Ухвала

від 26.01.2017 по справі 808/3495/15,

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 січня 2017 рокусправа № 808/3495/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року по справі

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) звернулася до суду з позовом до відповідача Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - Мелітопольська ОДПІ), в якому з урахуванням уточнень просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000261702 від 01.04.2015 року в частині донарахованого податку на доходи у загальному розмірі 67 292,69 грн., за основним платежем в розмірі 53 834,15 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 13 458,54 грн.; визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3-1702 від 19.03.2015 року в частині донарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 60 907,15 грн.; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 8/1702 від 09.07.2015 року в частині застосованого штрафу у розмірі 6 116,68 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2016 року позовні вимоги задоволено, визнані протиправними та скасовані прийняті Мелітопольською ОДПІ податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 01.04.2015 № 0000261702 в частині донарахованого податку на доходи у розмірі 67 292,69 грн., з яких за основним платежем на суму 53 834,15 грн., за штрафними санкціями на суму 13 458,54 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2015 № Ф-3-1702 в частині донарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 60 907,15 грн., рішення від 09.07.2015 № 8/1702 в частині застосованого штрафу у розмірі 6 116,68 грн. за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску,присуджено на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 260 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Мелітопольською ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Із матеріалів справи вбачається, що в період з 26.02.2015 року по 12.03.2015 року Мелітопольською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт № 255/08-32-1702/НОМЕР_2 від 19.03.2015 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи п. 177.2, 177.4 ст. 177 ПК України, зокрема завищено валові витрати за період 2012-2014 років в загальному розмірі 336 851,47 грн., що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб за вказаний період на загальну суму 54 253,16 грн.; ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , в результаті чого занижено суму єдиного внеску за 2012-2014 роки, що підлягала сплаті в бюджет, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 % на суму 61 876,33 грн., ч. 6 ст. 128 ГК України, в результаті чого позивач надав недостовірні дані у податкових деклараціях про майновий стан і доходи, одержані протягом 2012-2014 років стосовно розміру валових витрат та оподатковуваного доходу, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб.

На підставі акту перевірки Мелітопольською ОДПІ 01.04.2015 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000261702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 67 816,45 грн.,із яких за основним платежем в розмірі 54 253,16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 13 563,29 грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3-1702 від 19.03.2015 року в розмірі 61 876,33 грн., а також рішення № 8/1702 від 09.07.2015 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 6 165,14 грн.

Не погодившись з рішенням про застосування штрафних санкцій, податковим повідомленням - рішенням, а також вимогою про сплату боргу позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, а після залишення податковим органом їх без змін оскаржив в судовому порядку.

Порядок оподаткування доходів і витрат фізичної особи-підприємця від здійснення господарської діяльності визначається ст.177 ПК України.

Відповідно до п. 177.2 ст.177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4. ст.177 ПК України встановлено, що до переліку витрат безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

З огляду на приписи пп.138.1.1 п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та витрати банківських установ.

Відповідно до пп. 139.1.5. п. 139.1. ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі ст. 144-148 цього Кодексу, з урахуванням пп. 146.11 і 146.12 ст. 146 та п. 148.5 ст. 148 цього Кодексу.

Згідно пп. 138.10.2. п. 138.10. ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, це витрати на утримання основних засобів, до яких відноситься і амортизація.

З зазначених норм права вбачається, зокрема, що витрати на придбання, виготовлення, будівництво основних засобів підлягають амортизації та відповідно до ст. 144-146 ПК України включаються до валових витрат у вигляді амортизаційних відрахувань фізичної особи підприємця за умови використання їх в господарській діяльності, пов'язаній з отриманням доходу.

При цьому, зокрема суми амортизації відносяться до складу витрат фізичної особи-підприємця, яка перебуває на загальній системі оподаткування, за умови відображення таких сум в Книзі обліку доходів і витрат, підтверджених первинними документами та даними розрахунку амортизації у відповідності до вимог, встановлених ст. 144-146 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_3 здійснює діяльність з неспеціалізованої оптової торгівлі та має на праві приватної власності комплекс будівель та споруд площею 360 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, частина з яких використовується позивачем у власній господарській діяльності, а інша частина здається в оренду відповідно до укладених договорів, зокрема:з ІП Кока-кола Беверіджиз Україна Лімітед за договором № 010113 від 01.01.2013 року оренди офісних і складських приміщень прощею 50 кв.м.

