Рішення

від 25.01.2017 по справі 905/3299/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.01.2017р. Справа №905/3299/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Підйом-Сервіс , м.Олександрія, код ЄДРПОУ 37809883

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Мединський і К , м.Дружківка, код ЄДРПОУ 32276975

про стягнення 55251,51 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 - за дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Підйом-Сервіс , м.Олександрія звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Мединський і К , м.Дружківка про стягнення 49060 грн боргу за договором підряду №16-16 від 08.08.2016р., 3551,14 грн пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, 2281,49 грн втрат від інфляції та 358,88 грн 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору підряду №16-16 від 08.08.2016р., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 49060 грн, що стало підставою для нарахування інфляційних, 3% річних та пені.

Відповідач у судові засідання 27.12.2016р., 25.01.2017р. не з'явився, будь-яких пояснень по суті спору не надав, витребуваних судом документів до матеріалів справи не представив, про розгляд справи був обізнаний, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №0102109076110, №0102109084074.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач, зокрема, у судове засідання, 25.01.2017р. не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Крім того, судом враховано, що згідно з ухвалою господарського суду від 27.12.2016р. присутність сторін у судовому засіданні 25.01.2017р. обов'язковою не визнавалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

В силу норм ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України, яка узгоджується з приписами ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 08.08.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Підйом-Сервіс (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мединський і К (замовник) було підписано договір підряду №16-16.

За приписами п.п.1.1, 1.2 укладеного сторонами правочину на умовах, передбачених цим договором виконавець виконує роботи по монтажу, демонтажу, ревізії, ремонту реконструкції та модернізації підйомно-транспортного устаткування, встановленого на виробничих площах замовника, а також поставляє обладнання, необхідне для виконання вказаних робіт, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити поставлене обладнання та роботи на умовах цього договору. Види робіт та перелік обладнання, а також ціна і вартість, умови оплати, терміни виконання робіт та строки поставки обладнання визначаються сторонами шляхом оформлення додатків, які являються невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору №16-16 від 08.08.2016р. вартість робіт, що виконуються за цим договором, та вартість обладнання є договірною та визначається у додатках, які є невід'ємною частиною договору.

08.08.2016р. виконавцем та замовником було підписано специфікацію №1, за змістом п.1 якої встановлено, що виконавець зобов'язується виконати, а замовник прийняти та оплатити роботи по ремонту крану козлового в/п 25тон та крану мостового в/п 15/3,2 тони на загальну суму 70000 грн.

У пунктах 4, 5 специфікації №1 від 08.08.2016р. до договору №16-16 від 08.08.2016р. сторонами погоджено термін та умови виконання робіт, а саме 7 календарних днів з моменту надходження письмової заявки на виконання робіт; попередня оплата 30% від загальної вартості, 70% розрахунок, протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

За змістом п.п.8.1, 8.2 вказаного договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений п.8.1 цього договору та закінчується 31.12.2016р.

З огляду на визначений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За правилами п.5.3 договору №16-16 від 08.08.2016р. приймання виконаних робіт здійснюється уповноваженими представниками замовника і виконавця і оформлюється актом виконаних робіт.

Виходячи зі змісту матеріалів справи, 17.08.2016р. сторонами було підписано акт №ПС-0000053 від 17.08.2016р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) по договору №16-16 від 08.08.2016р.

Факт надання послуг, передбачених спецификацією №1 від 08.08.2016р. до договору №16-16 від 08.08.2016р., відповідачем в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не заперечується.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими доказами надання послуг на суму 70000 грн в межах договору №16-16 від 08.08.2016р.

При цьому, як вказує позивач, відповідач встановлений договором №16-16 від 08.08.2016р. обов'язок щодо оплати наданих послуг у повному обсязі та у визначений угодою строк не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимоги, зокрема, про стягнення основного боргу в сумі 49060 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.п.2.3, 2.4 договору №16-16 від 08.08.2016р. розрахунки за цим договором здійснюються шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок виконавця на підставі виставленого рахунку на оплату. Порядок оплати робіт та порядок оплати поставленого обладнання вказується в додатках до договору, які являються невід'ємними частинами цього договору.

