Рішення

від 23.01.2017 по справі 910/21933/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2017Справа №910/21933/16

За позовомКомунального підприємства Агенція з питань регіонального розвитку Житомирської обласної ради доМіжнародного гуманітарно-благодійного фонду інвалідів та потерпілих від Чорнобильської катастрофи простягнення 14 583,72 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Пасічник О.М. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Агенція з питань регіонального розвитку Житомирської обласної ради (надалі - Підприємство ) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Міжнародного гуманітарно-благодійного фонду інвалідів та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (надалі - Фонд ) про стягнення 14 583,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди нерухомого майна №990 від 14.05.2015 р. позивач передав відповідачу у строкове платне користування нежитлове приміщення, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 12 040,89 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 867,82 грн., інфляційних у розмірі 497,01 грн. та 3% річних у розмірі 178,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.12.2016 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2016 р. розгляд справи відкладено на 23.01.2017 р. у зв'язку із неявкою представників сторін та неподанням витребуваних доказів.

В судове засідання представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвал суду надав додаткові докази та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02099, м. Київ, вул. Заслонова, 22, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №1001824793 від 12.12.2016 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2015 р. між Підприємством (орендодавець) та Фондом (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна №990 (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежилі приміщення, що знаходяться на балансі комунальної установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради на першому поверсі в будівлі за адресою: м. Житомир, вул. Хлібна, 25, загальною площею 60,20 кв.м, вартість яких визначена шляхом проведення незалежної оцінки і становить 164 055,00 грн. без ПДВ. Майно передано в оренду з метою розміщення громадської організації на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що враховуючи те, що орендар фактично користується майном в період з 14.04.2015 р. і по дату укладання цього договору, сторони погодили, що на підставі ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови даного договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, тобто з 14.05.2015 р.

Згідно з п. 2.3 Договору приміщення вважається повернутим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць та перераховується орендарем у розмірі 100% на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 10 числа наступного місяця.

14.05.2015 р. на виконання умов договору між сторонами було підписано акт приймання-передачі, за яким позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нерухоме майно, а за актом приймання-передавання від 29.04.2016 р. відповідач повернув орендоване приміщення позивачеві.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 12 040,89 грн.

Договір є договором оренди комунального майна, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 3 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним спірними приміщеннями за Договором з 14.05.2015 р. по 29.04.2016 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць та перераховується орендарем у розмірі 100% на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 10 числа наступного місяця.

Відтак, позивачем правомірно було нараховано до стягнення з відповідача орендну плату за період користування відповідачем майном 14.05.2015 р. по 29.04.2016 р. на загальну суму 12 040,89 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору у розмірі 12 040,89 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Фонду заборгованості у розмірі 12 040,89 грн. є правомірними та обґрунтованим.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 867,82 грн., інфляційних у розмірі 497,01 грн. та 3% річних у розмірі 178,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 28.05.2016 р. по 24.11.2016 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується з орендаря відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки, визначеної НБУ на день нарахування пені, за кожний день прострочення, включаючи день сплати.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 867,82 грн., інфляційні у розмірі 497,01 грн. та 3% річних у розмірі 178,00 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Фонду на користь Підприємства заборгованості у розмірі 12 040,89 грн., пені у розмірі 1 867,82 грн., інфляційних у розмірі 497,01 грн. та 3% річних у розмірі 178,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства Агенція з питань регіонального розвитку Житомирської обласної ради задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міжнародного гуманітарно-благодійного фонду інвалідів та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (02099, м. Київ, вул. Заслонова, 22; ідентифікаційний код 20072208) на користь Комунального підприємства Агенція з питань регіонального розвитку Житомирської обласної ради (10014, м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 12; ідентифікаційний код 32744337) заборгованість у розмірі 12 040 (дванадцять тисяч сорок) грн. 89 коп., пеню у розмірі 1 867 (одна тисяча вісімсот шістдесят сім) грн. 82 коп., інфляційні у розмірі 497 (чотириста дев'яносто сім) грн. 01 коп., 3% річних у розмірі 178 (сто сімдесят вісім) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.01.2016 р.

Суддя В.П. Босий