Постанова

від 26.01.2017 по справі 807/2143/16

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 січня 2017 рокум. Ужгород№ 807/2143/16

Закарпатський окружний адміністративний суд в особі судді Шешеня О.М., розглянувши справу в порядку письмового провадження за позовною заявою Виноградівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Закарпаття про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Виноградівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі-позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Закарпаття (далі-відповідач, ТОВ ОСОБА_1 Закарпаття ) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Закарпаття податкового боргу по орендній платі за землю з юридичних осіб в сумі 79062,23 грн. за рахунок коштів, що належать йому на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на розрахункових рахунках підприємства, відкритих в установах банків.

В судове засідання позивач не з'явився та не забезпечив явку свого представника, однак подана ним позовна заява містить клопотання про розгляд справи без участі представника інспекції за наявними матеріалами у справі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився без поважних причин, заперечення на позовну заяву, а також заяви про розгляд справи без його участі суду не надав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України): у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень КАС України розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України: у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України: якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ ОСОБА_1 Закарпаття з 09.09.2011 року внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.8-12). Місцезнаходження ТОВ ОСОБА_1 Закарпаття : 90320, Закарпатська обл., Виноградівський район, село Перехрестя, вул. Ференца Раковці, будинок б/н, КОД ЄДРПОУ 37713128.

Положенням ч. 1 ст. 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки, збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України): платники податків зобов'язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПК України.

Відповідно до ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та (або) сплатити суму податку та збору в порядку та строки, визначені ПК України. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків передбачених законом.

В порушення вищезазначених норм, ТОВ ОСОБА_1 Закарпаття не виконало свого обов'язку щодо сплати податків, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість зі сплати орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 79062,23 грн. (код платежу - 50 18010600).

Даний податковий борг підтверджується довідкою про заборгованість ТОВ ОСОБА_1 Закарпаття , код ЄДРПОУ 37713128 станом на 01.12.2016 року (а.с.20).

Вказана заборгованість виникла у зв'язку з наступним.

У відповідності до статті 269 Податкового кодексу України (далі - ПК України): платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з ст. 270 ПК України: об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Стаття 271 ПК України визначає, що базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України: платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п. 287.3 ст. 287 ПК України: податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

ТОВ ОСОБА_1 Закарпаття до Виноградівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області було подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 10.05.2016р. № НОМЕР_1 (а.с.13-14). Згідно з поданою декларацією загальна сума до сплати по орендній платі становить 152998,86 грн. (12749,91 грн. - щомісяця).

Як вбачається з поданої відповідачем податкової декларації, зокрема в розділі ІІ Розрахунок суми орендної плати , площа земельної ділянки становить 31908.0000 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 95,90 грн., розмір орендної плати 5%, річна сума орендної плати 152998,86 грн. (а.с.13 на звороті).

Згідно з п. 288.5 ст. 288 ПК України: розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Окрім цього, у урахуванням судової практики Верховного суду України, суд зазначає наступне.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV) Про оренду землі вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З 1 січня 2011 року набрав чинності ПК України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 ПК України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону № 161-XIV .

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним судом України у своїх постановах від 2 грудня 2014 року по справі № 21-274а14 та від 7 квітня 2015 року по справі № 21-117а15.

Отже, станом на 01.12.2016р., за відповідачем рахується заборгованість по орендній платі за землю з юридичних осіб в сумі 79062,23 грн. (з урахуванням часткової плати) в тому числі пені в розмірі 4,07 грн., яка виникла внаслідок несплати суми орендної плати за землю з юридичних осіб, термін сплати якої настав.

Таким чином, сума податкового боргу в розмірі 79062,23 грн., зокрема по орендній платі за землю з юридичних осіб в розмірі 79062,23 грн. (код платежу - 50 18010600) є доведеною, узгодженою та додатково підтверджується обліковою картками платника податків (а.с.16-19) та довідкою про заборгованість ТОВ ОСОБА_1 Закарпаття , код ЄДРПОУ 37713128 станом на 01.12.2016 року (а.с.20).

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України: податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України: у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В силу пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

У зв'язку з несплатою відповідачем суми податкового боргу, відповідно до ст. 59 ПК України йому було сформовано податкову вимогу форми Ю від 16.05.2016 року № 223-25 (а.с.15), яка отримана відповідачем особисто 16.05.2016р., про що свідчить особистий підпис відповідача на податковій вимозі.

Приписами пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено право органів фіскальної служби застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених ПК України та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному ПК України та іншими законами України.

Відповідно до п. 102.4 ст. 102 ПК України: у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України: контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України: стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

У відповідності до п. 95.4 ст. 95 ПК України: контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України: контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати по справі з відповідача не стягуються.

Станом на час розгляду адміністративної справи відповідачем податковий борг не сплачений.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги обставини у справі, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись статтями 19, 94, 104-106, 160, 163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Виноградівської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Закарпаття про стягнення податкового боргу - задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Закарпаття (КОД ЄДРПОУ 37713128, 90320, Закарпатська обл., Виноградівський район, село Перехрестя, вул. Ференца Раковці, будинок б/н) податковий борг по орендній платі за землю з юридичних осіб (код платежу - 50 18010600) в розмірі 79062,23 (сімдесят дев'ять тисяч шістдесят дві гривні двадцять три копійки) грн., в тому числі пені 4,07 (чотири гривні сім копійок) грн. за рахунок коштів, що належать йому на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на розрахункових рахунках підприємства, відкритих в установах банків.

3.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяОСОБА_2