Вирок

від 25.01.2017 по справі 163/2667/16-к

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 163/2667/16-к

Провадження № 1-кп/163/18/17

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 року Любомльський районний суд Волинської області

у складі: головуючої - судді Гайдук А.Л.,

за участі секретаря - Горпинко К.О.,

прокурора - Козачук Н.І.,

потерпілих: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Любомль кримінальне провадження №12016030150000331 про обвинувачення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, військовозобов'язаного, раніше судимого:

- 04.03.2015 року Любомльським районним судом Волинської області за ч.2 ст.286 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_4, будучи засудженим 04.03.2015 року Любомльським районним судом Волинської області за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст.75 КК України звільненим від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, на шлях виправлення не став та вчинив новий злочин.

Так, ОСОБА_406 липня 2016 року приблизно о 04 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та керуючи технічно справним автомобілем марки "Фольксваген Пасат", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, рухаючись на 502 км + 400 м автодороги сполученням Київ-Ковель-Старовойтове , що за межами населеного пункту, в напрямку м.Ковель Волинської області, правою смугою руху, на ділянці дороги, що має по дві смуги руху в обох напрямках та роздільну смугу і знаходиться неподалік с.Старовойтове Любомльського району Волинської області, в порушення вимог Правил дорожнього руху України, а саме: п.1.5., який зобов'язує учасників дорожнього руху та інших осіб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю громадян; п.п. б), д) п.2.3., які зобов'язують водія бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, … не відволікатись від керування транспортним засобом у дорозі та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; п.10.1. ПДР, який зобов'язує водія перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п.12.3., який визначає обов'язок водія, в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку він об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди; п.13.1., який зобов'язує водія, залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу дотримувати безпечної дистанції…, - проявив грубу неуважність, а саме, відволікся від керування транспортним засобом, належним чином не відреагував на зміну дорожньої обстановки та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з попутнім автомобілем марки Фіат Добло , реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди:

- пасажир автомобіля марки "Фольксваген Пасат" - ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді забійної рани тім'яної ділянки, множинних саден голови, правого колінного суглобу і стопи, закритої ХСМТ, забою спинного мозку на рівні шийного відділу хребта, гематоніємії з тетрапарезом, тазовими порушеннями. Компресійного перелому тіла Тh III хребця І ст., які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по признаку тривалості розладу здоров'я;

- пасажир автомобіля марки Фіат Добло - ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді ран лівої стопи, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, по признаку тривалості розладу здоров'я.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 своїми протиправними діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.1 ст.286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, також визнав, заявлений прокурором цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілих, та суду показав, що, дійсно, у вказані час, місце та спосіб допустив порушення правил безпеки дорожнього руху України, внаслідок якого створив дорожньо-транспортну пригоду, від якої дві особи отримали тілесні ушкодження. Збитків жодному потерпілому він не відшкодував через відсутність такої можливості. Підтвердив, що в той день разом з потерпілим ОСОБА_6 він вживав спирті напої, після чого сів за кермо власного автомобіля, при цьому посвідчення водія він не має, оскільки відповідного навчання не проходив, та з Правилами дорожнього руху він обізнаний на середньому рівні. У вчиненому щиро розкаявся, попросив вибачення в учасників судового провадження та просив суд його суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_1 дав суду показання про те, що 06.07.2016 року до нього додому приїхав обвинувачений ОСОБА_4 на автомобілі марки Фольксваген Пасат , та з останнім вони поїхали в с. Старовойтове Любомльського району - до магазину Максим , випити пива. В магазині придбали пляшку горілки, яку розпили на двох, після цього випили по пляшці пива і вирішили їхати назад додому. За кермом автомобіля перебував ОСОБА_4, а він слідував в якості пасажира, однак обставин ДТП він не пам'ятає, так як внаслідок ДТП втратив свідомість, до якої прийшов лише в ТМО Любомльського і Шацького районів. Від ДТП отримав тілесні ушкодження у виді: струсу головного мозку та порушення функцій тазових органів, у зв'язку із чим проходив лікування упродовж трьох тижнів, на що витрачав власні кошти, які обвинувачений йому не відшкодував, хоча пропонував надати допомогу. Обвинувачений у нього просив вибачення та на даний час до останнього будь-яких претензій матеріального та морального характеру він не має .Просив суд ОСОБА_4 суворо не карати, призначивши йому мінімальне покарання.

