Рішення

від 18.01.2017 по справі 910/21094/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2017 Справа №910/21094/16

За позовомФізична особа-підприємець ОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Европатранс Груп" простягнення 54228,84 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаРогачов Ю.М. - адвокат від відповідачане з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Европатранс Груп" про стягнення 50563,00 грн. заборгованості за договорами-заявками №КОБ160706 від 02.07.2016 та №КОБ160771 від 27.07.2016 на транспортне експедирування по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні. Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 4300,00 грн. витрат на оплату адвокатських послуг.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладених між сторонами договорів у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з оплати наданих позивачем послуг, яку позивач і просить суд стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/21094/16, розгляд якої призначено на 12.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 судом, в порядку ст.22 ГПК України прийнято до розгляду заяву позивача, яка мотивована тим, що підставою пред'явлення позову виступає невиконання відповідачем грошового зобов'язання, у зв'язку з чим відповідач вважає за необхідне збільшити розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 54228,84 грн., з яких 50563,00 грн. основного боргу, 3303,84 грн. інфляційний втрат, 362 грн. 3% річних, як заяву про зміну предмету позову, а у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, неподанням сторонами витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 18.01.2017.

Представник позивача в судовому засіданні 18.01.2017 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дати та час слухання справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.01.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

02.07.2016 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Европатранс Груп" (далі - замовник, відповідач) укладено договір-заявку №КОБ160706 на транспортне експедирування по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні, згідно умов якого сторонами погоджено надання виконавцем послуг замовнику з організації перевезення за маршрутом Aegio (Greece) - Дніпропетровськ - Запоріжжя (Україна), вартістю 3000 євро по курсу НБУ на дату завантаження, дата завантаження - 11-12.07.2016, умови оплати - 20 банківських днів після отримання оригіналів документів.

27.07.2016 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Европатранс Груп" (далі - замовник, відповідач) укладено також договір-заявку №КОБ160771 на транспортне експедирування по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні, за яким сторонами погоджено надання виконавцем послуг замовнику з організації перевезення за маршрутом Ilfov (Romania) - Дніпропетровськ - Запоріжжя (Україна), вартістю 1000 євро по курсу НБУ на дату завантаження, дата завантаження - 03.08.2016, умови оплати - 20 банківських днів після отримання оригіналів документів.

Відповідно до CMR, копії яких знаходяться в матеріалах справи і оглянуті судом в судовому засіданні та актів здачі - прийняття робіт №4/8 18/07 від 18.07.2016 на суму 82377,00 грн. та №4/8 08/08 від 08.08.2016 на суму 30563,00 грн., які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін, позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги позивача на загальну суму 112940,00 грн., про що позивачем були виставлені відповідачу для оплати відповідні рахунки №4/8 18/07 від 18.07.2016 та №4/8 08/08 від 08.08.2016.

Зазначені рахунки оплачені відповідачем частково - в розмірі 62377,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №754 від 09.09.2016 на суму 15000,00 грн., №769 від 14.09.2016, №791 від 19.09.2016 на суму 10000,00 грн., №825 від 27.09.2016 на суму 10000,00 грн., №834 від 29.09.2016 на суму 10000,00 грн.

16.09.2016 позивачем було надіслано відповідачу претензії за вих.№1 від 08.09.2016 та за вих. №3 від 15.09.2016 з вимогою про оплату заборгованості, однак відповідач відповіді на вказані претензії не надав, заборгованість не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було замовлено, а позивачем належним чином надано відповідачу послуги з транспортного експедирування на загальну суму 112940,00 грн., що підтверджується відповідними заявками, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, накладними CMR та актами виконаних робіт, однак відповідач, в порушення умов, які викладені в заявках, вартість наданих позивачем послуг оплатив частково.

З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умов, які викладені в заявках, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості наданих позивачем послуг станом на момент розгляду справи настав.

Отже, як свідчать матеріали справи, відповідач своїх зобов'язань по оплаті наданих позивачем послуг належним чином не виконав, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 50563,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 50563,00 грн. підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 362,00 грн. та 3303,84 грн. інфляційних втрат.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений заявками строк свого обов'язку по перерахуванню коштів за надані послуги не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування по відношенню до відповідача встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

При цьому, судом перевірено належні до сплати розміри інфляційних втрат та 3% річних за період, який вказаний позивачем у розрахунку і з якими суд погоджується, у зв'язку з чим стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 3303,84 грн. та 3% річних у розмірі 362,00 грн. за розрахунком позивача.

Враховуючи наведене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 4300,00 грн. господарський суд зазначає таке.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

На підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2448 від 26.01.2006, договір про надання правової допомоги від 28.10.2016 №234/45, акт про витрати на послуги адвоката у розглядуваній справі від 16.01.2017, прибутковий касовий ордер №6 від 16.01.2017 про сплату позивачем на користь адвоката коштів у розмірі 4300,00 грн. на виконання вказаного договору.

Отже, оскільки позивачем надано суду належні докази на підтвердження фактичного понесення витрат на оплату послуг адвоката на суму 4300,00 грн., то суд покладає на відповідача вказані судові витрати в документально підтвердженому розмірі.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору та витрати на оплату послуг адвоката покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Европатранс Груп" (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, будинок 16-22, офіс 420, ідентифікаційний код 39479819) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 50563 (п'ятдесят тисяч п'ятсот шістдесят три) грн. 00 коп. основного боргу, 3% річних у розмірі 362 (триста шістдесят дві) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 3303 (три тисячі триста три) грн. 84 коп., 4300 (чотири тисячі триста) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката та 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.01.2017

Суддя Ю.М. Смирнова