Рішення

від 18.01.2017 по справі 910/20869/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2017Справа №910/20869/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Освесттур"

про стягнення 2 224,24 грн., з урахуванням збільшення розміру позовних вимог

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Глушковська Є.А.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Освесттур", в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі у розмірі 1 853,37 грн., а також пеню в сумі 177,84 грн., індекс інфляції - 10,48 та 3 % річних - 17,82 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2016 р. порушено провадження у справі № 910/20869/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.12.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи, призначений на 14.12.2016р., не відбувся.

Водночас, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Ухвалою суду від 14.12.2016р. розгляд справи № 910/20869/16 призначений на 18.01.2017р.

16.01.2017р. представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 1853,37 грн. основного боргу, 223,70 грн. пені, 124,78 грн. інфляційних втрат та 22,39 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Тож, приймаючи до уваги, що заява Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про збільшення розміру позовних вимог не суперечить вимогами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв її до розгляду та задовольнив.

У дане судове засідання представник позивача з'явився, підтримав заявлені позовні вимоги та дав пояснення по суті спору.

Представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

У судовому засіданні 18.01.2017 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2016 р. між Публічним акціонерним товариством Укртелеком та Товариством з обмеженою відповідальністю Освесттур укладено договір оренди місць у стійках СКУ (Юнітів) для встановлення обладнання, устаткування та інших спеціальних пристроїв №825200/16-53, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування місце в стійці СКУ (далі - Майно), розташоване за наступною адресою: в м. Києві на 1 поверсі 4-поверхового будинку № 11 по вул. Леонтовича, місце в стійці СКУ загальною кількістю 1 (один Юніт) для розміщення обладнання зв'язку Орендаря.

Відповідно до розділу 2 договору передача Орендареві Майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками Сторін Акта приймання-передачі майна, форма якого затверджена у додатку 1 до цього Договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Майна переходить до Орендаря з дати підписання такого Акту.

Передача Майна в оренду не передбачає передачі Орендареві права власності на нього. Власником орендованого Майна залишається Орендодавець, а Орендар користується ним протягом строку дії цього Договору.

Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю Майно, разом з отриманими устаткуванням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від Майна, в належному стані, з урахуванням природного зносу, не пізніше останнього дня строку дії Договору. При цьому, Сторони підписують Акт приймання-передачі майна.

Згідно з п. 3.1 договору орендна плата встановлюється Орендодавцем за домовленістю Сторін за договірною ціною на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати та становить 253,33 (двісті п'ятдесят три гривні 33 копійки) без ПДВ за 1(Юніт).

Орендна плата всієї орендованої площі становить 253,33 (двісті п'ятдесят три гривні 33 копійки) без ПДВ та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії цього Договору.

За приписами п.п. 3.4, 3.5 договору оплата Орендної плати за перший місяць оренди здійснюється Орендарем не пізніше 2-х робочих днів після підписання Акту приймання-передачі майна. Рахунок за перший місяць оренди надається Орендарю одночасно з Актом приймання-передачі Майна. Орендна плата (з урахуванням вартості відшкодування витрат електроенергії) перераховується Орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 3 (третього) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 6.4 договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити Орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.

Пунктом 12.1 договору встановлено, що цей Договір набирає чинності після підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2016 року включно, а у частині невиконаних на дату закінчення строку дії Договору зобов'язань - до закінчення їх виконання. Сторони домовилися, що згідно зі ст. 631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин, що виникли з 01.03.2016 року.

За актом приймання передачі від 31.03.2016 р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду в строкове платне користування майно за адресою м. Київ на 1 поверсі 4-поверхового будинку № 11 по вул. Леонтовича, місце в стійці СКУ загальною кількістю 1 (один Юніт) для розміщення обладнання зв'язку.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазнає, що відповідачем порушено зобов'язання щодо внесення орендної плати за договором №825200/16-53 від 31.03.2016 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період з березня 2016р. по серпень 2016р. включно в розмірі 1853,37 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно з ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.

Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Приймаючи до уваги, що договором №825200/16-53 від 31.03.2016 р. встановлено граничну дату внесення відповідачем орендної плати, суд дійшов висновку, що строк виконання грошових зобов'язань за вказаним договором настав.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, доказів сплати орендних платежів за спірним договором не надав, обґрунтованих причин неможливості виконання грошових зобов'язань не навів.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає в обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за спірним договором у розмірі 1853,37 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 223,70 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 524, 533 Цивільного кодексу України грошовим визнається виражене в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим Договором, Орендар на вимогу Орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.

Тож, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати за спірним договором, приймаючи до уваги, що умовами вищевказаного договору встановлено щомісячний платіж за оренду майна, а відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши правильність здійснення позивачем розрахунку пені, судом встановлено, що заявлена до стягнення сума пені не перевищує суму, розраховану судом, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 223,70 грн. пені.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 524, 533 Цивільного кодексу України грошовим визнається виражене в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Відповідно до п.1.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань не зазначення в договорі (угоді) умов (пунктів) щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання не перешкоджає застосуванню даної відповідальності, але тільки у разі якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства.

Тож, зазначені нарахування, а саме 3 % річні та інфляційні втрати за своєю правовою природою є відповідальністю за порушення грошових зобов'язань та виникають в силу закону і не потребують обов'язкового зазначення останніх у договорі.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором.

Розрахунок позивача інфляційних втрат в розмірі 124,78 грн. та 3 % річних в розмірі 22,39 грн. перевірено судом та не перевищує розрахунок суду, а тому заявлені 3% річних та інфляційні втрати підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Освесттур" (02002, м. Київ, ВУЛИЦЯ МАРИНИ РАСКОВОЇ, будинок 11, офіс 610, код ЄДРПОУ 35646390), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком (01601, м. Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Антоновича, 40, код ЄДРПОУ 01189910) заборгованість у розмірі 1853,37 грн. (одна тисяча вісімсот п'ятдесят три грн. 37 коп.) грн., 223,70 (двісті двадцять три грн. 70 коп.) грн. - пені, 3% річних 22,39 (двадцять дві грн. 39 коп.), інфляційні втрати 124,78 (сто двадцять чотири грн. 78 коп.) та 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім грн.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 23.01.2017 р.

Суддя Пригунова А.Б.