Ухвала

від 27.01.2017 по справі 308/695/17

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/695/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2017 місто Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Світлик О.М., розглянувши клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Закарпатської області молодшого радника юстиції ОСОБА_1 про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна (речових доказів), із забороною їх користування, а саме,

- на автозаправну станцію, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Баб'яка, 26, та належить на праві власності підприємству ТОВ НАФТОЗАХІД (код за ЄДРПОУ: 39000982), а орендарем виступає ТОВ Стейт-Оіл (код за ЄДРПОУ: 39436796);

- нафтопродукти, які знаходяться у резервуарах автозаправної станції за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Баб'яка, 26, та на альтернативні види палива (бензин, дизельне паливо, газовий продукт: пропан, метан);

- на автозаправну станцію, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, село Верхній Коропець, вул. Мукачівська, 1В, та належить на праві власності підприємству ТОВ НАФТОЗАХІД (код за ЄДРПОУ: 39000982) та ТОВ Енергоресурси (код за ЄДРПОУ: 30257374), а орендарем виступає ТОВ Стейт-Оіл (код за ЄДРПОУ: 39436796);

- нафтопродукти, які знаходяться у резервуарах автозаправної станції за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, село Верхній Коропець, вул. Мукачівська, 1В, та на альтернативні види палива (бензин, дизельне паливо, газовий продукт: пропан, метан).

В обґрунтування клопотання посилається на те, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016070000000066, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.12.2016 року, з визначеною правовою кваліфікацією вказаного кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 388 КК України.

Дослідивши подане клопотання та додані до нього документи слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначених ст. 132 КПК України, застосування таких заходів не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою застосування цих заходів, наявна потреба досудового розслідування в їх застосуванні, можливість виконання завдання досудового розслідування лише за умови їх застосування, ця потреба виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України).

За положеннями ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу (ч. 2 ст. 171 КПК України).

Крім того, ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Однак, в порушення ч. 2 ст. 171 КПК України, до клопотання про арешт майна не долучено документів, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження третіми особами таким майном.

Так, до клопотання, яке до суду надійшло поштовим зв'язком 25 січня 2017 року, долучені:

витяг з кримінального провадження №32016070000000066;

копія протоколу огляду від 16.12.2016 року;

копія протоколу огляду від 16.12.2016 року;

копія ухвали суду від 12 жовтня 2016 року у справі №761/35748/16-к;

копія протоколу обшуку від 07.11.2016 року;

копія акту прийому-передачі ТМЦ на відповідальне зберігання від 01.11.2016 року;

копія ухвали суду 06 жовтня 2016 року у справі №761/35213/16-к;

копія протоколу обшуку від 01.11.2016 року;

копія акту прийому-передачі ТМЦ на відповідальне зберігання від 01.11.2016 року;

копію постанови про визнання речовими доказами від 21 грудня 2016 року.

Інших доказів на підтвердження доводів необхідності арешту майна та документів які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, до клопотання не долучено.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя за приписами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки за ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до норм глав 10 та 17 КПК України правові підстави, з яких вноситься клопотання про накладення арешту, та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

За наведених обставин слідчий суддя вважає, що відповідно до наведених вимог кримінального процесуального закону клопотання про арешт майна підлягає поверненню прокурору, який його погодив, а для усунення недоліків клопотання слід встановити строк в сімдесят дві години, початок обчислення якого рахувати з моменту фактичного отримання вказаного клопотання прокурором.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-172 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Закарпатської області молодшого радника юстиції ОСОБА_1 про арешт майна повернути прокурору відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Закарпатської області молодшого радника юстиції ОСОБА_1 для усунення недоліків.

Встановити строк в сімдесят дві години з моменту отримання копії даної ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

Роз'яснити, що повернення клопотання не є перешкодою для повторного звернення до слідчого судді з клопотанням про вжиття заходів кримінального провадження (арешт майна).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_2