Рішення

від 23.01.2017 по справі 910/21868/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2017Справа №910/21868/16

За позовом Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація

до Київської обласної насіннєвої інспекції

про стягнення 5299,11 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Богданевич Ю.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство Київжитлоспецексплуатація (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Київської обласної насіннєвої інспекції (надалі - відповідач) заборгованості за Договором №06/3751 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 27.04.2011 в загальному розмірі 5299,11 грн., з яких: 3083,11 грн. - основний борг; 1956,84 грн. - інфляційні втрати та 259,36 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 порушено провадження у справі №910/21868/16 та призначено до розгляду на 19.12.2016.

14.12.2016 позивач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 розгляд справи відкладено до 23.01.2017.

20.01.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Представник позивача в судовому засіданні 23.01.2017 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в засідання суду своїх представників не направив повторно, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.01.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2011 року між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (орендодавець) та Київською обласною насіннєвою інспекцією (орендар) було укладено Договір №06/3751 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 16 вересня 2010 року №26/4838 додаток 2 пункт 2 та листа Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 07 грудня 2007 року №29/283-1013 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), далі - об'єкт оренди, за адресою: м. Київ, вулиця Басейна, будинок 1/2 літ. А для розміщення бюджетної установи (п. 1.1. договору).

За умовами п. 2.1. договору об'єктом оренди є нежитлові приміщення будинку, загальною площею 107,10 кв.м., згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід'ємну частину договору.

Відповідно до п. 3.1. договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату в межах витрат на утримання, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням Київради від 28 вересня 2006 року №34/91, та за квітень 2011 року становить: 00,96 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає: 102,59 грн., місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, за квітень 2011 року становить: 00,96 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає: 102,59 грн.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Згідно з пунктами 3.5., 3.6. договору орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі, незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря, щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 27 квітня 2011 року по 27 квітня 2013 року (п. 9.1. договору).

Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, в частині здійснення орендних платежів за період з 01.08.2012 по 31.08.2014.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтею 283 Господарського кодексу України та статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що на виконання умов даного договору орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування нежилі приміщення загальною площею 107,1 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 1/2 літера А, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 27.04.2011, який підписано представниками сторін та скріплено печатками.

У свою чергу, відповідач свої зобов'язання за договором в частині своєчасного внесення орендних платежів, виконував неналежним чином.

Так, заборгованість відповідача за період з 22.08.2012 по 31.08.2014 складає 3083,11 грн., про що свідчить довідка заборгованості про нарахування і надходження платежів за користування нежилими приміщеннями.

При цьому суд зазначає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України).

В силу п. 3.5. договору останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

01 вересня 2014 року Комунальне підприємство Київжитлоспецексплуатація та Київська обласна насіннєва інспекція підписали акт приймання-передачі, відповідно до якого орендар здав, а орендодавець прийняв об'єкт оренди за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 1/2 літера А, а саме: нежилі приміщення загальною площею 107,1 кв.м.

Таким чином, незважаючи на закінчення строку дії договору оренди, орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату до 01.09.2014.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджений факт порушення Київською обласною насіннєвою інспекцією своїх договірних зобов`язань, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 3083,11 грн. основного боргу.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 259,36 грн., а також інфляційні втрати у розмірі 1956,84 грн. за період з вересня 2013 по вересень 2016 року включно.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі №6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі №6-38цс11).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд зазначає, що Комунальним підприємством Київжитлоспецексплуатація невірно визначено період заборгованості та не враховано положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За розрахунком суду з відповідача підлягає до стягнення 3% річних в розмірі 258,17 грн., а в решті позовних вимог в цій частині позивачу належить відмовити.

Крім того, за результатом перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він також є невірним.

Так, у п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Однак, здійснення перерахунку судом фактично призведе до виходу за межі позовних вимог, тоді як за приписами п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Клопотання в порядку, передбаченому вищевказаною нормою, Комунальним підприємством Київжитлоспецексплуатація до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не заявлено, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, а з відповідача підлягає до стягнення 1956,84 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням витрат зі сплати судового збору в цій частині на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Київської обласної насіннєвої інспекції (01004, м. Київ, вулиця Басейна, будинок 1/2; ідентифікаційний код 00731595) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вулиця Володимирська, будинок 51-А; ідентифікаційний код 03366500) 3083 (три тисячі вісімдесят три) грн. 11 коп. основного боргу, 1956 (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 84 коп. інфляційних втрат, 258 (двісті п'ятдесят вісім) грн. 17 коп. 3% річних та 1377 (одна тисяча триста сімдесят сім) грн. 69 коп. судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 25.01.2017.

Суддя О.А. Грєхова