Рішення

від 23.01.2017 по справі 923/1204/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2017 року Справа № 923/1204/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Ковтун В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат", м. Рубіжне Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Пром", м. Херсон

про стягнення 1424731 грн. 47 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув.

Публічне акціонерне товариство "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" (позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Пром" (відповідач) про стягнення 1424731 грн. 47 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 14, 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198, 220 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12, 13, 25, 32-33, 44, 49, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 09.11.2016 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 13.12.2016. Двічі ухвалами суду від 13.12.2016 та від 10.01.2017 розгляд справи відкладався з метою надання можливості сторонам скористатись повним обсягом процесуальних прав.

Строк вирішення спору продовжено до 23.01.2017 року ухвалою суду від 10.01.2017 за клопотанням позивача.

Сторони, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, але явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили.

Неявка представників сторін у судове засідання господарського суду не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Відповідач позовні вимоги визнав, що підтверджено відзивом на позов. У відзиві відповідач просить надати йому розстрочку у виконанні рішення до 01.01.2018.

В судове засідання 23.01.2017 надійшла заява від відповідача про відкладення розгляду справи. Суд зазначене клопотання відхиляє, оскільки закінчуються процесуальні строки, визначені ст.69 ГПК України.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Між Публічним акціонерним товариством "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Пром" був укладений договір № 258 від 30.03.2013.

За п.1.1 Продавець поставляє Покупцю гофропродукцію, в асортименті, кількості та за цінами у відповідності з замовленням, погодженим сторонами в порядку та на умовах, встановлених договором та річною специфікацією.

За п.2.5 договору (в редакції Додаткової угоди від 10.02.2014) оплата за поставлену продукцію проводиться Покупцем банківським переводом на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 60 (шістдесят) днів від дати поставки на склад Відповідача.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач виконав свої договірні зобов'язання щодо поставки продукції, що підтверджено за накладними: № 21816-14 від 08.01.2015 на суму 29208,00 грн.; № 559-15 від 28.01.2015 на суму 128826,00 грн.; № 856 від 03.02.2015 на суму 112738,08 грн.; № 1548-15 від 12.02.2015 на суму 10664,40 грн.; № 2020-15 від 27.02.2015 на суму 114969,60 грн.; № 2248-15 від 27.02.2015 на суму 99855,36 грн.; №2021-15 від 03.03.2015 на суму 125798,40 грн.; № 2382 від 04.03.2015 на суму 107043,84 грн.; № 2245-15 від 05.03.2015 на суму 126672,00 грн.; № 2247-15 від 05.03.2015 на суму 136116,00 грн.; № 2855-15 від 06.03.2015 на суму 171912,00 грн.; № 2501-15 від 11.03.2015 на суму 22164,00 грн.; № 2490-15 від 13.03.2015 на суму 128505,60 грн.; №2491-15 від 15.03.2016 на суму 127308,00 грн.

Вартість поставленого товару було оплачено відповідачем лише частково, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем у сумі 1 424 731,47 грн., що підтверджено актом звірки, проведеної станом на 08.01.2016 на вимогу суду.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 07.09.2016 № 09/7061 вимагаючи оплати заборгованості, проте на дату подання позову, заборгованість не сплачена, відповіді відповідач не надав.

Відповідач визнає позовні вимоги, однак, в судове засідання не направив доказів добровільної сплати заборгованості. У зв'язку з цим, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та підлягають задоволенню.

Відповідачем направлено клопотання про надання розстрочки виконання рішення на один рік до 31.01.2018.

Клопотання мотивовано наявністю обставин, що тимчасово не дають змоги виконати свої зобов'язання, а саме:

ТОВ ОСОБА_1 Пром уклала договір на постачання продукції ПАТ Рубіжанський картонно-тарний комбінат з третіми особами, а саме з Селянсько (фермерським) господарством ТІРА , код 22501820668535, (Одеська область, Тарутинський район, с. Миколаївка). СФГ ТІРА свої зобов'язання не виконало та за рішенням Господарського суду Херсонської області від 19 грудня 2012 року по справі №5017/3201/2012, яке набрало законної сили 04.01.2013 та відповідного наказу про примусове виконання рішення від 04.01.2013, повинно сплатити на користь ТОВ ОСОБА_1 Пром заборгованість у розмірі 48 916,38 грн.

ТОВ ОСОБА_1 Пром уклала договір на постачання продукції ПАТ Рубіжанський картонно-тарний комбінат з третіми особами, а саме з Товариством з обмеженою відповідальністю Поллі-Одеса (65085, м. Одеса, вул. Моторна, 8; код ЄДРПОУ 34673135). ТОВ Поллі-Одеса свої зобов'язання виконало не в повному обсязі та відповідно до рішення господарського суду Одеської області від 21.04.2011 року по справі №35/17-706-2011 та відповідного наказу про примусове виконання рішення від 10.05.2011, повинно сплатити на користь ТОВ "ОСОБА_1 Пром" 551553 грн.66 коп.

ТОВ ОСОБА_1 Пром уклала договір на постачання продукції ПА Рубіжанський картонно-тарний комбінат з третіми особами, а саме з ТОВ „Літа" і рішенням Господарського суду Херсонської області від 19.07.2012 позовні вимог задоволені в повному обсязі, та ТОВ „Літа" повинно сплатити ТОВ „ОСОБА_1 Пром заборгованість у сумі 53800 (п'ятдесят три тисячі вісімсот )грн.

Також, ТОВ ОСОБА_1 Пром укладала договори на поставку продукції підприємствами, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України. У зв'язку з тяжким положенням на цих територіях реалізація продукції та розрахунки за поставлену продукцію тимчасово неможливі.

Згідно частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.2003 передбачено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Пунктами 7, 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що у застосуванні приписів статті 121 ГПК України господарським судам необхідно мати на увазі таке. Господарський суд на підставі статті 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови , змінити спосіб та порядок їх виконання.

В розумінні ст. 121 ГПК України, при вирішенні питання про надання відстрочки виконання судового рішення на певний строк господарський суд повинен враховувати-можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки для стягувана при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Суд, надаючи оцінку наданим відповідачем доказам, в сукупності з викладеними доводами у клопотанні про розстрочку виконання рішення, дійшов до висновку, що відповідачем в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України не надано доказів, які б свідчили про неможливість виконання судового рішення. У зв'язку з цим, клопотання про розстрочку виконання рішення відхиляє.

Разом з цим, роз'яснює, що відповідач не позбавлений вирішити питання щодо укладення мирової угоди з позивачем або звернутися з відповідною заявою до суду про розстрочку виконання рішення з належним обґрунтуванням та доказами і на стадії виконання рішення.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 21370 грн. 97 коп. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Пром" (73000, м. Херсон, вул. Петренка, буд. 18, офіс 4/402, ідентифікаційний код 34554532) на користь Публічного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" (93006, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Менделеєва, буд. 67, ідентифікаційний код 01882551) - 1424731 грн. 47 коп. основного боргу та 21370 грн. 97 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.01.2017.

Суддя Л.М. Немченко