Постанова

від 23.01.2017 по справі 910/5299/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2017 р. Справа№ 910/5299/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_6, директор;

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Делюкс - Білдинг" на рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2016 у справі №910/5299/16 (суддя Мандриченко О.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг" до товариства з обмеженою відповідальністю "Делюкс - Білдинг" про витребування майна.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Делюкс - Білдинг" про витребування майна від відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.04.2016 у справі №910/5299/16 позов задоволено повністю.

При прийнятті даного рішення суд дійшовши висновку про те, що дострокове розірвання договору оперативного лізингу є підставою для повернення відповідачем предмету лізингу позивачу, задовольнив позов.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Делюкс - Білдинг" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2016 у справі №910/5299/16 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на невірність обраного позивачем способу захисту порушеного права.

В ході розгляду даної апеляційної скарги відповідачем подано до суду додаткові письмові пояснення, в яких зазначено, що предмет лізингу було повернуто позивачу ще у 2014 році, а отже предмет спору відповідно відсутній.

Під час здійснення апеляційного провадження до суду надійшло повідомлення про скасування довіреностей, в якому значиться про його підписання директором товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг" - ОСОБА_6

Згідно вказаного повідомлення довіреності, видані представникам товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг" за період з 01.01.2015 по 19.09.2016 є скасованими.

Також, повідомлено про скасування довіреності представника товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг" ОСОБА_7

У судовому засідання 23.01.2017 директором товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг" ОСОБА_6 надано пояснення про те, що ним не видавалось жодних наказів про скасування довіреностей представників товариства, та відповідно повідомлень до апеляційного суду про вказані обставини не подавалось.

Представник позивача в судовому засіданні 23.01.2017 заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідач правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; ухвали суду направлялись відповідачу як за поштовою, так і за юридичною адресами.

Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи судом, а також враховуючи, що саме ним подана апеляційна скарга, а отже його позиція є викладеною та зрозумілою, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЮКС- БІЛДИНГ" 09.09.2013 р. було укладено договір оперативного лізингу № 012/13 ОЛ ЮО AB, відповідно до якого предметом договору є надання лізингодавцем у платне користування лізингоодержувачу предмету лізингу, а саме вантажний автомобіль самоскид Mercedes Benz Actros 4140 К, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, № шасі НОМЕР_2, № двигуна НОМЕР_3, на визначений цим договором строк, за встановлену лізингодавцем плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 1.2. договору, протягом дії договору предмет лізингу є власністю лізингодавця. Строк, на який предмет лізингу передається у оперативний лізинг, становить 31 місяць з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу (пункт 2.1 договору);

Згідно з п. 3.1. договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцеві лізингові платежі відповідно щомісячно до 05 (п'ятого) числа за поточний місяць.

У випадку дострокового припинення договору лізингоодержувач зобов'язаний повернути лізингодавцеві предмет лізингу в робочому непошкодженому стані з врахуванням нормативного зносу (пункт 4.9 договору).

Відповідно до п. 16.1. договору, договір може бути достроково розірваний (припинений) за згодою сторін, або лізингодавцем у односторонньому порядку відповідно до пункту 16.2 договору.

Лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати Договір у випадках, коли лізингоодержувач, зокрема: порушив пункт 3.1 договору; не сплачує лізингові платежі протягом тридцяти календарних днів з дня настання строку платежу (підпункти 16.2.2 та 16.2.3 пункту 16.2 договору).

Згідно з п. 16.3. договору, у випадку розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи лізингодавця, договір вважається розірваним, якщо лізингодавець письмово повідомив лізингоодержувача про свої наміри не раніше ніж за десять календарних днів та вказав причини розірвання договору, безспірно або за згодою сторін вилучив у лізингоодержувача предмет договору (пункт 16.3 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (пункт 18.1 договору).

Між сторонами 25 грудня 2013 року було укладено договір № 1-012/13 ОЛЮОАВ про внесення змін до договору оперативного лізингу № 012/13 ОЛЮОАВ від 09 вересня 2013 року, 05 травня 2014 року Договір № 2-012/13 ОЛЮОАВ про внесення змін до договору оперативного лізингу № 012/13 ОЛЮОАВ від 09 вересня 2013 року, якими, зокрема, сторони погодили графіки та суму лізингових платежів.

На виконання умов вказаного договору 10.09.2013 року позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі предмету лізингу від 10.09.2013 № 068/13.

Так, право власності позивача на предмет лізингу підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії ААС 208318.

Відповідачем зобов'язання з оплати лізингових платежів не виконувались належним чином.

Так, згідно Акту звіряння взаємних розрахунків за період: 2014 рік заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.12.2014 склала 282 825,83 грн.

Враховуючи не оплату лізингових платежів позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про виконання лізингоодержувачем свого грошового зобов'язання за договором (а.с.37-47).

