Ухвала

від 24.01.2017 по справі 378/610/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



Справа № 378/610/16-ц

Головуючий у І інстанції Василенко О. М.

Провадження № 22-ц/780/249/17

Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 46

24.01.2017

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:

ОСОБА_1,

суддів:

ОСОБА_2, ОСОБА_3,

при секретарі:

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами приватного акціонерного товариства «Агрофорт» та ОСОБА_5 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 23 вересня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Журавлиське» до приватного акціонерного товариства «Агрофорт», ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок та визнання договорів оренди земельних ділянок поновленими, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року ТОВ «Журавлиське» звернулося з позовом до ПАТ «Агрофорт», ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок та визнання договорів оренди земельних ділянок поновленими.

В обґрунтування позову вказувало, що ТОВ «Журавлиське» користується земельними ділянками на підставі договорів оренди землі.

Вказані вище земельні ділянки відповідно до договорів оренди землі, укладені на десять років з дати їх державної реєстрації: 19 лютого 2006 року між ТОВ «Журавлиське» та ОСОБА_6 (зареєстрований у Ставищенському районному відділі земельних ресурсів про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 березня 2006 року №040634904820), від 05 січня 2006 року між ТОВ «Журавлиське» та ОСОБА_8 (правонаступник ОСОБА_7Ф.) (зареєстрований у Ставищенському районному відділі земельних ресурсів про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05 січня 2006 року №040634903852), від 19 лютого 2006 року між ТОВ «Журавлиське» та ОСОБА_9 (правонаступник ОСОБА_5Д.) (зареєстрований у Ставищенському районному відділі земельних ресурсів про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 березня 2006 року №040634904876), та у зв’язку із закінченням строку їх дії 20.03.2016 року, 05.01.2016 року, 20.03.2016 року відповідно.

З метою подальшого користування даними земельними ділянками, ТОВ «Журавлиське» завчасно направило поштовим зв'язком 19.01.2016 року, 05.12.2015 року, 19.01.2016 року кожному відповідачеві (фізичній особі) відповідно лист-повідомлення про намір продовжити дію договорів оренди землі на новий строк на погоджених сторонами умовах та проекти самих додаткових угод.

Однак, відповідачі по справі ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5, отримавши вказану вище пропозицію позивача, що вбачається в рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, про свою згоду чи відмову у продовженні відповідних договорів оренди землі останньому будь-яких заяв не направляли.

Натомість, між відповідачами по справі: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 з одного боку та ПАТ «Агрофорт» з іншого боку, під час дії існуючих з позивачем договорів оренди землі, було укладено 07 жовтня 2015 року щодо одних і тих же земельних ділянок з кадастровими номерами: 3224282800:01:003:0049;  3224282800:04:001:0058; 3224282800:02:001:0050 договори їх оренди строком на сім років і, що вбачається з Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №№ 56143692, 56143633, 56143657 та зареєстровані права оренди земельних ділянок 10.11.2015 року, 10.11.2015 року та 30.10.2015 року відповідно.

Згодом між вказаними вище сторонами: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 з одного боку та приватним акціонерним товариством «Агрофорт» з іншого боку, під час дії існуючих з позивачем договорів оренди землі, було укладено 15 квітня 2016 року щодо одних і тих же земельних ділянок з кадастровими номерами: 3224282800:01:003:0049;  3224282800:04:001:0058; 3224282800:02:001:0050 договори їх оренди строком на сім років №№ 2-Жу, 1-Жу, 3-Жу і, що вбачається з Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №№ 65016222, 6501583, 65016011 відповідно, зареєстровані права оренди даних земельних ділянок 29.07.2016 року.

