Рішення

від 25.01.2017 по справі 905/3558/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.01.2017 Справа № 905/3558/16

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при помічнику судді Буховець С.А. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного підприємства Євроавтотех Україна , м. Харків

до відповідача: Публічного акціонерного товариства ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ , Донецька область, м. Краматорськ

про: стягнення заборгованості у розмірі 35037,52 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 02.12.2016р.;

від відповідача: не з'явився.

Позивач, Приватне підприємство Євроавтотех Україна , м. Харків, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь , Донецька область, м. Краматорськ про стягнення заборгованості у розмірі 35037,52 грн., а саме: 18270,00 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1429,56 грн., інфляційних витрат у розмірі 15337,96 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №15/287 від 20.03.2013р., специфікація №1 від 20.03.2013р., додаткова угода №1 від 10.01.2014р., видаткова накладна №РН-0000010 від 24.03.2014р., рахунок-фактури №СФ-0000015 від 24.03.2014р., претензія від 29.06.2016р.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Через канцелярію суду надав пояснення від 24.01.2017р., в яких зазначає, що позивач не може надати довіреність з отримання товару, оскільки на день отримання партії товару (24.03.2014р.) відповідач не надав довіреність позивачу, в бухгалтерських документах позивача відсутня зазначена довіреність.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання (вручено 17.01.2017р.).

В силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

20.03.2013р. між Приватним підприємством Євроавтотех Україна (надалі - Постачальник) та Публічним акціонерним товариством Енергомашспецсталь (надалі - Покупець) був укладений договір поставки №15/287, відповідно до якого Постачальник поставляє та передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар, загальна кількість та ціна за одиницю якого визначена сторонами у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п.1.1. Договору).

Умовами п.13.2. Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 10.01.2014р.), строк дії договору до 31.01.2015р.

За умов п.13.1. Договору визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторонами.

Згідно п.2.1. Договору, ціна товару визначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Умовами п.2.2. Договору, орієнтовна сума договору на момент укладення становить 1000000,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 200000,00 грн., всього з ПДВ - 1200000,00 грн.

Відповідно п.5.1. Договору визначено, що строки та умови поставки зазначаються в специфікації.

Умовами п.6.1. Договору, Постачальник зобов'язується надати Покупцю водночас з продукцією наступні документи:

- рахунок;

- сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності);

- накладна (в накладній повинна бути посилання на одержувача продукції);

- податкова накладна;

- товарно-транспортна накладна.

За умов п.9.1. Договору, оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у національній валюті України.

Згідно п.9.3. Договору, Покупець проводить оплату за поставлену продукцію протягом строку, зазначеного в специфікаціях, від дня отримання оригіналів рахунку на оплату та сертифікату якості, якщо інше не передбачено специфікацією.

Сторонами підписана Специфікація №1 від 20.03.2013р. до договору поставки №15/287 від 20.03.2013р., відповідно до якої узгодили найменування, кількість та ціну продукції, умови оплати, строк оплати, умови поставки.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію за видатковою накладною №РН-0000010 від 24.03.2014р. у розмірі 18270,00 грн.

Факт поставки продукції та, відповідно, факт її прийняття з боку відповідача, ПАТ Енергомашспецсталь , підтверджується видатковою накладною№РН-0000010 від 24.03.2014р. у розмірі 18270,00 грн., рахунок на оплату №СФ-0000015 від 24.03.2014р., належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи, з відмітками про отримання - підписами уповноважених осіб. Означена накладна підписана сторонами без заперечень та поставлений, відповідачем, штемпель про отримання товару на видатковій накладній №РН-0000010 від 24.03.2014р., належним чином засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи.

У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за видатковою накладною позивачем на його адресу була відправлена претензія від 29.06.2016р. із сплатити заборгованості, належним чином засвідчена копія якої містяться у матеріалах справи.

На вимогу відповідачем не було надано відповіді.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами Договору.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 ЦК України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки продукції.

За приписами п.п. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 ЦК України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач поставлену продукцію не оплатив.

Загальна сума заборгованості становить 18270,00 грн.

Відповідач існуючий борг в сумі 18270,00 грн. не погасив, тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про 3% річних у розмірі 1429,56 грн., інфляційні нарахування у розмірі 15337,96 грн. відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені до стягнення розмір 3% річних за період з 24.04.2014р. по 30.11.2016р. у розмірі 1429,56 грн., розрахована за накладною, суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині та стягненню з відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних витрат у розмірі 15337,96 грн. за період з 24.04.2014р. по 30.11.2016р., суд зазначає наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться ланцюговим методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. №265 Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін ).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж (абз.3 п.3.2. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р.).

Таким чином, заявлені до стягнення інфляційних витрат за період з 24.04.2014р. по 30.11.2016р. у розмірі 15337,96 грн., суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку, що позивач, відповідно до розрахунку у позовній заяві, невірно вказав період нарахування інфляційних витрат, але розрахунок здійснив вірно та належний до стягнення розмір інфляційних витрат за період з 01.05.2014р. по 30.11.2016р. становить 15337,96 грн. (починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у розмірі 1378,00 грн.

Також, за приписами ст. 49, 84 ГПК України при винесенні рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами та про повернення судового збору з бюджету у разі необхідності.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2. ст. 44 ГПК України).

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України Про судовий збір .

Згідно з ч.1. ст. 3 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно з ч.1. ст. 4 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із Законом України Про Державний бюджет України на 2016 рік розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2016р. становить 1378,00 гривень.

Позивачем у позовній заяві заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 35037,52 грн., тобто майнові вимоги у розумінні ч.2. ст. 16 ЦК України, ч.2. ст. 20 ГК України.

Розміри ставок судового збору встановлені у частині другій статті 4 Закону України Про судовий збір . Зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відтак, з огляду на приписи вказаного Закону позивачем у даному випадку повинно бути сплачено за подання до суду позовної заяви судовий збір у розмірі 1378,00 гривень.

Разом з цим, позивачем до позовної заяви додана квитанція №34_12 від 16.12.2016р. про сплату судового збору у розмірі 1600,00 грн., тобто судовий збір було внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Розмір переплати становить 222,00 грн.

Враховуючи те, що за приписами п.1. ч.1. ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, то сума судового збору у розмірі 222,00 гривень, яка сплачена на підставі квитанції №34_12 від 16.12.2016р. на суму 1600,00 гривень, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України як надмірно сплачена.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 526, 530, 625, 655, 692 , п.п.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216-218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства Євроавтотех Україна , м. Харків до Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь , Донецька область, м. Краматорськ про стягнення заборгованості у розмірі 35037,52 грн., а саме: 18270,00 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1429,56 грн., інфляційних витрат у розмірі 15337,96 грн. - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь (84306, Донецька область, м. Краматорськ; код ЄДРПОУ 00210602) на користь Приватного підприємства Євроавтотех Україна (61038, м. Харків, вул. Ак. Павлова, буд. 88; код ЄДРПОУ 33608311) заборгованість у розмірі 18270,00 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 1429,56 грн., інфляційних витрат у розмірі 15337,96 грн., судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Повернути Приватному підприємству Євроавтотех Україна (61038, м. Харків, вул. Ак. Павлова, буд. 88; код ЄДРПОУ 33608311) з державного бюджету України суму судового збору у розмірі 222,00 гривень , сплаченого відповідно до квитанції №34_12 від 16.12.2016р.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Бойко

Вик. помічник судді Буховець С.А.

т.050-144-78-99