Рішення

від 16.04.2007 по справі 4/84

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/84

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "16" квітня 2007 р.Справа №  4/84

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу  №  4/  84

за позовом  Відкритого акціонерного товариства “Городище- Пустоварівський  цукровий  завод” с.Городище - Пустоварівське Володарського  району  Київської  області

до  товариства  з  обмеженою  відповідальністю “Воронівське”  с. Воронівка  Новоукраїнського  району Кіровоградської   області

про стягнення   233796 грн.  79 коп.

Представники сторін:

від позивача - Боєва О.В. , довіреність № б/н  від 12.04.07 ;

від відповідача: участі  не брали.  Про час  та місце  розгляду  справи  відповідач  належним чином   повідомлений  у  відповідності  до вимог  Інструкції з діловодства в господарських  судах  України. Поштове відправлення  №1429245  вручене  відповідачу   24.03. 2007  року.

СУТЬ  СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення заборгованості в  розмірі 233796 грн.  79 коп.  з  товариства  з  обмеженою  відповідальністю ““Воронівське”   за  поставлений  товар, з  яких   184096 грн.  сума  основного  боргу та  49700 грн. 79  коп.  пеня та  штраф   за несвоєчасне  виконання  зобов'язань  по проведенню оплати,  на  користь   Відкритого акціонерного товариства “Городище- Пустоварівський  цукровий  завод”.

Представник позивача вимоги підтримав повністю.

Відповідачем  заперечення  на  позовні вимоги  до суду  не направлені, ухвалу  суду  про  представлення до суду    документів  відповідач не виконав.  

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача ,  проаналізувавши     встановлені   факти  та  відповідні  до них  правовідносини, господарський суд,-  

                                             ВСТАНОВИВ:

28.03.2006  року  між сторонами спору   укладено договір №05/6/3 купівлі-продажу (в  подальшому договір). Сторонами визнано умови договору, текст  договору  підписано  керівниками підприємств  без заперечень  та зауважень,  а  їх  підписи  скріплено  відповідними  печатками. На  виконання умов  договору  продавець (позивач  по справі) поставляв   покупцю (відповідачу  по справі)  у відповідності  до специфікації, яка є  невід'ємною частиною договору,  згідно видаткових накладних № ГП-0000225 від 7 квітня 2 № ГП-0000232 від 4 травня 2006, № ГП-0000233 від 4 травня 2006, № ГП-0000432 від 4 травня  2006 року  товар (засоби-захисту  рослин) на загальну суму 184096 грн. Товар  отримував  повноважним  представник  відповідача   Рудь В.В. на підставі   довіреностей  ЯЛД №979561 від 29.03.2006  року  та  ЯЛД №979573 від  04.05.2006  року.

Згідно з п. 2.3 договору  розрахунки за поставлений повинні були бути проведені  відповідачем   у строк до 1 жовтня 2006  року.  Порушуючи умови  договору   відповідач  не провів  оплату за  отриманий  товар,  що  є  причиною  звернення  позивача до суду за   захистом  своїх порушених  прав.

Проаналізувавши  правовідносини  між учасниками  спору  та надавши  їм  правову  оцінку, господарський  суд приходить  до переконання, що  позовні вимоги  щодо стягнення  суми  основного  боргу  підлягають  до повного  задоволення, з відповідача   підлягає  до стягнення    184096  грн.  основного  боргу.

Такий  висновок  господарський  суд  зробив на підставі   детального  аналізу  нормативних  актів, які  регулюють  правовідносини  між учасниками спору, враховуючи  наступне.

За  приписом   ст.265  Господарського  кодексу  України до  правовідносин поставки,  які не  врегульовані цим  кодексом, застосовуються  відповідні  положення  Цивільного  кодексу  України про  договір  купівлі-продажу.

Таким  чином,   між  сторонами  виникли  правовідносини, що  підпадають  під  дію     глави  54  Цивільного  кодексу  України.

Так, згідно  ст.712 Цивільного  кодексу України  за   договором  поставки  продавець (постачальник),  який  здійснює  підприємницьку  діяльність зобов'язується  передати у  встановлений  строк (строки)  товар  у  власність  покупця для  використання  його  у підприємницькій  діяльності  або в  інших  цілях, не  пов'язаних  з особистим,  сімейним   або  іншим подібним використанням,  а  покупець  зобов'язується  прийняти  товар  і  сплатити  за  нього  певну  грошову  суму.  До договору  поставки  застосовуються  загальні  положення  про  купівлю-продаж,  якщо  інше  не встановлено  договором,  законом  або не випливає  з  характеру  відносин  сторін.

