Рішення

від 16.01.2017 по справі 922/4227/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2017 р.Справа № 922/4227/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Бази відпочинку "Коксохімік" (смт. Старий Салтів, Харківська область) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія І." (м. Харків) про розірвання договору та стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 01.12.2016 року);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2 відпочинку "Коксохімік", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія І." на свою користь суму у розмірі 69000,00 грн. попередньої оплати за договором на юридичне супроводження №1/10 від 02.10.2015. Крім того, позивач просить суд визнати недійсним пункт 5.2 договору на юридичне супроводження №1/10 від 02.10.2015 р., укладеного між ТОВ "Імперія І." та ОСОБА_2 відпочинку "Коксохімік", в частині встановлення що сума попередньої оплати поверненню не підлягає. Також, позивач просить суд розірвати договір на юридичне супроводження №1/10 від 02.10.2015 р., укладений між ТОВ "Імперія І." та ОСОБА_2 відпочинку "Коксохімік".

Представник позивача в судовому засіданні 16.01.2017 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у призначене судове засідання 16.01.2017 не з'явився, ухвала про порушення провадження у справі від 09.12.2016, що була направлена відповідачеві рекомендованим листом за його поштовою адресою, вказаною в позовній заяві, яка також співпадає з адресою в наданої позивачем копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №22446156 від 14.12.2016, повернулись до господарського суду з довідкою Укрпошти про закінчення терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув» , «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

02 жовтня 2015 року ТОВ "ІМПЕРІЯ І." (виконавець) та ОСОБА_2 відпочинку «Коксохімік» (замовник) уклали договір на юридичне супроводження №1/10.

Згідно до п. 1.1 договору, виконавець надає замовнику допомогу у вирішенні правових, представницьких та інформаційних питань за домовленістю, а замовник зі своєї сторони оплачує роботу виконавця.

Також 02 жовтня 2015 р. сторони уклали додаткову угоду до Договору. Згідно якої ТОВ "ІМПЕРІЯ І." зобов'язується виконати наступні послуги:

1. Виготовити технічні паспорти на споруди, розміщені за адресою: Вовчанський район, селище міського типу Старий Салтів, вул. Лужанський шлях, б. 4.

2. Консультування Замовника з питань отримання висновку Управління архітектури згідно до Наказу Мінрегіонбуду України № 79.

3. Виготовлення технічного висновку згідно Наказу Мінрегіонбуду України № 79 на вищезазначені споруди.

4. Юридичне супроводження та консультування Замовника з питань введення в експлуатацію об'єктів, розміщених за адресою ОСОБА_2 відпочинку «Коксохімік» органами ДАБІ, Дозвільним центром, згідно до Наказу Мінрегіонбуду України № 79.

5. Консультування щодо оформлення та отримання свідоцтв на право власності на вищевказані споруди у Реєстраційній службі.

Надання вказаних послуг було необхідне для прийняття в експлуатацію та отримання свідоцтв на право власності на споруди БВ «Коксохімік» до 31.12.2015 р.

Так, згідно до п. 9 розділу V Перехідних положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , орган державного архітектурно-будівельного контролю до 31 грудня 2015 року безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію нерухоме майно.

Згідно до п. 9.1 договору, цей договір вступає у силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2015 р.

Пункт 5.1 договору встановлює, що за роботу виконану виконавцем замовник сплачує винагороду у розмірі 69 000 грн.

Згідно до п. 5.2 договору, замовник здійснює попередню оплату за виконання робіт за Договором в розмірі 50 % від загальної винагороди.

Замовник своєчасно виконав умови договору та перерахував виконавцю попередню оплату у сумі - 34 500 грн. платіжним дорученням № 82 від 08 жовтня 2015 р. Також, замовник у якості попередньої оплати перерахував виконавцю 34 500 грн. платіжним дорученням № 89 від 30 жовтня 2015 р.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 30 жовтня 2015 р. замовник перерахував виконавцю у якості попередньої оплати 69 000 грн., що становить 100% вартості робіт за договором.

Відповідно до п. 6.1 договору, приймання робіт здійснюється шляхом підписання сторонами акта виконаних робіт.

Як стверджує позивач, виконавець порушив умови договору та не виконав роботи (послуги) до 31.12.2015 р. Також роботи (послуги) не виконані і на сьогоднішній час. Про це свідчить відсутність підписаного між сторонами акта виконаних робіт, як це передбачено п. 6.1 Договору. Таким чином, не виконання виконавцем робіт (послуг) за Договором до 31 грудня 2015 року призвело до втрати інтересу у замовника до виконання вказаних робіт (послуг) взагалі. Оскільки, як зазначено у п. 9 розділу V Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , заяви при прийняття в експлуатацію нерухомого майна подаються до 31 грудня 2015 року.

У зв'язку із порушеннями умов договору з боку виконавця, замовник листом № 51 від 22.08.2016 року звернувся до виконавця із вимогою повернути попередню оплату у розмірі 69 000 грн. 03.10.2016 р. вказаний лист було повернено замовнику у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Також 03.10.2016 р. замовник направив виконавцю претензію за договором на юридичне супроводження №1/10 від 02.10.2015 р. про повернення попередньої оплати № 55 від 30.09.2016 р. із описом вкладення та повідомленням про вручення. Однак вказані листи повернулися на адресу замовника 05.11.2016 р. та 08.11.2016 р. за закінченням терміну зберігання.

Таким чином, позивач змушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 ЦК України).

Отже, двостороннім правочинам притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію загальної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оцінивши договір, з якого виникли права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом поєднує елементи договору підряду (ст.837 ЦК України) та договору про надання послуг (ст.901 ЦК України), а кожен із цих договорів, відносяться до категорії консенсуальних договорів.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 ст. 854 ЦК України встановлює, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За правилами ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ч. 2).

