Рішення

від 18.01.2017 по справі 922/3936/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2017 р.Справа № 922/3936/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіс" м. Вінниця до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продукт Груп", м. Харків про стягнення 58 929,68 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю від 05.12.2016

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіс" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом в якому, з урахуванням уточнень від 11 січня 2017 року (вх. № 627) просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю (відповідач) заборгованість у сумі 63 690,42 грн., у тому числі: 43 780,88 грн. основної заборгованості, 5% річних у розмірі 2 247,57 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 068,54 грн., пеня - 14 593,43 грн.

Відповідач надав до суду пояснення по справі (вх. №437 від 10.01.17) відповідно до яких не заперечує проти суми основного боргу та надає свій розрахунок пені та річних.

Вказані пояснення були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Розгляд справи було відкладено на 18 січня 2017 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Пояснень щодо обставин, викладених у відзиві відповідача та поясненнях від 10.01.2017, позивачем надано не було.

17 січня 2017 року на адресу суду надійшла заява позивача (вх. № 1467) про розгляд справи без участі його представника, відповідно до якої позивач вказує, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

18 січня відповідач надав до суду пояснення №2 по справі до яких надав уточнений розрахунок пені та річних.

Норми ст.22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники сторін які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

21 квітня 2016 року між ТОВ ПРОДУКТ ГРУП (Відповідач по справі), ТОВ - підприємство АВІС (Позивач по справі) й ТОВ МІЛЛАНД ГРУП був укладений Договір переведення боргу № 4 (Договір),

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що цим Договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (Первісного боржника) у зобов'язанні, що виникло із Договору поставки № ДМП-36 від 28 квітня 2015 року, який укладений між Первісним боржником та Кредитором (надалі іменується - Основний договір ).

За приписами пункту 1.2. Договору, в порядку та на умовах визначених даним Договором Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (обов'язки), який виник за умовами Основного договору, укладеного між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе зобов'язання за названим Основним договором щодо оплати вартість Товару в сумі 331 780,88 (триста тридцять одна тисяча сімсот вісімдесят гри. 88 коп.) гри., з яких: 217 951,68 (двісті сімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна грн. 68 коп.) грн. - до 30 квітня 2016 року; 113 829,20 (сто тринадцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять грн. 20 коп.) грн. - до 30 травня 2016 року.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданих суду доказів, відповідачем було частково погашено заборгованість перед позивачем в сумі 288 000 грн. У зв'язку з чим, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за договором переведення боргу № 4 становить 43780,88 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач не заперечує проти наявної заборгованості в сумі 43780,88 грн., доказів її погашення суду не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 4.2. Договору при порушенні виконання зобов'язання, передбаченого пунктом 1.2. даного Договору, Відповідач (Новий боржник) сплачує на користь Позивача (Кредитора) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період протермінування платежу, 5% річних, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних або несвоєчасно виконаних зобов'язань за кожен день прострочення. Обмеження, передбачені п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України у даному випадку не застосовуються.

За змістом частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частина 2 цієї ж статті вимагає від боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст. 549 Цивільного кодексу України, вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Ст. 3 цього ж закону передбачено, що розмір пені, передбачений ст. 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки перше зобов'язання щодо слати суми боргу в розмірі 217951,68 грн. встановлено до 30.04.2016, прострочення у відповідача виникло починаючи з 01.05.2016, водночас, виходячи з того, що положеннями статті 83 Господарського процесуального кодексу України, передбачена можливість виходу господарського суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог виключно за умови, що це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони, суд дійшов висновку про розгляд позовних вимог в частині стягнення, пені, річних та інфляційних втрат виключно в межах заявлених позивачем в позовній заяві сум інфляційних втрат від простроченої суми за період, визначений позивачем - з 04.05.2016 та по 13.06.2016.

Здійснивши власний розрахунок суми пені, 5 % річних та інфляційних судом встановлено, що розмір пені становить 14390,10 грн., розмір річних - 2011,49 грн., інфляційних втрат - 3068,54 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 13896,78 грн. пені, 2011,49 грн. річних та інфляційних втрат в сумі 3068,54 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В задоволенні позову в частині стягнення 696,65 грн. пені та 236,08 грн. річних слід відмовити у зв'язку з невірним розрахунком.

При цьому, суд зауважує, що відповідачем при здійсненні контррозрахунку не було враховано, що договором №4 від 21.04.2016 сторонами було встановлено нарахування пені у розмірі саме подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору, покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продукт Груп" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 32, код ЄДРПОУ 39973769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "АВІС" (21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, 150, код 13304871) - 43 780, 88 грн. заборгованості, 13896,78 грн. пені, 2011,49 грн. 5% річних, 3068,54 грн. інфляційних та 941,36 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 23.01.2017 р.

Суддя ОСОБА_1