Потерпілий ОСОБА_2 суду показав, що з 2014 року він офіційно працевлаштований в компанії UAB KUBAS (Республіка Литва), на посаді водія, де й працює по даний час. 06.07.2016 року, перетнувши митний кордон орієнтовно о 03 год., на власному автомобілі марки Фіат Добло , разом зі своїм колегою по роботі ОСОБА_5, повертався в черговий раз з роботи додому на відпочинок. За кермом перебував ОСОБА_5, а він слідував в якості пасажира. З митного поста Ягодин прослідували в напрямку м. Ковель та рухались зі швидкістю орієнтовно 40-50 км/год., мали намір заїхати на АЗС ВОГ та, перед поворотом, відчули удар в задню частину автомобіля, внаслідок якого їх автомобіль перекинувся на праву сторону та в такому положенні, ще 50 метрів, просунувся по проїжджій частині, після чого зупинився. З автомобіля разом з водієм - ОСОБА_5 вибирались через вікно водійських дверей. Поблизу їх автомобіля, на проїжджій частині автодороги він побачив автомобіль марки Фольксваген Пасат , в якому нікого не було, однак біля нього - на дорозі лежав незнайомий хлопець (потерпілий) без ознак свідомості. Через деякий час до вказаного хлопця з кущів прийшов інший молодий чоловік, який, як виявилось в подальшому, був обвинувачений ОСОБА_4 В подальшому, на місце події приїхала карета ШМД та працівники поліції. У зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень - рани в лівій стопі, його було госпіталізовано в Любомльську районну лікарню, де він проходив лікування протягом трьох днів, після чого продовжував лікування за місцем свого проживання, де лікувався амбулаторно, їздив на перев'язки упродовж 3-х місяців, однак на даний час травмована нога продовжує його турбувати. Перебуваючи в Любомльській районній лікарні, знаходився в одній палаті разом з обвинуваченим, який також проходив лікування, та протягом цього часу останній з вибаченнями до нього не звертався, його здоров'ям не цікавився і взагалі з ним не спілкувався. На лікування він витрачав власні кошти, які обвинувачений йому взагалі не відшкодував, як і не відшкодував коштів за пошкоджений автомобіль, однак на даний час до останнього будь-яких претензій він не має. Просив суд призначити обвинуваченому максимальне покарання та погодився з позицією прокурора, яка просила призначити ОСОБА_4 покарання у виді 3,5 років позбавлення волі.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а потерпілі, представник потерпілого та прокурор, кожен зокрема, не мають жодних заперечень щодо встановлених обставин, при цьому позиція учасників кримінального провадження є добровільною, тому суд вважає недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення і винуватості обвинуваченого у вчиненні даного суспільно-небезпечного діяння.

У зв'язку з цим, суд, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, обмежився допитом обвинуваченого та потерпілих, дослідженням висновків судово-медичних експертиз, а також характеризуючими даними особи обвинуваченого.

Згідно висновків судово-медичного експерта Любомльського міжрайонного відділення СМЕ Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи від 16.08.2016 року за №145 та від 25.10.2016 року за №176, потерпілий ОСОБА_6 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани тім'яної ділянки, множинних саден голови, правого колінного суглобу і стопи, закритої ХСМТ, забою спинного мозку на рівні шийного відділу хребта, гематоніємії з тетрапарезом, тазовими порушеннями, компресійного перелому тіла Тh III хребця І ст., які утворились від дії тупих предметів та відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по признаку тривалості розладу здоров'я, а потерпілий ОСОБА_2 - отримав рани лівої стопи, які також відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, по признаку тривалості розладу здоров'я.

Об'єктивних сумнівів у доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) , передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у суду не виникає.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, наслідки, що настали, фактичні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, а також позицію потерпілих.

Окрім цього, суд при вирішенні питання відповідальності обвинуваченого зважує на роз'яснення, наведені у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", якими передбачено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Згідно ст.12 КК України, вчинений ОСОБА_4 злочин відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.

До обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить щире каяття обвинуваченого у вчиненому, про що об'єктивно свідчила його поведінка в ході розгляду справи в суді, та активне сприяння розкриттю злочину.