Проте, позивач продовжує відкрито використовувати вказані вище земельні ділянки згідно своїх договірних зобов’язань, що, зокрема, підтверджується  і копією акта обстеження земельної ділянки від 25 лютого 2016 року №04-19/7, складеного державним інспектором сільського господарства в Київській області ОСОБА_10

Просило визнати недійсними договори оренди землі:  №2-Жу від 15 квітня 2016 року, укладений між ПАТ «Агрофорт» та ОСОБА_6; №1-Жу від 15 квітня 2016 року, укладений між ПАТ «Агрофорт» та ОСОБА_7; №3-Жу від 15 квітня 2016 року, укладений між ПАТ «Агрофорт» та ОСОБА_5, а також визнати поновленими на десять років договори оренди землі: від 19 лютого 2006 року, укладений між ТОВ «Журавлиське» та ОСОБА_6 щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3224282800:01:003:0049;  від 05 січня 2006 року, укладений між ТОВ «Журавлиське» та ОСОБА_8 (правонаступник ОСОБА_7Ф.) щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3224282800:04:001:0058; від 19 лютого 2006 року, укладений між ТОВ «Журавлиське» та ОСОБА_9 (правонаступник ОСОБА_5Д.) щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3224282800:02:001:0050.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 23 вересня 2016 року позов задоволено.

Визнано недійсними договори оренди землі:   №2-жу від 15 квітня 2016 року, укладений між ПАТ «Агрофорт» та ОСОБА_6;   №1-жу від 15 квітня 2016 року, укладений між ПАТ «Агрофорт» та ОСОБА_7;  №3-жу від 15 квітня 2016 року, укладений між ПАТ «Агрофорт» та ОСОБА_5.

Визнано поновленими на десять років договори оренди землі: від 19 лютого 2006 року, укладений між ТОВ «Журавлиське» та ОСОБА_6 щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3224282800:01:003:0049; від 05 січня 2006 року, укладений між ТВО «Журавлиське» та ОСОБА_8 (правонаступник ОСОБА_7Ф.) щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3224282800:04:001:0058; від 19 лютого 2006 року, укладений між ТОВ «Журавлиське» та ОСОБА_9 (правонаступник ОСОБА_5Д.) щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3224282800:02:001:0050.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ «Агрофорт» та ОСОБА_5 у своїх апеляційних скаргах просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що ТОВ «Журавлиське» користуючись земельними ділянками з кадастровими номерами: 3224282800:01:003:0049; 3224282800:04:001:0058;  3224282800:02: 001:0050 на підставі договорів оренди землі, укладених на 10 років з дати їх державної реєстрації відповідно: 19 лютого 2006 року між ним та ОСОБА_6 (зареєстрований у Ставищенському районному відділі земельних ресурсів про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 березня 2006 року №040634904820), від 05 січня 2006 року між ним та ОСОБА_8 (правонаступник ОСОБА_7Ф.) (зареєстрований у Ставищенському районному відділі земельних ресурсів про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05 січня 2006 року №040634903852), від 19 лютого 2006 року між ним та ОСОБА_9 (правонаступник ОСОБА_5Д.) (зареєстрований у Ставищенському районному відділі земельних ресурсів про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 березня 2006 року №040634904876), та у зв’язку із закінченням строку їх дії 20.03.2016 року, 05.01.2016 року, 20.03.2016 року відповідно, з метою подальшого користування даними земельними ділянками направив за один місяць і більше до закінчення даного строку   поштовим зв'язком 19.01.2016 року, 05.12.2015 року, 19.01.2016 року кожному відповідачеві (фізичній особі) відповідно лист-повідомлення про намір продовжити дію договорів оренди землі на новий строк на погоджених сторонами умовах, та проекти самих додаткових угод.

Однак, відповідачі по справі ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5, отримавши вказану вище пропозицію позивача, що вбачається в рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, про свою згоду чи відмову у продовженні відповідних договорів оренди землі останньому будь-яких заяв не направляли, а також не вчиняли дій щодо повернення їм орендованих позивачем земельних ділянок.

При цьому, між ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 з одного боку та ПАТ «Агрофорт» з іншого боку, під час дії існуючих з позивачем договорів оренди землі, було укладено 07 жовтня 2015 року щодо одних і тих же земельних ділянок з кадастровими номерами: 3224282800:01:003:0049; 3224282800:04:001:0058; 3224282800:02:001:0050 договори їх оренди строком на сім років і, що вбачається з Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №№ 56143692, 56143633, 56143657 та зареєстровані права оренди земельних ділянок 10.11.2015 року, 10.11.2015 року та 30.10.2015 року відповідно.