У зв'язку з нездійсненням відповідачем лізингових платежів, позивач 28.07.2015 направив на адресу відповідача повідомлення про дострокове розірвання договору, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком (а.с.50.)

Також, разом із вказаним повідомленням позивачем було направлено відповідачу припис про повернення ТОВ "КрАЗ Лізинг" предмету лізингу, у зв'язку із достроковим розірванням договору за ініціативою лізингодавця.

Враховуючи не поверненням відповідачем предмету лізингу позивач звернувся до суду із даним позовом.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договір укладений між сторонами є договором оперативного лізингу.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачем всупереч умов договору зобов'язання з оплати лізингових платежів не виконувались належним чином.

Як вже було зазначено вище, за відповідачем утворився борг, наявність якого підтверджена підписаним між сторонами Актом звіряння.

Згідно пункту 16.2 Договору лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати Договір у випадках, коли лізингоодержувач, зокрема: порушив пункт 3.1 Договору, яким передбачено, що лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно щомісячно до 05 (п'ятого) числа за поточний місяць; не сплачує лізингові платежі протягом тридцяти календарних днів з дня настання строку платежу.

Відповідно до п. 16.3 договору у випадку розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи лізингодавця, договір вважається розірваним, якщо лізингодавець письмово повідомив лізингоодержувача про свої наміри не раніше ніж за десять календарних днів та вказав причини розірвання договору.

Позивач, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, скористався наданим йому п. 16.2 Договору правом на дострокове розірвання договору.

Як вже було вказано, позивач 28.07.2015 направив на адресу відповідача повідомлення про дострокове розірвання договору, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком (а.с.48-51.)

Отже, договір було достроково розірвано.

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 4.9 договору передбачено, що у випадку дострокового припинення Договору лізингоодержувач зобов'язаний повернути лізингодавцю предмет лізингу в робочому непошкодженому стані з врахуванням нормативного зносу.

Відповідач належних та допустимих доказів повернення позивачу предмету лізингу до суду не надав.

При цьому, наданий апелянтом до апеляційного суду Акт приймання-передачі (вилучення предмету лізингу) від 30.04.2014 № 091/14, згідно якого відповідач повернув позивачу предмет лізингу не є належним доказом такого повернення, з огляду на наступне.

Так, в ході розгляду даної апеляційної скарги відповідачем подано до суду додаткові письмові пояснення, в яких зазначено, що предмет лізингу було повернуто позивачу ще у 2014 році, а отже предмет спору відповідно відсутній.

На підтвердження вказаної обставини з повернення предмету лізингу скаржником надано суду Акт приймання-передачі від 30.04.2014 № 091/14.

Позивач, в свою чергу, заперечив проти вказаного Акту, як доказу, та зазначив, що директор ТОВ "КрАЗ Лізинг" ОСОБА_5 не підписував цей акт та не скріплював його печаткою товариства.

З метою з'ясування вказаних спірних обставин позивачем було подано до суду клопотання про призначення у даній справі судової експертизи.

Колегія суддів, розглянувши подане клопотання дійшла висновку про його задоволення.

Так, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016р. призначено судову експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

1) Чи виконано підпис від імені директора товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг" ОСОБА_5 в Акті приймання-передачі (вилучення предмету лізингу) від 30.04.2014 № 091/14 тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

2) Чи нанесено відтиск печатки товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг" в Акті приймання-передачі (вилучення предмету лізингу) від 30.04.2014 № 091/14 печаткою, експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?

3) Чи є відбиток печатки товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг" наявний на договорі оперативного лізингу №012/13 ОЛ ЮО АВ від 09.09.2013 тотожним зразку відбитку печатки товариства на Акті приймання-передачі (вилучення предмету лізингу) від 30.04.2014 № 091/14?

При цьому, вказаною ухвалою провадження у справі було зупинено до одержання судом висновку судової експертизи.

Згідно експертного висновку від 28.11.2016 № 19/4-05/517 перше питання не вирішувалось, у зв'язку з розбіжністю досліджуваного підпису та зразків за транскрипцією.

Так, у висновку, зокрема, вказано, що провести ідентифікаційне дослідження можливо лише при наявності співставних об'єктів. У даному випадку підписи, які порівнюються не відповідають цій вимозі, оскільки вони виконані в різних транскрипціях, які повністю різняться.

Стосовно другого питання у висновку було встановлено, що відбиток печатки товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг" в Акті приймання-передачі (вилучення предмету лізингу) від 30.04.2014 № 091/14 нанесений не печаткою товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг", зразки відбитків якої надані в якості порівняльного матеріалу.