з ПП Будпостач за договором № 2 від 01.04.2013 року оренди нежитлового приміщення, площею 43 кв.м.

Крім того позивач володіє рухомим майном, зокрема ППК ОП Дунай, Дизельгенератором Форте, ноутбуком, що використовуються ним у власній господарській діяльності, а також навантажувачем, адаптером для прибирання кукурудзи, жниваркою, жаткою, що частково здаються ним в оренду, відповідно до укладених договорів з ПП ОСОБА_4 №1 від 01.11.2011 року, №1 від 01.10.2012 року та з ПП ОСОБА_5 за договором №2 від 01.10.2012 року.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем до складу валових витрат включено нараховані суми амортизації по належному майну, в тому числі за 2012 рік в розмірі 65 185,02 грн., за 2013 рік в розмірі 99 515,46 грн., за 2014 рік в розмірі 103 121,56 грн. (т. 1, а.с. 73-84).

Для підтвердження сум амортизації та понесених витрат позивачем в зазначений період складено розрахунки амортизації, інвентарні картки обліку основних засобів, акти приймання передачі та введення в експлуатацію основних засобів, акт приймання передачі відремонтованих об'єктів (т.1 а.с 85-153).

Крім того матеріалами справи підтверджено, що позивачем до складу інших витрат в період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року віднесено витрати, пов'язані з проведенням ремонту належних їй будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, на загальну суму 66 236,47 грн., обсяг яких підтверджується видатковими накладними, товарними чеками, рахунками щодо вартості будівельних матеріалів, а також дефектними актами, актами списання матеріалів на ремонт та обслуговування основних засобів, актами приймання-передачі матеріалів, актами приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, що відображено в Книзі обліку доходів і витрат. (т. 1, а.с. 154-212, т.2 101-159).

Також відповідно до даних Книги обліку доходів і витрат позивачем у квітні 2014 року на підставі видаткової накладної ТОВ Техноопторг Торейд №12980 від 11.07.2014 року до складу інших витрат віднесено придбання шин 195/60R15 88V KU 31 TL Kumho в кількості 4 шт. по ціні 689,35 грн. на загальну суму 2 793,40 грн. які використовуються для легкових автомобілів, з протиправністю здійснення чого позивач погодилася у зв'язку з відсутністю такого автомобіля у її володінні та використані його у господарській діяльності.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що позивачем правомірно до складу валових витрат за 2012-2014 роки включено нараховані суми амортизації основних засобів, які використовуються у власній господарській діяльності, а також вартість товарно - матеріальних цінностей на проведення ремонту належного їй комплексу будівель та споруд.

В силу викладеного є вірним висновок суду першої інстанції, що відповідачем неправомірно 01.04.2015 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000261702 щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в частині суми основного платежу в розмірі 53 834,15 грн., штрафної (фінансової) санкції в розмірі 13 458,54 грн.

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб-підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

У відповідності до змісту п.3 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Оскільки матеріалами справи не підтверджений факт заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу за перевірений період часу в розмірі 53 834,15 грн., на яку нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав донарахування відповідачем ФОП ОСОБА_3 єдиного соціального внеску у розмірі 60 907,15 грн., відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3-1702 від 19.03.2015 року та штрафної санкції у розмірі 6 116,68 грн. за рішенням № 8/1702 від 09.07.2015 року.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваних позивачем податкового повідомлення - рішення № 0000261702 від 01.04.2015 року в частині донарахованого податку на доходи у загальному розмірі 67 292,69 грн., вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3-1702 від 19.03.2015 року в частині донарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 60 907,15 грн., рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 8/1702 від 09.07.2015 року в частині застосованого штрафу у розмірі 6 116,68 грн.

У відповідності до приписів ст.94 КАС України суд першої інстанції прамовірно стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в частині суми 260 грн.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай