Постанова

від 23.01.2017 по справі 910/11836/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2017 р. Справа№ 910/11836/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Зубець Л.П.

Кропивної Л.В.

за участю представників:

від позивача - Галкін С.А., представник за довіреністю №б/н від 02.03.2016р.;

від відповідача - Семенова О.В., представник за довіреністю №б/н від 25.10.2016,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Баскетбол Інвестментс" на рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі №910/11836/16 (суддя Борисенко І.І.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПГАРД Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Баскетбол Інвестментс" про стягнення 119 785, 73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОПГАРД Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙТЕД БАСКЕТБОЛ ІНВЕСТМЕНТС" 69 500,00 грн. заборгованості, яка утворилася у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг від 01.06.2014 №41/14, 46 683,00 грн. - інфляційних втрат, 3 602,00 грн. - 3% річних.

Позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу в розмірі 69 500,00 грн. після порушення господарським судом міста Києва провадження у справі №910/11836/16.

Згідно вказаної заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 602,00 грн. 3% річних та 46 683,00 грн. інфляційних втрат, що загалом становить 50 285,00 грн.

Вказана заява була прийнята судом першої інстанції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі №910/11836/16 позов задоволено частково: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 3 602 грн. та інфляційні у розмірі 44 703,67 грн.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі виходив з того, що прострочення відповідачем виконання свого грошового зобов'язання з оплати наданих позивачем охоронних послуг за договором є підставою для стягнення річних та інфляційних.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі №910/11836/16 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що нарахування відсотків річних та інфляційних потрібно було обмежити шістьома місяцями, як це передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Також, скаржник зазначає про необхідність зменшення розміру річних та інфляційних, посилаючись при цьому на положення ст. 233 Господарського кодексу України.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 23.01.2017 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ТОПГАРД Україна" (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙТЕД БАСКЕТБОЛ ІНВЕСТМЕНТС" (Замовник) 01.06.2014 укладено Договір про надання охоронних послуг №41/14, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець, за плату визначену цим Договором, приймає на себе зобов'язання, щодо надання послуг по охороні Об'єкта, що є частиною території за адресою: м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 6. Охорона Об'єкта здійснюється відповідно до План - схеми (Додаток №1 до Договору), що є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору вартість послуг Виконавця за один місяць зазначається у додатку до цього Договору (Додаток №2).

Додатком№2 від 01.06.2014 до Договору сторони погодили, що вартість послуг об'єкту охорони за місяць становить 34 750,00 грн.

Згідно з п. 4.3 Договору оплата за послуги здійснюються Замовником щомісячно авансовим платежем шляхом перерахування коштів у розмірі, визначеному відповідно до п. 4.1 Договору та на підставі рахунку на оплату на поточній рахунок Виконавця до 10 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 4.4 Договору по закінченню поточного місяця Виконавець до першого числа наступного місяця надає Замовнику два примірники Акта приймання наданих послуг. Замовник до 5-го числа наступного місяця зобов'язаний підписати Акт і повернути один примірник Виконавцю, або направити Виконавцю мотивовану відмову від підписання. Якщо протягом вказаного строку Акти наданих послуг не будуть підписані та одержані Виконавцем чи Виконавцем не буде одержано мотивованої відмови, то вважатиметься, що Послуги Виконавцем надані належним чином і в повному обсязі без будь-яких зауважень та претензій зі Сторони Замовника. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання Актів наданих послуг без зауважень.

Згідно Акту прийняття об'єкта під охорону від 01.06.2014 Замовник доручив, а Виконавець прийняв Об'єкт, що є частиною території за адресою: м. Київ, проспект 40-Жовтня, 6 під охорону. Вказаний Акт підписаний та скріплений печатками сторін.

Виконання позивачем своїх обов'язків за договором у серпні та вересні 2014 року підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін Актами надання послуг №176 від 31.08.2014 на суму 34 750,00 грн., №197 від 30.09.2014 на суму 34 750,00 грн. (а.с. 32-33).

Відповідачем надані позивачем у серпні та вересні 2014 року послуги на загальну суму 69 500 грн. (34 750,00 грн. + 34 750,00 грн.) оплачено не було, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Позивачем також окрім суми основного боргу було заявлено до стягнення 3% річних в сумі 3 602,00 грн. та 46 683,00 грн. інфляційних втрат.

Після порушення провадження у справі відповідач повністю сплатив суму основного боргу за надані послуги, у зв'язку з чим позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, якою просив стягнути з відповідача лише 3% річних у розмірі 3 602 грн. та 46 683,00 грн. інфляційних втрат.

Судом першої інстанції задоволено позов частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 3 602 грн. та інфляційні у розмірі 44 703,67 грн.

Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем охоронних послуг виконувались неналежним чином, тобто з порушенням строків, встановлених договором.

Отже, відповідачем було допущено прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

З урахуванням того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором про надання охоронних послуг №41/14, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних в сумі 3 602 грн. та інфляційних в сумі 44 703,67 грн., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

Доводи апелянта про те, що нарахування відсотків річних та інфляційних потрібно було обмежити шістьома місяцями, як це передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2014 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Крім цього, згідно п. 4.1 зазначеної Постанови Пленуму сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, враховуючи те, що відсотки річних та інфляційні не є штрафними санкціями, вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо обмеження нарахувань шістьома місяцями не підлягають застосуванню.

Доводи апелянта щодо необхідності зменшення розміру річних та інфляційних також відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, вказаними положеннями як законодавства, так і Постанови Пленуму передбачена можливість зменшення розміру лише штрафних санкцій.

Враховуючи те, що заявлені позивачем до стягнення відсотки річних та інфляційні не є штрафними санкціями, про що було зазначено вище, відповідно їх розмір не підлягає зменшенню, а тому посилання апелянта на приписи ст. 233 Господарського кодексу України у даному випадку є неправильним.

За наведених обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 3 602 грн. та інфляційних в сумі 44 703,67 грн.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Баскетбол Інвестментс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі №910/11836/16 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи №910/11836/16 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.П. Зубець

Л.В. Кропивна