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частина 1 ст. 615 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Стосовно заявленої вимоги позивача, щодо визнання недійсним пункту 5.2 договору на юридичне супроводження №1/10 від 02.10.2015 р., укладеного між ТОВ "ІМПЕРІЯ І." та ОСОБА_2 відпочинку «Коксохімік» , в частині встановлення що сума попередньої оплати поверненню не підлягає суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.2 Договору, Замовник здійснює попередню оплату за виконання робіт за Договором в розмірі 50% від загальної винагороди на розрахунковий рахунок Виконавця протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору або іншим способом за домовленістю сторін, яка розцінюється як Аванс та поверненню не підлягає. Остаточний розрахунок здійснюється Замовником до моменту підписання акту виконаних робіт. Зміни договірної ціни можливі за додатковою угодою сторін у письмовій формі.

Отже п. 5.2 Договору визначає попередню оплату як аванс, водночас вказуючи що вона поверненню не підлягає.

Вказаний пункт в частині встановлення, що попередня оплата поверненню не підлягає, суперечить чинному законодавству, а саме ч. 2 ст. 570, ч. 3 ст. 612, ч. 2 ст. 849 ЦК України. Зазначене також підтверджується судовою практикою.

Так, попередня оплата товару здійснюється на виконання умов договору, зокрема купівлі-продажу, до передання товару продавцем. Шляхом попередньої оплати може бути оплачена повна вартість товару або її частина, а завдаток надається покупцем продавцю у рахунок належних з нього за договором платежів на підтвердження своїх зобов'язань і є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання (Постанова ВГСУ від 10.06.2010 №5/143-09).

Згідно до постанови Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року у справі №6-176цс12, передана ОСОБА_1 відповідачу грошова сума в розмірі 968 420 гривень є авансом, який підлягає поверненню позивачу.

Таким чином, попередня оплата (аванс) підлягає поверненню замовнику у разі порушення умов договору з боку виконавця.

Згідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що пункт 5.2 договору в частині встановлення, що сума попередньої оплати поверненню не підлягає, є недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Стосовно заявленої вимоги позивача, щодо розірвання договору на юридичне супроводження №1/10 від 02.10.2015 р., укладеного між ТОВ "ІМПЕРІЯ І." та ОСОБА_2 відпочинку «Коксохімік» , суд зазначає наступне.

Згідно до п. 9.2 Договору, договір може бути розірвано достроково за ініціативою однієї із сторін з попередженням другої сторони за один місяць.

Пункт 9.3 Договору встановлює, якщо по закінченню строку дії договору жодна із сторін не заявить про його припинення, договір вважається пролонгованим на невизначений строк, однак, кожна зі сторін договору може припинити його дію, попередив іншу сторону за один місяць.

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 610, ст. 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст.652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

На підставі ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, тобто, види матеріально-правових вимог, які заінтересована сторона може заявити до порушника. Випадки та підстави дострокового розірвання договору передбачено статтями 651 та 652 ЦК України; вказаними статтями передбачено можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін договору.

При цьому, правові наслідки зміни або розірвання договору передбачені ст.653 ЦК України, зокрема, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Згідно ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Розірванням договору є припинення зобов'язань його сторін. Під припиненням договірного зобов'язання розуміється абсолютне зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або в договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

При цьому стаття 188 ГК України не обмежує сторони визначенням спеціальних підстав для звернення до суду із вимогою про розірвання договору.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Факт невиконання умов договору не спростовано відповідачем, однак, в порушення умов договору щодо розірвання договору на юридичне супроводження навмисно ухиляється від виконання своїх обов'язків.

Таким чином, суд розцінює таку бездіяльність відповідача як порушення умов договору на юридичне супроводження №1/10 від 02.10.2015 р.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги щодо розірвання договору на юридичне супроводження №1/10 від 02.10.2015 р., укладеного між ТОВ "ІМПЕРІЯ І." та ОСОБА_2 відпочинку «Коксохімік» є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення одержаної попередньої оплати за договором у розмірі 69 000 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним пункт 5.2 договору на юридичне супроводження №1/10 від 02.10.2015 р., укладеного між ТОВ "Імперія І." (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, б. 21; Ідентифікаційний код юридичної особи 38880312) та ОСОБА_2 відпочинку "Коксохімік" (62560, Харківська обл., Вовчанський район, селище міського типу Старий Салтів, вул. Лужанський шлях, б. 4; Ідентифікаційний код юридичної особи 23323119), в частині встановлення що сума попередньої оплати поверненню не підлягає.

Розірвати договір на юридичне супроводження №1/10 від 02.10.2015 р., укладений між ТОВ "Імперія І." (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, б. 21; Ідентифікаційний код юридичної особи 38880312) та ОСОБА_2 відпочинку "Коксохімік" (62560, Харківська обл., Вовчанський район, селище міського типу Старий Салтів, вул. Лужанський шлях, б. 4; Ідентифікаційний код юридичної особи 23323119).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія І." (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, б. 21; р/р 26003300528446 в Філії ХОУ АТ «Ощадбанк» МФО 351823; Ідентифікаційний код юридичної особи 38880312) на користь ОСОБА_2 відпочинку "Коксохімік" (62560, Харківська обл., Вовчанський район, селище міського типу Старий Салтів, вул. Лужанський шлях, б. 4; р/р НОМЕР_1 в АТ "ОСОБА_2 Аваль", м. Київ, МФО 380805; Ідентифікаційний код юридичної особи 23323119) 69000,00 грн. попередньої оплати за договором на юридичне супроводження №1/10 від 02.10.2015

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.01.2017 р.

Суддя ОСОБА_3