Рішення

від 24.01.2017 по справі 918/1336/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 січня 2017 р. Справа № 918/1336/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна агенція "Експертиза та оцінка +"

до відповідача ОСОБА_1 територіальне управління юстиції у Рівненській області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

ОСОБА_1 управління державної казначейської служби України у Рівненській області, Сарненський РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області, Кузнецовський МВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області, Володимирецький РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області, Дубровицький РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області, Березнівський РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області, Гощанський РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області, Костопільський РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області, Рівненській МВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області, Зарічненський РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області, Рокитнівський РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області, Відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Рівненській області.

про стягнення в сумі 204 213, 64 грн.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_2-директор; ОСОБА_3-представник;

Від відповідача : ОСОБА_4;

Від третьої особи ОСОБА_1 управління державної казначейської служби України у Рівненській області: ОСОБА_5

Від третіх осіб: не з"явились.

Статті 20,22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна агенція "Експертиза та оцінка +"(надалі-Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області(надалі-Відповідач) в якому просить стягнути з останнього три проценти річних в сумі 17 219 (сімнадцять тисяч двісті дев"ятнадцять) грн.76 коп.; інфляційні втрати в сумі 186 993 (сто вісімдесят шість тисяч дев"ятсот дев"яносто три) грн. 88 коп..

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що на підставі Договору про проведення незалежної оцінки майна від 10.01.2013 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватна агенція "Експертиза та оцінка +" та ОСОБА_1 управлінням юстиції у Рівненській області, він провів незалежну оцінку майна, описаного та арештованого в процесі примусового виконання рішень на суму 256 517,60 грн., однак Відповідач не вчасно оплатив її вартість.

До винесення рішення зі спору представник Позивача подав заяву про зменшення позовних вимог та просить стягнути з Відповідача 3% річних у сумі 17 025,81 грн., інфляційні у сумі 182 401,93 грн.. Дана заява прийнята судом до розгляду.

Відповідач надав суду письмовий відзив на позов в якому проти вимог Позивача заперечив пославшись на те, що останній мав можливість стягнути інфляційні та 3% річних з ГТУЮ у Рівненській області до моменту фактичного виконання судового рішення, однак своїм правом не скористався. Після сплати Відповідачем основної суми боргу між сторонами припинилися права та обов"язки на стягнення інфляційних та 3% річних.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 управління Державної казначейської служби України у Рівненській області надав суду письмові пояснення з приводу заявленого позову, зокрема в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 управління Державної казначейської служби України у Рівненській області (далі - ОСОБА_1 управління) здійснює лише розрахунково-касове обслуговування Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, не має права втручатися у його діяльність та не уповноважене самостійно спрямовувати надані бюджетні асигнування. Рішення Господарського суду Рівненської області від 15.03.2016 р., в частині стягнення 15 000, 00 грн. витрат на послуги адвоката та 11 286, 88 грн. витрат по сплаті судового збору, та рішення Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2016, в частині стягнення основного боргу в сумі 255 107, 60 грн. виконані ОСОБА_1 управлінням 13.12.2016 року. Відповідно Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 р. №845 ОСОБА_1 управління виконує рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Пунктом 25 Порядку встановлено, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

Інші треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в судове засідання повторно не з"явились, відзиву на позов не надали. Про дату,час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

10 січня 2013 року між позивачем (як - Оцінювачем) та відповідачем (як - Замовником) був укладений Договір про проведення незалежної оцінки майна (далі - Договір).

Відповідно до предмету Договору Оцінювач за Договором, укладеним з органом державної виконавчої служби проводить незалежну оцінку майна, описаного та арештованого в процесі примусового виконання рішень, на виконання постанови державного виконавця про призначення оцінювача та оцінку майна боржника.

Відповідно до п. 2.1.4. Оцінювач зобов'язаний укладати письмові договори щодо оцінки конкретного об'єкта оцінки безпосередньо з структурним підрозділом Державної виконавчої служби.

Відповідно до п.3.1.1. Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити проведену незалежну оцінку майна.

