Ухвала

від 26.01.2017 по справі 810/2741/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2741/16 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г. Ю. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

26 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Профіль до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ Київ-Профіль звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративними позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2016 р. № 0002371401 та № 0002391401.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем у період з 30.06.2016 р. по 10.08.2016 р. проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 15.08.2016 р. № 99/10-36-14-01-13/32659407, згідно висновків якого встановлено наступні порушення:

- п.п. а п. 198.1, абз. 1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 49011, 00 грн., у тому числі, за квітень 2014 року - на суму 23257, 00 грн., за травень 2014 року - на суму 25754, 00 грн.;

- п.п. а п. 198.1, абз. 1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування, заявленого у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів (ряд. 23.2 Декларації) на загальну суму 299230, 00 грн., у тому числі, за жовтень 2014 року - на суму 243160, 00 грн., за грудень 2014 року - на суму 56070, 00 грн.

Такі висновки податковий орган пов'язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Інтернешенел Трейдінг 2014 (правонаступник контрагента позивача).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 19.08.2016 р. № 0002371401, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з ПДВ у розмірі 73517, 00 грн., з яких: 49011, 00 грн. - за основним платежем; 24506, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- від 19.08.2016 р. № 0002391401, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 299230, 00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 149615, 00 грн.

Так 17.01.2014 р. між ТОВ Метіпол Інтернешенел Трейдінг (продавець) та ТОВ Київ-Профіль (покупець) укладено договір поставки № 8, відповідно до умов якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, викладених в даному договорі, передати у власність покупця, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, викладених в даному договорі, прийняти та своєчасно оплатити метал в бухтах (а. с. 61 - 68 Т. 1).

За умовами договору товар поставляється покупцю на умовах, визначених у специфікації, згідно Інкотермс-2000.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що умови поставки товару визначені згідно Додатків до Договору поставки від 17.01.2014 р. № 8, а саме:

- відповідно до Додатку № 1 від 17.01.2014 р. визначено умови поставки товару: СРТ, склад покупця м. Васильків (Інкотермс-2000);

- відповідно до Додатку № 2 від 11.06.2014 р. визначено умови поставки товару: СРТ, склад покупця м. Васильків (Інкотермс-2000);

- відповідно до Додатку № 2/1 від 08.09.2014 р. визначено умови поставки товару: DDU, склад покупця м. Васильків (Інкотермс-2000);

- відповідно до Додатку № 3 від 02.09.2014 р. визначено умови поставки товару: DDU, склад покупця м. Васильків (Інкотермс-2000).

Підставою для висновку про існування порушень позивачем податкового законодавства в акті перевірки відповідач зазначив відсутність у позивача власних чи орендованих транспортних засобів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних, документів або сплати грошових коштів а також брати участь у формування податку на прибуток.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України визнав висновки акту перевірки безпідставними з огляду на неврахування та неспростування відповідачем інтерпретації термінів інкотермс в розрізі визначення замовником транспортних перевезень третіх осіб, відмінних від позивача.

Колегія суддів вважає доводи суду першої інстанції повністю прийнятними з огляду на наступне.

У відповідності до правил Інкотермс-2000 термін DDU означає, що продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення.

У відповідності до правил Інкотермс-2000 термін CPT означає, що продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб.

У даному спорі позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність у позивача можливості перевезення товару не можна розцінюватися як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Така безтоварність може бути встановлена виключно на підставі дефектності первинної документації.

В той же час, матеріали справи містять наступні податкові накладні:

- № 90 від 29.09.2014 р. (сума ПДВ - 89688, 36 грн.) (а. с. 7, 121 Т. 1),

- № 82 від 26.02.2014 р. (сума ПДВ - 47614, 98 грн.) (а. с. 8, 122 Т. 1),

- № 17 від 08.09.2014 р. (сума ПДВ - 213721, 51 грн.) (а. с. 10, 126 Т. 1),

- № 10 від 03.09.2014 р. (сума ПДВ - 23183, 33 грн.) (а. с. 11, 127 Т. 1),

- № 61 від 17.06.2014 р. (сума ПДВ - 21510, 00 грн. ) (а. с. 12, 128 Т. 1),

- № 46 від 09.04.2014 р. (сума ПДВ - 49010, 76 грн.) (а. с. 13, 129 Т. 1),

- № 5 від 05.11.2014 р. (сума ПДВ - 212600, 44 грн. (а. с. 117 Т.1),

- № 99 від 30.09.2014 р. (сума ПДВ - 50344, 86 грн.) (а. с. 119 Т. 1).

Також матеріали справи містять наступні розрахунки коригувань кількісних і вартісних показників до податкової накладної (за виключенням повторюваних):

- № 84 від 26.09.2014 р. (скориговано на - 23183, 33 грн.) (а. с. 9, 124 Т. 1),

- № 6 від 10.04.2015 р. (скориговано на + 833, 33 грн.) (а. с. 14, 15, 85, 86 Т. 1),

- № 3 від 10.04.2015 р. (скориговано на - 8333, 33 грн.) (а. с. 16, 87 Т. 1),

- № 4 від 10.04.2015 р. (скориговано на - 8333, 33 грн.) (а. с. 18, 89 Т. 1),

- № 2 від 03.04.2015 р. (скориговано на - 8333, 33 грн.) (а. с. 20, 91 Т. 1),

- № 1 від 02.04.2015 р. (скориговано на - 8333, 33 грн.) (а. с. 22, 93 Т. 1),

- № 4 від 13.03.2015 р. (скориговано на - 10000, 00 грн.) (а. с. 24, 95 Т. 1),

- № 3 від 11.03.2015 р. (скориговано на - 8333, 33 грн.) (а. с. 26, 97 Т. 1),

- № 2 від 03.03.2015 р. (скориговано на - 16500, 00 грн.) (а. с. 28, 29, 99, 100 Т. 1),

- № 1 від 02.03.2015 р. (скориговано на - 16666, 67 грн.) (а. с. 30, 101 Т. 1),

- № 9 від 26.02.2015 р. (скориговано на - 8333, 33 грн.) (а. с. 32, 103 Т. 1),

- № 6 від 30.01.2015 р. (скориговано на -4166, 67 грн.) (а. с. 34, 105 Т. 1),

- № 2 від 03.02.2015 р. (скориговано на - 4166, 67 грн.) (а. с. 36, 107 Т. 1),

- № 4 від 05.02.2015 р. (скориговано на - 6921, 67 грн.) (а. с. 38, 109 Т. 1),

- № 5 від 06.02.2015 р. (скориговано на - 11666, 67 грн.) (а. с. 40, 111 Т. 1),

- № 6 від 10.02.2015 р. (скориговано на - 38773, 33 грн.) (а. с. 42, 113 Т. 1),

- № 7 від 19.02.2015 р. (скориговано на - 5000, 00 грн.) (а. с. 44, 115 Т. 1),

- № 101 від 30.09.2014 р. (скориговано на - 50344, 86 грн.) (а. с. 118 Т. 1),

- № 91 від 29.09.2014 р. (скориговано на - 89688, 36 грн.) (а. с. 120 Т. 1),

- № 83 від 26.09.2014 р. (скориговано на - 21510, 00 грн.) (а. с. 123 Т. 1),

- № 85 від 26.09.2014 р. (скориговано на - 2921, 65 грн.) (а. с. 125 Т. 1).

В матеріалах справи наявні ТТН, що засвідчують непричетність позивача до транспортування товару (а. с. 79 - 84 Т. 1), специфікації (а. с. 69 - 72 Т. 1), сертифікати виробника (а. с. 233 - 234 Т. 1).

Вказані первинні документи не містять дефектів щодо форми та за змістом відповідають умовам договору.

В апеляційній скарзі, як на підставу для скасування судового рішення, відповідач знову наголошує на тому, що у позивача відсутні транспортні засоби та не перебувають в оренді (а. с. 1, зворот, Т. 2).

Зважаючи на те, що суд першої інстанції вірно застосував до спірних відносин вказані правила та їх наслідки, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та відхиляє їх.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Крім того, при відкритті апеляційного провадження апелянту було відстрочено сплату судового збору за розгляд апеляційної скарги, відтак, вирішенню підлягає питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Профіль до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.