Крім цього, по третьому питанню експертом було надано наступну відповідь: відбиток печатки товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг" в Акті приймання-передачі (вилучення предмету лізингу) від 30.04.2014 № 091/14 нанесений не печаткою товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг", відбиток якої наявний на договорі оперативного лізингу №012/13 ОЛ ЮО АВ від 09.09.2013.

З огляду на викладене, враховуючи вказаний експертний висновок, колегія суддів дійшла висновку про те, що Акт приймання-передачі (вилучення предмету лізингу) від 30.04.2014 № 091/14 не може бути належним доказом повернення відповідачем позивачу предмету лізингу, оскільки не підписаний директором та не скріплений печаткою підприємства позивача.

Колегія апеляційного суду дійшла висновку про необхідність дослідження та оцінки вказаного акту, поданого на стадії апеляційного провадження, з огляду та те, що представник відповідача не був присутній в засіданнях суду першої інстанції та з метою забезпечення прийняття рішення на підставі повного і всебічного розгляду усіх обставин справи.

Крім того, при оцінці вказаного документа на належність та допустимість, колегією суддів враховується наступне.

Згідно Акту приймання-передачі (вилучення предмету лізингу) від 30.04.2014 № 091/14 його було складено 30.04.2014 року.

В свою чергу, між сторонами 05.05.2014 було укладено договір № 2, яким внесено зміни до договору оперативного лізингу №012/13 ОЛ ЮО АВ від 09.09.2013 в частині розрахунків.

При цьому, п. 3.2 договору було викладено у новій редакції, згідно якої черговий місячний лізинговий платіж з травня 2014 року по березень 2016 року складає 26 425 грн., за квітень 2016 року - 26 410 грн.

Крім цього, вказаним договором було змінено графік лізингових платежів.

Так, згідно зміненого графіку відповідач був зобов'язаний здійснити останній лізинговий платіж 20.04.2016 року.

Отже, якщо вважати, що предмет лізингу було повернуто позивачу ще 30.04.2014 року, то укладення вказаного договору №2 (підписання його відповідачем), яким, зокрема, встановлювались розміри платежів за період після 30.04.2014 року, було б недоцільним.

Враховуючи все вищевикладене, відповідачем не доведено повернення предмету лізингу позивачу.

Таким чином, враховуючи дострокове розірвання договору та неповернення позивачу предмету лізингу, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно обраного позивачем способу захисту порушеного права слід зазначити наступне.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначав про неправомірність неповернення відповідачем після припинення договору предмету лізингу.

При цьому, у позовній заяві містяться посилання на статтю 387 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції задовольняючи позов погодився з нормативним обґрунтуванням позивача.

Разом з тим, апеляційним господарським судом враховується, що договірний (зобов'язальний) характер правовідносин щодо передання спірного майна у користування на умовах лізингу унеможливлює застосування приписів, якими врегульовано питання витребування майна з чужого незаконного володіння та набуття та збереження майна без достатньої правової підстави із застосуванням статті 387 Цивільного кодексу України.

Проте, вказане в свою чергу не може бути підставою для відмови з формальних причин у захисті порушеного права позивача, як власника майна.

Крім цього, згідно п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

В даній постанові, апеляційний суд, застосувавши до спірних відносин норми ч. 2 ст. 806 та ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, а також положення п. 4.9 договору про необхідність повернення майна у разі припинення договору, дійшов висновку про необхідність задоволення позову про витребування майна у відповідача та повернення його позивачу. При цьому, слід зазначити, що підстави позову залишилися не змінними - в позовній заяві, обґрунтовуючи позов, заявник вказував на припинення договору. Дана фактична обставина визначалася позивачем як підстава його позову.

Враховуючи наведене вище положення постанови Пленуму, зміна апеляційним судом нормативного обґрунтування не має бути підставою для скасування рішення з ухваленням іншого - про відмову у позові з формальних підстав.

З огляду на викладене, підстави для відмови у задоволенні позову відсутні.

Отже, суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги щодо невірності обраного позивачем способу захисту порушеного права відхиляються судом за необґрунтованістю.

Також, підлягають відхиленню доводи відповідача про направлення судом кореспонденції не за адресою його офіційного місцезнаходження, оскільки місцевим судом вся кореспонденція надсилалася відповідачу за адресою вказаною у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.а72-79).

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Крім цього, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати за проведення судової експертизи.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Делюкс - Білдинг" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2016 у справі №910/5299/16 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Делюкс - Білдинг" (м. Київ, ПРОСПЕКТ ГЕОРГІЯ ГОНГАДЗЕ, будинок 5, код 34288914) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг" (м.Київ, ВУЛ. ІВАНА МАЗЕПИ, будинок 11-Б, код 34979070) 1 350 грн. 72 коп. витрат за проведення судової експертизи.

4. Матеріали справи №910/5299/16 повернути до господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко