Рішення

від 24.01.2017 по справі 914/3128/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2017р. Справа№ 914/3128/16

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра» , м. Львів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Іскра» , м. Львів

про стягнення грошових коштів в розмірі 1358702,01 грн.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Климишин Ю.О.

За участі представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник (Довіреність №01/16-12 від 16.12.2016р.)

Від відповідача: ОСОБА_2 - представник (Довіреність №01/50 від 19.12.2016р.)

Права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 81 1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра» до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Іскра» про стягнення грошових коштів в розмірі 1358702,01 грн.

Ухвалою суду від 13.12.2016р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.12.2016р.

19.12.2016р. від позивача на адресу суду поступила заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд окрім заборгованості за поставлений товар, стягнути інфляційні втрати та 3 % річних.

19.12.2016р. від позивача через канцелярію суду поступив Супровідний лист з оригіналом платіжного доручення №451 від 05.12.2016р. та письмове підтвердження про відсутність у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також про відсутність рішення цих органів з такого спору.

Представник позивача в судовому засіданні 20.12.2016р. надав суду усні пояснення по суті позовних вимог, просив позов задоволити. Також надав суду для огляду оригінали документів копії яких, долучені до позовної заяви. При цьому, надано не всі оригінали таких документів.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.12.2016р. підтвердив існуючу заборгованість перед позивачем.

В судовому засіданні 20.12.2016р. оголошено перерву до 24.01.2017р.

Ухвалою суду від 20.09.2016р. розгляд справи відкладено на 04.10.2016р.

23.01.2017р. представником позивача подано до суду додаткові пояснення, в якій зазначено, що 19.12.2016р. позивачем подана заява про збільшення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача крім основної заборгованості у сумі 1 358 702,01 грн., додатково інфляційних втрат в розмірі 116 977,73 грн. та 3% річних у сумі 25 260 грн., відтак, поданою заявою про збільшення позовних вимог змінив предмет позову, а саме матеріально-правову вимогу, стосовно якої просить прийняти судове рішення. При цьому, зазначено, що подання заяви про збільшення позовних вимог змін підстави позову не відбулось, адже, підставою позовних вимог про стягнення основної заборгованості, інфляційних втрат 3%річних за спірним договором є порушення відповідачем умов виконання грошового зобов'язання, а саме невиконання оплати за отриманий товар згідно договору. Як ствердив представник позивача, жодних змін первісних обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги у заяві про збільшення позовних вимог, не відбулось, відповідно зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права у заяві про збільшення позовних вимог - заяві про зміну предмета позову, не може вважатись зміною підстави позову. Крім того, представник подав лист про доручення до матеріалів справи копій документів.

В судовому засіданні 24.01.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги та вищевказані додаткові пояснення, а також надав для огляду оригінали документів долучені до позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.01.2017р. подав заяву про визнання позову повністю, а також усно не заперечив проти заяви про збільшення позовних вимог (поданої до суду 19.12.2016р.).

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

15.12.2015р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № ТД-1 та додаткову угоду № від 05.08.2016р., відповідно до якого позивач зобов'язався продати та передати у власність покупця товар, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити його загальну вартість на умовах договору.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що оплата здійснюється покупцем за кожну партію товару, на умовах після оплати 30 днів з моменту передачі товару, про що додатково зазначається сторонами у специфікаціях та/або видаткових накладних до даного договору, шляхом перерахування покупцем коштів за партію товару на основний поточний рахунок продавця згідно банківських реквізитів, вказаних у даному договорі.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 358 702,01 гривень згідно видаткових накладних: №00100000024 від 26.01.2016р., №0000000008 від 27.01.2016р., №00000000015 від 27.01.2016р., №00100000022 від 29.01.2016р., №00100000027 від 29.01.2016р., №00100000048 від 25.02.2016р., №00100000074 від 30.03.2016р., №00100000083 від 19.04.2016р., №00100000085 від 20.04.2016р., №00100000089 від 05.05.2016р., №00100000125 від 15.08.2016р., №00100000169 від 31.08.2016р., №00100000153 від 06.09.2016р., №00100000156 від 09.09.2016р., №00100000247 від 20.09.2016р., №00100000282 від 27.10.2016р. Копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом.

Відповідач не розрахувався за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 1 358 702,01 грн. Про наявність заборгованості підтвердив представник відповідача, долучивши до матеріалів справи заяву про визнання позову.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати вартості поставленого товару, ТзОВ «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра» звернулося до господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості основної заборгованості у сумі 1 358 702,01 грн., інфляційних втрат в розмірі 116 977,73 грн. та 3% річних у сумі 25 260,00 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір поставки № ТД-1 від 15.12.2015р. та додаткову угоду № від 05.08.2016р., у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, відповідач оплату за поставлений товар не здійснив, в результаті чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 1 358 702,01 грн.

Підписання відповідачем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідач про дійсність поставки та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями та відсутність коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав у строки встановлені договором, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо оплати отриманого товару в сумі 1 358 702,01 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат та 3 % річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні інфляційних втрат, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 116 977,73 грн. та 3% річних у сумі 25 260,00 грн. слід задоволити.

Судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись вимогами ст.ст. 22, 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82-84, 116 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Іскра» (79066, м. Львів, вул. Вулецька, 14, ідентифікаційний код 00214244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра» (79066, м. Львів, вул. Вулецька, 14, ідентифікаційний код 39999745) 1 358 702,01 грн. основного боргу, 116 977,73 грн. інфляційних втрат, 25 260,00 грн. 3% річних та 22514,11грн. судового збору.

3.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст складено 26.01.2017р.

Суддя Ділай У.І.