Згодом між вказаними вище сторонами дані договори за взаємною згодою було розірвано.

Із копії акта обстеження земельної ділянки від 25 лютого 2016 року №04-19/7, складеного державним інспектором сільського господарства в Київській області ОСОБА_10, вбачається, що ТОВ «Журавлиське» продовжує здійснювати господарську діяльність на вказаних вище земельних ділянках.

В подальшому між відповідачами ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 з одного боку та ПАТ «Агрофорт» з іншого боку, 15 квітня 2016 року було повторно укладено щодо даних земельних ділянок з кадастровими номерами: 3224282800:01:003:0049;  3224282800:04:001:0058; 3224282800:02: 001:0050 договори їх оренди строком на сім років №№ 2-Жу, 1-Жу, 3-Жу і, що вбачається з Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №№ 65016222, 6501583, 65016011 відповідно, зареєстровані права оренди даних земельних ділянок 29.07.2016 року.

Поряд з цим, факт користування позивачем земельними ділянками  з кадастровими номерами: 3224282800:01:003:0049;  3224282800:04:001:0058; 3224282800:02:001:0050 по теперішній час визнається в судовому засіданні представницею відповідачів.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що п.п. 8, 40 договорів оренди землі від 19 лютого 2006 року, укладених між ТОВ «Журавлиське» та ОСОБА_6 і ОСОБА_9 (правонаступник ОСОБА_5Д.) та п.п. 5, 37 договору оренди землі від 05 січня 2006 року, укладеного між ТОВ «Журавлиське» та ОСОБА_8 (правонаступник ОСОБА_7Ф.) передбачено, що дані договори укладено на 10 років з дати їх державної реєстрації. Строк дії договорів оренди земельної ділянки визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою. Після закінчення строку дії договорів орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі, орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір подовжити його дію. У разі, коли орендар продовжує користуватися земельної ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Тобто, позивачем дотримано вимоги договору, а саме повідомлено письмово орендодавця про намір подовжити дію договору, проте орендодавцями не направлено орендарю письмове заперечення щодо продовження дії договорів, а отже позовні вимоги є доведеними та обгрунтованими.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується в повному обсязі, виходячи з наступного.

Ч. 4  ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 79 ЗК України земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з нормою ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка набуває ознак об’єкта цивільних прав з моменту її сформування, тобто з моменту присвоєнням їй кадастрового номера. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

П.п. 8, 40 договорів оренди землі від 19 лютого 2006 року, укладених між ТОВ «Журавлиське» та ОСОБА_6 і ОСОБА_9 (правонаступник ОСОБА_5Д.) та п.п. 5, 37 договору оренди землі від 05 січня 2006 року, укладеного між ТОВ «Журавлиське» та ОСОБА_8 (правонаступник ОСОБА_7Ф.) узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України та ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, у ч.1 ст. 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов’язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, ст. 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Ст. 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об’єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у ч.ч. 1-5 ст. 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів ст.ст. 319, 626 ЦК України, слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, при поновленні договору оренди землі згідно із ч.ч.1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування ч.1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов‘язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов‘язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення відповідачами переважного права позивача, яке підлягає захисту відповідно до ст. 3 ЦК України, мало місце і відбулося внаслідок укладення між відповідачами договорів оренди від 15 квітня 2016 року.

При вирішенні питання щодо строку дії договорів оренди землі суд першої інстанції виходив з таких міркувань.

Згідно із ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Так, вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливе укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. У момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Така правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162ц13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Оскільки, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а відтак вимоги апеляційних скарг задоволені бути не можуть.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно  дослідив  і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу  спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Агрофорт» - відхилити.  

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 23 вересня 2016 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: В.І. Олійник

ОСОБА_3