Як вбачається  із  матеріалів  справи,   відповідач   прийняв  поставлений  позивачем  товар та  не вжив  заходів  для  повернення  товару  позивачу.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України  підтверджують що це  саме  договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в видатковій  накладних (а.с. 12-15).

На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на отримання  товару  про ціну з ПДВ.

Позивач передав майно  повністю в кількості, передбаченій  умовами  договору,  а відповідач прийняв товар, але не розрахувався за нього, тим самим не виконавши свої зобов'язання.  Господарським  судом  звертається увага  на  те, що   в  Специфікацію на поставку  товару до договору  включено  вартість товарів з  ПДВ  та визначено загальну  суму  договору  в  розмірі  162590  грн., в тому  числі  ПДВ  27098 грн.33 коп. Однак,  виконуючи  умови  договору в  частині  поставки передбачених  договором  товарів, керуючись  п.1.2 договору згідно  до якого  перелік  товарів та  ціна вказується  у Специфікаціях до  договору  або  накладних передачі  товару,  сторони  фактично  погодили  окремі  зміни Специфікації. Так,  замість  передбаченої  Специфікацією  ціни   тукосуміші  17-17-17  в розмірі  1300 грн включаючи  ПДВ згідно  видаткової  накладної  №ГП-0000225 від  07.04.2006   року  відповідачу  відпущено  цей  товар в  кількості 24,450 тонни  по  ціні  1500 грн. без ПДВ. Натомість, згідно видаткової накладної №ГП-0000232 від  04.05.2006  року  відповідачу  відпущено 5 тонн  тукосуміші  17-17-17 по ціні  1083 грн. без ПДВ. Поряд з цим,   відповідач  отримав  від  позивача  згідно видаткової накладної №ГП-0000232 від  04.05.2006  року  140  л. препарату  тренд (прилипач) на  суму  9996 грн. включаючи  ПДВ, хоча   Специфікацією  до  договору не  передбачалось  постачання  такого товару. Враховуючи  викладене, господарський  суд  вважає, що сторонами застосовується  положення  договору щодо визначення  визначення   переліку  товарів  і ціни  саме в  видаткових накладних  на  передачу  товару.  Відповідач  прийняв  товар з вказаними в  них  переліком , кількістю  та ціною і  тому у  нього виникло  зобов'язання провести оплату  виходячи  з  вказаної в  видаткових накладних   ціни  та  вартості.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідачем не оспорюється  факт  отримання   товару. Господарським судом  звертається увага на те, що  в  видатковій накладній  №ГП-0000232 від  04.05.2006 року   зазначено  довіреність  ЯЛД №979573 від  30.03.2006  року в  той  час коли   фактично   довіреність  за вказаним  номером   була видана  Рудь В.В.  04.05.2006  року і  по  цій  довіреності  ним проводилось  отримання  товару  по вказаній  накладній. В судовому  засіданні  представник позивача  пояснив   неточності у зазначенні  дати  видачі  довіреності допущеною  помилкою  при оформленні   видаткової  накладної. Господарський  суд вважає, що зазначена  дата  видачі  довіреності в  видатковій  накладній   №ГП-0000232 від  04.05.2006 року не  має  суттєвого значення  для вирішення спору, оскільки  визначальним  є  сам  факт  отримання товару,  причому   товар  відпускався     згідно видаткових накладних № ГП-0000225 від 7 квітня 2 № ГП-0000232 від 4 травня 2006, № ГП-0000233 від 4 травня 2006, № ГП-0000432 від 4 травня  2006 року постійно  через одного  і  того  ж  представника відповідача- Рудь В.В., що має паспорт  серії  ЕА №725874 виданий   Новоукраїнським РВ УМВС в Кіровоградській  області 16.03.2000 року.

Спір  фактично виник  через  небажання    відповідача  провести  оплату   отриманого від  позивача  та  використаного  на  власний  розсуд  товару. Укладений   між сторонами  договір та  норми   діючого  законодавства  не містять підстав для  звільнення   відповідача від  обов'язку  оплатити отриманий  товар.