Як було зазначено, п.5 специфікації визначено умови оплати за договором №16-16 від 08.08.2016р., а саме: попередня оплата 30% від загальної вартості, 70% розрахунок, протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Відтак, з огляду на підписання сторонами акту №ПС-0000053 від 17.08.2016р. здачі-прийняття робіт (надання послуг), господарським судом встановлено, що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманих послуг за договором №16-16 від 08.08.2016р. настав 24.08.2016р. (з урахуванням того, що останній день строку (25.08.2016р.), припадав на святковий день).

Проте, за поясненнями позивача, які відповідачем в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовані, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю Мединський і К за надані послуги за договором №16-16 від 08.08.2016р. у повному обсязі не розрахувалось.

Відповідно до звіту про дебетові та кредитні операції по рахунку №26005052906767 за 11.08.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю Мединський і К було перераховано на користь позивача грошові кошти у розмірі 20940 грн в рахунок попередньої оплати за договором №16-16 від 08.08.2016р. (з урахуванням змісту пояснень б/н від 17.01.2017р. позивача щодо наявності помилки у призначенні платежу).

Ухвалами господарського суду від 28.11.2016р., 27.12.2016р. відповідача було зобов'язано надати, в тому числі, докази часткової чи повної оплати відповідачем, визначеної позивачем заборгованості (за наявності).

Відповідач вимоги суду у визначеній частині не виконав, витребуваних судом документів не представив, наявність заборгованості в сумі 49060 грн не спростував.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов?язання за договором №16-16 від 08.08.2016р. виконав належним чином, зауважень щодо якості наданих послуг від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов?язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Підйом-Сервіс до Товариства з обмеженою відповідальністю Мединський і К про стягнення 49060 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Частинами 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до п.6.2 договору №16-16 від 08.08.2016р. у разі запізнення в оплаті обладнання або виконаних робіт проти терміну, встановленого в специфікації до договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 1,0% вартості виконаних робіт за кожен день прострочення оплати.

При цьому, позивач нарахував за період з 25.08.2016р. по 21.11.2016р. та заявив до стягнення пеню в сумі 3551,14 грн із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що повністю узгоджується з вимогами Закону України Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань .

Відтак, позивачем заявлено до стягнення пеню 3551,14 грн за період з 25.08.2016р. по 21.11.2016р.

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, з огляду на те, що позивач припустився помилки при визначенні початку перебігу строку для нарахування неустойки, а також не врахував, що 2016 рік складається з 366 днів, суд дійшов висновку, що сума пені за простроченими зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг (в межах визначеного позивачем періоду) становить 3499,88 грн.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

З огляду на вищенаведене, позивач заявив до стягнення 3% річних у розмірі 358,88 грн за період з 25.08.2016р. по 21.11.2016р.

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, з огляду на те, що позивач припустився помилки при визначенні початку перебігу строку для нарахування відсотків річних, а також не врахував, що 2016 рік складається з 366 днів, суд дійшов висновку, що сума 3% річних за простроченими зобов'язання відповідача по оплаті отриманих послуг (в межах визначеного позивачем періоду) дорівнює 354,84 грн.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Підйом-Сервіс просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 2281,49 грн, нараховану за період з вересня по жовтень 2016 року.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, суд встановив, що він є арифметично вірним.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Підйом-Сервіс до Товариства з обмеженою відповідальністю Мединський і К підлягає частковому задоволенню, а саме на суми основного боргу у розмірі 49060 грн, пені - 3499,88 грн, 3% річних - 354,84 грн, інфляційної складової боргу - 2281,49 грн.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

За приписами п.4.7 постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

За таких обставин, виходячи з того, що спір у справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір в сумі 1378 грн, сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Підйом-Сервіс на підставі платіжного доручення №413 від 22.11.2016р., підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Підйом-Сервіс , м.Олександрія до Товариства з обмеженою відповідальністю Мединський і К , м.Дружківка про стягнення 49060 грн боргу за договором підряду №16-16 від 08.08.2016р., 3551,14 грн пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, 2281,49 грн втрат від інфляції та 358,88 грн 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мединський і К (84205, Донецька область, м.Дружківка, вул.Енгельса, 110, код ЄДРПОУ 32276975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Підйом-Сервіс (28000, Кіровоградська обл., м.Олександрія, Куколівське шосе, 5а, код ЄДРПОУ 37809883) 49060 грн боргу за договором підряду №16-16 від 08.08.2016р., 3499,88 грн пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, 2281,49 грн втрат від інфляції та 354,84 грн 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання, а також 1378 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

У судовому засіданні 25.01.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 27.01.2016р.

Суддя Ю.О.Паляниця