У відповідності до ст.67 КК України, до обставин, що обтяжують покарання, суд відносить вчинення обвинуваченим злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Щодо даних про особу обвинуваченого, то суд враховує його молодий вік, сімейний стан - неодружений, позитивну характеристику з місця проживання, належний стан його здоров'я, наявність непогашеної та не знятої у встановленому порядку судимості та вчинення ним даного злочину у період іспитового строку, визначеного судом за вчинення аналогічного за характером та суспільною небезпечністю кримінального правопорушення, що свідчить не інакше, як про відсутність у нього належних висновків та вперте небажання стати на шлях виправлення.

Крім цього, суд зважує й на висловлену в судовому засіданні позицію потерпілих, жодному з яких обвинувачений заподіяної злочином шкоди не відшкодував, що свідчить про його пасивність до наслідків, що настали.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що за вчинення даного злочину ОСОБА_4 необхідним є призначення покарання у виді обмеження волі в межах строку, передбаченого санкцією ч.1 ст.286 КК України.

Щодо призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, яке передбачене санкцією даної статті та є альтернативним, то в силу абз. 3 п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті , такого покарання обвинуваченому суд не призначає, у зв'язку з відсутністю в останнього відповідного права - права керування транспортними засобами.

Вирішуючи питання про призначення покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, даних про особу винного, зокрема, при визначенні остаточного покарання, обирає принцип часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком суду із врахуванням положень ст. 72 КК України.

На переконання суду, виходячи з принципів справедливості, індивідуалізації та законності, саме таке визначене обвинуваченому покарання буде відповідати завданням та загальним засадам призначення покарання, а також його меті, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України.

В рамках даного кримінального провадження прокурором Любомльського відділу Ковельської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Любомльської районної ради Волинської області до ОСОБА_4 заявлено цивільний позов про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров'я - ТМО Любомльського і Шацького районів на лікування потерпілих від злочину: ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Згідно ч.ч.1, 3 ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, при цьому, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності або власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року №11 Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат роз'яснено, що витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно довідки Територіального медичного об'єднання Любомльського і Шацького районів від 03.10.2016 року №1048/2.06.16, потерпілий ОСОБА_6 знаходився на стаціонарному лікуванні: з 06.07.2016 року по 10.07.2016 року - у реанімаційному відділенні, з 11.07.2016 року по 26.07.2016 року - у неврологічному відділенні та сума витрачених коштів на його лікування склала 8250,06 грн., а потерпілий ОСОБА_2 стаціонарно лікувався у травматологічному відділенні з 06.07.2016 року по 08.07.2016 року та на його лікування затрачено 377,92 грн.

Загальна сума зазначених витрат складає 8627,98 грн.

Таким чином, з урахуванням належного підтвердження заявлених прокурором позовних вимог, які, крім цього, визнані обвинуваченим, в силу ст.ст.127-129 КПК України, ст.1206 ЦК України, заподіяна злочином шкода у вигляді витрат на лікування потерпілих підлягає стягненню з обвинуваченого у повному обсязі.

Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст.100 КПК України.

На підставі ст.124 КПК України, з обвинуваченого слід стягнути процесуальні витрати за залучення експертів, а саме, за проведення судових інженерно-транспортних експертиз (транспортно-трасологічного дослідження та дослідження технічного стану транспортного засобу) в загальній сумі 3521,60 грн.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.71 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком, що, за правилами ст.72 КК України, відповідає 1 (одному) року позбавлення волі, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Любомльського районного суду Волинської області від 04.03.2015 року, яка (невідбута частина) складає три роки позбавлення волі, і за сукупністю вироків визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави в особі Любомльської районної ради Волинської області (одержувач: розрахунковий рахунок №35413001002070, банк одержувача: ГУДКУ у Волинській області, код платежу: 24060300, МФО: 803014; ЄДРПОУ: 23251414) заподіяну шкоду у виді витрат, понесених на лікування потерпілих від злочину, в сумі 8627 (вісім тисяч шістсот двадцять сім) гривень 98 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 3521 (три тисячі п'ятсот двадцять одну) гривню 60 копійок процесуальних витрат за проведення судових інженерно-транспортних експертиз.

Речові докази, що знаходяться на зберіганні на території штраф майданчика Любомльського ВП ГУНП у Волинській області:

- автомобіль марки "Фольксваген Пасат", р.н.з. НОМЕР_2, - повернути ОСОБА_4;

- автомобіль марки Фіат Добло , р.н.з. НОМЕР_1, - повернути ОСОБА_2.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Апеляційного суду Волинської області протягом 30 днів із дня його проголошення через Любомльський районний суд Волинської області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуюча: суддя А.Л. Гайдук