Відповідно до даного Договору у період з 10 січня 2013 року по 10 вересня 2014 року Позивач надавав послуги з оцінки майна Відповідачу, що підтверджується договорами та актами виконаних робіт по відділам ДВС

Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків від 05.09. 2014 року, який був складений та підписаний між ТОВ "Приватна агенція "Експертиза та оцінка+" та ОСОБА_1 управлінням юстиції у Рівненській області сальдо взаєморозрахунків після звірки, станом на 05.09. 2014 року становило 256517,60 грн. У зв"язку з виникненням заборгованості позивачем була направлена відповідачу ОСОБА_6 № 10-02/1 від 10 вересня 2014 року, в якій ТОВ "Приватна агенція "Експертиза та оцінка+"" вимагало сплатити Відповідачем заборгованість за договором про проведення незалежної оцінки майна б/н від 10.01.2013 року у розмірі 256517,60 гривень.

08 жовтня 2014 року, Відповідач у відповіді на претензію, листом №10348/02-11/26, повідомило, що для оплати послуг за Договором, станом на 01 жовтня 2014 року коштів немає.

У зв'язку з цим Позивач був змушений звернутися до суду для стягнення заборгованості за надані послуги з оцінки майна.

15 березня 2016 року рішенням господарського суду Рівненської області у справі №918/153/15 із Головного територіального управління юстиції у Рівненській області стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна агенція "Експертиза та оцінка +" 256 517 грн. 60 коп. основної суми боргу, 15 000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 11 286 грн. 88 коп. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31 травня 2016 року рішення господарського суду у справі № 918/153/15 змінено в частині задоволення позову суми основного боргу: стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь Товариства 255 107 грн. 60 коп. В решті рішення залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 22 листопада 2016 року касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області залишено без задоволення, а Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31 травня 2016 року у справі № 918/153/15 без змін.

Відповідно до ч.1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно вимог договору про проведення незалежної оцінки майна від 10 січня 2013 року та претензії №10-02/1 від 10 вересня 2014 року замовник повинен був оплатити вартість послуг з оцінки майна у розмірі 255 107 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч сто сім) грн. 60 коп. протягом семи днів з моменту отримання претензії (15.09.2014р., а.с.54), а саме до 22 вересня 2014 року. Однак, у порушення своїх зобов'язань відповідач оплатив надані послуги лише 13 грудня 2016 року.

За таких обставин, час прострочення в оплаті зі сторони Відповідача у даному випадку складає 812 днів (з 23.09.2014 року по 12.12.2016 року) і для визначення сукупного індексу інфляції за весь час прострочення необхідно використовувати індекси інфляції із жовтня 2014 року по листопад 2016 року включно.

Враховуючи викладене, та те, що розмір основної суми боргу складає 255 107 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч сто сім) грн. 60 коп., сукупний індекс інфляції за весь час прострочення - 1,715, кількість днів прострочення - 812, то Відповідач зобов'язаний сплатити на користь Позивача інфляційні втрати у розмірі 182 401 (сто вісімдесят дві тисячі чотириста одна) грн. 93 коп. ((255 107,60*1,715) - 255 107,60 = 182 401 грн. 93 коп.) та три проценти річних - 17 025 (сімнадцять тисяч двадцять п'ять) грн. 81 коп. (255 107,60 *3* *812/ 365 / 100 = 17 025 грн. 81 коп.).

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок суд встановив, що він є арифметично правильним, обгрунтованим та підставним.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті бставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ст.34 ГПК України).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Позивач довів належними доказами наявність порушення умов Договору зі сторони Відповідача та несвоєчасної сплати, а відтак вимоги Позивача є правомірними, грунтуються на Договорі та Законі, і, відповідно, підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, твердження Відповідача, що Позивач мав можливість стягнути інфляційні та 3% річних з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області до моменту фактичного виконання судового рішення, однак своїм правом не скористався, що після винесення господарським судом Рівненської області рішення, між сторонами припинилися права та обов"язки, є безпідставними, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями сторін, а відтак судом відхиляються.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладаються судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (33028, м.Рівне, вул.Замкова,29, код ЄДРПОУ 34922678) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна агенція "Експертиза та оцінка+"(34100, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38426305) 182 401(сто вісімдесят дві тисячі чотириста одна) грн. 93 коп. інфляційних втрат, 17 025 (сімнадцять тисяч двадцять п"ять) грн. 81 коп. 3% річних та 2991 грн.42 коп. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 26.01.2017 року.

Суддя Марач В.В.