Документів, що підтверджують повний розрахунок по договору з позивачем відповідач не представив. Позивач правомірно просить стягнути наявний основний борг  в  розмірі 184096 грн.  з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в натурі. На день розгляду заяви борг на користь позивача складає  184096 грн.  Розрахунок боргу зроблений вірно, а вимоги обґрунтовані, тому в цій частині позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Аналізуючи  обґрунтованість  позовних вимог щодо   стягнення  з відповідача  пені господарський  суд вважає, що  позовні вимоги  щодо стягнення   31291 грн.73  коп. є  обґрунтованими та підлягають  до задоволення  виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3.2 договору  за  затримку оплати  товару  відповідач  має  сплатити  позивачу  0,5% від суми заборгованості за  кожен  день  прострочення. Таким  чином , виходячи з умов договору  за період з  01.10.2006  року  по  28.02.2006  року   розмір  пені  повинен скласти  139912 грн. 97  коп., однак враховуючи   вимоги  Закону України “Про  відповідальність за   несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” за приписом  якого сума  пені не повинна  перевищувати подвійної  облікової ставки НБУ на день її розрахунку,  сума  пені  складає  31291 грн. 73  коп. Період, за який  проведено  нарахування  пені перебуває в  межах  передбаченого  ч.6 ст.232 Господарського  кодексу України  6 місячного строку  від  дня, коли  зобов'язання  мало  бути виконано.

Поряд  з  цим, господарським судом  робиться висновок, що відповідно до п. 3.2 договору  за  затримку оплати  товару  відповідач  повинен сплатити  штраф  в  розмірі 10 % від суми заборгованості,  тобто   18409 грн.06 коп.

Господарський суд погоджується  з   позицією  позивача про те, що  п.3.2  договору  було  передбачено  забезпечення  виконання  зобов'язання  шляхом  визначення   неустойки  у  вигляді  штрафу   і  пені  та про те, що   правовідносини  між сторонами  повинні  регулюватись  саме  за  правилами  параграфа 2 глави 49 Цивільного  кодексу України. Зокрема, за приписом  ст. 549  ЦК України  неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен  передати кредиторові  у  разі  порушення  боржником  зобов'язання. Згідно  до ст.552 ЦК України   сплата (передання)  неустойки не  звільняє  боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Об'єднавши вимоги про стягнення   пені в  розмірі  32291 грн. 73  коп.  та  штрафу в  розмірі  18409 грн. 60 коп.,   загальний  розмір  неустойки  складає  49701 грн. 33 коп., однак враховуючи, що   позивачем   проведено  нарахування і заявлено  до стягнення   49700 грн. 79  коп., господарський  суд  погоджується  з вимогами  позивача, не  вважає   неможливим вийти  за  межі  позовних вимог і  відносить  розбіжності  на результати арифметичної  помилки,  призначає до стягнення суму  пені  і штрафу    на загальну суму   49700 грн. 79 коп.   

Також  господарським судом звертається увага, що  проведеним   розрахунком  в  судовому засіданні  загальна сума   основного  боргу 184096  грн. + 31291 грн. 73  коп.  пені + 18409 грн.60 коп. штрафу  складає 233796 грн. 79 коп. та повністю   відповідає  заявленій  позивачем  сумі.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на  відповідача повністю.

Керуючись  ст.ст. 34,49, 82,  84 ГПК  України, господарський суд, -

                                                   В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити  повністю.

Стягнути з  товариства  з  обмеженою  відповідальністю “Воронівське”  с. Воронівка  Новоукраїнського  району Кіровоградської   області  р/р 260047664 в "Райффазен Банк "Аваль", МФО 323538, код 33519845, код ІПН 335198411143 на користь Відкритого акціонерного товариства “Городище- Пустоварівський  цукровий  завод” с.Городище - Пустоварівське Володарського  району  Київської  області  р/р 260052540 в "Райффазен Банк "Аваль" м. Біла церква, МФО 321121, код 00372428, код ІПН 003724210095  заборгованість за   по тавлений товар в розмірі  233796 грн. 79 коп., з яких  184096  грн. основного  боргу,  31291 грн. 73  коп.  пені  та  18409 грн.60  коп.  штрафу, суму  сплаченого державного мита в  розмірі  2337  грн. 97 коп. та   витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення   судового  процесу  в  розмірі 118  грн.

Наказ  видати.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя