудовому порядку шляхом прийняття у власність відступлених майнових прав в порядку, передбаченому чинним законодавством про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, цим Договором застави та Договором відступлення права вимоги; на підставі ст.1071 Цивільного кодексу України банк має право здійснити договірне списання грошових коштів, розміщених на вкладному рахунку заставодавця відповідно до договору банківського вкладу, та нарахованих на нього відсотків, на свою користь та направити зазначені грошові кошти на погашення зобов'язань та витрат, передбачених п.1.1. Договору застави. Заставодавець цим доручає заставодержателю здійснювати зазначене договірне списання грошових коштів з вкладного рахунку заставодавця №26151880000006, відкритого у Публічному акціонерному товаристві Всеукраїнський акціонерний банк , поточного рахунку №26005080000059, відкритого у Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський акціонерний банк", та з будь-яких інших рахунків заставодавця, на які можуть бути перераховані вклад та відсотки на нього, відповідно до Договору банківського вкладу (п.4.3. Договору застави).

Договір застави набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором та заставодавцем за цим Договором застави (п.6.1. Договору застави).

14.11.2014 року Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк було направлено заставодавцю повідомлення про дострокове погашення заборгованості позичальника, в тому числі, за кредитним договором №48-2013 від 12.03.2013 року на суму 164 605 828,97 грн. та висловлено наявність наміру повернути депозитний вклад, в тому числі за Генеральним договором про здійснення вкладних операцій Еліт №2161-НВ від 12.03.2013 року.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року №733 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року №123 Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Всеукраїнський акціонерний банк , згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк .

Наказом №90 від 15.12.12014 року Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної Марини Анатоліївни призначено перевірку правочинів Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк , вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення правочинів (в тому числі, договорів), що є нікчемними.

Наказом №23/1 від 20.01.2015 року Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної Марини Анатоліївни призначено альтернативну перевірку договорів.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015 року №63, розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 лютого 2016 року №213 продовжено строк здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк та повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіної Марини Анатоліївни на два роки до 19 березня 2018 року включно.

Наявним в матеріалах справи витягом з Акту від 09.02.2015 року підтверджується, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві Всеукраїнський Акціонерний Банк було проведено перевірку правочинів (в тому числі Договорів), вчинених (укладених) банком в період з 21.11.2013 року по 20.11.2014 року. Зокрема, відповідачем виявлено нікчемність правочину щодо погашення заборгованості позивача в розмірі 164 605 828,97 грн. за Кредитним договором №48-2013 від 12.03.2013 року.

23.09.2016 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіною Мариною Анатоліївною було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю Едель-БАУ та Товариству з обмеженою відповідальністю Станіславська торгова компанія повідомлення №11/2-47231 про нікчемність правочину щодо погашення заборгованості за Кредитним договором №48-2013 від 12.03.2013 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Едель-БАУ , за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за Договором банківського вкладу №2161-НВ.2 від 12.03.2013 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю Станіславська торгова компанія , з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . У вказаному повідомленні відповідачем висунуто вимогу про виконання зобов'язань за Кредитним договором №48-2013 від 12.03.2013 року.

За твердженнями позивача, вказане рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної Марини Анатоліївни є неправомірним та необґрунтованим, а вчинений правочин не містить умов, які передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. До того ж, позивачем наголошено, що перевірка правочинів банку на предмет відповідності їх законодавству вчиняється уповноваженою особою саме у період дії тимчасової адміністрації. Вказані обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Статтею 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою вказаного нормативно-правового акту є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно ч.1 ст.54 вказаного нормативно-правового акту рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі, у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено невідповідність оспорюваного рішення вимогам чинного на момент його видання законодавства.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У ч.1 ст.76 Закону України Про банки і банківську діяльність передбачено, що Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі: 1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; 2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; 3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами; 4) одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Частиною 1 ст.77 Закону України Про банки і банківську діяльність передбачено, що банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо: 1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії; 3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

Як зазначалось вище, на підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року №733 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року №123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Всеукраїнський акціонерний банк , згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк .

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015 року №63, розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну.

Судом також вказувалось, що відповідно до п.4 ч.2 ст.37 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частиною 3 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Тобто, з наведеного вбачається, що нормами Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб наведено перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

Зі змісту повідомлення №11/2-47231 від 23.09.2016 року вбачається, що правочин щодо погашення заборгованості за Кредитним договором №48-2013 від 12.03.2013 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Едель-БАУ , за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за Договором банківського вкладу №2161-НВ.2 від 12.03.2013 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Станіславська торгова компанія , визнано нікчемним з посиланням на те, що фактично банк уклав правочин, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п.7 ч.3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ).

Проте, суд вважає посилання відповідача на нікчемність вказаного правочину безпідставними, оскільки у даному випадку фактично банком було реалізовано право заставодержателя на задоволення кредиторських вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави у позасудовому порядку, що ніяким чином не може вказувати на надання чи то позивачу, чи то Товариству з обмеженою відповідальністю Станіславська торгова компанія будь-яких переваг банком.

У даному випадку слід зауважити, що навпаки, вчинення спірного правочину призвело до виконання грошового зобов'язання (задоволення кредиторських вимог банку за Кредитним договором №48-2013 від 12.03.2013 року), а саме повернення грошових коштів в сумі 164 605 828,97 грн. Публічному акціонерному товариству Всеукраїнський акціонерний банк . При цьому, судом прийнято до уваги таке.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

14.11.2014 року Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк було направлено заставодавцю повідомлення про дострокове погашення заборгованості позичальника, в тому числі, за кредитним договором №48-2013 від 12.03.2013 року в сумі 164 605 828,97 грн. та висловлено наявність наміру повернути депозитний вклад, в тому числі за Генеральним договором про здійснення вкладних операцій Еліт №2161-НВ від 12.03.2013 року.

Проте, ані позичальником, ані заставодавцем вимог про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором виконано не було.

За приписами ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч.1 ст.574 Цивільного кодексу України).

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Отже, приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи положення п.п. 6.5., 8.1., 8.3. Кредитного договору №48-2013 від 12.03.2013 року, п.п. 4.2., 4.3. Договору застави майнових прав №48/010-З-2013 від 31.10.2013 року, виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що шляхом вчинення спірного правочину банком фактично було задоволено кредиторські вимоги до позичальника за Кредитним договором у порядку звернення стягнення на предмет забезпечувального зобов'язання, що у даному випадку не має жодних ознак того, що Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк було вчинено правочин, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Крім того, у судом прийнято до уваги, що права та законні інтереси позивача внаслідок дій відповідача було порушено шляхом висування Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіною Мариною Анатоліївною вимоги у повідомленні №11/2-47231 від 23.09.2016 року про негайне погашення заборгованості за Кредитним договором №48-2013 від 12.03.2013 року.

Твердження позивача про те, що перевірка правочинів банку на предмет відповідності їх законодавству вчиняється уповноваженою особою саме у період дії тимчасової адміністрації, що, на думку заявника, у даному випадку було порушено відповідачем, судом до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідну перевірку правочинів Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк було завершено 09.02.2015 року, тоді як процедуру ліквідації введено відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015 року №63.

Посилання відповідача на те, що повідомлення про нікчемність правочину не є управлінським рішенням Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної Марини Анатоліївни, а отже не може бути визнано незаконним та скасовано, не спростовують висновків суду щодо відсутності ознак нікчемності спірного правочину та наявності підстав для захисту прав та законних інтересів позивача.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Слід зазначити що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав). Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.05.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-5/14825-2012.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом України у листі від 01.04.2014 року "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України".

Наразі, суд вважає за необхідне захистити права позивача шляхом визнання незаконним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної Марини Анатоліївни про нікчемність правочину щодо погашення заборгованості за Кредитним договором №48-2013 від 12.03.2013 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю Едель-БАУ , за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за Договором банківського вкладу №2161-НВ.2 від 12.03.2013 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Станіславська торгова компанія .

За таких обставин, виходячи з наведеного вище у сукупності, приймаючи до уваги позицію Конституційного суду України, враховуючи висновки суду щодо відсутності підстав вважати нікчемним правочин щодо погашення заборгованості за Кредитним договором №48-2013 від 12.03.2013 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Едель-БАУ , за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за Договором банківського вкладу №2161-НВ.2 від 12.03.2013 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю Станіславська торгова компанія , позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Едель-БАУ до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної Марини Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про нікчемність наведеного вище правочину підлягають задоволенню.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відшкодовує судовий збір стороні на користь якої відбулося рішення, за рахунок другої сторони.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено пільги від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Норми цієї статті не надають пільг щодо сплати судового збору тимчасовим адміністраціям з ліквідації банків.

Отже, з огляду на висновки суду щодо задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Едель-БАУ . Аналогічну правову позицію щодо розподілення судових витрат у справах за позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку підтримано Вищим господарським судом України у постанові від 15.11.2016 року по справі №910/9192/16.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк Славкіної Марини Анатоліївни про нікчемність правочину щодо погашення заборгованості за Кредитним договором №48-2013 від 12.03.2013 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Едель-БАУ , за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за Договором банківського вкладу №2161-НВ.2 від 12.03.2013 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Станіславська торгова компанія .

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, буд.27 Т, код ЄДРПОУ 19017842) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "Едель-БАУ" (43005, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Клима Савура, будинок 21А, код ЄДРПОУ 34396655) судовий збір в розмірі 2 756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 25.01.2017 року.

СуддяЮ.В. Цюкало