Рішення

від 16.01.2017 по справі 910/21079/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2017Справа №910/21079/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кітвіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Инвестбуд"

про стягнення 152 238,00 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Рудзінська А.С.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кітвіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Инвестбуд", в якому просить суд стягнути з відповідача суму коштів у розмірі 136 000,00 грн. за непоставлену продукцію, а також суму штрафу у розмірі 13 600,00 грн., суму 3% річних - 2638,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 р. порушено провадження у справі № 910/21079/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.12.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу відкладався.

У дане судове засідання представник позивача з'явився, дав пояснення по суті справи та підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання мне з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

У судовому засіданні 16.01.2017 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кітвіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Инвестбуд" було укладено договір поставки №01-29/09/2015 відповідно до умов якого предметом даного Договору є зобов'язання Постачальника поставити товар (кабель), який зазначений у Додатку № 1 до даного Договору, який є невід'ємною частиною цього Договоре відповідно до умов даного Договору та його Додатків, а Покупець, в свою чергу, зобов'язується оплатити та прийняти поставлене Постачальника Обладнання у відповідності до умов договору та його Додатків.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість обладнання за даним Договором становить 136 000 гри. 00 коп. (сто тридцять шість тисяч гривень 00 копійок) у т.ч. ПДВ 20% - 22 666 гри. 67 коп.

Згідно п.п. 3.1, 3.6 договору Постачальник зобов'язується передати товар Покупцю протягом 5-ти календарних днів з моменту оплати. Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання видаткової накладної та (або) Акту приймання-передачі товару.

Відповідно до п. 5.1 договору строком дії договору сторони передбачили: до його повного виконання.

Платіжним дорученням № 212 від 05.10.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кітвіс" перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Инвестбуд" грошові кошти на суму 136 000, 00 грн., як оплату за кабель П274М, згідно рахунку на оплату № 01/10 від 01.10.2015 р. та специфікації № 1, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

09.03.2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кітвіс" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Инвестбуд" претензію про повернення сплачених коштів в розмірі 136 000,00 грн., а також сплатити штраф в сумі 13600,00 грн. та 3% річних 1700,00 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо поставки товару та необхідності повернути кошти до 15.03.2016р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Инвестбуд" допущено прострочення виконання зобов'язання щодо поставки товару за договором поставки № 01-29/09/2015 від 29.09.2015 р., у зв'язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю "Кітвіс" заявлено вимоги про стягнення грошових коштів у сумі 152 238,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виходячи із умов договору поставки № 01-29/09/2015 від 29.09.2015 р. відповідач зобов'язаний був поставити обумовлений договором товар, протягом 5 календарних днів з моменту оплати (п. 3.1 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проаналізувавши зміст укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку, що на момент прийняття рішення у даній справі останній є чинним, а отже таким, що підлягає виконанню.

Враховуючи, що умовами договору не передбачено обов'язку повертати кошти у разі невиконання відповідачем зобов'язання щодо поставки, у суду відсутні правові підстави для стягнення 136 000,00 грн. основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на те, що судом не встановлено наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 136 000,00 грн., суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 3% річних за неналежне виконання умов договору щодо поставки товару у сумі 2638,00 грн., яка є похідною від вимоги про повернення авансових платежів.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Відповідно до 4.3 договору у випадку несвоєчасного виконання постачальником зобов'язання щодо передачі обладнання покупцеві, постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 0,1% від вартості непоставленого обладнання за кожний день затримки, однак не більше 10% від вартості обладнання до договору.

Перевіривши правильність нарахування позивачем штрафу, судом встановлено, що відповідні розрахунки не суперечать положенням чинного законодавства України.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення штрафу в розмірі 13 600,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Инвестбуд" (02002, м. Київ, вул. Микільсько - Слобідська, 2б, оф. 274/8, ідентифікаційний код 39320255), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кітвіс" (02088, м. Київ, ВУЛИЦЯ КАРЛА МАРКСА, будинок 3, ідентифікаційний код 38077750) суму штрафу в розмірі 13 600,00 (тринадцять тисяч шістсот грн. 00 коп.) грн. та 204, 00 (двісті чотири грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 23.01.2017 р.

Суддя Пригунова А.Б.